Рішення

від 01.02.2022 по справі 923/1609/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року, м. Херсон, справа № 923/1609/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1 Херсонської обласної ради,

позивача-2 Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп

про стягнення 77873,23 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Прокурора

07.12.2021 виконуючий обов`язки заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп про стягнення 77873,23 грн.

За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Позивачів, оскільки внаслідок завищення ціни товару при поставці було завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо Позивачами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- 07.12.2018 між Новозбур`ївською обласною туберкульозною лікарнею та ТОВ Укртранссервіс-Груп був укладений договір на постачання природного газу № 17-743, за умовами якого здійснювалася закупівлі природного газу;

- у межах договору сторони уклали додаткові угоди № 1 від 18.12.2018, № 2 від 25.01.2019, № 3 від 28.05.2019, № 4 від 31.07.2019, № 5 від 21.08.2019, № 6 від 01.10.2019, № 7 від 11.10.2019 та № 8 від 24.12.2019, за умовами яких вносилися зміни до основного договору, у тому числі стосовно зміни вартості газу (додаткові угоди № 1 та № 2);

- зміна ціни газу здійснена з порушенням положень частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі , що виявилося у завищенні ціни основного договору не у відповідності до діючого законодавства, оскільки воно не підтверджене документально,

- наявність порушення законодавства при укладенні додаткових угод вказує на їх нікчемність, а тому як наслідок такої нікчемності Відповідач зобов`язаний повернути до бюджету 77034 грн, які сплачені як різниця між вартістю поставленого товару за основним договором та вартістю товару за додатковими угодами,

- правовою підставою повернення є частина 1 статті 670 ЦК України.

Дії та аргументи Позивача-1

Херсонська обласна рада надала письмові пояснення за змістом яких просила позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку з помилковим визначенням Прокурором органів, в інтересах яких заявлених позов. Зокрема, вказала, що безпосередньо сама Рада не є відповідним органом, оскільки у неї відсутні повноваження з контролю за виконанням договорів, а Комунальне некомерційне підприємство Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради не є органом, а являється комунальним підприємством.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 10.12.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та установив сторонам строки подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідачу був установлений строк для подачі відзиву - 21.01.2022. Ухвала суду, яка була направлена на адресу Відповідача повернулася без вручення з відміткою поштового підприємства про його відсутність за адресою. З цього приводу суд зазначає, що поштова кореспонденція суду була направлена за адресою державної реєстрації Відповідача та вона збігається з адресою, яка вказана Прокурором.

Установлені судом обставини

07.12.2018 Новозбур`ївська обласна туберкульозна лікарня (правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради), виступаюча у якості Споживача, та ТОВ Укртранссервіс-Груп , як Постачальник, уклали договір № 17-743 на постачання природного газу (а.с. 30-34), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язався поставити природний газ в необхідних обсягах, а Споживач - прийняти його та сплатити відповідну вартість (пункт 1 розділу 1.),

- Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі 75000 куб. м (пункт 1 розділу 2),

- приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі (пункт 6 розділу 2),

- ціна за 1000 куб. м складає 10947,86 грн з ПДВ, загальна вартість договору становить 821090 грн з ПДВ (пункт 1 розділу 3.),

- ціна газу змінюється у випадках: зміни кон`юнктури ринку (зміни закупівельної ціни), набрання чинності нормативними-правовими актами, що впливають на ціну, надання Споживачем заявки на коригування договірних, планових обсягів газу у сторону збільшення, з будь-яких інших підстав (пункт 2 розділу 3).

Відповідно до листів за вих. № 3332/18 від 10.12.2018 (а.с. 37) та № 526/1/19 від 21.01.2019 (а.с. 39) ТОВ Укртранссервіс-Груп звернулося до Лікарні з пропозиціями про внесення змін до договору в частині визначення ціни природного газу у сторону збільшення та надало цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та експертний висновок Житормирської торгово-промислової палати.

Зокрема, за змістом листа від 0.11.2018 (а.с. 36) Харківської торгово-промислової палати вартість газу з 01.12.2018 буде складати 12180 грн за 1000 куб. м, а відповідно до експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати № В-88 від 17.01.2019 коливання ціни на природний газ на січень 2019 року складає 12900 грн - 13056 грн.

