Рішення

від 02.02.2022 по справі 914/3314/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 Справа № 914/3314/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас , смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області,

до відповідача: Фермерського господарства ДАРАГРО , с. Романів Перемишлянського району Львівської області,

про стягнення 175'321,44 грн,

Суддя Яворський Б.І.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін .

СУТЬ СПОРУ. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас до Фермерського господарства ДАРАГРО про стягнення 175'321,44 грн. заборгованості за договором поставки №ІМ 17/18 від 12.04.2018 з додатками до нього, з яких: 37'274,53 грн. пеня, 50'104,09 грн. 48% річних, 10'070,24 грн. інфляційних втрат та 77'872,58 грн. штрафу. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 30'000,00 грн, докази про що буде подано у порядку п.8 ст.129 ГПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо строків оплати поставленого товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 листопада 2021 року справу № 914/3314/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2021 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою позивача та відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно інформації офіційного сайту АТ Укрпошта відправлення за номером 7901414226445 позивачу вручене за довіреністю 17.11.2021, а відповідачу 25.11.2021 (№7901414226453).

08.12.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх.№29608/21) та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, з доказами їх надіслання позивачу. У поданому відзиві відповідач зазначив, що основним видом діяльності господарства є вирощування лісових та сільськогосподарських культур, однак, зважаючи на несприятливі погодні умови урожайність зернових упродовж 2018-2019 років була мінімальною, а також на те, що діяльність на той час перебувала на стадії розвитку, вказане стало наслідком протермінувань у оплатах за поставку товару за договором. Відповідач з метою погашення заборгованості залучав кошти у якості фінансової допомоги. Вказана обставина була доведена до відома позивача, співпраця продовжувалась, а відповідач із незначним пропуском строку оплати повністю виконало свої зобов`язання за договором, що вказує на відсутність нанесених збитків позивачу. Заявлені вимоги з огляду на правові висновки ВП ВС у подібних правовідносинах є надміру обтяжливими та такими, що створюють нерівність у правовідносинах сторін, що призведе до надмірного збагачення позивача. У клопотанні просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

27.12.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх.№308/22 від 10.01.2022) у якій відзначається, що: враховуючи суттєві та систематичні порушення відповідачем строків своєчасної оплати поставлених йому товарів, клопотання про зменшення розміру неустойки та відсотків річних у розмірі 90% є не що іншим, як намаганням відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх договірних зобов`язань; відповідач так і не намагався укласти мирову угоду; за результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103391,00 грн; відповідачем не подано доказів, які б підтверджували відсутність коштів на рахунках; покликаючись на постанову ВС від 04.02.2020 у справі №918/116/19 наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій на більш ніж 50% нівелює саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою від 10.01.2022 суд продовжив ТзОВ Агрозахист Донбас пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив та прийняв її до розгляду.

Станом на 02.02.2022 заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас , (постачальник, позивач) та Фермерським господарством ДАРАГРО (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ІМ 17/18, відповідно до умов якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару у порівняні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п. 2.2, 2.3 договору).

Порядок розрахунків визначений у розділі 3 договору. Так, у п.3.1 договору передбачено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Сторонами погоджено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (п.5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору.

За умовами розділу 7 договору за порушення зобов`язань на покупця покладено наступну відповідальність:

- за несвоєчасну оплату продукції - сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1 договору);

- у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7 договору);

- у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п.7.8 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.

За умовами п.11.2 договору договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Упродовж квітня-червня 2018 року сторонами укладено ряд додатків до договору поставки, якими погоджено поставку продукції за асортиментом, кількістю, вартістю, а також порядок оплат. Крім того, сторони у додатках до договору передбачили, що у випадку затримки попередньої оплати товару на строк, який не перевищує 10 днів, строк поставки може переноситися на кількість днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, який перевищує десять календарних днів постачальник має право відмовитись від поставки (п.4). Додатком №1 від 12.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 1'471,20 грн з ПДВ до 12.04.2018 та його 100% оплату до 13.04.2018, додатком №2 від 23.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 46'421,76 грн з ПДВ до 27.04.2018 та його 100% оплату до 30.04.2018, додатком №3 від 25.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 21'848,05 грн з ПДВ до 25.04.2018 та його 100% оплату до 30.04.2018, додатком № 4 від 27.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 36'080,64 грн з ПДВ до 02.05.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 04.05.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №5 від 03.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 5'214,72 грн з ПДВ до 03.05.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 04.05.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №6 від 04.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 110'681,29 грн з ПДВ до 15.05.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 18.05.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №7 від 08.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 7'518,72 грн з ПДВ до 08.05.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 18.05.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №8 від 15.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 29'150,16 грн з ПДВ до 18.05.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 18.05.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №9 від 01.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 68'123,76 грн з ПДВ до 01.06.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 15.06.2018 та 80% - до 15.10.2018, додатком №10 від 05.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 141'875,66 грн з ПДВ до 15.06.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 15.06.2018 та 80% - до 15.10.2018 та додатком №11 від 11.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 8'869,68 грн з ПДВ до 11.06.2018 та його оплату в наступному порядку: 20% вартості до 15.06.2018 та 80% - до 15.10.2018,

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на суму 456'013,72 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №1799 від 12.04.2018 (додаток №1 до договору), №2942 від 23.04.2018, №3034 від 24.04.2018, №3743 від 03.05.2018, №4896 від 22.05.2018 (додаток №2), №3149 від 25.04.2018 (додаток №3), №3505 від 27.04.2018 (додаток №4), №3746 від 03.05.2018 (додаток №5), №3854 від 04.05.2018, №4197 від 08.05.2018, №4569 від 15.05.2018 (додаток №6), №4198 від 08.05.2018 (додаток №7), №4572 від 15.05.2018 (додаток №8), №5376 від 01.06.2018 (додаток №9), №5572 від 05.06.2018 (додаток №10), №5737 від 11.06.2018 (додаток №11). Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату за отриманий товар несвоєчасно, а саме: 24.04.2018 оплатив 34'184,21 грн, 30.04.2018 - 9'370,00 грн, 03.05.2018 - 24'567,73 грн, 11.12.2018 - 100'000,00 грн, 28.12.2018 - 177'891,78 грн та 03.01.2019 - 110'000,00 грн. Відповідач не заперечував зазначених вище обставин.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо строків оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 37'274,53 грн. пені, 50'104,09 грн. 48% річних, 10'070,24 грн. інфляційних втрат та 77'872,58 грн. штрафу.

Відповідач прострочення платежів обгрунтовував скрутним матеріальним становищем господарства, тому просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу, відсотків та інфляційних) на 90%. Позивач вважає таке зменшення на 90% несправедливим.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № ІМ 17/18 від 12.04.2018 та додатків №№ 1-11 до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав товар на загальну суму 456'013,72 грн, проте оплату за отримання товару здійснював з порушенням обумовлених строків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар та надані послуги, прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Як уже відзначалося, додатками до договору поставки №ІМ 17/18 від 12.04.2018 сторони погодили строки оплати кожної партії товару, яких відповідач не дотримувався.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Пунктом п.7.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 48% річних.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 48% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 48% річних із врахуванням дат прострочених оплат та п.7.7 договору, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 50'104,09 грн. 48% річних.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці. В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача є обґрунтованою в частині стягнення 10'058,47 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення пені та 20% штрафу суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1 договору) та у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів , покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 договору).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 37'273,83 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено оплату отриманого товару на понад 10 календарних днів за додатками №№2-11, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню у розмірі 77'578,34 грн. Прострочення оплати за додатком №1 не становить більше 10 днів, а тому підстав для нарахування штрафу у розмірі 20% немає.

Щодо клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум суд зазначає таке.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що повністю виконав свої зобов`язання за договором, і своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків. Несвоєчасна оплата за поставлений товар була зумовлена причинами, які не залежали від волі відповідача. Добросовісність господарства підтверджується виконанням зобов`язань за договором у повному обсязі.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, а також, враховуючи те, що позивач не скористався правом на відмову від подальшої поставки товару, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, та не співмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає, що стягнення з боржника штрафних санкцій, 48% річних та інфляційних не може бути джерелом збагачення кредитора. Також суд відзначає, що позивач раніше, наприклад, у 2019 році, не заявляв претензії відповідачу, а також не звертався з позовом до суду про стягнення сум за прострочення оплати поставленого товару (у такому разі відповідні нарахування були б суттєво менші), як і, з огляду на уже існуючі протермінування оплат, не припиняв подальших поставок товару (п.4 додатків до договору поставки) . Одночасно суд бере до уваги заперечення позивача щодо зменшення відповідних сум на 90% та позицію ВС, висловлену у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги .

Враховуючи наведене вище, а також зважаючи на те, що не усі аргументи, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені, штрафу, відсотків та інфляційних, підтверджуються відповідними доказами, суд вважає за можливе частково його задовольнити, зменшити розмір нарахованої пені, штрафу та відсотків річних і стягнути з відповідача 25'000,00 грн відсотків річних, 18'500,00 грн пені та 38'500,00 грн штрафу. Підстав для зменшення інфляційних нарахувань немає, адже законодавство цього не передбачає і Верховний Суд у зазначеній вище постанові про це не вказує.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 8270 від 01.11.2021 на суму 2'629,83 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, аналогічне твердження викладено у Постанові Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7 (п. 4.3).

Відтак, відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, за правомірно заявлені позовні вимоги покладається на відповідача у розмірі 2'625,22 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з Фермерського господарства ДАРАГРО (81214, Львівська область, Перемишлянський район, с. Романів; код ЄДРПОУ 39328998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В; код ЄДРПОУ 30048570) 25'000,00 грн 48% річних, 18'500,00 грн пені, 38'500,00 грн штрафу, 10'058,47 грн інфляційних втрат та 2'625,22 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.