Рішення

від 12.04.2022 по справі 914/3314/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2022 Справа № 914/3314/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області,

до відповідача: Фермерського господарства «ДАРАГРО», с. Романів Перемишлянського району Львівської області,

про стягнення 175'321,44 грн,

Суддя Яворський Б.І.,

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3314/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Фермерського господарства «ДАРАГРО» про стягнення 175'321,44 грн заборгованості за договором поставки №ІМ 17/18 від 12.04.2018 з додатками до нього, з яких: 37'274,53 грн пеня, 50'104,09 грн 48% річних, 10'070,24 грн інфляційних втрат та 77'872,58 грн штрафу. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 30'000,00 грн, докази про що буде подано у порядку п.8 ст.129 ГПК України.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, суд 02.02.2022 прийняв рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Агрозахист Донбас» задоволено частково, присуджено до стягнення з ФГ «ДАРАГРО» на користь ТзОВ «Агрозахист Донбас» 25'000,00 грн 48% річних, 18'500,00 грн пені, 38'500,00 грн штрафу, 10'058,47 грн інфляційних втрат та 2'625,22 грн судового збору.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

07.02.2022 ТзОВ «Агрозахист Донбас» (згідно поштової квитанції на конверті) звернувся до суду із заявою (вх.№ 494/22 від 09.02.2022) про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 30'852,92 грн. з доказами її надіслання відповідачу. До заяви долучено копію договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 з додатковими угодами до нього, опис робіт (наданих послуг) від 07.02.2022, акт приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2022.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 заява передана для розгляду судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 заяву про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено сторонам строк для реалізації їх процесуальних прав. Відповідну ухвалу відповідач отримав 15.02.2022, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901414387287).

18.02.2022 (згідно поштового штемпеля на конверті) відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 4973/22 від 23.02.2022), у якому зазначає, що розмір витрат є завищеним, не відповідає складності справи, а частина наданих послуг - безпідставна (підписання додаткової угоди не є правничою допомогою, а лише засвідчує установлення певних відносин між сторонами, підготовка первинних документів не могла здійснюватись представником, складання позовної заяви і формування позовної заяви є тотожними діями і такі, на переконання відповідача, штучно включені до переліку наданих послуг з метою збільшення витрат). Просить суд зменшити витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та відмовити у вимозі позивача про стягнення з відповідача «гонорару успіху» у розмірі 4'602,92 грн, адже такий є лише засобом матеріального заохочення та не належить до необхідного обсягу правової допомоги в розуміння ст.ст. 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні через збройну агресію російської федерації проти суверенітету України,

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 25.11.2020 та копії додаткових угод до договору від 17.12.202 та 01.11.2021, укладені між адвокатом Колісником Б.О. та ТзОВ «Агрозахист Донбас». Предметом договору є ознайомлення з наявними документами, консультація клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання позовної заяви, в т.ч. зміна підстав та/або предмету позову, інших необхідних процесуальних документів, апеляційної та касаційної скарг; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій; переговори з відповідачем/відповідачами з метою врегулювання спору; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання адвокатських запитів (п. 3 додаткової угоди до договору від 01.11.2021).

У розділі 3 договору визначено умови та порядок розрахунків.

Сторони погодили, що вартість однієї години 2'500,00 (дві тисяч і п`ятсот) гри за надання Адвокатом послуг щодо стягнення з Фермерського господарства «ДАРАГРО» заборгованості за договором поставки №ІМ 17/19 від 12.04.18. Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї додаткової угоди клієнт також зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорару успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта (додаткова угода до договору від 01.11.2021).

Згідно п.5.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. Додатковою угодою до договору від 17.12.2021 сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, гонорар у зв`язку із вирішенням спору в суді першої інстанції та додатково «гонорар успіху».

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді. Так, актом приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2022 та описом наданих послуг у справі №914/3314/21 сторони підтвердили, що виконавцем надано замовнику правничу допомогу в кількості 10.5 годин на загальну суму 26'250 грн, а також враховано 5% додаткової винагороди «гонорар успіху» у розмірі 4'602,92 грн.

З акту наданих послуг вбачається, що адвокатом надавались наступні послуги: ознайомлення з наявними документами, попередня консультація клієнта з приводу заборгованості за договором поставки, підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви (1 год витраченого часу); підготовка первинних документів, складання (написання) позовної заяви з додатками та формування позовної заяви з додатками і направлення її відповідачу та суду (6 год); ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив і її надіслання суду та відповідачу (2,5 год); підготовка заяви про відшкодування витрат та її направлення суду і відповідачу (1 год)

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому суд повинен враховувати принципи співмірності та розумності судових витрат, характер спірних правовідносин та обсяг матеріалів справи. Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові від 11.11.2021 у справі №910/7520/20 Верховний Суд також відзначив, що суд має визначити, чи є обгрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України незалежно від відсутності клопотання про зменшення витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що частково заслуговують на увагу твердження відповідача про те, що підписання додаткової угоди не є правничою допомогою в силу того, що такі дії безпосередньо належать до його особистої професійної діяльності. Також суд приймає до уваги ту обставину, що предметом позовних вимог була заборгованість за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором і складалась виключно з вимог штрафного та компенсаційного характеру. Слід також зазначити, що провадження у справі здійснювалось у порядку письмового провадження без участі в судовому засіданні представників сторін. Разом з тим, суд відзначає, що документи, які подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом Колісником Б.О. та надсилались ним особисто до суду та відповідачу. Послуги адвокатом позивачу надавалися, а тому останній має право на їх відшкодування.

Щодо гонорару успіху суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, яка відзначила при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові по справі 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведене, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо наявності підстав для стягнення "гонорару успіху" у розмірі 4602,92 грн.

Щодо твердження відповідача про застосування принципу пропорційності задоволення витрат на професійну правничу допомогу до розміру задоволених позовних вимог, то суд у прийнятому рішенні від 02.02.2022 уже обгрунтовував, що зменшення штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат в силу ч.2 ст. 126 ГПК України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст.74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених товариством, надані заявником докази, заперечення відповідача щодо суми стягнення таких витрат, враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача 20'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (вх.№494/22 від 09.02.2022) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі №914/3314/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ДАРАГРО» (81214, Львівська область, Перемишлянський район, с. Романів; код ЄДРПОУ 39328998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В; код ЄДРПОУ 30048570) 20'000,00 грн витрат на правову допомогу у справі № 914/3399/20.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Додаткове рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Яворський Б.І.