Рішення

від 25.01.2022 по справі 917/1023/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2022Справа № 917/1023/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц"

до Полтавської обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною,

Представники сторін:

від позивача: Совенко О.П. за ордером від 07.09.2021 року серії ВІ № 1056259;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про:

- визнання поновленим з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року Договору оренди землі від 21.12.2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000040 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006 загальною площею 1,0416 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 1) в м. Кременчуці;

- визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 21.12.2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000040 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006 загальною площею 1,0416 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 1) в м. Кременчуці, у запропонованій позивачем редакції.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.06.2021 року позовну заяву передано за територіальною (виключною) підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

10.08.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року відкрито провадження у справі № 917/1023/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2021 року.

06.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 31.08.2021 року № 02.1-07/3837 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Полтавської обласної державної адміністрації віл 31.08.2021 року № 02.1-07/3842 на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що в отриманому відповідачем листі позивача від 14.02.2019 року № 1/898 не було зазначено місця розташування земельної ділянки (назви вулиці), її коду КВЦПЗ та цільового призначення. Крім того, у наведеному листі позивачем було одночасно зазначено дві підстави для поновлення спірного договору: для експлуатації і обслуговування кар`єру з видобування граніту та державного цілісного майнового комплексу. У той же час до означеного листа позивачем не було долучено проектів додаткових угод з умовами, на яких Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" пропонує поновити укладений договір оренди землі. Також відповідач вказував на те, що між Полтавською обласною державною адміністрацією не було досягнуто згоди щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, а також відповідальності за її несплату, що підтверджується листом відповідача від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37. Відтак, відповідач наголосив на наявності розбіжностей між запропонованою позивачем сумою орендної плати (40 808,33 грн.) та запропонованою Полтавською обласною державною адміністрацією сумою орендної плати (163 233,30 грн.). Також відповідач звернув увагу на те, що договір оренди землі було укладено на 7 років 5 місяців та 11 днів, тоді як визнання такого договору поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" зі зміненими умовами договору, зокрема, строком дії цього правочину, виключається. Отже, оскільки у встановлений законом місячний строк домовленості між сторонами досягнуто не було, а додаткова угода не була укладена, позивач, за твердженням Полтавської обласної державної адміністрації, втратив переважне право на укладення відповідного договору на новий строк. Крім того, відповідач вказав на неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та неможливість встановлення належності земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006 до земель, розміщених під цілісним майновим комплексом, що перебуває в оренді Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц". Також, Полтавська обласна державна адміністрація повідомила про відсутність у неї повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, а користування цією ділянкою може бути оформлене лише за результатами проведення земельних торгів.

07.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 07.09.2021 року № 02.1-07/3964 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року клопотання відповідача від 31.08.2021 року № 02.1-07/3837 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 08.09.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

До початку призначеного підготовчого засідання 08.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 07.09.2021 року № 468 на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив про те, що лист від 14.02.2019 року № 1/898 був поданий позивачем безпосередньо через канцелярію Полтавської обласної державної адміністрації, про що наявна відповідна відмітка. При отриманні цього листа працівник канцелярії відповідача перевірив наявність зазначених у ньому додатків та зареєстрував лист у реєстрі вхідної кореспонденції. Крім того, позивач навів додаткові доводи на спростування заперечень відповідача, які зводяться до неможливості встановлення належності земельної ділянки до розміщення цілісного майнового комплексу, відсутності повноважень Полтавської обласної державної адміністрації на розпорядження спірною земельною ділянкою та можливості поновлення договору оренди землі лише за результатами проведення земельних торгів.

У підготовчому засіданні 08.09.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 21.09.2021 року, підготовче засідання відкладено на 28.09.2021 року.

17.09.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 16.09.2021 року № 490 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 28.09.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 17.09.2021 року № 02.1-07/4144 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких Полтавська обласна державна адміністрація навела додаткові аргументи на спростування обґрунтованості позовних вимог Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року в задоволенні клопотання позивача від 16.09.2021 року № 490 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 28.09.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, відмовлено.

До початку призначеного підготовчого засідання 28.09.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 28.09.2021 року № 02.1-07/4324 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Крім того, до початку цього підготовчого засідання через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення позивача від 27.09.2021 року № 508, в яких Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" навело додаткові обґрунтування позовних вимог, а також зазначило, що факт продовження користування спірною земельною ділянкою, знаходження на ній державного майна, належного цільового використання та повноти внесення обов`язкових платежів до бюджету по закінченню дії договору оренди землі не потребує доведення, оскільки не заперечується відповідачем.

У підготовчому засіданні 28.09.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 917/1023/21 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 26.10.2021 року.

04.10.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 01.10.2021 року № 02.1-07/4418, в якому останній просив суд закрити провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, обґрунтовуючи означене клопотання тим, що Полтавська обласна державна адміністрація позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006, у тому числі укладати додаткові угоди та будь-яким іншим чином вирішувати юридичну долю земельної ділянки. Означене клопотання надійшло до канцелярії суду засобами поштового зв`язку 05.10.2021 року.

13.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 01.10.2021 року № 524 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.10.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2021 року клопотання позивача від 01.10.2021 року № 524 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.10.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

25.10.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 25.10.2021 року № 02.1-07/4799 про проведення підготовчого засідання, призначеного на 26.10.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 26.10.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 01.10.2021 року № 02.1-07/4418 про закриття провадження у справі, у зв`язку з його необґрунтованістю та відсутністю відповідних правових підстав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 917/1023/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 01.12.2021 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2021 року в задоволенні клопотання Полтавської обласної державної адміністрації від 25.10.2021 року № 02.1-07/4799 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

02.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 29.10.2021 року № 02.1-07/4877 про проведення судового засідання, призначеного на 01.12.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Крім того, 02.11.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача від 29.1.2021 року № 02.1-07/4883, в яких останній навів додаткові аргументи на спростування позовних вимог Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року клопотання відповідача від 29.10.2021 року № 02.1-07/4877 про проведення судового засідання, призначеного на 01.12.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 01.12.2021 року, не відбулося, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2021 року судове засідання у справі № 917/1023/21 призначено на 21.12.2021 року.

13.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 08.12.2021 року № 02.1-07/5462 про проведення судового засідання, призначеного на 21.12.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2021 року клопотання відповідача від 08.12.2021 року № 02.1-07/5462 задоволено.

16.12.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 16.12.2021 року про проведення судового засідання, призначеного на 21.12.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2021 року у задоволенні клопотання позивача від 16.12.2021 року відмовлено.

20.12.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 20.12.2021 року № 02.1-07/5669, в якому останній просив суд визнати поважними причини пропуску встановленого строку на подання доказів та долучити до матеріалів справи копії листів Міністерства оборони України та Полтавської обласної державної адміністрації.

До початку призначеного судового засідання 21.12.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 21.12.2021 року про розгляд справи без участі уповноваженого представника Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц".

У судовому засіданні 21.12.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи поданих останнім Міністерства оборони України та Полтавської обласної державної адміністрації. Водночас у судовому засіданні 21.12.2021 року оголошено перерву до 25.01.2022 року.

29.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 22.12.2021 року № 02.1-07/5746 про проведення судового засідання, призначеного на 25.01.2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 30.12.2021 року № 727 про проведення судового засідання, призначеного на 25.01.2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 12.01.2022 року та від 13.01.2022 року в задоволенні клопотань сторін про проведення судового засідання, призначеного на 25.01.2022 року, в режимі відеоконференції, відмовлено.

21.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача проти клопотання Полтавської обласної державної адміністрації від 20.12.2021 року № 02.1-07/5669 про долучення доказів.

У судовому засіданні 25.01.2022 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 25.01.2022 року не забезпечив.

У судовому засіданні 25.01.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц") (орендар) укладений договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000040 (далі - Договір).

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін на скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:03:002:0006) для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 1) у м. Кременчук.

Пунктами 2, 3 Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 416 кв.м. На земельній ділянці знаходяться під`їзні колії та будівлі для їх обслуговування.

За змістом пункту 8 цієї угоди Договір укладено терміном до 01.06.2019 року. Початок строку дії Договору обчислюється після підписання сторонами з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку дії Договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 5310436100:03:002:0006) загальною площею 10 416 кв.м. для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій в м. Кременчук терміном до 01.06.2019 року.

15.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 14.02.2019 року №1/898, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ" договорів оренди земельних ділянок" вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 року договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 1,0416 га (кадастровий номер 5310436100:03:002:0006).

Листом від 21.05.2019 року № 1/1050 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006, для їх подальшого нотаріального посвідчення

Враховуючи те, що відповідач, незважаючи на неодноразові звернення позивача, неправомірно ухиляється від підписання відповідної додаткової угоди до Договору, Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", звернулося до суду з даним позовом про визнання поновленим з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року Договору та визнання укладеною Додаткової угоди до Договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", статтею 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було б неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1 - 5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).

У позовній заяві Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" вказувало на те, що ним було повністю дотримано процедуру і строки звернення до відповідача із повідомленням про намір поновити Договір, проте Полтавською обласною державною адміністрацією не виконано обов`язок з укладення додаткової угоди до Договору, як це передбачено частиною 5 та частиною 7 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, правовою підставою для звернення із даним позовом про поновлення дії Договору та визнання укладеною додаткової угоди є саме приписи частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 14.02.2019 року №1/898, в якому просив поновити на строк до 01.06.2035 року оренду земельних ділянок, до переліку яких включено і земельну ділянку, орендовану за Договором. У додатках до вказаного листа позивачем було зазначено про наявність відповідних проектів додаткових угод до договорів оренди.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ" договорів оренди земельних ділянок" вирішено поновити позивачу строком до 01.06.2035 року договори оренди земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, що розташовані в межах населених пунктів м. Кременчук, зокрема, площею 1,0416 га (кадастровий номер 5310436100:03:002:0006).

Листом від 21.05.2019 року № 1/1050 позивач звернувся до відповідача з проханням погодити текст відповідних додаткових угод щодо земельних ділянок, зазначених у розпорядженні Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265, до переліку яких було включено земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006, для їх подальшого нотаріального посвідчення

У той же час, у матеріалах справи наявний адресований Полтавській обласній державній адміністрації лист позивача від 28.05.2019 року № 1/1071, в якому Акціонерне товариство "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" просило відповідача врахувати попереднє погодження та залишити незмінним (не збільшувати) розмір орендної плати за Договором і підписати запропоновані орендарем додаткові угоди (у тому числі спірну).

Листом від 24.06.2019 року № 1/1123 позивач звернувся до Голови Полтавської обласної державної адміністрації, яким, в доповнення до клопотання про укладення договорів оренди земельних ділянок від 10.06.2019 року № 1/1089, повторно надіслав на розгляд та підписання відповідачем проекти договорів оренди (у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006).

У відповідь на лист позивача від 21.05.2019 року № 1/1050 відповідач направив на адресу Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" лист від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37 "Щодо врегулювання розбіжностей в договорі", в якому запропонував орендарю викласти пункт 9 Договору в редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 5 цього Договору.

Разом із тим, листом від 11.07.2019 року № 1/1153 позивач повідомив відповідача про те, що запропонована останнім у листі від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37 редакція пункту 9 Договору з розміром орендної плати, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними з умовами землекористування іншими гірничодобувними підприємствами міста Кременчук. Враховуючи вищевикладене та з метою приведення умов проектів договорів (у тому числі спірного у даній справі) у відповідність з умовами типового договору, позивач у листі від 11.07.2019 року № 1/1153 запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки. Також орендар зазначив, що такий розмір орендної плати не являється пільговим, не протирічить законодавству України і може бути встановлений за згодою сторін.

Відтак, судом встановлено, що спір між сторонами виник унаслідок відсутності згоди щодо розміру орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії Договору.

Як вбачається з пункту 9 Договору, його сторонами було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в трикратному розмірі земельного податку щорічно та складає 17 925,42 грн. в рік.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 10 416 кв.м. станом на 15.09.2011 року становить 2 390 055,36 грн. (229,46 грн. за 1 кв.м.).

При цьому, з наявних у матеріалах справи документів, зокрема, доданого самим позивачем до листа від 28.05.2019 року № 1/1071 проекту договору оренди землі, вбачається, що станом на 13.06.2019 року нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 5 441 110,08 грн. (522,38 грн. за 1 кв.м).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Зважаючи на положення статей 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.

За змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Разом із тим, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а нормативна грошова оцінка земель становить основу для визначення розміру орендної плати, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставами для перегляду розміру орендної плати, визначеної сторонами у договорі оренди землі.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відтак, поновлення Договору із запропонованою редакцією додаткової угоди без внесення змін в частині визначення розміру орендної плати за наявності проведеної нової грошової оцінки такої земельної ділянки, суперечить вказаним нормам.

У той же час, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що сторонами на час розгляду та вирішення даного спору в суді не було досягнуто згоди в частині розміру відсотку, який відраховується від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки для встановлення розміру орендної плати.

Беручи до уваги вищенаведене, сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки), а додаткову угоду до Договору укладено не було.

Положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Договір припинив свою дію 01.06.2019 року внаслідок спливу строку, на який його було укладено (пункт 8 Договору).

У той же час посилання позивача на розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ" договорів оренди земельних ділянок", яким вирішено поновити позивачу дію Договору строком до 01.06.2035 року, як на підставу для задоволення позовних вимог, пред`явлених на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не беруться судом до уваги та не підтверджують обґрунтованості позовних вимог, оскільки, як вже було зазначено вище та встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами залишились невирішеними питання щодо розміру орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006, яка мала сплачуватися орендарем після поновлення дії Договору.

Більше того, факт відсутності між сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого Договору (зокрема, його ціни) та неузгодження таких умов, зокрема, у момент прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ" чи після його прийняття, підтверджується наявними у матеріалах справи листуванням сторін (у тому числі тим, що датоване після прийняття вищенаведеного розпорядження).

Як було зазначено вище, листом від 11.07.2019 року № 1/1153 позивач повідомив відповідача про те, що запропонована останнім у листі від 26.06.2019 року № 8877/1/01-37 редакція пункту 9 Договору з розміром орендної плати, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки, робить умови користування позивачем земельними ділянками не рівноцінними та не конкурентними, у зв`язку з чим запропонував Полтавській обласній державній адміністрації пункт 9 Договору викласти у редакції, за якою орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, що становить 0,75 % від нормативної грошової оцінки.

Отже, вже після прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ" позивачем були вчинені активні дії, направлені на погодження між сторонами істотних умов запропонованої до укладення у цій справі додаткової угоди до Договору та зміну ціни вказаного правочину, що свідчить про суперечливість та необґрунтованість посилань Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" на фактичне досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов такого правочину.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на поведінку самого позивача у спірних правовідносинах, у тому числі після прийняття Полтавською обласною державною адміністрацією розпорядження від 12.04.2019 року № 265 "Про поновлення AT "КРЕМЕНЧУЦЬКЕ КАР`ЄРОУПРАВЛІННЯ "КВАРЦ", у суду відсутні правові підстави для висновку про наявність у позивача правомірних очікувань на продовження договірних відносин сторін за Договором одночасно і на попередньо погоджених між ними умовах (у тому числі щодо розміру орендної плати), і на новий строк - до 01.06.2035 року.

Посилання позивача на приписи норм частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", як правової підстави визнання додаткової угоди до Договору укладеною, також оцінюються судом критично та не приймаються до уваги, оскільки у випадку якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 року в справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 року в справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Таку ж позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року в справі № 903/1030/19.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Отже, визнання укладеною спірної додаткової угоди на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у запропонованій позивачем редакції з одночасним поновленням дії Договору до 2035 року суперечить вищенаведеним приписам Закону України "Про оренду землі".

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, названі норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у даному спорі позивач не довів порушення його прав відповідачем з огляду на недосягнення між сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки в частині орендної плати, оскільки за положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Разом із тим, щодо вимоги позивача про визнання поновленим Договору з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Суд зазначає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 року в справі № 920/739/17, від 15.01.2019 року в справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 року в справі № 908/2484/17, від 09.06.2020 року в справі 912/1860/19, від 26.01.2021 року в справі № 923/722/19 та інших.

Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про визнання поновленим з 01.06.2019 року до 01.06.2035 року Договору оренди землі від 21.12.2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області 15.02.2012 року за номером 531040004000040 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:03:002:0006 загальною площею 1,0416 га для експлуатації та обслуговування під`їзних колій та будівель для їх обслуговування по вул. Профспілковій, вул. 40-річчя Жовтня, вул. Халаменюка, вул. Першотравневій (ділянка № 1) в м. Кременчуці.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.02.2022 року.

Суддя В.С. Ломака