Постанова

від 26.01.2022 по справі 908/846/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/846/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий суддя Кузнецова І. Л., судді Чус О. В., Широбокова Л. П.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020 (суддя Смірнов О. Г.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор

до Оріхівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконавчий комітет Оріхівської міської ради в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Оріхівської міської ради,

за участю заступника прокурора Запорізької області,

про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2019 № 7, визнання права постійного користування земельними ділянками та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

прокурора - не з`явився,

позивача - Савенка О. О. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

1. Оріхівська міська рада (далі - Оріхівська міськрада, відповідач) 28.03.2019 прийняла рішення № 7 Про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах) (далі - рішення від 28.03.2019 № 7).

2. Приватне акціонерне товариство Розівський елеватор (далі - ПрАТ Розівський елеватор , позивач) стверджує, що рішення від 28.03.2019 № 7 порушує його права як законного користувача земельними ділянками, оскільки позивач набув право користування спірними земельними ділянками на підставі актів на право постійного користування земельною ділянкою як правонаступник усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Оріхівський комбінат хлібопродуктів (далі - ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів ).

3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасував, у задоволенні позову відмовив. ПрАТ Розівський елеватор звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. У квітні 2019 року ПрАТ Розівський елеватор звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Оріхівської міськради, в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої місцевим господарським судом до розгляду, просило:

1) визнати недійсним і скасувати рішення Оріхівської міськради від 28.03.2019 № 7 у частині внесення до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах), земельних ділянок, кадастрові номери 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080, 2323984000:01:001:0211 (пункти 1, 2, 3, 4 Переліку);

2) визнати за ПрАТ Розівський елеватор (ідентифікаційний код 00954337):

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323983700:01:001:0211, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001628, виданого 07.06.1995 Орендному підприємству Оріхівський комбінат хлібопродуктів (далі - ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів );

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0078, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001630, виданого 12.07.1995 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0079, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001630, виданого 12.07.1995 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0080, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 1-ЗП № 001363, виданого 31.01.1996 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

3) провести за ПрАТ Розівський елеватор державну реєстрацію іншого речового права, права постійного користування земельними ділянками, кадастрові номери 2323983700:01:001:0211, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080, на підставі рішення суду.

6. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення від 28.03.2019 № 7 у частині пунктів 1, 2, 3, 4 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах), порушує права ПрАТ Розівський елеватор як законного користувача зазначеними земельними ділянками.

7. ПрАТ Розівський елеватор набуло право користування спірними земельними ділянками на підставі актів на право постійного користування земельною ділянкою, як правонаступник усіх прав та обов`язків ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів ).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. На підставі рішення Новопавлівської сільської Ради народних депутатів (далі - Новопавлівська сільрада) від 17.02.1995 № 4 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів 12.07.1995 видано державний акт на право постійного користування землею серії ЗП № 001630, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 12а, відповідно до якого у постійне користування підприємству надано 251,9 га землі згідно з планом землекористування для ведення підсобного господарства.

9. На підставі рішення Новоандріївської сільської Ради народних депутатів (далі - Новоандріївська сільрада) від 14.03.1995 № 12 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів 07.06.1995 видано державний акт на право постійного користування землею серії ЗП № 001628, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 12, відповідно до якого у постійне користування підприємству надано 145,3 га землі згідно з планом землекористування.

10. Крім того, відповідно до розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації (далі - Оріхівська РДА) від 05.01.1996 № 3 ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів 31.01.1996 видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001363, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 12. З цього акта вбачається, що у постійне користування підприємству надано 95,1 га землі згідно з планом землекористування для ведення підсобного господарства.

11. Посилаючись на допущені Оріхівською міськрадою при прийнятті вказаного рішення порушення, які полягають у неврахуванні обставин щодо визначення ПрАТ Розівський елеватор законним користувачем спірних земельних ділянок на підставі державних актів на право постійного користування землею ЗП № 001630, І-ЗП № 001363, ЗП № 001628 внаслідок правонаступництва прав та обов`язків ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів , позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Оріхівської міськради про визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2019 № 7, визнання права постійного користування спірними земельним ділянками, а також проведення відповідної державної реєстрації.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

12. Суди розглядали справу неодноразово.

13. Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.10.2020 позов задовольнив частково, визнав недійсним рішення від 28.03.2019 № 7 (пункти 1, 2, 3, 4 Переліку), у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

14. Суд першої інстанції зазначив, що прийняте Оріхівською міськрадою рішення від 28.03.2019 № 7 в частині внесення до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок (пункти 1, 2, 3, 4 Переліку) порушує права позивача у цій справі як законного користувача вказаних земельних ділянок, до якого перейшли права постійного користування цими ділянками внаслідок правонаступництва.

15. Разом з тим місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права постійного користування цими земельними ділянками на підставі державних актів на право постійного користування землею, оскільки після присвоєння вказаним земельним ділянкам кадастрових номерів їх площа змінилася у порівнянні із площею, вказаною у державних актах.

16. Щодо позовних вимог про проведення державної реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки на підставі рішення суду, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки право позивача в цій частині не порушено.

17. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 30.03.2021 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2021 скасував в частині визнання недійсним рішення від 28.03.2019 № 7, у задоволенні позову в цій частині відмовив, в іншій частині рішення залишив без змін.

18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельні ділянки, які знаходились у постійному користуванні ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів на підставі державних актів від 07.06.1995 серії ЗП № 001628, від 12.07.1995 серії ЗП № 001630 та від 31.01.1996 серії І-ЗП № 001363, станом на момент звернення з позовом у даній справі не існують як об`єкти цивільних прав, оскільки в їх межах внаслідок проведеної протягом 2013- 2015 років інвентаризації земель, були утворені інші земельні ділянки з конфігурацією і межами, відмінними від конфігурації і меж ділянок, попередньо переданих державним органом та органами місцевого самоврядування в постійне користування ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів . Отже, існування цих земельних ділянок в дійсних межах припинилося, а останні набули статусу об`єкта цивільних прав з іншими параметрами.

19. Тому підстави для задоволення позову в частині визнання за ПрАТ Розівський елеватор права постійного користування земельними ділянками, які на теперішній час є іншими об`єктами цивільних прав та в частині проведення державної реєстрації такого права відсутні.

20. Щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення від 28.03.2019 № 7 суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог позивача про визнання за ПрАТ Розівський елеватор права постійного користування земельними ділянками та проведення державної реєстрації цього права, у зв`язку з чим підстави для задоволення таких похідних вимог також відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. У квітні 2021 року ПрАТ Розівський елеватор (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

22. Верховний Суд ухвалою від 07.07.2021 провадження у справі № 908/846/19 зупинив до перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2019 у подібних правовідносинах у справі № 906/620/19 у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

23. 15.11.2021 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/620/19 прийнято постанову, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.12.2021.

24. Верховний Суд ухвалою від 10.01.2022 поновив провадження у справі № 908/846/19 за касаційною скаргою ПрАТ Розівський елеватор на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 і рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

25. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

26. На обґрунтування підстави касаційного оскарження ПрАТ Розівський елеватор посилається на те, що судами неправильно застосовано норми статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

27. Скаржник зазначає, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення останнього виключає правонаступництво.

28. Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002 (набрання чинності Земельним кодексом України, прийнятим 25.10.2001), не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за положеннями чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача, яким є позивач.

29. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

30. Крім того, ПрАТ Розівський елеватор подало заяви щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум.

31. Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокурор) та Оріхівська міськрада у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що існування спірних земельних ділянок в дійсних межах припинилося, а останні є об`єктами цивільних прав з іншими параметрами, що унеможливлює захист прав позивача шляхом визнання за ним права постійного користування цими земельними ділянками.

32. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для задоволення позову в частині визнання за ПрАТ Розівський елеватор права постійного користування вказаними земельними ділянками, які на теперішній час є іншими об`єктами цивільних прав, та в частині проведення державної реєстрації такого права відсутні, як і підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення від 28.03.2019 № 7 як похідної від вказаних позовних вимог.

33. З огляду на наведене прокурор та Оріхівська міськрада у відзивах на касаційну скаргу просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача , дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

36. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

37. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання недійсним та скасування рішення від 28.03.2019 № 7, визнання права постійного користування земельними ділянками та проведення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками на підставі рішення суду.

39. Суд касаційної інстанції зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

41. Згідно із частиною першою статті 21 вказаного Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

42. Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

43. Згідно із частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

44. Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

45. Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

46. Земельний кодекс України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

47. Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (далі - Перехідні положення Кодексу), визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

48. У цьому Рішенні Конституційний Суд України вказав, що пункт 6 розділу Х Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається відповідно до закону , що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення.

49. Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 01.01.2008 потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

50. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 розділу Х Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку; громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

51. Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 розділу Х Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

52. При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

53. Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

54. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

55. Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

56. Статтею 106 цього Кодексу встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

57. За матеріалами справи на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 20.01.1998 № 38 Про перетворення Орендного підприємства Оріхівський комбінат хлібопродуктів у Відкрите акціонерне товариство ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів перетворене у Відкрите акціонерне товариство Оріхівський комбінат хлібопродуктів (далі - ВАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів ).

58. Рішенням загальних зборів ВАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів , оформленим протоколом від 08.12.2010 № 1/2010, внесено та затверджено зміни до статуту товариства щодо перейменування ВАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів у ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів .

59. 20.05.2016 на загальних зборах акціонерів ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів було прийнято рішення (оформлене протоколом № 1/2016) (пункт 10.1) про припинення ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів (ідентифікаційний код 00951579) шляхом приєднання до ПАТ Розівський елеватор (ідентифікаційний код 00954337).

60. 12.11.2016 на загальних зборах акціонерів ПАТ Розівський елеватор було прийнято рішення (оформлене протоколом № 2/2016) (пункт 3.6) про затвердження передавального акта ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів станом на 30.09.2016.

61. У цьому передавальному акті зазначено, що відповідно до рішення загальних зборів ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів (протокол № 2/2016 від 11.11.2016) та договору про приєднання акціонерних товариств ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів припиняється шляхом приєднання до ПАТ Розівський елеватор , ідентифікаційний код 00954337. В акті також вказано, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання юридичної особи ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів , ідентифікаційний код 00951579, правонаступником всього майна, усіх прав та обов`язків відповідно до цього акта є ПАТ Розівський елеватор , ідентифікаційний код 00954337.

62. До передавального акта був оформлений додаток № 5 Розшифровка до рядка 1135, 1136, 1620, 1621, рахунки 6411, 6413, 6415,642 , в якому зазначено земельний податок з юридичних осіб (Новоандріївська сільрада та Новопавлівська сільрада), а в примітках зазначені державний акт на право постійного користування землею, серія ЗП № 001628, виданий Новоандрівською сільрадою 07.06.1995, площею 145,3 га, державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 001630, виданий Новопавлівською сільрадою 12.07.1995, площею 251,9 га, державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 001363, виданий Оріхівською РДА 31.01.1996, площею 95,1 га (86,3307 га).

63. Державна реєстрація припинення ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів відбулася 18.05.2017.

64. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20.12.2017 (протокол № 2/2017) ПАТ Розівський елеватор перейменоване на ПрАТ Розівський елеватор та відповідно до нової редакції статуту останнього товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ Розівський елеватор .

65. Звідси позивач є правонаступником ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів у результаті його приєднання, яке користувалося земельними ділянками на праві постійного користування на підставі виданих державних актів серії ЗП № 001628, серії ЗП № 001630 та серії І-ЗП № 001363.

66. Разом з тим 11.12.2013, 14.12.2013 та 19.12.2015 Відділом Держземагентства у Пологівському районі Запорізької області та Управлінням Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області була проведена реєстрація земельних ділянок шляхом внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а саме: зареєстровані земельні ділянки державної форми власності: площею 119,6920 га, кадастровий номер 2323984000:01:001:0078; площею 121,9433 га, кадастровий номер 2323984000:01:001:0079; площею 86,3307 га, кадастровий номер 2323984000:01:001:0080 (місце розташування: Запорізька область, Оріхівський район, Новопавлівська сільрада); площею 133,1717 га, кадастровий номер 2323983700:01:001:0211 (місце розташування: Запорізька область, Оріхівський район, Новоандріївська сільрада).

67. Тобто до моменту припинення ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів шляхом приєднання до ПАТ Розівський елеватор вищевказаним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери та визначена їх площа.

68. За матеріалами справи після державної реєстрації припинення ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів (18.05.2017), Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) був виданий наказ від 21.12.2018 № 8-2300/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , відповідно до якого, розглянувши клопотання Оріхівської міськради від 29.10.2018 № 02-01-15/1943, наказано передати Оріхівській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки згідно з додатком.

69. Так, у додатку до акта від 22.12.2018 зазначені в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 2323984000:01:001:0080, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323983700:01:001:0211.

70. При цьому в графі відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку щодо вказаних ділянок було зазначено: державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 001363, ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів , державний акт на право постійного користування землею серія ЗП № 001630, ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів , державний акт на право постійного користування землею, серія ЗП № 001628, ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів .

71. Отже, вказаний наказ був виданий ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо вказаних земельних ділянок, незважаючи на те, що стосовно них існували обтяження у вигляді державних актів на право постійного користування.

72. З матеріалів справи вбачається, що в подальшому саме на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2300/15-18 відбулась реєстрація права комунальної власності на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 2323984000:01:001:0080, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323983700:01:001:0211 та власником цих ділянок зазначено Оріхівську міську територіальну громаду в особі Оріхівської міськради.

73. У подальшому саме з посиланням на вищевказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Оріхівською міськрадою було прийнято спірне рішення від 28.03.2019 № 7, до якого також включені земельні ділянки з кадастровими номерами 2323984000:01:001:0080, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323983700:01:001:0211.

74. Згідно з розпорядженням Оріхівської РДА від 06.09.2006 № 331 Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадян України , розглянувши матеріали технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та враховуючи розпорядження голови райдержадміністрації від 11.04.2006 № 155 Про вилучення земельної ділянки у ВАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної частки (паю) у власність ОСОБА_1 , вирішено передати земельні частки (паї) у власність громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності. До вказаного розпорядження додана схема земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_1 на території Новопавлівської сільради, загальна площа ділянки 8,7693 га (рілля), кадастровий номер 2323984000:01:001:0030.

75. Проаналізувавши вищевикладені обставини та надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмінність розмірів площ земельних ділянок у державний актах та у витягах з Державного земельного кадастру виникла саме у зв`язку із проведенням інвентаризації та визначення розмірів площ цих ділянок з врахуванням вилученої ділянки на підставі розпорядження Оріхівської РДА від 06.09.2006 № 331.

76. Внаслідок приєднання ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів до ПАТ Розівський елеватор за передавальним актом, затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів від 11.11.2016 № 2/2016, до позивача перейшло, зокрема, і право землекористування на земельні ділянки, які знаходились у постійному користуванні у ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів з урахуванням зміни їх площі після проведення інвентаризації та у зв`язку із прийнятим розпорядженням Оріхівською РДА від 06.09.2006 № 331.

77. Водночас припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво.

78. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

79. Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 914/1104/18, на які посилається ПрАТ Розівський елеватор у касаційній скарзі).

80. Подібні правові висновки також викладені у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19.

81. Отже, враховуючи той факт, що землям, які перебували в постійному користуванні ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів на підставі державних актів, були в подальшому присвоєні кадастрові номери та визначена площа (інша, ніж в державних актах), з моменту приєднання ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів до ПАТ Розівський елеватор до позивача перейшли і права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2323983700:01:001:0211, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080 з урахуванням їх площ, які зазначені в Державному земельному кадастрі.

82. Звідси суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняте Оріхівською міськрадою рішення від 28.03.2019 № 7 в частині внесення до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок з кадастровими номерами 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080, 2323984000:01:001:0211 (пункти 1, 2, 3, 4 Переліку) порушує права позивача як законного користувача вказаних земельних ділянок, до якого перейшли права постійного користування цими земельними ділянками внаслідок правонаступництва.

83. За таких обставин позовні вимоги ПрАТ Розівський елеватор про визнання недійсним рішення від 28.03.2019 № 7 в частині внесення до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, право оренди на які планується передати на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок з кадастровими номерами 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080, 2323983700:01:001:0211 (пункти 1, 2, 3, 4 Переліку) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

84. Щодо висновків суду про те, що після присвоєння вказаним земельним ділянкам кадастрових номерів їх площа змінилася у порівнянні із площею, вказаною у державних актах, тому відсутня можливість задовольнити позовні вимоги позивача про визнання за ним прав постійного користування цими земельними ділянками на підставі державних актів на право постійного користування землею, та про те, що право постійного користування земельними ділянками перейшло до позивача як правонаступника ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів в силу Закону, а тому не потребує додаткового визнання, Верховний Суд зазначає таке.

85. Суд першої інстанції вказав, що спірні земельні ділянки набули статус об`єкта цивільних прав з іншими параметрами після присвоєння земельним ділянкам кадастрових номерів та визначення їх точної площі.

86. Законом України від 07.07.2011 № 3613-VI Про державний земельний кадастр (який набув чинності 01.01.2013 за деякими винятками) Земельний кодекс України було доповнено статтею 79-1, яка визначає загальні засади формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. За змістом частин першої, третьої, четвертої, сьомої вказаної статті (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

87. Водночас відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 28.03.2019 № 7) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

88. Крім того, згідно з пунктом 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр у вказаній редакції, документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

89. Отже, у зв`язку зі зміною земельного законодавства наведеними нормами, які в цілому набрали чинності 01.01.2013, урегульовано особливий механізм оформлення земельних ділянок, речові права на які у встановленому порядку набуто до 2004 року, з метою здійснення державної реєстрації та обліку таких земельних ділянок, а також речових прав на них.

90. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17.

91. Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

92. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

93. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

94. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

95. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

96. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

97. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який становить собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

98. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

99. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

100. Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

101. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

102. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

103. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

104. За матеріалами справи Оріхівська міськрада не визнає речові права ПрАТ Розівський елеватор на спірні земельні ділянки, що підтверджується рішенням від 28.03.2019 № 7, та про що свідчить позиція відповідача, викладена ним у поданих до суду процесуальних документах.

105. Наведені обставини наділяють позивача правом на судовий захист своїх невизнаних речових прав на земельну ділянку шляхом подання даного позову, і, зважаючи на встановлену законність набуття ним права постійного користування земельною ділянкою, суд повинен був захистити такі права у передбачений законом спосіб.

106. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою перейшло до позивача як правонаступника ПАТ Оріхівський комбінат хлібопродуктів в силу закону, а тому не потребує додаткового визнання такого права.

107. Звідси Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ Розівський елеватор про визнання за ним права постійного користування земельними ділянками, кадастрові номери 2323983700:01:001:0211, 2323984000:01:001:0078, 2323984000:01:001:0079, 2323984000:01:001:0080, на підставі державних актів на право постійного користування землею від 07.06.1995 серії ЗП № 001628, від 12.07.1995 серії ЗП № 001630, від 31.01.1996 серії І-ЗП № 001363, виданих ОП Оріхівський комбінат хлібопродуктів , підлягають задоволенню.

108. Щодо позовних вимог про проведення державної реєстрації права постійного користування на спірні земельні ділянки на підставі рішення суду, то місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог, оскільки право позивача в цій частині не порушено, з чим колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується та зазначає додатково таке.

109. Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

110. Як передбачено статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

111. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

112. При цьому проведення державної реєстрації відповідного речового права на підставі рішення суду, що набрало законної сили, є самостійною підставою, яка передбачена пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

113. Отже, позивач не позбавлений права звернутися до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації відповідного речового права (права постійного користування земельними ділянками) на підставі рішення суду.

114. Таким чином, позовні вимоги про державну реєстрацію права постійного користування земельними ділянками на підставі рішення суду є передчасними та не підлягають задоволенню.

115. Звідси касаційна скарга ПрАТ Розівський елеватор є частково обґрунтованою, судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

116. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

117. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

118. Зважаючи на викладене, касаційна скарга ПрАТ Розівський елеватор підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду -скасуванню, а рішення суду першої інстанцій - частковому скасуванню щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ПрАТ Розівський елеватор права постійного користування земельними ділянками з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Щодо заяви про поворот виконання рішення

119. Як було зазначено вище, ПрАТ Розівський елеватор подало заяву про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, а саме: 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги Оріхівською міськрадою, сплачених на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021; 17 289,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги Оріхівською міськрадою та 17 289,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги Прокуратурою Дніпропетровської області, сплачених на виконання додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021, якою додаткове рішення залишено без змін.

120. Суд касаційної інстанції зазначає, що підстави повороту виконання рішення визначені статтею 333 Господарського процесуального кодексу України.

121. Так, відповідно до частини першої статті 333 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

122. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі (частина друга статті 333 Господарського процесуального кодексу України).

123. Оскільки у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову та частково рішення суду першої інстанції з прийняттям в цій частині нового рішення, відсутні правові підстави для задоволення заяви ПрАТ Розівський елеватор про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум.

Щодо судових витрат

124. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

125. За змістом пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

126. З огляду на те, що касаційна скарга ПрАТ Розівський елеватор підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання за ПрАТ Розівський елеватор права постійного користування земельними ділянками, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7684 грн за подання позовної заяви, 11 526,00 грн за подання апеляційної скарги та 19 210,00 грн за подання касаційної скарги.

127. Разом з тим, як було зазначено раніше, ПрАТ Розівський елеватор подало заяву щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в якій просить стягнути з відповідача 3988,79 грн витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі 3000,00 грн гонорар адвоката та 988,79 грн витрат на проїзд адвоката, з приводу чого Верховний Суд зазначає таке.

128. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

129. Положеннями частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

130. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

131. Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

132. Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

133. З договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 4, укладеного між Савенком Олексієм Олександровичем (далі - Савенко О. О., Адвокат) та ПрАТ Розівський елеватор (Клієнт), вбачається, що Адвокат за дорученням Клієнта і за винагороду (гонорар) надає Клієнту такі види послуг, зокрема, складення заяв, скарг, договорів, статутів, протоколів та інших документів правового характеру, представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства.

134. Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди від 01.04.2019 № 4 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 4 гонорар Адвоката за надання правової допомоги в господарському суді касаційної інстанції Клієнт, незалежно від того, чи досягнуто мету представництва, сплачує Адвокату за представництво 3000 грн.

135. Додатковою угодою 01.07.2020 № 4/1 до договору про надання правової допомоги від 03.01.2018 № 4 у зв`язку з направленням справи № 908/846/19 на новий розгляд сторони домовились, що за надання правової допомоги, передбаченої додатковою угодою від 01.04.2019 № 4, при новому розгляді справи Клієнт сплатить Адвокату додатково гонорар в тому ж розмірі, що був визначений пунктом 4.1 додаткової угоди від 01.04.2019 № 4.

136. За матеріалами справи касаційна скарга підписана представником ПрАТ Розівський елеватор Савенком О. О., який також брав участь у судових засіданнях 07.07.2021 та 26.01.2022 у суді касаційної інстанції.

137. Крім того, до заяви щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, позивачем додані два посадочних документа Акціонерного товариства Укрзалізниця на підтвердження витрат на проїзд Савенка О. О. з м. Дніпра до м. Києва та на зворотній шлях, які сумарно складають 988,79 грн.

138. Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

139. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що у заяві щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (надійшла до суду 07.07.2021), до моменту ухвалення постанови від 26.01.2022 у справі № 908/846/19, ПрАТ Розівський елеватор звернулося до суду із заявою про компенсацію судових витрат та надало докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в сумі 3988,79 грн.

140. Заперечень щодо стягнення та розміру вказаних витрат від учасників справи не надходило.

141. З огляду на наведені обставини та зазначені положення процесуального законодавства суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання позивача слід задовольнити та стягнути з Оріхівської міськради на користь ПрАТ Розівський елеватор 3988,79 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор задовольнити частково .

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 908/846/19 скасувати .

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020 у справі № 908/846/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Приватним акціонерним товариством Розівський елеватор права постійного користування земельними ділянками .

4. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за Приватним акціонерним товариством Розівський елеватор (ідентифікаційний код 00954337):

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323983700:01:001:0211, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001628, виданого 07.06.1995 Орендному підприємству Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0078, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001630, виданого 12.07.1995 Орендному підприємству Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0079, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ЗП № 001630, виданого 12.07.1995 Орендному підприємству Оріхівський комбінат хлібопродуктів ;

- право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2323984000:01:001:0080, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001363, виданого 31.01.1996 Орендному підприємству Оріхівський комбінат хлібопродуктів .

5. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 26.10.2020 у справі № 908/846/19 залишити без змін.

6. Стягнути з Оріхівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 11, Пологівський район, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, ідентифікаційний код 20519891) на користь Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (просп . Богдана Хмельницького, буд. 122, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 00954337) 7 684 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп . ) судового збору за подання позовної заяви, 30 736 грн (тридцять тисяч сімсот тридцять шість грн 00 коп . ) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

7. Стягнути з Оріхівської міської ради (вул. Шевченка, буд. 11, Пологівський район, м. Оріхів, Запорізька область, 70500, ідентифікаційний код 20519891) на користь Приватного акціонерного товариства Розівський елеватор (просп . Богдана Хмельницького, буд. 122, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 00954337) витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 3988,79 грн (три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн 79 коп . ) .

8. Доручити видати відповідний наказ Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

С. К. Могил