Постанова

від 02.02.2022 по справі 916/1322/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1322/13 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Будішевської Л.О., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від Антимонопольного комітету України - Вірт С.О., довіреність № 300-122/02-142 від 22.12.2021;

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедфарм в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021

по справі №916/1322/13

за позовом Антимонопольного комітету України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедфарм

про стягнення 2000,00 грн.

суддя суду першої інстанції - Щавинська Ю.М.

місце ухвалення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

повний текст ухвали складено та підписано: 20.12.2021.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 у справі №916/1322/13 позов Антимонопольного комітету України задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедфарм на користь державного бюджету на рахунок відповідного управління ДКСУ за місцезнаходженням платника податків по коду бюджетної класифікації 21081100, штраф у сумі 1 000 грн, пеню у сумі 1 000 грн та судовий збір у сумі 1 720, 50 грн.

09.08.2013 судом на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 у справі №916/1322/13 було видано відповідні накази.

01.12.2021 до господарського суду Одеської області від Антимонопольного комітету України (далі - АМК України) надійшла заява, в якій заявник просить суд відновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 №916/1322/13 до виконання; видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 у справі №916/1322/13 про стягнення з ТОВ Дельтамедфарм на користь Державного бюджету штрафу у розмірі 1 000 грн та пені у сумі 1 000 грн.

Як зазначає АМК України він, як стягувач у виконавчому провадженні, добросовісно користувався своїми правами, та за період з 2016-2021рр. неодноразово надсилав листи до відділу виконавчої служби з метою отримання інформації щодо стану виконавчого провадження. Відповідей на запити комітетом отримано не було. Лише після звернення із листом від 06.09.2021 №300-29/02-13022 до Міністерства юстиції України щодо забезпечення вжиття всіх необхідних заходів щодо своєчасного та у повному обсязі виконання наказу суду ним, 04.10.2021, було отримано лист від ВДВС №43639 від 28.09.2021 про те, що 20.09.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник зазначає, що не отримував від ВДВС постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, не отримував оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 по справі №916/1322/13, у зв`язку із чим вважає поважними причини пропуску для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 у справі № 916/1322/13 у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу, подану у справі № 916/1322/13, відмовлено.

Ухвала господарського суду мотивована, ти що до поданої АМК України заяви додано копію листа від 19.04.2017 №300-29/02-4249, копію листа від 10.05.2018 №300-29/02-5728, копію скарги комітету від 03.04.2020 № 300-29/02-4985, копія листа комітету від 06.09.2021 №300-29/02-13022.

Водночас, як встановлено судом, заявником до зазначених листів не додано жодних доказів їх надіслання на адресу відділу виконавчої служби.

Судом зазначено, що надані докази на підтвердження того, що Антимонопольний комітет України належним чином цікавився станом виконавчого провадження, не можуть бути взяті судом до уваги у зв`язку з ненаданням доказів надсилання вищезазначених листів адресату.

Крім того, суд зазначив, що, заперечуючи обставину отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.09.2016, Антимонопольний комітет України не надав доказів в підтвердження своїх заперечень, зокрема, виписок з журналів вхідної кореспонденції за вересень 2016 року, пояснень щодо порядку реєстрації вхідних документів або інших належних доказів на підтвердження своєї позиції.

Так, суд першої інстанції, дійшов висновку, що АМК України не довів поважність причин пропуску встановленого законом строку для пред`явлення наказу до виконання, у зв`язку із чим у задоволенні заяви комітету в цій частині слід відмовити.

Не погодившись із вказаною ухвалою , Антимонопольний комітет України звернувся до Південно - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 у справі № 916/1322/13.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

АМК України повідомляє що був позбавлений можливості надати Суду постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на її відсутність у зв`язку з неналежним виконанням ВДВС обов`язків, передбачених статтею 28 Закону України Про виконавче провадження , та що саме відсутність вищевказаної постанови слугувало підставою для звернення до Суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату Наказу.

Щодо відсутності доказів направлення листів ВДВС, скаржник зазначає, що висновки Суду не відповідають дійсним обставинам справи оскільки направлення вищевказаних листів підтверджується копіями повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, копії яких додаються.

Крім того, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 28.09.2021 повідомило, що опрацьовано лист АМК України від 06.09.2021 №300-29/02-13022.

Щодо можливості отримання інформації про хід виконавчого провадження з автоматизованої системи виконавчого провадження, скаржник зазначає, що відповідно до статті 37 Закону України Про виконавче провадження обов`язок щодо повернення Наказу відноситься до повноважень державного виконавця, неналежне здійснення повноважень щодо вчинення виконавчих дій останнім не може слугувати підставою для відмови у видачі дублікату Наказу.

ВДВС не надіслав АМК України постанову про повернення виконавчого документа разом з оригіналом Наказу стягувачу, як наслідок, неналежне виконання ВДВС покладених на нього обов`язків, призвело до порушення інтересів держави, а Боржник уникає відповідальності.

Скаржник зазначає, що саме з моменту отримання листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.09.2021 № 43639 з якого АМК України стало відомо, що Наказ суду від на теперішній час не виконано, Наказ у АМК України відсутній, та на виконанні у ВДВС не перебуває, а отже є втраченим саме ВДВС.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 було визначено, що автоматичний розподіл не відбувся, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюка І.Г., суддів: Будішевської Л.О., Богатиря К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 у справі № 916/1322/13.

Призначено справу № 916/1322/13 до розгляду на 02.02.2022 о 15:00 год.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

У судове засідання, призначене на 02.02.2022, з`явились представник Антимонопольного комітету України, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2022 скасувати.

Інші повноважні представники учасників справи у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні Південно - західного апеляційного господарського суду 02.02.2022 відмовлено у Антимонопольного комітету України у залученні додаткових доказів, а саме копії повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідно до наступного.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: винятковість випадку та причини, що об`єктивно не залежать від особи .

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст. 269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Судова колегія зазначає, що Антимонопольним комітетом України всупереч положенням ст. 269 ГПК України не доведено неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів звертає увагу, що 15.04.2021 на сайті Південно-західного апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення за посиланням (https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1106396/) про зупинення відправки судової кореспонденції, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції та надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів виключно засобами електронного зв`язку.

Отже, в ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у даній справі була направлена представникам учасників справи на електронні адреси, що були зазначені сторонами у поданих до суду та долучених до матеріалів справи документах.

Відправка ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду на зазначені електроні адреси підтверджується долученими до матеріалів справи роздруківками про доставлення електронного відправлення.

28.01.2022 для належного повідомлення учасників справи про дату судового засідання, розміщено на веб-сайті суду інформацію щодо дати, часу та місця проведення розгляду апеляційної скарги Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обставини справи.

Як вбачається з матеріалів оскарження, 13.11.2015 Антимонопольний комітет України звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження (після первісного повернення).

Як зазначає АМК України він, як стягувач у виконавчому провадженні, добросовісно користувався своїми правами, та за період з 2016-2021рр. неодноразово надсилав листи до відділу виконавчої служби з метою отримання інформації щодо стану виконавчого провадження. Відповідей на запити комітетом отримано не було. Лише після звернення із листом від 06.09.2021 №300-29/02-13022 до Міністерства юстиції України щодо забезпечення вжиття всіх необхідних заходів щодо своєчасного та у повному обсязі виконання наказу суду ним, 04.10.2021, було отримано лист від ВДВС №43639 від 28.09.2021 про те, що 20.09.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник зазначає, що не отримував від ВДВС постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, не отримував оригінал наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 по справі №916/1322/13, у зв`язку із чим вважає поважними причини пропуску для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказ Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 №916/1322/13 був пред`явлений до виконання Антимонопольним комітетом України в межах встановленого законом строку, а отже строк пред`явлення до виконання наказу перервався у зв`язку з пред`явленням стягувачем вказаного наказу до виконання.

Заявник, вказуючи про наявність постанови про повернення виконавчого документа, не надав її, натомість надав витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з якого вбачається, зокрема, що повернення виконавчого документу стягувачу було здійснено 20.09.2016.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для повторного пред`явлення наказу до виконання, заявник зазначає, що йому не було відомо про повернення виконавчого документа, а на листи, які надсилалися протягом 2016-2021 року щодо отримання інформації про стан виконавчого провадження, відповідей не отримував.

Заявник зазначає, що саме з моменту отримання листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.09.2021 № 43639 з якого АМК Українистало відомо, що Наказ суду від на теперішній час не виконано, Наказ у АМК України відсутній, та на виконанні у ВДВС не перебуває, а отже є втраченим саме ВДВС.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/26303/14 до виконання та видачу дубліката виконавчого документу, суд зазначає наступне.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у ст. 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При розгляді заяви про поновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів. При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів відповідно до ст. 86 ГПК України.

Як було зазначено вище, АМК України протягом 2016-2021 років вчиняв дії, спрямовані на отримання інформації про хід виконавчого провадження та прийнятих у цьому виконавчому провадженні процесуальних документів, але ВДВС зазначеної інформації не надавало, запити АМК України залишались без реагування.

На момент видачі наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 у справі №916/1322/13 та на час відкриття виконавчого провадження № 49446116 (постанова від 24.11.2015) діяв Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (п. 2 ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 1 ст. 23 названого Закону).

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII).

У справі, що розглядається, на момент набрання чинності Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 ще не закінчився (перервався пред`явленням до виконання 13.11.2015, постановою ВДВС від 24.11.2015 відкрито виконавче провадження ВП №49446116). Оскільки стягувачем за наказом у справі № 916/1322/13 є державний орган - АМК, то з урахуванням положень п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII та ч. 1 ст. 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимоги щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох місяців.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, у цій справі до суду не було надано належних доказів направлення на адресу АМК України постанови державного виконавця від 20.09.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" або отримання АМК України такої постанови разом з наказом Господарського суду Одеської області від 09.08.2013, що позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення АМК України про винесення 20.09.2016 державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу тільки 04.10.2021, коли АМК України отримало лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.09.2021 № 43639.

Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що за текстом вказаного листа взагалі відсутні відомості про направлення АМК України постанови від 20.09.2016 (ВП №49446116) про повернення виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №910/18165/13 зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/3410/15-ц та від 29.01.2020 у справі №344/19847/18, від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

Отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або постанову виконавця про повернення виконавчого документу (що має місце у цій справі), стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документу 04.10.2021, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 04.10.2021 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документа), і становить три місяці, тобто до 04.01.2022.

АМК України звернулось до суду із заявою, що розглядається, 01.12.2021, тобто з дотриманням встановленого Законом тримісячного строку.

Наведеним спростовуються висновок суду першої інстанції про пропуск АМК України строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стосовно позиції суду першої інстанції, що Антимонопольний комітет України не надав доказів в підтвердження своїх заперечень, зокрема, виписок з журналів вхідної кореспонденції за вересень 2016 року, пояснень щодо порядку реєстрації вхідних документів або інших належних доказів на підтвердження своєї позиції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 28 Закону України Про виконавче провадження чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як зазначено у ч. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Частиною 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Із аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку вбачається, що Кабінет Міністрів України визначив в окрему категорію поштових відправлень рекомендовані листи.

Відповідно до ч. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України Про поштовий зв`язок передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абз. 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи вказані норми, суд робить висновок, що належним доказом надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є квитанція, касовий чек або інший розрахунковий документ пошти про оплату рекомендованого поштового відправлення.

Проте у цій справі до суду не було надано доказів направлення на адресу АМК України постанови держаного виконавця від 20.09.2016 (ВП №49446116) про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному ст. 28 Закону України Про виконавче провадження або отримання АМК України такої постанови разом з наказом Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 в період до 04.10.2021.

Матеріалами справи підтверджується факт повідомлення АМК України про те, що 20.09.2016 держаним виконавцем відділу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу тільки листом № 43639 від 28.09.2021, який було вручено АМК України 04.10.2021.

Відомості про направлення АМК України постанови від 20.09.2016 (ВП № 49446116) про повернення виконавчого документа стягувану за текстом вказаного листа відсутні.

В цьому випадку колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2021 у справі № 910/26303/14.

Щодо видачі дубліката наказу.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (ч.ч. 1, 2 ст. 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені ст. 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України.

Відповідно до пп. 19.4 п. 1 розділу ХІ Перехідних положень у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12, від 20.07.2021 у справі № 910/20594/15).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України впродовж строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив (що має місце у справі, що розглядається) або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

При зверненні до суду з заявою про видачу дублікату наказу АМК України надало суду докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі (платіжне доручення від 18.11.2021 №1323 на суму 68,10 грн).

За таких підстав, враховуючи, що рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2013 у справі № 916/1322/13 не виконано і судом встановлено факт втрати наказу від 09.08.2013, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви АМК України та видачі дублікату наказу Господарського суду Одеської від 09.08.2013 у справі № 916/1322/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедфарм на користь державного бюджету на рахунок відповідного управління ДКСУ за місцезнаходженням платника податків по коду бюджетної класифікації 21081100, штраф у сумі 1 000 грн. та пеню у сумі 1 000 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 по справі № 916/1322/13 підлягає скасуванню як винесена передчасно при неповному дослідженні усіх обставин у даній справі, з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу подану у справі № 916/1322/13.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 по справі № 916/1322/13- скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу подану у справі № 916/1322/13 - задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 09.08.2013 у справі №916/1322/13 до виконання.

Доручити господарському суду Одеської області видати дублікат наказу від 09.08.2013 у справі № 916/1322/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедфарм (65012 м. Одеса, вул. Гімназична, буд.18 кв. 6, ідентифікаційний код 37280499) на користь державного бюджету на рахунок відповідного управління ДКСУ за місцезнаходженням платника податків по коду бюджетної класифікації 21081100, штраф у сумі 1 000 /одна тисяча/ грн.. та пеню у сумі 1 000 /одна тисяча/ грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 03.02.2022.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Богатир К.В.