Рішення

від 28.01.2022 по справі 235/9175/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/465/22

Справа № 235/9175/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 1 вересня 1993 року він був прийнятий в члени Колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес . На даному підприємстві працював до 22 квітня 1998 року та був звільнений за власним бажанням.

25 липня 1995 року о 16.00 годині під час виконання робіт в якості помічника комбайнера на жнивах ячменю з ним стався нещасний випадок - сходячи з комбайна під час його зупинки він пошкодив внутрішній меніск правого колінного суглоба, що підтверджується актом № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 28 вересня 1995 року.

Внаслідок завданої травми 31 липня 1995 року він звернувся до травматолога через сильний біль у нозі та 1 серпня 1995 року був госпіталізований до травматологічного відділення Димитровської міської лікарні. На стаціонарному лікуванні перебував у період з 1 серпня 1995 року до 25 вересня 1995 року включно.

Після проходження курсу лікування рішенням МСЕК у 2000 році йому вперше було встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою.

Починаючи з 2000 року по 2006 рік кожні два роки він проходив переогляд та був змушений знаходитися на лікуванні у зв`язку з отриманим захворюванням - пошкодженням внутрішнього меніску правого колінного суглоба.

Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська від 14.02.2019 року за № 083331 йому встановлено повторно 10% втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час травмування і відчуває по теперішній час.

Його життя після травми зазнало суттєвих змін: він систематично відчуває біль та скованість, обмеження рухів в правому колінному суглобі, погіршення після фізичного навантаження та при зміні погоди, через що періодично звертається за допомогою до лікарів, проходить лікування, відновлювальні процедури і змушений приймати знеболювальні медичні препарати. Так як на його утриманні знаходиться сім`я, то він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

На момент настання нещасного випадку він був неповнолітнім (17 років), і відповідачем не було надано жодної допомоги.

Таким чином, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 25 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вважав, що нещасний випадок стався не з вини підприємства, як вказує позивач, а з його прямої вини, про що зазначено у п.11 Акту за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

В п.15 Акту за формою Н-1 вказано: последствия несчастного случая - выздоровел (мовою оригіналу).

Зважаючи на це, на момент складання Акту форми Н-1, який був складений на 2 місяці пізніше нещасного випадку, моральної шкоди не може бути як такої, тому що трудового каліцтва не було визнано взагалі.

Позивач звертається до відповідних органів про встановлення трудового каліцтва аж через 9 років і зв`язує це з нещасним випадком на виробництві. А аж через 26 років після нещасного випадку звертається з позовною заявою до підприємства про відшкодування моральної шкоди. Це викликає великий сумнів у об`єктивності його позовної заяви.

Крім того, ОСОБА_1 звертався до судів з позовами до СТОВ Прогрес вже три рази, і в задоволенні його вимог було відмовлено. Тепер він вирішив подати черговий позов до підприємства про відшкодування начебто завданої нами йому моральної шкоди. Всі ці факти, на думку відповідача, свідчать про необґрунтованість вимог позивача.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач перебував у членах Колективного сільськогосподарського підприємства Прогрес з 1 вересня 1993 року по 22 квітня 1998 року, звільнений за власним бажанням (а.с.8-12).

25 липня 1995 року о 16.00 годині під час виконання трудових обов`язків в якості помічника комбайнера на жнивах ячменю з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, а саме, сходячи з комбайна під час його зупинки, він пошкодив внутрішній меніск правого колінного суглоба, про що було складено акт № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 28 вересня 1995 року (а.с.15-18).

Згідно копії довідки МСЕК № 029672 від 08.05.2002 року позивачу первинно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 25.07.1995р., дата переогляду 08.05.2004р.

Згідно копії довідки МСЕК № 051931 від 12.05.2004 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 25.07.1995р., дата переогляду 12.05.2006р.

Згідно копії довідки МСЕК 12ААА № 083331 від 14.02.2019 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 14.02.2019р. безстроково (а.с.20).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акта про нещасний випадок на виробництві, довідок МСЕК, епікризу.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також ту обставину, що нещасний випадок з позивачем стався внаслідок порушення ним технологічного процеса.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 5 000 грн.

Суд при ухваленні рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити в рішенні, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 5 000 грн підлягає стягненню з СТОВ Прогрес без урахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 20%, з розрахунку 25 000,00 грн - 100%, 5 000 грн - х%, х = 5 000 грн х 100% : 25 000,00 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 198,48 грн, з розрахунку 20% х 992,40 грн : 100%.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (с. Миролюбівка Покровського району Донецької області, вулиця Центральна, код ЄДРПОУ 04310654) про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та його наслідками, 5 000 (п`ять тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес в дохід держави судовий збір в розмірі 198 (ста дев`яноста восьми) гривень 48 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дата складання повного судового рішення - 2 лютого 2022 року.

Суддя Г.В. Назаренко

Вступна та резолютивна частини рішення складені 28 січня 2022 року. Повне рішення складене 2 лютого 2022 року.

Суддя Г.В. Назаренко