У межах дії договору вказані особи уклали додаткові угоди № 1 від 18.12.2018 та № 2 від 25.01.2019, за умовами яких кожного разу здійснили збільшення ціни природного газу та одночасно зменшували кількість, яка підлягала поставці.

Зокрема,

- за додатковою угодою № 1 (а.с. 35) зменшено об`єм поставки до 68196 куб. м газу та збільшена ціна за 1000 куб. м до 12040 грн,

- за додатковою угодою № 2 (а.с. 38) зменшено об`єм поставки до 63160 куб. м газу та збільшена ціна за 1000 куб. м до 13000 грн.

На виконання умов договору ТОВ Укртранссервіс-Груп поставило Лікарні за актами:

- № 328 від 11.02.2019 (а.с. 53) 11540 куб. м природного газу у січні 2019 року на загальну суму 150019,96 грн,

- № 955 від 11.03.2019 (а.с. 56) - 10851 куб. м природного газу у лютому 2019 року на загальну суму 141062,96 грн,

- № 1264 від 04.04.2019 (а.с. 59) - 8919 куб. м природного газу у березні 2019 року на загальну суму 115946,96 грн,

- № 1742 від 03.05.2019 (а.с. 63) - 4801 куб. м природного газу у квітні 2019 року на загальну суму 62412,97 грн,

- № 2091 від 07.06.2019 (а.с. 65) - 759 куб. м природного газу у травні 2019 року на загальну суму 9746,32 грн,

- № 2712 від 09.07.2019 (а.с. 67) - 643 куб. м природного газу у червні 2019 року на загальну суму 8256,76 грн,

- № 3079 від 13.08.2019 (а.с. 68 на зв.) - 89 куб. м природного газу у липні 2019 року на загальну суму 1142,84 грн,

- № 3163 від 09.09.2019 (а.с. 69 на зв.) - 108 куб. м природного газу у серпні 2019 року на загальну суму 1248,48 грн,

- № 3688 від 07.10.2019 (а.с. 71 на зв) - 811 куб. м природного газу у вересні 2019 року на загальну суму 9375,16 грн.

Як слідує з платіжних доручень: № 122 від 12.02.2019 на суму 150019,96 грн (а.с. 51), № 129 від 12.03.2019 на суму 127797,88 грн (а.с. 55), № 130 від 19.03.2019 на суму 13266,08 грн (а.с. 55 на звороті), № 136 від 10.04.2019 на суму 51370,80 грн (а.с. 57), № 137 від 18.04.2019 на суму 64576,16 (а.с. 57 на зв.), № 143 від 11.05.2019 на суму 12445,02 грн (а.с. 60), № 147 від 20.05.2019 на суму 49967,95 грн (а.с.61), № 148 від 11.06.2019 на суму 9746,32 (а.с. 64), № 157 від 12.07.2019 на суму 8256,76 (а.с. 66), № 167 від 16.08.2019 на суму 1142,84 (а.с. 68), № 173 від 11.09.2019 на суму 1248,48 (а.с. 69), № 181 від 08.10.2019 на суму 9375,16 (а.с. 70); Лікарня сплатила ТОВ Укртранссервіс-Груп відповідну вартість поставленого газу за ціною, яка визначена з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2.

За обрахунками Прокурора, які викладені у тексті позовної заяви, вартість природного газу, яка підлягала сплаті за умовами основного договору та без урахування збільшення ціни складала за актами: № 328 від 11.02.2019 - 124503,44 грн, № 955 від 11.03.2019 - 117069,92 грн, № 1264 від 04.04.2019 - 96225,84 грн, № 1742 від 03.05.2019 - 51797,32 грн, № 2091 від 07.06.2019 - 8188,74 грн, № 2712 від 09.07.2019 - 6937,24 грн, № 3079 від 13.08.2019 - 960,21 грн, № 3163 від 09.09.2019 - 1165,20 грн, № 3688 від 07.10.2019 - 8749,77 грн.

У зв`язку із завищенням ціни газу за кожним з актів переплата склала: за актом № 328 від 11.02.2019 - 23681,70 грн, № 955 від 11.03.2019 - 22267,77 грн, № 1264 від 04.04.2019 - 18303,04 грн, № 1742 від 03.05.2019 - 9852,32 грн, № 2091 від 07.06.2019 - 1557,58 грн, № 2712 від 09.07.2019 - 1319,52 грн, № 3079 від 13.08.2019 - 182,63 грн, № 3163 від 09.09.2019 - 83,28 грн, № 3688 від 07.10.2019 - 625,39 грн, а всього 77873,23 грн.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо прокурорського представництва

Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру . Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:

- Прокурор у справі має довести правомірність звернення з позовом в інтересах держави в особі відповідних державних органів, на які покладено відповідні контрольні функції,

- Прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентних органів, тобто Позивачів;

- бездіяльність Позивачів наявна у тому випадку, коли вони знали або повинні були знати про порушення інтересів держави, але не зверталися до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Надаючи оцінку вказаним Прокурором обставинам повноважності Позивачів як органів державної влади та їх бездіяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.5. Статуту Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради (а.с. 106-115) Медичний центр є юридичною особою, яка заснована на комунальному майні територіальних громад Херсонської області. Є комунальним унітарним некомерційним підприємством. Здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров`я без мети одержання прибутку.

Отже, Медичний центр не являється державним органом у розумінні положень статті 23 Закону України Про прокуратуру та статті 53 ГПК України, оскільки являється підприємством.

За таких обставин, пред`явлення Прокурором позову в інтересах Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради не є правомірним, а тому позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, як так, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

За змістом частини 2 статті 10 Закону про місцеве самоврядування обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Отже, Херсонська обласна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Херсонської області.

Положеннями абзацу 1 статті 17 названого Закону встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Поряд з цим за змістом статті 18-1 Закону про місцеве самоврядування орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, Херсонська міська рада може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

За таких обставин Херсонська обласна рада, які підконтрольне Комунальне некомерційне підприємство Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, є належним компетентним органом у спірних правовідносинах.

Як слідує з листа Скадовської окружної прокуратури за вих. № 54-199вих-21 від 28.05.2021 (а.с. 93) Прокурор звернувся до Херсонської обласної ради з вимогою про надання інформації про вжиті заходи стосовно правомірності збільшення ціни на газ за договором, укладеним між Новозбур`ївською обласною туберкульозною лікарнею та ТОВ Укртранссервіс-Груп ,

У свою чергу листом за вих. № 01-23-42-1761/15 від 23.07.2021 (а.с. 95) Херсонська обласна рада повідомила Прокурора про відсутність бажання на звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно з листом за вих. № 54/1-3781-21 від 10.11.2021 (а.с. 127) Прокурор поінформував Позивача про звернення до суду з позовом в його інтересах до Відповідача.

З викладеного слідує, що Позивачем не вживалися належні та необхідні заходи для стягнення спірної суми, а тому суд приходить до висновку, що Прокурором доведена наявність бездіяльності Позивача у зверненні до суду з позов для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи не вживалися Позивачем у розумні строки, тобто з моменту отримання від Прокурора відповідної інформації.

Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів правомірно звернувся до суду з цим позовом в інтересах Херсонської міської ради.

Щодо нікчемності додаткових угод

У частині 1 статті 202 ЦК України надане визначення правочину, а саме ним є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 204 того ж Кодексу встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. За частиною 1 цієї статті правочин не може суперечити законодавству.

Законодавством також установлені підстави для визнання правочину недійсним. А саме, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) (серед інших) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу. Водночас, частина 2 цієї статті передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за вказаних правових норм недійсним (нікчемним) є правочин, який укладений з порушенням діючого законодавства і така недійсність (нікчемність) встановлена законом.

Надаючи відповідь на питання чи порушені норми законодавства при укладенні додаткових угод № 1 та № 2, суд зазначає наступне.

Порядок закупівель за державні кошти станом на час укладення договору № 17-743 від 07.12.2018 та додаткових угод № 1 та № 2 до нього регулювався Законом України Про публічні закупівлі № 922-VІІІ від 25.12.2015 (надалі Закон № 922-VІІІ) (у редакції станом на час їх укладення).

Стаття 32 Закону № 922-VІІІ визначала, що за результатами процедури державних закупівель з переможцем торгів укладається договір про закупівлю (частина 2).

Основні вимоги до договору про закупівлю встановлені статтею 36 названого Закону. Частина 4 цієї статті передбачала, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі; істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку (серед іншого) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Частина 1 статті 37 Закону № 922-VІІІ встановлювала наслідки укладення договору з порушенням названої частини 4 статті 36, а саме у такому разі договір є нікчемним.

У пунктах 95 та 96 постанови від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду надав правові висновки стосовно застосування наведених правових положень та вказав, що у випадку порушення вимог частини 4 статті 36 Закону Про публічні закупівлі договір про закупівлю відповідно до частини 1 статті 37 Закону Про публічні закупівлі є нікчемним.

Отже, відповідна нікчемність договору визначена законом.

У спорі додаткові угоди до договору закупівель вказують на їх укладення саме з метою збільшення ціни на 10 %.

Установлена законом неможливість зміни після укладення договору такої істотної його умови, як ціни закупівлі, вказує на необхідність дотримання умов проведеної процедури закупівель, оскільки в іншому випадку нівелюються сама необхідність проведення торгів та визначення їх переможця за основним критерієм найвигіднішої цінової пропозиції . Натомість допускання можливості зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій його сторін робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі .

Таким чином, положення пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ вказують на можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни лише у розмірі 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів.

Роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору передбачає, що внесення змін до договору у залежності від ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відтак, правомірність збільшення ціни за одиницю товару та укладення угод про доповнення договору залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 17-743 від 07.12.2018 до моменту укладення додаткових угод № 1 та № 2 та документального підтвердження такого коливання.

Зокрема,

- основний договір укладений 07.12.2018, а додаткова угода № 1 - 18.01.2019, а тому періодом коливання цін є період між цими датами,

- додаткова угода № 1 укладена 18.01.2019, а додаткова угода № 2 - 25.01.2019, а тому періодом коливання цін є період між цими датами.

Проте, надані Відповідачем цінова довідка та експертний висновок Торговельно-промислових палат за своїм змістом не містять відомостей щодо коливання ціни на природний газ за періоди, які існували між датою укладення основного договору та відповідними датами укладення додаткових угод, та одна з одною. В них наявна інформації лише про ціну природного газу станом на 01.12.2018 та відповідно у січні 2019 року.

З викладеного слідує, що при укладенні додаткових угод № 1 та № 2 щодо зміни ціни товару, така зміна здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди, оскільки цінова довідка та експертний висновок не відповідали періодам, які існували між датами укладення основного договору, додаткових угод та одна з одною.

За таких обставин, суд висновує, що зміна ціни товару за додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ.

Наявність такого порушення є наслідком визнання додаткових угод нікчемними.

Щодо наслідків нікчемності додаткових угод

Частинами 1 та 5 статті 216 ЦК України встановлені правила, за якими: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

З метою вирішення заявленої Прокурором вимоги про стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів у сумі 77873 грн, правовою підставою якої вказані положення статті 670 ЦК України, суд зазначає наступне.

Установленими судом обставинами та зробленими висновками підтверджується, що Новозбур`ївська обласна туберкульозна лікарня та ТОВ Укртранссервіс-Груп за наслідками укладення додаткових угод № 1 та № 2 до основного договору збільшили ціну товару з одночасним зменшенням її кількості, а безпосередньо ТОВ Укртранссервіс-Груп отримало відповідну плату за договором, у тому числі суму, яка складає різницю між вартістю газу за основним договором та збільшену вартість за додатковими угодами у загальній сумі 77973,23 грн.

Проте, суд установив, що сторонами договір виконаний не на повну його суму, оскільки відповідно до його пункту 2 розділу 3 вартість поставки повинна була скласти 821090 грн, а безпосередньо за додатковою угодою № 8 від 11.10.2019 природний газ поставлений на суму 745602,41 грн.

Відсутність вимоги Лікарні до ТОВ Укртранссервіс-Груп про поставку газу на залишок суми, вказує на фактичну відмову від подальшого виконання його умов, що відповідає положенням частини 1 статті 670 ЦК України, за якою якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У спорі непередана кількість природного газу не була оплачена, а тому до спірних правовідносин положення названої правової норми застосовуються лише в частині можливої відмови покупця від передачі кількості газу, яка не вистачає.

У пунктах 160 та 161 названої вже постанови від 18.06.2021 по справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду надав правові висновки стосовно застосування положень частини 1 статті 670 ЦК України та вказав, що обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Проте, на думку суду такий висновок підлягає застосуванню лише у тому випадку, коли покупець бажав би отримати ту кількість товару, яку обумовив договором, та при цьому сплатив за неї її вартість не отримавши її.

У даному випадку Лікарня не висловила бажання отримати природний газ у більшій кількості, ніж це вказано у відповідних актах здачі-приймання газу, та не сплачувало за таку кількість його вартість.

З огляду на викладене суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини 1 статті 670 ЦК України в частині вимог про повернення сплаченої суми.

Натомість правовою підставою для її стягнення є положення статті 216 ЦК України, оскільки за наслідками нікчемності додаткових угод ТОВ Укртранссервіс-Груп , як продавець за договором, повинне повернути Комунальному некомерційному підприємству Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради все, що воно одержало на їх виконання.

Частина перша статті 162 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої цієї ж статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У постанові від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно застосування цієї правової норми. Суд у пунктах 81, 83 та 86 вказав, що:

- предмет позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів,

- підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу,

- правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги,

- саме на суд покладений обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, право суду на самостійне надання правової кваліфікації відносинам сторін та правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору, нерозривне із безпосередньою позицією позивача (прокурора) щодо правової аргументації як вимог, так і характеристики спірних правовідносин. Крім того, у випадку коли позивач (прокурор) самостійно визначає правову підставу позову та предмет позовних вимог (який включає в себе не тільки визначену суму стягнення, але й певну матеріально-правову вимогу, стосовно якої просить прийняти судове рішення) та наполягає на їх обов`язковому застосуванню, суд вправі виходити за обрані позивачем (прокурором) межі (у тому числі межі матеріально-правової вимоги) з метою вирішення наявного спору з певним відхиленням, яке може мати місце у випадку, коли для правильної оцінки характеру правовідносин потребується аналіз інших правових норм, ніж ті, які вказані позивачем (прокурором).

Отже, оскільки Прокурор при стягненні спірної суми помилково визначив її правову природу, суд вважає, що вправі вийти за відповідні обрані ним межі правового обґрунтування заявлених вимог.

Відтак, оскільки за наслідками укладення нікчемних додаткових угод ТОВ Укртранссервіс-Груп отримало від Лікарні додатково та безпідставно 77873,23 грн, а тому за реституцією воно зобов`язане повернути вказану суму. При цьому безпосередньо КНП Фтизіопульмонологічний медичний центр не зобов`язане перед ним поверненням товару, так як його отримання та оплата пов`язані із дією основного договору.

Висновки за результатами судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- за пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ встановлена можливість внесення змін до договору в частині зміни ціни не більше ніж на 10 % та у разі коливання цін на ринку товарів,

- правомірність збільшення ціни залежить від наявності коливання цін на ринку з часу укладення договору № 17-743 від 07.12.2018 до моменту укладення додаткових угод № 1 та № 2, а також документального підтвердження такого коливання,

- при укладенні додаткових угод № 1 та № 2 щодо зміни ціни товару вона здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення за відповідні періоди,

- при зміні ціни товару у сторону збільшення учасниками договору закупівлі зменшувалася кількість поставки товару, що не відповідає умовам основного договору,

- учасниками договору закупівлі зміна ціни за додатковими угодами здійснена без належного підтвердження коливання цін у сторону їх збільшення, що є порушенням пункту 2 частини 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ, а тому його наявність є наслідком їх нікчемності,

- із застосуванням статті 216 ЦК України Відповідач за реституцією зобов`язаний повернути отримані 77873,23 грн, а безпосередньо КНП Фтизіопульмонологічний медичний центр не зобов`язане перед ним поверненням товару, оскільки його передача здійснювалася за основним договором та у кількості, яка за вартістю є меншою на суму 77873,23 грн.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Прокуратурою Херсонської області, на сплату судового збору у сумі 2270 грн відповідно до платіжного доручення № 2543 від 01.12.2021, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 226, 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позов виконуючого обов`язки заступника керівника Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, поданий в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, в цій частині залишити без розгляду.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп (88018, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 53; ідентифікаційний код 39869593) на користь Комунального некомерційного підприємства Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради (73034, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 82; ідентифікаційний код 02004137) - 77873,23 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранссервіс-Груп (88018, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 53; ідентифікаційний код 39869593) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120) - 2270 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін