Ухвала

від 24.01.2022 по справі 623/3744/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/3744/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/17/22 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією представника ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженні за №1201405039001170 від 20.06.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно, (шляхом позбавлення права на розпорядження та/або користування) яке вилучене 17.09.2021 в ході огляду.

Автомобіль «Ford Mondeo MCA», д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортним засобом НОМЕР_4 на автомобіль «Ford Mondeo MCA», д.н. НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_10 та ключі до автомобілю передати на зберігання представнику ТОВ «Талісман-Авто», роз`яснивши при цьому положення ст. 388 КК України.

Не погодившись з постановленим процесуальним рішенням слідчого судді, представник ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021 та постановити нову, якою автомобіль та ключі до нього передати на зберігання представнику ТОВ «Віннер Імпортс Україна».

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021 та постановити нову, якою накласти арешт тимчасово вилученого майна шляхом обмеження права розпорядження майном та передати його на зберігання власнику ОСОБА_10 .

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо підтримки своїх апеляційних скарг і заперечені опонентів, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Так, відповідно до частини 1 статті 9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.

Зокрема, відповідно до Рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як вбачається з судових матеріалів, в провадженні прокурора Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_9 , перебуває кримінальне провадження за 1201405039001170 від 20.06.2014 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

У розумінні положень ст. 170, п. 3 ч. 2 ст. 171, 174, п. 9 ст. 309КПК України правом оскаржити рішення слідчого судді про накладення арешту на майно наділений його власник чи володілець майна.

Ст. 64-2 КПК України передбачає, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

В ст. 393 КПК України чітко зазначено, хто має право подати апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_8 не відноситься до жодного з перелічених пунктів в ст. 393 КПК України.

П. 9-2 ст. 393 КПК України передбачає, що апеляційну скаргу мають право подати фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

Дана норма стосується лише порядку виконання вироку у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду під час судового провадження, а не під час досудового розслідування як це було в даному випадку.

ОСОБА_8 не є працівником ТОВ «Віннер Імпортс Україна» чи адвокатом, а представляє інтереси ТОВ «Віннер Імпортс Україна» на підставі довіреності тож в розумінні ст. 393, ст. 171, ст. 173 КПК України він не має права подавати апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, ОСОБА_8 не є суб`єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню, відповідно до п. 2 ч. 3ст. 399 КПК України.

Згідно порядку, передбаченого ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, також мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково, а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК України.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України регламентує, що посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Дана норма розповсюджується і на суддів всіх судових інстанцій.

Отже, на підставі п. 2 ч. 3 ст.399КПК України необхідно повернути апеляційну скаргу представника ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021, оскільки вона подана особою, що не має права подавати апеляційну скаргу.

Крім того з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що не застосування заборони на розпорядження та користування вищевказаним майном, може привести до приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, що може перешкодити проведенню слідчих дій у кримінальному провадженні..

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та ч. 2 ст. 167 КПК України.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Арешт накладено саме для проведення відповідних експертиз з метою вирішення питання щодо не причетності чи причетності до кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12014050390001170 закрити.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Віннер Імпортс Україна ЛТД» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021 разом з доданими до неї матеріалами невідкладно повернути особі, що її подала.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.09.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12014050390001170 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в частині закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги, в решті оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді