Рішення

від 28.01.2022 по справі 455/1808/21

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 455/1808/21

Провадження № 2/455/311/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2022 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Мисів Н.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 та адвоката Дик С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В:

17.11.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 08 листопада 2021 року наказом директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с.Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської Циб Я.І. №82-к, її, прибиральницю закладу, було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19.

Вважає вищевказаний наказ відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Стверджує, що у листопаді 2021 відповідач, із грубим порушенням її конституційного права, незаконно вимагав від неї на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 05.11.2021 вона написала на ім`я директора ліцею заяву про відмову від ризикованого медичного втручання в її організм, однак 08.11.2021 відповідачем її було повідомлено про наказ №82-к від 08.11.2021 про відсторонення її від роботи з підстав відсутності такого щеплення.

Вказує, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем, такого зобов`язання її перед відповідачем немає, так само як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення її від роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення. Також вказує, що вона неодноразово повідомляла директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської Циб Я.І. про те, що у неї алергія.

Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковим і включається до календаря щеплень. Звертає увагу на те, що виключно Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб встановлюється перелік обов`язкових щеплень, і цим законом щеплення від COVID-19 не встановлена як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб є незаконним та безпідставним. Також зазначає, що ні положеннями ст.46 Кодексу законів про працю України ні іншими Законами України не передбачено правової можливості відсторонення її від роботи з підстав відсутності у неї щеплення від COVID-19.

Також вказує, що відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Крім цього, вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є добровільною, а тому відсутні правові підстави у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися та/або притягувати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову від такої вакцинації.

З огляду на наведене, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі та зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 року справа визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 24.11.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 14.12.2021 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до судового розгляду на 28.01.2022.

13.01.2022 від директора Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської Циб Я.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.37-42), разом з додатками, в якому той просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень покликається зокрема на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 , в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19, яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19, та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Стверджує, що інформація про необхідність вакцинації (або надання документів, що підтверджують абсолютні протипоказання до вакцинації) була доведена до відома позивачки 05.11.2021 повідомленням №202/01-41, з яким вона була ознайомлена, проте від підпису відмовилась відповідно до акту про відмову від підпису №1 від 05.11.2021. Окрім цього, відповідачем вживались і інші заходи для повідомлення працівників про необхідність проведення вакцинації: 28.09.2021 проводилась нарада із технічними працівниками, де їх було ознайомлено із Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236. Також, 05 жовтня та 26 жовтня 2021 року відповідачем було організовано перевезення працівників до пункту вакцинації з метою проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. Станом на 08.11.2021р. ОСОБА_1 не було надано відомостей про проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що підтверджує факт ухилення від профілактичного щеплення. Також, нею не було надано медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Також 05.11.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про те, що відмовляється від проведення вакцинації у зв`язку з тим, що остання може бути небезпечною для життя та здоров`я. Ці обставини стали підставою для її відсторонення від роботи, яке було оформлено наказом №82-к від 08.11.2021. Зазначає, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення Порушення правил щодо карантину людей , яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно- протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності. Зазначає, що норми права на підставі яких видано наказ відповідача від 08.11.2021 №82-к про відсторонення позивача від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати, неконституційними, недійсними чи незаконними на час відсторонення позивача в передбаченому чинним законодавством України порядку не визнавались. У силу своєї професії позивач для виконання своїх професійних зобов`язань зобов`язана зробити щеплення за відсутності абсолютних протипоказань до їх проведення з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, у тому числи серед учнів та співробітників відповідача, які мають право на охорону здоров`я, гарантоване ст. 49 Конституції України. В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А саме, навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Отже, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення. Щодо тверджень позивача, що керівник закладу освіти незаконно вимагав у неї інформацію про вакцинацію, то вважає, що інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю, оскільки не містить ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методи лікування. Доводи позивача про порушення її права на працю є безпідставними, оскільки позивач не позбавлена права на працю та з роботи не звільнена, а лише відсторонена від виконання своїх функціональних обов`язків через відсутність щеплення та відсутність абсолютних протипоказань до їх проведення (підтверджених медичним висновком закладу охорони здоров`я), яке в силу професійної діяльності позивача є обов`язковим для позивача і яке позивач не позбавлена можливості зробити. Вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, відсторонення позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя та здоров`я інших працівників закладу та учнів. З огляду на наведене просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с.Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської - директор Циб Я.І. (керівник) та адвокат Дик С.І. в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що в позові необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 10.04.1996 була прийнята на роботу прибиральницею Стрілківської середньої школи - інтернат (в подальшому реорганізовано та перейменовано у Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської), де працює на вказаній посаді по даний час, що підтверджується копією трудової книжки позивачки НОМЕР_1 (а.с.19).

Згідно п.2.1 Статуту Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцею с.Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області (далі - ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки), копія якого міститься в матеріалах справи, метою ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцею с.Стрілки є забезпечення реалізації права громадян України на здобуття загальної середньої освіти відповідного рівня в умовах, сприятливих для фізичного та духовного розвитку, самовиховання і соціалізації дитини, її формування як цілісної особистості й відповідального громадянина України (а.с.46).

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомо, що ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , види економічної діяльності: 85.31 загальна середня освіта (основний); 85.32 Професійно-технічна освіта, керівник закладу - ОСОБА_2 (а.с.68).

Згідно наказу директора ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки ОСОБА_2 Про обов`язкове профілактичне щеплення від 02.11.2021 №81, наказано заступнику директора з АГР ОСОБА_3 до 05.11.2021 року ознайомити ОСОБА_4 - прачку закладу та ОСОБА_1 , прибиральницю закладу з наказом МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року та Постановою КМУ від 09.12.2020 року (зі змінами від 20.10.2021) та повідомити, що в разі відсутності щеплення, негативного тесту на COVID-19 (термін дії кожного - 72 год) та медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації від COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, вищевказані працівники будуть відстороненні від виконання обов`язків без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця праці з 08.11.2021 року (а.с.71).

Згідно акту про відмову від підпису від 05.11.2021 № 1, відомо, що директор ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки ОСОБА_2 повідомив прибиральницю ОСОБА_1 та прачку закладу ОСОБА_4 , в присутності заступника директора з виховної роботи ОСОБА_5 , заступника директора з АГР ОСОБА_3 та секретаря-діловода ОСОБА_7, про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, але вони відмовилися його підписати та отримати (а.с.73).

Із заяви ОСОБА_1 від 05.11.2021 про відмову від ризикованого медичного втручання слідує, що ОСОБА_1 05.11.2021 повідомила директора ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки ОСОБА_2 про те, що вона утримується від щеплення від коронавірусної інфекції SARS-CоV-2 у зв`язку з тим, що таке може бути небезпечним для її життя та здоров`я.

08 листопада 2021 року наказом ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки №82-к, позивачку ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19. Відповідно до п.2 цього наказу бухгалтерії закладу на час відсторонення від роботи ОСОБА_1 оплату праці здійснювати з урахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці .

Як слідує зі змісту спірного наказу, такий винесено на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказу МОЗ України Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 №2153 та п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 (зі змінами від 20.10.2021).

Із акту про відмову від підпису від 08.11.2021 року №2, відомо, що директор ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки ОСОБА_2 в присутності головного бухгалтера закладу ОСОБА_6 , заступника директора з АГР ОСОБА_3 , та секретарем-діловодом ОСОБА_7 ознайомив прибиральницю закладу ОСОБА_1 з наказом про відсторонення від роботи, але вона відмовилася підписати наказ (а.с.76).

Із довідки ЗЗСО І-ІІІ ст. - ліцей с.Стрілки про заробітну плату та інші доходи за 6 місяців 2021 №205/01-41 від 10.11.2021 (а.с.20) видно, що заробітна плата позивачці ОСОБА_1 за листопад-грудень 2021року не нарахована.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом відповідача про відсторонення її від роботи, вважаючи такий незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, мають наступне правове регулювання.

У пунктах а,б статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Також слід зазначити, що згідно ч.5-7 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, зі змісту ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб випливає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в ч.1 ст.12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.

Відповідно до п.1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі -МОЗ України), яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 24 січня 2020 року №90, МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Так, наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням ( далі - Перелік №2153) .

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

В Переліку №2153 також зазначено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153 був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928.

При цьому слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.(п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин.

Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року №1096 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 , який набрав чинності з 08.11.2021, постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018року у справі №337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення батьками дитини при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах освіти протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення, перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах освіти з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі №630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення у зв`язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ. Будь-яке право об`єктивно кореспондується із обов`язками, оскільки право на дошкільну освіту законодавець пов`язує із обов`язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб, висновки суду про протиправність та неправомірність дій завідуючої ДНЗ є необґрунтованими, такими що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.

У постанові від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі 3682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що згідно із статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі Соломахін проти України від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).

Водночас у рішенні від 08 квітня 2021 року у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява №47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим відповідно до закону ; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3 чи були вони виправданими в демократичному суспільстві .

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15 листопада 2016року у справі Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки , заяви №28859/11 і №28473/12).

Слід також зазначити, що у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України ( справа про тлумачення терміну законодавство ) від 09 липня 1998 року №12-рп/98 зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін "законодавство" в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.

Як встановлено судом в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, інформація про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 та про відсторонення від роботи працівників які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень, відповідачем була доведена до відома позивачки.

Однак, позивачкою ОСОБА_1 станом на 08.11.2021 не було надано відповідачу відомостей про проходження нею обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чи документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй такого профілактичного щеплення.

Таких доказів не надано позивачкою і до суду в ході розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивачка ОСОБА_1 , як працівник закладу загальної середньої освіти підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак відмовилась від щеплення та не надала документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, а тому керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , правомірно видав наказ про її відсторонення від роботи на підставі чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування даного наказу відповідача задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивачки про поновлення її на роботі та зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, то суд зазначає наступне.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин.

Відсторонюючи працівника від роботи, роботодавець повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому в наказі про відсторонення зазначаються підстави та строки такого відсторонення. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи. У разі коли працівник відмовляється ознайомитися зі змістом наказу або проставити свій підпис на наказі, керівник має скласти акт про відмову працівника ознайомитися з документом. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Водночас слід зазначити, що законодавством про працю не передбачена така підстава для звільнення, як відсутність у працівника щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або відмова від вакцинації.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Враховуючи вищенаведене, та те, що вимоги позивачки про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення її від роботи задоволенню не підлягають, а також, що позивачка лише відсторонена від роботи у зв`язку з відсутністю у неї щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а не звільнена з роботи, беручи до уваги і те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин і на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, а чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, то суд приходить висновку, що позовні вимоги про поновлення позивачки на роботі та зобов`язання відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, задоволенню також не підлягають.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та правову позицію Верховного Суду, які викладені вище, а також положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що в задоволенні даного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою у позові слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ;

Відповідач: Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - ліцей с. Стрілки Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської; ідентифікаційний код - 02137051; місцезнаходження: с.Стрілки, вул.Сагайдачного, 21, Самбірського району Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 02.02.2022.

Суддя А.В.Кушнір