Рішення

від 12.01.2022 по справі 820/5340/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 820/5340/16 за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва"

до: 1. Міністерства енергетики України

2. Департаменту реєстрації Харківської міської ради

3. державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Васильєвої Власти Олександрівни

за участю третіх осіб:

1. Профспілки працівників вугільної промисловості

2. Антимонопольного комітету України

3. Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт"

4. Державного підприємства "Науково-технічний центр "Вуглеінновація"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконною та скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Дарменко В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" до Міністерства енергетики України, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Васильєвої Власти Олександрівни, про визнання незаконним та скасування наказу №621 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 "Про реорганізацію державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва", а також Додаток №1 та Додаток №2 до нього; визнання незаконною та скасування реєстраційної дії №14801270002068976 від 06.10.2016, проведеної державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Васильєвою В.О., про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" (код ЄДРПОУ - 40336737) в результаті реорганізації, а також призначення підписантом Щабельського В.В. - голови комісії з припинення або ліквідатора; зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії №14801270002068976 від 06.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.08.2021.

02.08.2021 через відділ діловодства суду від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.08.2021 відкладено підготовче засідання на 01.09.2021.

25.08.2021 через відділ діловодства суду від ДП "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 01.09.2021 заяву Міністерства енергетики України задоволено, замінено сторону відповідача 1 у справі на його правонаступника - Міністерство енергетики України; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.11.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 відкладено судове засідання на 22.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 відкладено судове засідання на 12.01.2022.

У судовому засіданні 12.01.2022 суд заслухав вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову та представника АМКУ, яка надала пояснення по суті спору.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 12.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.08.2015 №562 "Про створення шляхом виділу Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва" було створено Державне підприємство "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" (ДП "ДНДІОМШБ").

Відповідно до п. 1.1 Статуту ДП "ДНДІОМШБ" (у редакції, затвердженій Наказом Міненерговугілля №82 від 17.02.2016), останнє належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (уповноважений орган управління).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 №621 "Про реорганізацію ДП "ДНДІОМШБ" було реорганізовано підприємство шляхом приєднання до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "Південдіпрошахт" на правах структурного підрозділу. Окрім того, зазначеним наказом наказано утворити комісію з реорганізації та головою комісії визначено Щабельського В.В.

Спірним наказом було затверджено план заходів з реорганізації ДП "ДНДІОМШБ", а керівнику ДП "Південдіпрошахт" доручено підготувати зміни до Статуту ДП "Південдіпрошахт" та надати до Міненерговугілля України на затвердження.

Пунктом 7 Наказу №621 установлено, що ДП "Південдіпрошахт" є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП "ДНДІОМШБ".

На виконання спірного наказу, державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Васильєвою В.О. 06.10.2016 була вчинена реєстраційна дія №14801270002068976, якою до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено інформацію щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - ДП "ДНДІОМШБ" (код ЄДРПОУ - 40336737) в результаті реорганізації, а також призначення підписантом Щабельського В.В. - голови комісії з припинення або ліквідатора замість в.о. директора підприємства - Веретельнікова І.О.

В обґрунтування позовних вимоги позивач зазначає, що спірний наказ є незаконним, оскільки прийняття рішення про реорганізацію ДП "ДНДІОМШБ" повинно було бути здійснено за участю трудового колективу та профспілок, без якого така реорганізація є незаконною, а також вказаний наказ був прийнятий відповідачем з порушенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на зазначене, судом застосуються положення законодавства, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 3 ст. 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1-2, 7-9 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Згідно з Розділом 8 Статуту ДП "ДНДІОМШБ" (у редакції, затвердженій Наказом Міненерговугілля №82 від 17.02.2016), уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань приймає рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективні договори та угоди", колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Згідно п. 7.12, 7.13 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом НДІОМШБ на 2012-2017 роки, адміністрація зобов`язується не допускати прийняття рішень з трудових і соціально-економічних питань без попереднього узгодження з профспілковим комітетом; у разі реорганізації або перепрофілюванні інституту, що може викликати скорочення робочих місць або погіршення умов праці, попередити в письмовій формі колективи відповідних структурних підрозділів і профком в терміни, передбачені законодавством, із зазначенням відповідних підстав і строків.

Окрім того, відповідно до п. 4.1 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 (зі змінами і доповненнями), яка зареєстрована 07.08.2001 в Міністерстві праці та соціальної політики України під №71, угода є юридичним документом, що містить взаємні зобов`язання сторін, учасників угоди, спрямованим на забезпечення ефективної діяльності галузі та задоволення економічних і соціальних інтересів і потреб трудящих.

Положення зазначеної Галузевої угоди поширюються на спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори та угоди", умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного закону передбачено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Додатком 1 до розділу 4 Галузевої угоди передбачено, що узгодженню підлягають нормативно-розпорядчі документи (накази, положення, інструкції, програми тощо) з наведеного нижче переліку питань, які сторона власників направляє підприємствам галузі. Проекти цих документів направляються відповідним виконавцем до центральних органів профспілок на погодження (п. 1, 2 додатку).

Указаним додатком затверджено перелік питань, за якими нормативно-розпорядчі документи сторони власників повинні погоджуватися з профспілками, зокрема ліквідація, припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення), створення нових юридичних осіб шляхом виділу, перепрофілювання, перепідпорядкування, зміни форми власності (приватизація, корпоратизація, акціонування і т.п.) підприємств, їх структурних (виробничих) підрозділів, передача їх майна в оренду, лізинг, концесію, чи укладання ними інших договорів в рамках державно-приватного партнерства (п. 4 переліку).

Окрім того, внаслідок видання Наказу №621 від 30.09.2016, позивач не мав можливості як роботодавець своєчасно та у встановлені законом строки, виконати покладені на нього обов`язки, які встановлені, зокрема: ч. 3 ст. 22 Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно з якою, у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників у зв`язку з реорганізацією він повинен завчасно не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організація інформацію щодо заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість, і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень; а також частиною 2 ст. 49-4 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Згідно п. 11.2 Галузевої угоди, у випадку звільнень у зв`язку із скороченням виробництва, змінами в організації виробництва і праці (ст. 40 п.1 КЗпП), роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний не пізніше ніж за 3 місяці, а при реорганізації або перепрофілюванні підприємства - не пізніше ніж за 8 місяців, попередити в письмовій формі колективи відповідних структурних підрозділів і профспілкових організацій, указуючи підставу і терміни звільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, а також вжити низку заходів, погоджених з профспілками.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний Наказ №621 "Про реорганізацію Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" був прийнятий з порушенням норм діючого законодавства, оскільки прийняття рішення про реорганізацію позивача повинно було бути здійснено з участю трудового колективу та профспілок, без якого така реорганізація є незаконною.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 у справі №922/2958/16 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство ДП "ДНДІОМШБ" до розгляду.

Ухвалою суду від 13.10.2016 у справі №922/2958/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "ДНДІОМШБ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ГК України, з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника в статутний капітал допускаються лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення, зокрема про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо: відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб; розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника, та укладання інших значних правочинів (договорів).

Враховуючи, що спірний наказ було видано до відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "ДНДІОМШБ", суд відхиляє доводи позивача щодо того, що спірний наказ суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Щодо доводів позивача про порушення вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" при прийнятті оспорюваного наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час прийняття спірного наказу мали місце дії, які свідчать про вчинення антиконкурентних дій органами влади.

Разом з тим, судом встановлено, що спірний наказ прийнято із недотриманням вимог чинного законодавства, а відтак вимоги про визнання його незаконним та скасування підлягають задоволенню.

Обставини щодо приватизації єдиного майнового комплексу "ДНДІОШМБ" та щодо передачі функцій з управління майном не впливають на законність або незаконність спірного наказу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 30.09.2016 "621 "Про реорганізацію ДП "ДНДІОМШБ" державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради 06.10.2016 була вчинена реєстраційна дія №14801270002068976 щодо внесення до ЄДРПОУ відомостей про припинення юридичної особи в результаті реорганізації та призначення підписантом Шабельського В.В. - голову комісії з припинення або ліквідатора.

Доказів на підтвердження порушення реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій матеріали справи не містять.

Разом з тим, враховуючи, що вимога про скасування реєстраційної діє є похідної від вимоги про визнання наказу незаконним та скасування, вимоги про скасування реєстраційної дії підлягає задоволенню.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/13407/17 від 13.03.2018, №915/370/16 від 24.04.2019, №916/3545/15 від 05.03.2020.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" - задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №621 від 30.09.2016 "Про реорганізацію Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва".

3. Скасувати реєстраційну дію №14801270002068976 від 06.10.2016 про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" (код ЄДРПОУ - 40336737) в результаті реорганізації.

4. Стягнути з Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 30, код ЄДРПОУ - 37552996) на користь Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, код ЄДРПОУ - 40336737) 2 756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн - витрат по сплаті судового збору.

5. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.02.2022.

Суддя Н.І. Зеленіна