Рішення

від 04.01.2022 по справі 908/2878/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2022 Справа № 908/2878/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Фрунзе (Будівельників), буд. 11)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18 )

СУТЬ СПОРУ:

04.10.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення 46637,98 грн. основного боргу за Договором поставки № 537 від 18.04.2014 та 41494,25 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 04.10.2021 справу № 908/2878/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2021 у справі № 908/2878/21 позовну заяву залишено без руху.

До суду 28.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду 01.11.2021 судом було відкрито провадження у справі № 908/2878/21, справі присвоєно номер провадження № 32/164/21. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику учасників судового процесу.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.01.2022.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, з підстав викладених в відзиві на позовну заяву. Вказує на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що поставка товару за видатковою накладною № 1-00000019 від 14.03.2019 стосується договору № 537. Крім того, відповідач звертає увагу суду на сплив позовної давності щодо нарахування пені. Відзив долучено до матеріалів справи.

30.11.2021 надійшла відповідь на відзив (долучена до матеріалів справи).

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті. Спір по суті розглянуто судом 04.01.2022.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОТЕХ (надалі за текстом Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано магнієвий комбінат (надалі Покупець ) був укладений договір поставки № 537 від 18.04.2014 року. Згідно умов договору Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупця товар якість якого відповідає умовам зазначених у специфікаціях до договору та чинного Законодавства України, а також у строки визначені Сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та своєчасно оплачувати на умовах, які вказані в даному Договорі.

Сторонами, після підписання договору у 2018 році, було укладено:

- Специфікацію № 23 на поставку товару, а саме вентиль 15 нж65 п ДУ 25 у кількості З шт., регулятор тиску РДБК 1-25 у кількості 1 шт., кран кульовий нж, фланцевий ІТ 311 Ду 50 Ру 40 у кількості 5 шт., на загальну суму 74 220 (сімдесят чотири тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп.

- Специфікацію № 24 на поставку товару, а саме засувка 30 чббр Ду-250 у кількості 1 шт., на загальну суму 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

У 2019 році Сторонами було укладено:

- Специфікацію № 26 на поставку товару а саме: Клапана 22ч7р НЗ Ду 150-у кількості 1 шт., на загальну суму 44616 (сорок чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 00 коп.

- Специфікацію на поставку товару а саме: вентиль 15нж656к Ду32 Ру16 - у кількості 2шт., та вентиль 15нж656к Ду25 Ру16 - у кількості 2 шт., на загальну суму 9599 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн., 95 коп.

Постачальник згідно видаткових накладних:

- № 1-00000097 від 06 вересня 2018 року, здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 51480 (п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) грн., 00 коп.;

- № 1-00000098 від 06 вересня 2018 року здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн., 00 коп.;

- № 1-00000019 14 березня 2019 року здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 9599 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 95 коп.

- № 1-00000020 від 14 березня 2019 року здійснив поставку товару покупцю на загальну суму44616 (сорок чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Таким чином, постачальник свої зобов`язання стосовно поставки на адресу покупця товару зазначеного у вищевказаних до договору специфікаціях виконав. Загальна вартість поставленого товару склала 116015 (сто шістнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 00 коп.

Згідно з п 4.1 договору, покупець здійснює оплату за товар в наступному порядку:

-50 % вартості товару визначеного у Специфікації - попередня оплата. Сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання специфікації.

-50% вартості товару визначеного у Специфікації сплачується протягом 20 - ти банківських днів з моменту поставки товару на адресу покупця.

Такі ж самі умови оплати товару зазначені у Специфікаціях до договору.

Згідно умов договору, а саме п.п. 4.2, та Специфікаціям до нього, останній день для оплати покупцем отриманого товару настає після закінчення 20 банківських днів від дати поставки товару.

Фактично відповідач здійснив наступні оплати, згідно видаткових накладних:

- № 1-00000097 від 06 вересня 2018 року, перераховано на банківський рахунок постачальника 37 110 (тридцять сім тисяч сто десять гривень) грн 00 коп., в день складання накладної.

- № 1-00000098 від 06 вересня 2018 року, перераховано на банківський рахунок постачальника 5160 (п`ять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., в день складання накладної.

- № 1-00000019 від 14 березня 2019 року, перераховано на банківський рахунок постачальника 4799 (чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 79 коп., в день складання накладної.

- № 1-00000020 від 14 березня 2019 року, перераховано на банківський рахунок постачальника 22308 (двадцять дві тисячі триста вісім) грн 00 коп. в день складання накладної.

Тобто, відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання.

Таким чином, фактично заборгованість відповідача складає, за наступними видатковими накладними:

- № 1 - 00000097 від 06.09.2018 - 14370 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят) грн 00 коп.

- № 1- 00000098 від 06.09.2018 - 5160 (п`ять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп.

- № 1- 00000019 від 14 .03.2019 - 4799 (чотири тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 79 коп.

- № 1 - 00000020 від 14.03.2019 - 22308 (двадцять дві тисячі триста вісім) грн 00 коп.

Всього сума заборгованості складає 46637 (сорок шість тисячі шістсот тридцять сім) грн 21 коп.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 46637,98грн суми основного боргу та 41494,25 суми пені.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд наступних висновків:

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 116015 (сто шістнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними : № 1-00000097 від 06 вересня 2018 року на загальну суму 51480 (п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) грн 00 коп.; № 1-00000098 від 06 вересня 2018 року на загальну суму 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн, 00 коп.; № 1-00000019 14 березня 2019 року на загальну суму 9599 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 95 коп.; № 1-00000020 від 14 березня 2019 року

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання, сплативши суму основного боргу в розмірі 69377,79грн.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовід ношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України і ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі викладених обставин, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 46637,21грн. В решті пред`явленої до стягнення суми боргу в розмірі 00 грн 77коп. слід відмовити, як пред`явленій необґрунтовано.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не доведено та не надано доказів, що поставка товару за видатковою накладеною № 1-00000019 від 14.03.2019 стосується договору № 537 судом до уваги не приймаються, оскільки вказана видаткова накладна містить посилання на договір № 537 від 18.04.2014.

За порушення відповідачем строків оплати товару, враховуючи положення п. 7.3 договору, позивач просив стягнути суму пені в розмірі 41494,25грн. за період прострочення,

згідно видаткових накладних:

- № 1-00000097 від 06 вересня 2018 року плюс 20 банківський днів = 26 вересня 2018 року кінцевий термін поставки товару).

З 26 вересня 2018 року до 22 червня 2021 року (день підписання претензії) - 999 днів, що є кількістю днів прострочення поставки товару.

- № 1-00000098 від 06 вересня 2018 року плюс 20 банківський днів = 26 вересня 2018 року(кінцевий термін поставки товару).

З 26 вересня 2018 року до 22 червня 2021 року (день підписання претензії) - 999 днів, що є кількістю днів прострочення поставки товару.

- № 1-00000019 від 14 березня 2019 року плюс 20 банківський днів - 03 квітня 2019 року(кінцевий термін поставки товару).

З 03 квітня 2019 року до 22 червня 2021 року (день підписання претензії) - 811 днів, що є кількістю днів прострочення поставки товару.

- № 1-00000019 від 14 березня 2019 року плюс 20 банківський днів = 03 квітня 2019 року(кінцевий термін поставки товару).

З 03 квітня 2019 року до 22 червня 2021 року (день підписання претензії) - 811 днів, що є кількістю днів прострочення поставки товару.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати поставлених товарів покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до наданих сторонами доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару доведений.

Також, при укладанні договору сторонами було узгоджено про застосування штрафних санкцій (нарахування пені) за порушення виконання відповідачем зобов`язань.

Таким чином, дії позивача щодо застосування приписів діючого законодавства, умов договору та нарахування неустойки є правомірними.

Втім, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення 41494,25 грн пені, оскільки вона заявлена із пропущенням строку спеціальної позовної давності, що передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Проаналізувавши умови договору та приписи діючого законодавства суд дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності виходячи з наступного.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше невстановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи подане відповідачем клопотання, суд дійшов висновку щодо застосування строків позовної давності, передбачених ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 41494,25грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, в частині задоволених вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ч. 2 ст. 258 ЦК України , ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ЄДРПОУ 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Фрунзе (Будівельників), буд. 11 ЄДРПОУ 31184318) 46637 (сорок шість тисяч шістсот тридцять сім) грн 21 коп. суми основного боргу, 1201 (одна тисяча двісті одна) грн 22коп. суми витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 02» лютого 2022 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій