Рішення

від 03.02.2022 по справі 907/796/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/796/21

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногормаш", ЄДРПОУ 43091782, пл.Поштова, 3 м.Ужгород,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління ДПС у Закарпатській області, вул. Августина Волошина,52, м.Ужгород,

про відшкодування збитків

секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

За участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногормаш" про відшкодування збитків у розмірі 1 204 920,00 грн.

Ухвалою від 29.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 18 січня 2022 року на 11:00 год.

В судове засідання 18.01.2022 з`явився представник третьої особи Головного управління ДПС у Закарпатській області Кайло Б.Ю.

Ухвалою суду від 18.01.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача через зайнятість адвоката в іншій справі, яке судом визнано поважною причиною.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, ухвали надсилалися йому рекомендованими листами, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, пл.Поштова, будинок 3, та як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, повернуті до суду з поміткою (за закінченням терміну зберігання).

Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом пунктів 3, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Водночас, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, яка відповідає юридичній адресі, вказаній в ЄДРПОУ, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №44/227-б.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При таких обставинах, правовому регулюванні та наявних у справі матеріалів у суду справи суд виходить з того, що ухвали про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за офіційною, останньою відомою учасникам господарських відносин та суду адресою, а тому, відповідно до правової презумпції, встановленої законодавцем у нормі ч. 7 ст. 120 ГПК України, оскільки у суду відсутні можливості сповістити відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, ухвала вважається врученою, навіть якщо відповідач фактично за цією адресою не знаходиться.

Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на час укладання договору підряду 03.02.2020 (а.с. 19) відповідачем вказувалася адреса місцезнаходження - м. Кривий Ріг. Окрім того відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГО (а.с. 158), адресою місцезнаходження відповідача з 05.07.2019 року є м. Ужгород, а керівником вказано Доброва С.А., а не Задихіну М.В., як це вказано у Договорі підряду. Зазначені відомості не відповідають офіційним відомостям. Це вказує на ознаки недобросовісної поведінки відповідача, зокрема переховування його від податкового органу. Ця обставина також викликає сумніви у суду щодо правдивості адреси місцезнаходження відповідача та інших відомостей Реєстру, ставить під сумнів правдивість (дійсність, достовірність) господарських операцій.

Ухвалою від 16.11.2021 суд залучив до участі у справі Головне управління ДПС у Закарпатській області, зазначивши, що предметом доказування у справі є факти відсутності реєстрації податкових накладних за господарськими операціями, які впливають на можливість отримання позивачем податкового кредиту. Податковий орган мав надати суду відзив (пояснення) щодо позову, підтвердити достовірність та повноту нарахування сторонами зобов`язань з податку за такою операцією, зважаючи на повернення поштової кореспонденції, що надсилається судом до відповідача та невідповідностей у наданих доказах.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Головне управління ДПС у Закарпатській області надало суду відомості про неможливість здійснення перевірки через внесення відповідних змін до перехідних положень Податкового Кодексу України - встановлення Верховною Радою мораторію на проведення перевірок до закінчення карантину.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений строк, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом встановлено таке.

Між Акціонерним товариством «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО - ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі - Замовник, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОГОРМАШ» (далі - Підрядник, Відповідач) укладено договір підряду №2020/д/ОГМ/189 від 03.02.2020 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Підрядник зобов`язується, за дорученням Замовника, виконати відновлення деталей і вузлів обладнання (в т.ч. агрегатів тощо), що належать Замовнику, а Замовник зобов`язується надати об`єми (об`єкт) Робіт (ремфонд, запасні частини) Підряднику, прийняти виконані Роботи за актом та оплатити вартість виконаних Робіт.

Специфікацією №1 від 03.02.2020 до Договору узгоджено наступні умови оплати: протягом 35 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури, надання податкової накладної, підписання акту виконаних робіт, акту прийому-передачі обладнання (запасних частин) з ремонту на території Замовника.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов`язаний: надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов Договору, як зазначає Позивач, Підрядником виконано в період з червня по вересень 2020 року, а Позивачем як Замовником прийнято роботи на загальну суму 7229520,00грн., що підтверджуються такими документами:

а саме: №ТГМ-024 від

01.06.2020 на суму 624000,00 грн., №ТГМ-025 від 01.06.2020 на суму 74880,00 грн., №ТГМ- 026 від 01.06.2020 на суму 112320,00 грн., №ТГМ-027 від 03.06.2020 на суму 595200,00 грн., №ТГМ-028 від 16.06.2020 на суму 595200,00 грн., №ТГМ-029 від 19.06.2020 на суму

138000.0 грн., №ТГМ-030 від 19.06.2020 на суму162000,00 грн., ТГМ-031 від 07.07.2020 на суму 138000,00 грн., №ТГМ-032 від 16.07.2020 на суму 162000,00 грн., №ТГМ-033 від

16.07.2020 на суму 97920,00 грн., №ТГМ-034 від 16.07.2020 на суму 97920,00 грн., №ТГМ- 035 від 17.07.2020 на суму 95200,00 грн., №ТГМ-036 від 17.07.2020 на суму 720000,00 грн., №ТГМ-037 на суму 20.07.2020 від 138 000,00 грн., №ТГМ-038 від 24.07.2020 на суму

510000.0 грн., №ТГМ-039 від 27.07.2020 на суму 540000,00 грн., №ТГМ-046 від 04.09.2020 на суму 720000,00 грн., №ТГМ-047 від 10.09.2020 на суму 74880,00 грн., №ТГМ-048 від

11.09.2020 на суму 624000,00 грн., №ТГМ-049 від 11.09.2020 на суму 510000,00 грн. (копії Актів виконаних робіт додаються).

До сплати Відповідачем виставлено рахунки - фактури №ТГМ-024 від 01.06.2020 на суму 624000,00 грн., №ТГМ-025 від 01.06.2020 на суму 74880,00 грн., №ТГМ-026 від

01.06.2020 на суму 112320,00 грн., №ТГМ-027 від 03.06.2020 на суму 595200,00 грн., №ТГМ- 028 від 16.06.2020 на суму 595200,00 грн., №ТЕМ-029 від 19.06.2020 на суму 138000,00 грн., №ТЕМ-030 від 19.06.2020 на суму162000,00 грн., ТГМ-031 від 07.07.2020 на суму 138000,00 грн., №ТГМ-032 від 16.07.2020 на суму 162000,00 грн., №ТГМ-033 від 16.07.2020 на суму

97920.0 грн., №ТГМ-034 від 16.07.2020 на суму 97920,00 грн., №ТГМ-035 від 17.07.2020 на суму 95200,00 грн., №ТГМ-036 від 17.07.2020 на суму 720000,00 грн., №ТГМ-037 на суму

20.07.2020 від 138 000,00 грн., №ТГМ-038 від 24.07.2020 на суму 510000,00 грн., №ТГМ-039 від 27.07.2020 на суму 540000,00 грн., №ТГМ-046 від 04.09.2020 на суму 720000,00 грн., №ТГМ-047 від 10.09.2020 на суму 74880,00 грн., №ТГМ-048 від 11.09.2020 на суму

624000.0 грн., №ТГМ-049 від 11.09.2020 на суму 510000,00 грн., які в повному обсязі сплачені Позивачем відповідно до платіжних доручень №№9382692 від 16.07.2020, 9382691 від 16.07.2020, 9382691 від 16.07.2020, 9382255 від 08.07.2020, 9382932 від 21.07.2020, 9383653 від 04.08.2020, 9383653 від 04.08.2020, 9384825 від 21.08.2020, 9385365 від 31.08.2020, 9385366 від 31.08.2020, 9385366 від 31.08.2020, 9384826 від 21.08.2020, 9385367 від 31.08.2020, 9385748 від 08.09.2020, 9385747 від 08.09.2020, 9385900 від 10.09.2020, 9664439 від 19.10.2020, 9664772 від 26.10.2020, 9664771 від 26.10.2020, 9664558 від

21.10.2020 .

Відповідачем за фактами господарських операцій складено податкові накладні:

№24 від 01.06.2020 на суму в розмірі 624 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 104 000,00грн.)

№25 від 01.06.2020 на суму в розмірі 74 880,00грн. (в т.ч. ПДВ 12 480,00грн.)

№26 від 01.06.2020 на суму в розмірі 112 320,00грн. (в т.ч. ПДВ 18 720,00грн.)

№27 від 03.06.2020 на суму в розмірі 595 200,00грн. (в т.ч. ПДВ 99 200,00грн.)

№28 від 16.06.2020 на суму в розмірі 595 200,00грн. (в т.ч. ПДВ 99 200,00грн.)

№29 від 19.06.2020 на суму в розмірі 138 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 23 000,00грн.)

№30 від 19.06.2020 на суму в розмірі 162 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 27 000,00грн.)

№31 від 07.07.2020 на суму в розмірі 138 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 23 000,00грн.)

№32 від 16.07.2020 на суму в розмірі 162 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 27 000,00грн.)

№33 від 16.07.2020 на суму в розмірі 97 920,00грн. (в т.ч. ПДВ 16 320,00грн.)

№34 від 16.07.2020 на суму в розмірі 97 920,00грн. (в т.ч. ПДВ 16 320,00грн.)

№35 від 17.07.2020 на суму в розмірі 595 200,00грн. (в т.ч. ПДВ 99 200,00грн.)

№36 від 17.07.2020 на суму в розмірі 720 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 120 000,00грн.)

№37 від 20.07.2020 на суму в розмірі 138 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 23 000,00грн.)

№38 від 24.07.2020 на суму в розмірі 510 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 85 000,00грн.)

№39 від 27.07.2020 на суму в розмірі 540 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 90 000,00грн.)

№46 від 04.09.2020 на суму в розмірі 720 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 120 000,00грн.)

№47 від 10.09.2020 на суму в розмірі 74 880,00грн. (в т.ч. ПДВ 12 480,00грн.)

№48 від 11.09.2020 на суму в розмірі 624 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 104 000,00грн.)

№49 від 11.09.2020 на суму в розмірі 510 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 85 000,00грн.), реєстрація яких була зупинена податковим органом на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із відповідністю п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Відповідачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН (засвідчені належним чином копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних щодо кожної податкової накладної додаються).

На теперішній час внаслідок бездіяльності Відповідача, що виражена у нездійсненні заходів щодо порядку реєстрації податкових накладних, неоскаржені в адміністративному та/або у судовому порядку зупинення/відмову податкового органу в реєстрації податкових накладних вищезазначені податкові накладні, не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до позбавлення АТ ПІВДГЗК права на податковий кредит в сумі 1 204 920,00 грн., детально наведено в додатку №1 до позову - Розрахунок суми позову.

Пунктами 7.1, 7.2. Договору передбачено, що всі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з Договору або у зв`язку з його виконанням, по можливості вирішуються шляхом переговорів уповноважених представників сторін. Досудовий порядок врегулювання спорів, що виникають при проведенні розрахунків за цим Договором або що стосуються умов оплати за даним договором, є обов`язковим. Будь-який спір, неврегульований сторонами, підлягає передачі на розгляд і вирішення до господарського суду згідно з чинним законодавством України.

На виконання вимог п. 7.1. Договору, з метою досудового урегулювання спору, АТ ПІВДГЗК зверталось до ТОВ ТЕХНОГОРМАШ із претензіями за вих. №52-16/05 від 04.01.2021, №52-16/13 від 03.02.2021, №52-16/30 від 26.03.2021(копії претензій з доказами їх направлення додаються), в яких вимагало відшкодувати збитки у зв`язку із порушенням Відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН, що призвело до позбавлення АТ ПІВДГЗК права на податковий кредит. Але Відповідачем не було надано відповіді за результатами розгляду вказаних претензій, сплату збитків не здійснено.

Дослідивши наявні у справі докази та наведені обґрунтування та оцінивши у судовому засіданні в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 112 000,00 грн., які завдані позивачу внаслідок невключення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положення ст. 198 ПК України абонент, як замовник робіт/послуг, має право на податковий кредит з суми податку, що врахована в ціні вищенаведеного Договору.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України", який набрав чинності 3.12.2017р. в абзацах четвертому і п`ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України було замінено цифри "365" на цифри"1095".

З наведеного випливає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є належним чином складені та зареєстровані податкові накладні.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов`язковості їх реєстрації.

Разом із тим, суд відзначає також, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який належним чином не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є фактично лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. При цьому нездійснення перевірки контролюючим органом на підставі скарги не свідчить про відсутність порушень з боку відповідача.

Враховуючи наведене у сукупності, внаслідок порушення відповідачем встановленого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму розмірі 1 204 920,00 грн.

В контексті наведеного, суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов`язку за реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

При цьому, з огляду на норми ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17. Згідно з правовою позицією Верховного Суду бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» , м. Кривий Ріг до товариства з обмеженою відповідальністю «Техногормаш» , м. Ужгород про стягнення суми розмірі 1 204 920,00 грн. збитків підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техногормаш (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, пл.Поштова, 3, код ЄДРПОУ 43091782) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) суму 1 204 920,00грн. (один мільйон двісті чотири тисячі дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок) збитків, а також суму 18 073,80грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят три гривень 80 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.02.2022.

Суддя П.Д. Пригуза