Постанова

від 02.02.2022 по справі 917/1755/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/1755/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від СФГ Долина : від ОСОБА_1 : Яковенко В.С. не з`явились не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу (вх. №3682 П/3) Селянського (фермерського) господарства "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область

на ухвалу господарського суду від Полтавської області 17.11.2021 року

у справі за позовом до про№917/1755/21 (суддя Пушко І.І.) Селянського (фермерського) господарства "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область ОСОБА_1, м. Полтава стягнення 325 365,17 грн. В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві містяться вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на відповідача як учасника та посадової особи ТОВ "Олкруп" та стягнення з громадянина ОСОБА_1 як посадової особи та учасника ТОВ "Олкруп" грошових коштів, з посиланням на п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено розгляд господарськими судами спорів, що виникають з корпоративних відносин. Вимог про стягнення грошових коштів з ТОВ "Олкруп" як юридичної особи позовна заява не містить.

Позов подано до фізичної особи, яка не перебуває у корпоративних правовідносинах з позивачем, оскільки позивач не є учасником ТОВ "Олкруп", засновником та директором якого є відповідач, в свою чергу, відповідач не є учасником або засновником позивача як юридичної особи.

Позивачем з посиланням на норми ст. 619 ЦК України висуваються вимоги про покладення на відповідача як на фізичну особу субсидіарної відповідальності за шкоду, спричинену позивачу в зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості з ТОВ "Олкруп".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 року у справі №917/1755/21 було відмовлено Селянському (фермерському) господарству "Долина" у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з постановленою ухвалою від 17.11.2021 року Селянське (фермерське) господарство "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область звернулось з апеляційною скаргою (з додатками), в якій просить суд:

-поновити строк на апеляційне оскарження;

-прийнти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі;

-скасувати ухвалу господарського суду Полтаавської області від 17.11.2021 року у справі №917/1755/21, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Підставами скасування вважає наступні обставини:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.06.2018 у справі №917/403/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Олкруп на користь Селянського (фермерського) господарства Долина 320 556,82 грн. заборгованості, 4 808,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набрало законної сили 27.06.2018 р.

30.07.2018 р. Господарським судом Полтавської області видано Наказ №917/403/18.

09.08.2018 р. до приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. подано заяву про примусове виконання рішення суду. Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. відкрито виконавче провадження №5697162. Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 09.08.2018 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ ОЛКРУП .

У відповідь на запит голови СФГ Долина Писаренка Ю.І. приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. було надано інформацію щодо ходу виконавчого провадження №56971362, а саме вказано, що в ході примусового виконання Наказу №917/403/18 було проведено та виявлено відсутність зареєстрованого за Боржником нерухомого майна, відсутність грошових коштів на рахунках Боржника, виявлено зареєстроване за Боржником рухоме майно в кількості 5 одиниць транспортних засобів (трактори), в зв`язку з не встановленням їх місцезнаходження. 18.09.2018 р. їх оголошено в розшук.

Повторні постанови про розшук ухвалювались 18.03.2019 р. та 05.05.2019 р. до пошукової системи Відеоконтроль-Рубіж внесено транспортні засоби, які перебувають у розшуку. Станом на день отримання листа, інформація про затримання вказаних транспортних засобів, відсутня. Керівник та одноособовий учасник (засновник Боржника ОСОБА_1 на співпрацю з приватним виконавцем не йде. Добровільного виконання зобов`язань не відбулося, примусового стягнення суми заборгованості не відбулось в зв`язку з відсутністю зареєстрованого за Боржником будь-якого майна грошових коштів).

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що виконавче провадження відкрито вже три роки, майно та грошові кошти у боржника відсутні, останній не веде підприємницької діяльності та не отримує дохід, вважає, що перспектива погашення боргу юридичною особою - ТОВ ОЛКРУП - відсутня.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ОЛКРУП зареєстровано 25.11.2008 року, номер запису: 1 578 102 0000 000394. Учасником (засновником) товариства є громадянин країни ОСОБА_1 , з внеском до Статутного капіталу в розмірі 83 453,00 грн., що є 100 % Статутного капіталу. Керівник та підписант товариства з 28.10.2010 року. Він є кінцевим бенефіціарним власником товариства.

Скаржник вважає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.1,7 ст. 193 ГК України).

Згідно ч. 1,2, 3 ст. 619 Цивільного Кодексу України (ЦК України), договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Крім того апелянт наголошує, що керівник або засновник компанії має відповідати перед кредиторами особистими коштами та майном у разі недостатності майна компанії. І такий вид відповідальності може існувати не лише в межах справ про банкрутство боржників, як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду.

Тому, на думку скаржника, враховуючи, що відповідач є і виконавчим органом (директором) товариства, і його одноосібним засновником, він має нести відповідальність за зобов`язаннями товариства і як посадова особа (директор), і як учасник (засновник) товариства в межах свого вкладу до Статутного капіталу.

Також скаржник посилається на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто в розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й інші виплати.

Відзначає, що господарство апелянта більше трьох років позбавлено права володіння та розпорядження грошовими коштами, яке заборгувало ТОВ ОЛКРУП .

Також, апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати обставини, що мають значення для справи, а саме:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі №917/1337/21 від 25.08.2021 р. апелянту було відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою до відповідача, що виступає директором Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП та одноосібним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП про покладення субсидіарної відповідальності на учасника боржника та його керівні органи; третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП , обґрунтовуючи віднесення даної справи до юрисдикції загальних судів. Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2021 р. у справі №554/8905/21 апелянту відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за аналогічною позовною заявою до відповідача, що виступає директором Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП та одноосібним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП про покладення субсидіарної відповідальності на учасника боржника та його керівні органи; третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП та надіслано на нашу адресу, разом з копіями позовної заяви та документами, доданими до позову для звернення до господарського суду з дотриманням територіальної підсудності.

Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили.

Подаючи в черговий раз позовну заяву до відповідача, що виступає директором Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП та одноосібним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП про покладення субсидіарної відповідальності на учасника боржника та його керівні органи: третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛКРУП , апелянтом отримано відмову у відкритті провадження у справі, що ґрунтується на невірно визначеній юрисдикції суду, що має розглядати такого роду позовні вимоги.

Апелянт відзначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач, в даному спорі виступає не як фізична особа, з самостійним статусом сторони у справі, а як фізична особа, що виступає посадовою особою юридичної особи та як фізична особа - учасник (засновник) юридичної особи. Межі відповідальності даної особи, визначаються та передбачаються саме нормами Господарського кодексу України, як нормативного акту, що регулює господарські правовідносини. А тому вважає, що відповідно і спори, що виникають при здійсненні господарських правовідносин, повинні розглядатися господарськими судами, що визначено їх юрисдикцією (ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України). Вважає, що оскаржувана ухвала позбавляє товариство права на судовий захист прав та інтересів, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О.О., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 року, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1755/21.

Відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за Апеляційною скаргою (вх. №3682 П/3) Селянського (фермерського) господарства "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.

Вказана ухвала відправлена 03.12.2021 року на адресу господарського суду Полтавської області та на адресу апелянта.

06.12.2021 року на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 господарським судом Полтавської області направлено матеріали справи №917/1755/21.

10.12.2021 року Східним апеляційним господарським судом отримано та зареєстровано за вх. №57 матеріали справи №917/1755/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 року апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 залишено без руху. Зобов`язано Селянське (фермерське) господарство "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: - сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 року у справі №917/1755/21 та надати до Східного апеляційного господарського суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Вищенаведену ухвалу суду було відправлено 10.12.2021 року, у відповідності до вимог статті ст.242 ГПК України.

17.12.2021 року отримана скаржником засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер 61022 5684305 5).

05.01.2022 року (в межах строку) на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява №1 від 04.01.2022 з додатками, в якому останній відзначив, що на виконання п.2 ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 року надає платіжне доручення №1632 від 04.01.2022 року про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 року у справі №917/1755/21. Таким чином просить прийняти заяву про усунення недоліків подану у справі №917/1755/21 та відкрити апеляційне провадження у справі.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Медуниці О.Є. та судді Радіонової О.О. у відпустці, у справі №917/1755/21 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідача): Чернота Л.Ф., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст. 273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 поновлено Селянському (фермерському) господарству "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 року у справі №917/1755/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №917/1755/21 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Долина", м. Решетилівка, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021. Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.01.2022 року включно до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч. 2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на "02" лютого 2022 р. о 09:20 годині. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 02.02.2022 р. представники строн не з`явились. Про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022, якою було призначено розгляд справи на 02.02.2022 о 9:20 год., було оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 11.01.2022. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України .)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 02.02.2022 року о 09:20 год., не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційні скарги по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України було складено протокол судового засідання.

Стаття 271 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.

У даному випадку, позов подано до фізичної особи, яка не перебуває у корпоративних правовідносинах з позивачем, оскільки позивач не є учасником ТОВ Олкруп , засновником та директором якого є відповідач, в свою чергу, відповідач не є учасником або засновником позивача як юридичної особи.

Позивачем з посиланням на норми ст. 619 ЦК України звернувся з позовом про покладення на відповідача як на фізичну особу субсидіарної відповідальності за шкоду, спричинену позивачу в зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості з ТОВ Олкруп .

Згідно з приписами ч. 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена субсидіарна (додаткова) відповідальність іншої особи поряд із відповідальністю основного боржника як різновид цивільно-правової відповідальності.

Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу позивача на те, що ухвалою від 25.08.2021 у справі №917/1337/21 суд відмовляв у відкритті провадження у справі за аналогічною позовною заявою Селянського (фермерського) господарства Долина до ОСОБА_1 про стягнення 325 365,17 грн. згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України. Ухвала від 25.08.2021 №917/1337/21 не оскаржувалась та набрала законної сили у визначені ГПК України строки.

Таким чином, в даному випадку має місце подання позову про той самий предмет, з тих самих підстав і між тими самими сторонами.

Також господарським судом Полтавської області надано поняття суд, встановлений законом , судова юрисдикція, що є критеріями розмежування судової юрисдикції, надано оцінку, що є корпоративним спором з врахуванням правовової позиції Верховного Суду, зокрема, в п.п.25-26 постанови Великої Палати від 11 червня 2019 року по справі №917/1338/18.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Частиною першою статті 2 ГПК завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та пункт 40 постанови від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чим чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значені має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У даному випадку, заходи, які було застосовано щодо виконання рішенняу справі №917/403/18 не призвели до ефективного його виконання. А тому, рпозивач мав право звернутися до суду з заявою про відкриття провадженян у справі про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Тож розгляд та захист порушених прав у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості відмінні від позовного провадження.

Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

До таких засобів віднесено інститут субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства боржника закріплений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019), який є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, так як наслідок інструментом погашення цих вимог.

Передбачений у частині другій статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту прав та інтересів кредиторів за своєю суттю враховує як мету та особливості процедури банкрутства так і завдання господарського судочинства, відтак за наслідком застосування забезпечує поновлення порушених прав кредиторів без необхідності повторного звернення до суду.

Водночас, лише в межах справи про банкрутство боржника можуть бути розглянуті вимоги ліквідатора до осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (ч. 2 ст. 61 кодексу України з процедур банкрутства).

За цих умов застосування попередньо до звернення ліквідатора до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, інструментаріїв захисту, які характерні для справ позовного провадження (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо) є таким, що не сприяє відновленню та захисту порушених прав кредиторів, позаяк має результатом збільшення тривалості розгляду справи про банкрутство боржника та витрат як власне на саму процедуру, так і на оплату послуг ліквідатора, а також матеріальних витрат пов`язаних з розгляду таких вимог, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів внаслідок інфляції, зміни засобів доведення вимог, спливу позовної давності до вимог про покладення субсидіарної відповідальності тощо.

Тому покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства за наведених обставин є тим способом захисту, який дозволяє з максимальною ефективністю відновити порушені права кредиторів внаслідок зловживання третіми особами своїми суб`єктивними правами та вчинення ними дій із використанням права на шкоду.

Ліквідатору боржника як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 114, 120-постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/116. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/1624/16 від 22 квітня 2021 року.

Втім, відповідно до правової позиції, викладеної в п.5.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року по справі №910/1733/18, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів саме стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

В даному випадку, не може бути врахований висновок, викладений в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2021 у справі №554/8905/21, на яку посилається СФГ Долина в позовній заяві, а в подальшому, в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі за аналогічною позовною завою в порядку цивільно-процесуального судочинства. Оскільки зі змісту цієї ухвали не вбачається факт встановлення місцевим районним судом наявності відповідного правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Олкруп , укладеного ОСОБА_1 як фізичною особою відповідно до вимог статей 546,547 Цивільного кодексу України.

Крім того, копія вищезгаданої ухвали містить відмітку про те, що зазначена ухвала не набрала законної сили.

Також, господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку, що для господарського суду є обов`язковим висновок щодо неналежності справи до юрисдикції цивільних або адміністративних судів, зроблений лише відповідним судом апеляційної або касаційної інстанції в порядку цивільного або адміністративного судочинства, а не місцевим районним судом.

В той же час, позовна заява не містить відомостей щодо оскарження позивачем в апеляційному або касаційному порядку ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2021 по справі №554/8905/21, на момент постановлення якої ухвала господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/1337/21 вже була постановлена та набрала законної сили.

Таким чином, спір у даній справі не є корпоративним, а виник з цивільних правовідносин щодо субсидіарної відповідальності відповідача, який не є суб`єктом господарювання в розумінні частини 2 статті 55 Господарського кодексу України та не вступав як фізична особа у господарські правовідносини з позивачем.

Крім того, позивач не посилається на наявність правочину, укладеного відповідачем (фізичною особою) в забезпечення зобов`язань, сторонами в яких є юридичні особи (позивач та ТОВ Олкруп ).

Позов подано не в межах справи про банкрутство ТОВ Олкруп .

Суб`єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.276 ГПК України).

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що ухвала судом першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Долина , м. Решетилівка, Полтавська область на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі № 917/1755/21 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі №917/1755/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2022 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян