Постанова

від 02.02.2022 по справі 918/819/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року Справа № 918/819/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: Долюк О.С.

відповідача 1: Невідомський О.А. - адвокат, Федорчук Д.М.

відповідача 2: не з`явивися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 в частині задоволення позову у справі №918/819/21 (суддя Качур А.М., м.Рівне, повний текст складено 16.12.2021 року)

за позовом: Вараської міської ради

до відповідача 1: фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича

до відповідача 2: державного реєстратора Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірини Михайлівної

про: визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 та скасування запису від 24.09.2018 №28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018

ВСТАНОВИВ:

Вараська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича та відповідача 2: державного реєстратора Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною, згідно якого за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі. Скасувати запис від 24.09.2018 №28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: Рівненська область, м.Вараш (Кузнецовськ), АДРЕСА_2.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі №918/819/21 позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині задоволення позову, фізична особа - підприємець Федорчук Дмитро Михайлович звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати частково рішення Господарського суду Рівненської від 09 грудня 2021 року у справі № 918/819/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною.

Вважає, що скасування запису в реєстрі нестиме в собі скасування визнання державою права на земельну ділянку, визнану Кузнецовським міським судом та Господарським судом Рівненської області, що в свою чергу призведе до обмеження моїх прав на користування як земельною ділянкою, так і об`єктом нерухомого майна, розміщеного на ній (наприклад, не зможу зробити реконструкцію), а також створить ситуацію невпевненості у правовому статусі носія суб`єктивного права.

У відповіді на відзив від 23.10.2021 Вараська міська рада підтвердила, що не заперечує право відповідача на володіння і користування спірною земельною ділянкою, а отже, заперечення нею визнання цього факту державою скаржнику видається нелогічним.

У справі № 918/438/18 за позовом Федорчука Дмитра Михайловича про визнання права володіння та користування земельною ділянкою, Вараська міська рада являлась відповідачем та була учасником процесу.

Зазначає що, Вараська міська рада погодилась з рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі № 918/438/18 і яке в подальшому жодним з учасників справи не оскаржувалось і воно набрало законної сили.

Тобто, вказана обставина була підставою для застосування ч.4 ст. 75 ГПК України та не застосована судом першої інстанції.

З врахуванням наведеного, скаржник вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 09 грудня 2021 року має бути скасовано в частині задоволення позовної вимоги та ухвалено нове рішення про відмову в її задоволенні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.21р. в частині задоволення позову у справі №918/819/21 та розгляд апеляційної скарги призначено на 02 лютого 2022 року.

В судовому засіданні 02.02.2022 року фізична особа - підприємець Федорчук Дмитро Михайлович та його адвокат підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною.

Представник Вараської міської рада в судовому засідання 02.02.2022 року заперечив доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі №918/819/21 без змін.

В судове засідання 02.02.2022 державний реєстратор Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності державного реєстратора Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірини Михайлівної.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича, його адвоката та представника Вараської міської ради в судовому засіданні 02.02.2022, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 в частині задоволення позову у справі №918/819/21 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2018 році фізична особа - підприємець Федорчук Дмитро Михайлович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Вараської міської ради про визнання за довірителем Д.М. Федорчуком право володіння і користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий №5610700000:01:008:0018), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Рівненської області та зобов`язати Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 позов задоволено частково. Визнано за Фізичною особою - підприємцем Федорчуком Дмитром Михайловичем ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) право володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,0700 га (кадастровий №5610700000:01:008:0018), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Рівненської області. Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про зобов`язання Вараську міську раду прийняти рішення "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для її викупу у власність ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем" на найближчому пленарному засіданні Вараської міської ради (а.с. 10-14).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2 є земельною ділянкою комунальної власності, правом власності щодо якої наділена територіальна громада м. Вараш Рівненської області в особі Вараської міської ради (а.с. 17-20).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої працівником виконавчого комітету Вараської міської ради 14.09.2021, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, позивачем встановлено, що 24 вересня 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною (на момент подання позову-Державний реєстратор Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради) було вчинено запис № 28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право та зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою Рівненська область, АДРЕСА_2. Особа, наділена іншим речовим правом - Федорчук Дмитро Михайлович. Характеристика іншого речового права - безстрокове . Підставою виникнення іншого речового права зазначено рішення Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі № 918/438/18. Підставою внесення відповідного запису та здійснення державної реєстрації є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43198688 від 26.09.2018, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною (а.с. 9, 15-16).

Однак, Вараська міська рада вважає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., згідно якого за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем зареєстровано інше речове право - право володіння та користування- на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі таким, що порушує права територіальної громади м.Вараш, Рівненської області в особі Вараської міської ради та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича та відповідача 2: державного реєстратора Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною, згідно якого за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі. Скасувати запис від 24.09.2018 №28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі №918/819/21 позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною. В решті позову відмовлено.

Як вбачається з апеляційної скарги, фізична особа - підприємець Федорчук Дмитро Михайлович оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі № 918/819/21 в частині задоволення позову, а саме визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі №918/819/21 відповідачем 1 не оскаржується.

Отже, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 у справі №918/819/21, з урахуванням вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції переглядається лише в оскаржуваній частині.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в частині визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2 є земельною ділянкою комунальної власності, правом власності щодо якої наділена територіальна громада м. Вараш Рівненської області в особі Вараської міської ради (а.с. 17-20).

Способом захисту свого цивільного права у даній справі Вараської міської ради визначено зокрема позов про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною, згідно якого за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі по тексту - в редакції чинній на момент здійснення реєстрації - права володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі за відповідачем 1).

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Статтею 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України оформлення права власності, користування земельною ділянкою визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі по тексту - Закон).

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Порядок проведення державної реєстрації прав регламентовано частиною першою статті 18 цього Закону.

Обов`язковим етапом в процесі державної реєстрації прав є перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав лише у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Частина 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить вимогу, згідно з якою державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Умови, підстави та процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції чинній на момент здійснення реєстрації - права володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі за відповідачем 1) (далі по тексту - Порядок №1127).

Відповідно до п.10-1 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

Згідно п. 40 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Статтею 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зокрема визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої працівником виконавчого комітету Вараської міської ради 14.09.2021, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, вбачається, що 24 вересня 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною (на момент подання позову-Державний реєстратор Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради) було вчинено запис № 28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право та зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 . Особа, наділена іншим речовим правом - Федорчук Дмитро Михайлович. Характеристика іншого речового права - безстрокове . Підставою виникнення іншого речового права зазначено рішення Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18. Підставою внесення відповідного запису та здійснення державної реєстрації є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43198688 від 26.09.2018, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною (а.с. 9, 15-16).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, висновків, за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та вчинено запис №28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про належне Федорчуку Д.М. речове право на цю ж земельну ділянку, що відповідно до відомостей державного реєстру характеризується як "безстрокове речове право". Такий запис вчинено на підставі рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/438/18 від 19.08.2018 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 92 ЗК України, правом володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, є право постійного користування земельною ділянкою.

В свою чергу, рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 встановлено, наступні обставини: "Згідно наявного в матеріалах справи договору дарування нежитлової будівлі від 08 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Приймас В.О., Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", діючи як дарувальник, подарувало, а ОСОБА_2 , діючи як обдаровуваний, прийняв у дар нежитлову будівлю магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа якого становить 289,9 кв.м. Зазначена нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 0,07 га, яка має кадастровий №5610700000:01:008:0018 та перебуває в користуванні дарувальника на підставі договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу 12 квітня 2002 року за реєстром №1244 та зареєстрованого в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 23 квітня 2002 року за №39.

Відчужувана будівля належить дарувальнику на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при універсальній товарній біржі "Україна-Захід" від 20 червня 2006 року по справі №10/06-С, що зареєстроване в Кузнецовському міському бюро технічної інвентаризації за №4к-188-93 (реєстраційний №15221417 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно).

Питання землекористування обдаровуваний вирішує самостійно через органи місцевого самоврядування. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдаровуваний стверджує, що він дарунок прийняв. Прийняттям дарунку вважається отримання обдаровуваним цього нотаріально посвідченого договору.

Право приватної власності позивача на нежитлову будівлю, магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На нежитлову будівлю магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 комунальним підприємством Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації станом на 24 грудня 2012 року виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа 02440, реєстровий №22к-58-256), в якому значиться, що власником вказаного нерухомого майна є позивач.

Зі схеми земельної ділянки нежитлової будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" вбачається, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, складає 700 кв.м. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна площа нежитлової будівлі, магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2 становить 383,3 кв.м.

Як вбачається з постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2017 року у справі №565/777/16-а, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №61940728, земельна ділянка, площею 0,07 га, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 953830956107, кадастровий номер 5610700000:01:008:0018, належить до комунальної власності територіальної громади м.Кузнецовськ Рівненської області в особі Вараської міської ради Рівненської області та має цільове призначення будівництво та обслуговування будівель торгівлі. Інше речове право оренди на вказану земельну ділянку підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" згідно з договором оренди земельної ділянки №1244 від 12 квітня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області, строком на 5 років, припинено."

…Як встановлено судом, на підставі рішення №103 від 14.02.2002 року Кузнецовської міської ради Рівненської області земельну ділянку, площею 700 кв.м. передано у користування (оренду) Підприємству "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" для розміщення магазину, що знаходиться за адресою Рівненська область, місто Кузнецовськ мікрорайон Перемоги загальною площею 700 кв.м. згідно з планом землекористування, про що свідчить договір оренди земельної ділянки від 12 квітня 2002 року…

…Як вбачається з матеріалів справи позивач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю неодноразово звертався до відповідача щодо надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га, проте відповідачем не вчинено дій щодо прийняття рішення про надання (чи аргументованої відмови у ненаданні) відповідно до дозволу…

…Зокрема згідно витягу з протоколу Вараської міської ради №26 (пункт 33 про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0700 га для викупу її у власність ФОП Федорчуку Дмитру Михайловичу. Проект рішення №904 від 19.04.2013 року) рішення не прийнято…"

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд у справі №918/438/18 дійшов висновку, що тривалий час позивач - ФОП Федорчук Дмитро Михайлович позбавлений належного йому права на оформлення у встановленому порядку свого права на володіння та користування земельною ділянкою загально площею 0,0700 га (кадастровий №5610700000:01:008:0018), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Рівненської області, а тому позовні вимоги про визнання за підприємцем Д.М. Федорчуком право володіння і користування земельною ділянкою визнано законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позовної вимоги про скасування запису від 24.09.2018 №28098514 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: Рівненська область, м.Вараш (Кузнецовськ), АДРЕСА_2, відмовлено.

Частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, колегія суддів відзначає, що одним із принципів набуття права власності є принцип переходу права власності на об`єкт нерухомості одночасно з переходом права власності на земельну ділянку - принцип "superficies solo cedit" (від лат. збудоване на землі слідує за нею), який заснований на тому, що земля є головною річчю, а інші розташовані на ній об`єкти нерухомості - її складові частини. Правова доля такого об`єкта як єдиного цілого визначається виходячи із операцій, що здійснюються з земельною ділянкою.

Механізм відчуження речових прав на житловий будинок, будівлю, споруду та прав на земельну ділянку під ними у національному законодавстві визначений в статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається із наведеного вище порядок переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду та прав на земельну ділянку під ними є діаметрально протилежним принципу "superficies solo cedit", оскільки за нормами ЦК України та ЗК України саме земельна ділянка слідує за будинком, спорудою, будівлею, а не навпаки.

При застосуванні приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у судовій практиці сформувався принцип єдності юридичної долі земельної ділянки разом зі збудованим на ній об`єктом нерухомого майна, в основу якого покладено слідування землі за об`єктом нерухомості у разі переходу права власності на такий об`єкт нерухомості на підставі того чи іншого юридичного факту.

Так у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі №6-2225цс16 зроблено правовий висновок, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду.

Згодом згаданий принцип застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 в якій зазначено, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц зроблено висновок, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

З моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Такий же принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості застосовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №921/99/18, від 18.02.2020 у справі №907/132/19, від 16.06.2020 у справі №914/1101/19, від 23.06.2020 у справі №910/14057/18.

Аналогічний підхід відображено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №150/300/16, від 27.11.2019 у справі №461/2328/16-ц, від 15.01.2020 у справі №204/9373/14-ц, від 01.07.2020 у справі №2-95/12, від 15.07.2020 у справі №127/2061/16-ц.

Отже, наведене розуміння положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України як норм, які закріплюють принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі розміщеного на ній об`єкту нерухомості є усталеним.

В рішенні Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 встановлені обставини, що згідно наявного в матеріалах справи договору дарування нежитлової будівлі від 08 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Приймас В.О., Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області підприємство "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", діючи як дарувальник, подарувало, а Федорчук Д.М., діючи як обдаровуваний, прийняв у дар нежитлову будівлю магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташований за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, АДРЕСА_2, загальна площа якого становить 289,9 кв.м. Зазначена нерухомість розташована на земельній ділянці, площею 0,07 га, яка має кадастровий №5610700000:01:008:0018 та перебуває в користуванні дарувальника на підставі договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу 12 квітня 2002 року за реєстром №1244 та зареєстрованого в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів 23 квітня 2002 року за №39.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка під об`єктом нерухомості, на який до Федорчуку Д.М. перейшло право власності, перебувала у попереднього землекористувача підприємства "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на праві оренди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнані рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 за ФОП Федорчуком Д.М. права володіння і користування земельною ділянкою, відносяться до складових правомочностей такого речового права як право оренди.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата Україні щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу"Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 по справі №1-17/2005 встановлено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Отже, право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених Земельним кодексом України, перелік яких є вичерпним.

Згідно приписів ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі; є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

В свою чергу, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частин 1, 2 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частина 1 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Узагальнюючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ФОП Федорчук Д.М. не відноситься до кола осіб, які в силу приписів ст.92 ЗК України набувають право постійного користування на земельну ділянку.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 відсутні посилання щодо встановлення судом обставин про належність підприємству "Богдар" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вищевикладені норми земельного законодавства України, які регулюють подібні правовідносини, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18, яке стало підставою для реєстрації за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем іншого речового права - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі, не породжує у ФОП Федорчука Дмитра Михайловича права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, а вказаним судовим рішення за ФОП Федорчуком Д.М. визнано саме права володіння і користування земельною ділянкою як складові права оренди земельної ділянки.

Отже, зареєстроване у державному реєстрі речове право, що відображене записом від 24.09.2018 №28098514 про інше речове право щодо спірної земельної ділянки, не відповідає обставинам, що встановлені у рішенні Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 в частині щодо речового права на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено зокрема такі підстави для відмови в державній реєстрації прав:

- заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру (а.с. 17-20), речове право на земельну ділянку кадастровий номер 5610700000:01:008:0018, за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2 за формою власності - комунальна зареєстровано за позивачем, відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року у справі №918/438/18 визнано право володіння та користування вказаною земельною ділянкою за ФОП Федорчуком Д.М., тобто прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною з зазначенням: інше речове право на вказану земельну ділянку за ФОП Федорчуком Д.М. на безстроковій основі, призвело до порушення вимог ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 41 Конституції України і статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статей 3, 169 та 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

За змістом статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Таким чином, Вараська міська рада як орган, через який територіальна громада м.Вараша здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так, частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Подібну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року справа №915/572/17.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018, яка розташована за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_2 є земельною ділянкою комунальної власності, правом власності щодо якої наділена територіальна громада м. Вараш Рівненської області в особі Вараської міської ради (а.с. 17-20).

Таким чином, оскільки реєстрація за відповідачем 1 права володіння та користування, що має безстроковий характер, земельною ділянкою, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Вараш, позбавляє таку громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, зокрема права власності (володіння, користування та розпорядження) та вирішувати правову долю земельної ділянки, право отримувати плату за користування землею територіальної громади, колегія суддів вважає, що права позивача за захистом яких він звернувся з позовом у даній справі були порушені та підлягають захисту.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, в даному випадку колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26.09.2018 р., прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною, згідно якого за ФОП Федорчуком Дмитром Михайловичем зареєстровано інше речове право - право володіння та користування - на земельну ділянку площею 0,0700 га за кадастровим номером 5610700000:01:008:0018 на безстроковій основі, є цілком конкретним способом захисту порушеного права, який призведе до відновлення прав позивача, що існували до їх порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Вараської міської ради до відповідача 1 (фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича) про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №43198688 від 26 вересня 2018 року, прийняте державним реєстратором відділу реєстрації Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Іриною Михайлівною є обґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у ФОП Федорчука Д.М., оформленого у передбачений законом спосіб права володіння та користування земельною ділянкою, на якій знаходиться його майно.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 в частині задоволення позову у справі №918/819/21 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Федорчука Дмитра Михайловича на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.12.2021 в частині задоволення позову у справі №918/819/21 - залишити без задоволення, рішення в цій частині без змін.

2. Справу №918/819/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "03" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.