Ухвала

від 03.02.2022 по справі 904/5321/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

03.02.2022м. ДніпроСправа № 904/5321/20

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача-1 ОСОБА_2 , м. Дніпро

відповідача-2 ОСОБА_3 , м. Дніпро

відповідача-3 ОСОБА_4 , м. Дніпро

відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", м. Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В`ячеславович, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - компанія AMITIEL HOLDING LIMITED (АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД), Республіка Сейшельські Острови

про визнання недійсними правочинів, рішень та скасування реєстраційний дій

Суддя Ліпинський О.В.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: ОСОБА_3 , відповідача-3: ОСОБА_4 , відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", в якому просить суд:

- визнати недійсним договір від 28.09.2017 про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", укладений між ОСОБА_1 , яка діяла в особі ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.09.2017, та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними рішення установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", що оформлені протоколом № 1 від 28.09.2017, підписаним ОСОБА_1 , яка діяла в особі ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.09.2017, та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу (літ. А), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 , яка діяла в особі ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.09.2017 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп";

- визнати недійсним договір від 28.09.2017 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", укладеного між ОСОБА_1 , яка діяла в особі ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.09.2017, та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", що оформлені протоколом № 2 від 28.09.2017, підписаним ОСОБА_1 , яка діяла в особі ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.09.2017 та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", що оформлені протоколом № 3 від 29.09.2017, підписаним ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт.Проперти.Груп", що оформлені протоколом № 4 від 04.10.2017, підписаним ОСОБА_2 ;

- скасувати реєстраційні дії та записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчинених на підставі оскаржуваних рішень та договору:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна, яке нібито було передано в якості внеску для створення юридичної особи.

Підставами вимог позивача щодо визнання недійсним правочину та рішень загальних зборів учасників товариства, є те, що особа, яка підписувала оскаржуваний правочин та приймала участь в оскаржуваних зборах від імені Позивача, діяла без відповідних повноважень, оскільки, як стверджує позивач, довіреність на вчинення відповідних дій ним не видавалась.

Ухвалою від 17.08.2021 року суд зупинив провадження у справі № 9045321/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 201/3641/19, в якій підлягають встановленню обставини на яких ґрунтуються вимоги Позивача по справі № 904/5321/20.

01.02.2022 року Позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, за змістом якого просить вжити заходи забезпечення у вигляді накладення арешт на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також, заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії , пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майн та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову мотивована тим, що за інформацією, яка міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора прав та їх обтяжень № 61845564 від 25.11.2021 року право власності на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за Компанією Емболден Груп ЛТД .

З огляду на викладене, Позивач стверджує про існування обґрунтованих підстав вважати, що нежитлова будівлі на час розгляду справи та ухвалення рішення суду може бути вкотре перереєстрована на іншу особу, що ускладнить відновлення порушених прав позивача.

Здійснивши оцінку заяви про забезпечення позову на предмет необхідності вжиття відповідних заходів, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення немайнового позову, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття відповідних заходів, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як убачається зі змісту позовної заяви предметом спору по даній справі є немайнові вимоги Позивача, в тому числі щодо визнання недійсним правочину, за яким спірне майно вибуло із власності Позивача, а також, вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Підтвердження матеріалами справи факту зміни власника нерухомого майна, оскарження правочин щодо відчуження якого, є предметом даного спору, свідчить про те, що невжиття заходів спрямованих на зупинення подальшого переходу прав на відповідне майно, у випадку задоволення позову нівелює мету звернення позивача з даним позовом до суду, адже зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, звертатися до суду з новими вимогами.

В силу приписів ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на закріплені в наведених положеннях принципи з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування (рішення від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії") вбачається, що Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ефективним, та одночасно співмірним заходом забезпечення немайнових вимог даного позову, є заборона вчинення реєстраційних дій відносно нерухомого майна, яке є предметом відчуження за оскаржуваним у справ правочином, адже до вирішення даного спору по суті, зміна власника майна тощо, у випадку задоволення позову, призведе до того, що позивач не зможе відновити своє право в межах одного цього судового провадження, без нових звернень до суду.

При цьому, суд не вбачає підстав для забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, адже за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись лише у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (іншого речового права) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

З метою вирішення питання про забезпечення позову, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі, з подальшим його зупинення згідно ухвали від 17.08.2021 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 136, 137, 140, 227, 230, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Поновити провадження у справі № 904/5321/20.

Заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майн та державну реєстрацію обтяжень речових прав, в тому числі, але не обмежуючись посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу загальною площею 6124,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Зупинити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 03.02.2022 року.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до - 04.02.2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Ліпинський