Постанова

від 25.01.2023 по справі 235/9175/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/455/23 Справа № 235/9175/21 Суддя у 1-й інстанції - Назаренко Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 року,-

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СГ ТОВ "Прогрес" про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 1 вересня 1993 року він був прийнятий в члени Колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес». На даному підприємстві працював до 22 квітня 1998 року та був звільнений за власним бажанням.

25 липня 1995 року о 16.00 годині під час виконання робіт в якості помічника комбайнера на жнивах ячменю з ним стався нещасний випадок - сходячи з комбайна під час його зупинки він пошкодив внутрішній меніск правого колінного суглоба, що підтверджується актом № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 28 вересня 1995 року.

Внаслідок завданої травми 31 липня 1995 року він звернувся до травматолога через сильний біль у нозі та 1 серпня 1995 року був госпіталізований до травматологічного відділення Димитровської міської лікарні. На стаціонарному лікуванні перебував у період з 1 серпня 1995 року до 25 вересня 1995 року включно.

Після проходження курсу лікування рішенням МСЕК у 2000 році йому вперше було встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою.

Починаючи з 2000 року по 2006 рік кожні два роки він проходив переогляд та був змушений знаходитися на лікуванні у зв`язку з отриманим захворюванням - пошкодженням внутрішнього меніску правого колінного суглоба.

Міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська від 14.02.2019 року за № 083331 йому встановлено повторно 10% втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Моральна шкода, яка йому заподіяна, полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час травмування і відчуває по теперішній час.

Його життя після травми зазнало суттєвих змін: він систематично відчуває біль та скованість, обмеження рухів в правому колінному суглобі, погіршення після фізичного навантаження та при зміні погоди, через що періодично звертається за допомогою до лікарів, проходить лікування, відновлювальні процедури і змушений приймати знеболювальні медичні препарати. Так як на його утриманні знаходиться сім`я, то він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

На момент настання нещасного випадку він був неповнолітнім (17 років), і відповідачем не було надано жодної допомоги.

Таким чином, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 25 000 грн (а.с.1-3).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до СГ ТОВ «Прогрес» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, задоволено частково. Стягнуто з СГ ТОВ «Прогрес» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та його наслідками, 5 000 (п`ять тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з СГ ТОВ «Прогрес» в дохід держави судовий збір в розмірі 198 (ста дев`яноста восьми) гривень 48 копійок. В іншій частині позову відмовлено (а.с.49-50).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, СГ ТОВ "Прогрес" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.55-57).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував у членах Колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» з 1 вересня 1993 року по 22 квітня 1998 року, звільнений за власним бажанням (а.с.8-12).

25 липня 1995 року о 16.00 годині під час виконання трудових обов`язків в якості помічника комбайнера на жнивах ячменю з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, а саме, сходячи з комбайна під час його зупинки, він пошкодив внутрішній меніск правого колінного суглоба, про що було складено акт № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1 від 28 вересня 1995 року (а.с.15-18).

Згідно копії довідки МСЕК № 029672 від 08.05.2002 року позивачу первинно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 25.07.1995р., дата переогляду 08.05.2004р.

Згідно копії довідки МСЕК № 051931 від 12.05.2004 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 25.07.1995р., дата переогляду 12.05.2006р.

Згідно копії довідки МСЕК 12ААА № 083331 від 14.02.2019 року позивачу повторно встановлено 10% втрати працездатності за трудовим каліцтвом з 14.02.2019р. безстроково (а.с.20).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із факту спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акта про нещасний випадок на виробництві, довідок МСЕК, епікризу. Суд визначив, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначав розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у 5 000 грн.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не взяв до уваги відсутність доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, й не ставить таке право у залежність від наявності або ж відсутності стійкої втрати професійної працездатності.

Крім того, як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Отже, травмування позивача внаслідок нещасного випадку на виробництві потягло за собою 10 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом.

В даному випадку, позивачем належними та допустимими доказами доведено, як факт ушкодження його здоров`я на виробництві при виконання трудових обов`язків, так і завдання йому у зв`язку з цим моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла Постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано характер отриманої позивачем травми, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, у зв`язку з чим позивач переносить моральні страждання та хвилювання.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 5000 гривень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: