Рішення

від 28.01.2022 по справі 913/825/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м.Харків Справа № 913/825/21

Провадження №33/913/825/21

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» , вул.Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ, 03150, в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» , вул.Привокзальна, 3, м.Київ, 02096

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентінвестсервіс ЛТД» , вул.Єгорова, 22, м.Сєвєродонецьк, Лугнаська область, 93404

про стягнення 53 507 грн 25 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Терещенко Л.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентінвестсервіс ЛТД» про стягнення 53 507 грн 25 коп., що складає суму податку на додану вартість, та підлягає відшкодуванню враховуючи п.7.10 договору №55-УЗШК від 05.05.2017, у зв`язку із нездійсненням реєстрації податкової накладної відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №55-УЗШК від 05.05.2017, згідно видаткової накладної від 12.07.2017 за №0097 відповідачем було поставлено, а позивачем отримано запасні частини на суму 321 043 грн 50 коп., в тому числі ПДВ 53 507 грн 25 коп.

В порушення податкових зобов`язань, а також умов п.7.8, п.7.10 договору, відповідачем як постачальником відповідна податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на час звернення із відповідним позовом до суду так зареєстрована не була, що призвело до неможливості реєстрації позивачем податкового кредиту, та підлягає відшкодуванню також згідно умов укладеного договору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовного матеріалу.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.11.2021 після усунення недоліків позовного матеріалу, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін; судове засідання у справі №913/825/21 призначено на 21.12.2021; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 21.12.2021 (враховуючи ухвалу суду від 24.12.2021 про виправлення описки) відкладено судове засідання на 13.01.2022; викликано повноважного представника позивача в судове засідання 13.01.2022 для надання додаткових пояснень з приводу заявлених позовних вимог та поданих суду документів.

Від позивача 22.12.2021 через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення б/н від 15.12.2021, в яких останній надав додаткові пояснення з документами щодо проведених розрахунків між сторонами згідно поставок, здійснених на виконання умов договору №55-УЗШК від 05.05.2017, які були прийняті судом.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2022 відкладено судове засідання на 28.01.2022; явку представників сторін визнано необов`язковою; вирішено повідомити учасників справи ухвалою-повідомленням.

В судове засідання 28.01.2022 представники сторін не прибули.

На електронну адресу суду від позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи, призначеного на 28.01.2022 без участі представника позивача через дію в країні карантинних заходів у зв`язку із поширенням респіраторної хвороби Covid-19.

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2022 заявлене позивачем клопотання суд задовольнив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 29.11.2021 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду. Вказана ухвала суду направлялася відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу місцезнаходження, яка зазначена позивачем та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом також розміщувалося оголошення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Ухвала суду від 29.11.2021, а також інші ухвали суду від 24.12.2021, 11.01.2022, 17.01.2022, були повернуті поштовим органом до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» .

В п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту ст. ст.120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Враховуючи вищевикладене, судом вчинялися всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення процесуальних прав сторони на подання відзиву у встановлені судом строки.

Однак, у встановлені строки від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання - також.

Судом враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов`язком.

Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно приписів ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Наразі відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні 28.01.2022 за результатами розгляду спору судом постановлено вступну та резолютивну частини судового рішення без її проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Українська залізнична швидкісна компанія (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентінвестсервіс ЛТД» (постачальник/ відповідач) укладено договір №55-УЗШК (надалі - договір) на поставку запасних частин для електропоїздів Skoda EJ 675 (а.с.5-9).

В п.1.1 договору сторони погодили, що в порядку і на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується у 2017 році поставити покупцеві товар, зазначений в Спеціфікації №1 (додаток №1 до даного договору), вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов`язується прийняти визначений у п.1.2 цього договору товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 3.2 договору сума договору на момент його підписання становила 2 324 707 грн 45 коп., крім того ПДВ 20% - 464 941 грн 49 коп.

В п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування покупцем коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару протягом 30 календарних днів з фактичної дати поставки, що підтверджується рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Крім того, в п. 7.8 договору сторони погодили, що постачальник повинен надавати інформацію щодо реєстрації податкових накладних на електрону адресу buh1.ursc@uz.gov.ua в термін не пізніше 15 календарних днів з моменту здійснення операції по поставленій продукції.

В п.7.10 договору сторони передбачили, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує покупцю суму податку на додану вартість, яка вказана у такій податковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, або в рахунок погашення кредиторської заборгованості покупця перед постачальником.

Спеціфікацією №1 (додаток №1 до договору №55-УЗШК від 05.05.2017) від 05.05.2017 визначено перелік товарів, їх кількість та вартість, які продавець повинен поставити покупцеві на загальну суму з ПДВ - 2 789 648,94 грн (а.с.10-11).

Додатковою угодою №1 від 16.05.2017 сторони внесли зміни у розділ місцезнаходження та банківські реквізити сторін , МФО банку та ІПН ТОВ «Рентінвестсервіс ЛТД» викладено в наступній редакції МФО 351533 , ІПН 401586812141 (а.с.12).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 02.08.2017 сторони погодили викласти п.3.2 договору в наступній редакції: сума цього договору становить 2 031 564 грн 10 коп., крім того ПДВ 20% - 406 312 грн 82 коп., що разом складає 2 437 876 грн 92 коп. . Також сторони домовились викласти в новій редакції додаток №1 Спеціфікація №1 до договору (а.с.13-16).

Позивач зазначає, що на підставі видаткової накладної від 18.05.2017 за № 0077 відповідачем було поставлено позивачу на виконання умов договору запасні частини на суму 2 116 833 грн 42 коп. в т.ч. ПДВ 352 805 грн 57 коп. (товарно-транспортна накладна №41 від 18.05.2017, а.с.129-130).

За вказану поставку партії продукції позивачем 29.05.2017 проведено розрахунок з відповідачем, сплачено 2 116 833 грн 42 коп. з ПДВ 352 805 грн 57 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 290784 від 29.05.2017 (а.с.125).

Податкові накладні за поставкою від 18.05.2017 на загальну суму 2 116 833 грн 42 коп. відповідачем було зареєстровано (а.с.121-124).

В подальшому, згідно видаткової накладної від 12.07.2017 за № 0097 позивачу також були поставлені відповідачем запасні частини на суму 321 043 грн 50 коп. в т.ч. ПДВ 53 507 грн 25 коп.

За вказану поставку партії продукції позивачем 29.05.2017 проведено розрахунок з відповідачем, сплачено 29.08.2017 - 321 043 грн 50 коп. з ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення № 1069 від 29.09.2017 та випискою з банку про рух грошових коштів (а.с.19, 126-128).

Податкову накладну щодо здійсненої поставки продукції від 12.07.2017 на загальну суму 321 043 грн 50 коп. в т.ч. ПДВ на суму 53 507 грн 25 коп., відповідачем зареєстровано не було.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 позивач звертався до відповідача з претензією №2 щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та з посиланням на умови п.7.10 договору вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок філії Українська залізнична швидкісна компанія ПАТ Укрзалізниця суму податку на додану вартість, за податковою накладною, яка не була зареєстрована відповідачем як постачальником (а.с.17-18, 120), яка була залишена без задоволення останнім.

В судовому засіданні від 13.01.2022 представник позивача також пояснив, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем як постачальником своїх податкових зобов`язань, зокрема щодо здійснення своєчасної реєстрації податкової накладної за другою поставкою партії продукції, що відбулася 12.07.2017, позивач не зміг включити відповідну податкову накладну зокрема щодо суми податку 53 507 грн 25 коп. до декларації з податкового кредиту з ПДВ, що зокрема підтверджується даними службової записки, складеної станом на 01.09.2021 та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних станом на 15.09.2021 (а.с.21-22).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частина перша статті 218 Господарського кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зауважує про те, що виходячи зі змісту статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення/несвоєчасне здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого податковим законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Як вже зазначалось, за умовами пункту 7.8. укладеного між сторонами у справі договору поставки відповідач, як постачальник, який є платником ПДВ, повинен був надати позивачу (покупцю) інформацію щодо реєстрації податкових накладних на електронну адресу в термін не пізніше 15 календарних днів з моменту здійснення операцій по поставці продукції.

Також сторони додатково погодили в п.7.10 договору, що у разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник відшкодовує покупцю суму податку на додану вартість, яка вказана у такій податковій накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, або в рахунок погашення кредиторської заборгованості покупця перед постачальником.

Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі повинно здійснюватися відповідачем (постачальником) та позивачем (покупцем) у порядку, визначеному податковим законодавством, а усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому зазначення сторонами в умовах договору додатково про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Відповідно невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення/не здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати зокрема штрафних санкцій.

Разом з цим, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Також положеннями статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України передбачає склад та розмір відшкодування збитків.

Як вже зазначалося вище, та враховується судом, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем.

Разом з цим, невиконання цього обов`язку щодо реєстрації податкової накладної вочевидь може завдати покупцю збитків.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 викладені відповідні висновки та зазначено, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Також судом враховується те, що з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) .

В самій позовній заяві позивач на норми - ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України щодо відшкодування збитків не послався.

Разом з цим, з урахуванням наданих представником позивача пояснень, а також редакції наведеного п.7.10 договору, суд дійшов висновку про те, що сторонами цим пунктом у розділі відповідальність договору, зокрема було передбачено не штрафну санкцію, а саме застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, встановивши обов`язок постачальника відшкодувати покупцю відповідні втрати/збитки в розмірі суми податку на додану вартість, вказану у податковій накладній, у зв`язку із невиконання останнім обов`язку щодо здійснення реєстрації податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення податкових зобов`язань) платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями ст. 198.6 ПК України також передбачено, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Таким чином, вищезазначеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Як зазначалос явище, матеріали справи свідчать про те, що згідно видаткової накладної від 12.07.2017 за № 0097 позивачу були поставлені відповідачем запасні частини на суму 321 043 грн 50 коп. в т.ч. ПДВ 53 507 грн 25 коп.

За вказану поставку партії продукції позивачем 29.05.2017 проведено розрахунок з відповідачем, сплачено 29.08.2017 - 321 043 грн 50 коп. з ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення № 1069 від 29.09.2017 та випискою з банку про рух грошових коштів (а.с.19, 126-128).

Податкову накладну щодо здійсненої поставки продукції від 12.07.2017 на загальну суму 321 043 грн 50 коп., зокрема щодо суми ПДВ в розмірі 53 507 грн 25 коп., відповідачем у встановлені ПК України строки зареєстровано не було, як і в подальшому понад 3-х років, що також підтверджується даними витягу з Єдиного реєстру податкових накладних станом на 15.09.2021 (а.с.22).

Наразі відповідачем під час розгляду спору не спростовані доводи позивача та встановлені судом обставини, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання останнім своїх податкових зобов`язань щодо своєчасного проведення реєстрації вказаної податкової накладної, або доказів прийняття податковим органом рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, оскарження відповідачем дій податкового органу, тощо.

За результатами розгляду спору суд дійшов висновку про те, що матеріалами підтверджується порушення відповідачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України та доведеність належними доказами усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: не здійснення реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 53 507 грн 25 коп., а тому в цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем для зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, що фактично є збитками позивача та які він має право відшкодувати, зокрема і враховуючи погоджені сторонами умови в п.7.10 договору поставки.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, судом відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України також враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17 та від 02.05.2018 у справі №908/3565/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання позову в сумі 2270 грн 00 коп. у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентінвестсервіс ЛТД» про стягнення 53 507 грн 25 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентінвестсервіс ЛТД» (вул.Єгорова, 22, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 41143388) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул.Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Українська залізнична швидкісна компанія» (вул.Привокзальна, 3, м.Київ, 02096, ідентифікаційний код 40123444) збитки в розмірі 53 507 грн 25 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.ст.256-257 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення .

Повний текст рішення підписано 02.02.2022.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