Постанова

від 26.01.2022 по справі 826/6717/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 826/6717/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

за участю представників:

позивача - Січкар М.П.,

відповідача - Юрченка О.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - Швеця В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародного обміну", Міністерства юстиції України,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.)

від 19.05.2021,

за позовом ОСОБА_1 ,

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародного обміну",

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування рішення Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційних дій: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.02.2016 № 10741050026040846; внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03.02.2016 за № 10741070027040846, вчинені державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для скасування міністерством реєстраційних дій щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну", адже несвоєчасне подання документів на проведення реєстраційних дій було обумовлене відрядженням позивача як директора цього товариства, що могло бути лише підставою для зупинення державним реєстратором реєстраційних дій, а не відмовлено у їх вчиненні; будь-які інші обставини, які б перешкоджали їх проведенню, відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстраційні дії щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну" № 10741050026040846, № 10741070027040846 від 03.02.2016 були вчинені державним реєстратором з порушенням встановленого законодавством порядку, адже він не зупинив розгляд поданих ОСОБА_1 документів на 15 календарних днів у зв`язку з пропуском останнім встановленого ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" строку на їх подання, як вимагає закон, а здійснив відповідні реєстраційні дії; позивач не був та не є учасником ТОВ "Центр міжнародного обміну", відповідно його корпоративні права не порушені прийняттям оскаржуваного наказу МЮУ № 851/5 від 24.03.2016 (відсутні корпоративні відносини між ОСОБА_1 та ТОВ "Центр міжнародного обміну").

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києві від 26.10.2020 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2016 № 851/5 "Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі" щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу інформації про засновників) від 03.02.2016 № 10741050026040846, вчиненої державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В.

Скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2016 № 851/5 "Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі" щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03.02.2016 № 10741070027040846, вчиненої державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не повідомив позивача про час і місце розгляду скарги, не надав йому копії скарги з доданими до неї документами, чим порушив п. п. 10, 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивач як зацікавлена особа був позбавлений можливості взяти участь в розгляді скарги та отримати її копію, що свідчить про протиправність наказу Міністерства юстиції України № 851/5 від 24.03.2016 "Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі". Також апеляційний господарський суд, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 25, п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зазначив, що виключно на державного реєстратора покладено обов`язок зупинення здійснення реєстраційних дій, а невиконання останнім цього обов`язку свідчить про недотримання державним органом своїх власних процедур і така помилка не може виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а саме за рахунок позивача, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.10.2019 у справі № 460/762/16, від 22.08.2018 у справі № 910/13094/15, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 12.09.2019 у справі № 910/7662/17.

09.06.2021 ТОВ "Центр міжнародного обміну" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказує, що висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 99 ЦК України, ч. 10 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах, відсутній. На думку скаржника, оскаржуваним рішення Міністерство юстиції України не порушило корпоративні та майнові права позивача, адже останній не мав права на частку у статутному капіталі ТОВ "Центр міжнародного обміну". Стверджує, що відсутність права на позов в матеріальному розумінні має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. 231 ГПК України та безпідставне застосування до спірних правовідносин рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням ТОВ "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України.

У письмових поясненнях ТОВ "Центр міжнародного обміну", серед іншого, зазначає, що до участі у справі не були залучені особа, яка відчужила частку у статутному капіталі товариства та особа, яка її набула.

05.07.2021 Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга містить посилання на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, обгрунтоване тим, що висновок Верховного Суду щодо застосування п. 5 ч. 2 ст. 25, п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах, відсутній. Також скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, чим фактичного обґрунтовує підставу касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Вказує на законність дій відповідача при скасуванні вказаних реєстраційних дій.

У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Центр міжнародного обміну", а постанову суду апеляційної інстанції, яка є законною і обґрунтованою, залишити без змін з наведених у відзиві мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначених у касаційних скаргах підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а касаційні скарги Міністерства юстиції України, ТОВ "Центр міжнародного обміну" в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України - задовольнити з огляду на таке.

У касаційних скаргах ТОВ "Центр міжнародного обміну", Міністерство юстиції України посилаються на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 99 ЦК України, ч. 10 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (ТОВ "Центр міжнародного обміну") та щодо застосування п. 5 ч. 2 ст. 25, п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у подібних правовідносинах (Міністерство юстиції України).

Щодо вказаної підстави касаційного оскарження, необхідно зазначити таке.

19.01.2016 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Центр міжнародного обміну", рішення яких оформлені протоколом № 22. На зборах були присутні: учасник ТОВ "Центр международного обмена", яке володів 100% голосів товариства та запрошені - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 15, т. 2).

На зборах були прийняті рішення, зокрема, з п`ятого та шостого питань порядку денного та вирішено: призначити директором ТОВ "Центр міжнародного обміну" ОСОБА_1 з наданням йому відповідних повноважень та правом першого підпису; призначити директора товариства уповноваженою особою для проведення реєстрації відповідних змін в установчих документах ТОВ "Центр міжнародного обміну".

03.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДРПОУ щодо зміни керівника та щодо зміни складу учасників юридичної особи ТОВ "Центр міжнародного обміну".

Разом із вказаною заявою позивачем було подано для державної реєстрації змін визначений ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" перелік документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, а саме: квитанцію про сплату адміністративного збору; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Центр міжнародного обміну" № 22 від 19.01.2016, згідно з яким ОСОБА_1 призначено директором ТОВ "Центр міжнародного обміну" з наданням йому відповідних повноважень та правом першого підпису і визначено його уповноваженою особою для проведення відповідних змін в установчих документах товариства; договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Центр міжнародного обміну" від 19.01.2016, за яким ТОВ "Центр международного обмена" в особі ОСОБА_4 передало ОСОБА_3 свої корпоративні права пропорційно частці у статутному фонді ТОВ "Центр міжнародного обміну" (розмір внеску - 100% статутного капіталу, а саме: 1 099 242,79 грн); довіреність № 2442754 від 22.12.2015, за якою ТОВ "Центр международного обмена" уповноважило ОСОБА_4 бути представником ТОВ "Центр международного обмена" як єдиного учасника на території України з питань прийняття рішень, які належать до компетенції загальних зборів учасників, з перекладом зазначеної довіреності на українську мову, засвідченим нотаріально; статут ТОВ "Центр міжнародного обміну" (нова редакція), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Центр міжнародного обміну" № 22 від 19.01.2016.

03.02.2016 державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Морозовим А.В. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТОВ "Центр міжнародного обміну" за № 10741050026040846 у зв`язку з відчуженням корпоративних прав ОСОБА_3 та державну реєстрацію змін керівника юридичної особи ТОВ "Центр міжнародного обміну" за № 10741070027040846.

17.02.2016 до Міністерства юстиції України від представника ТОВ "Центр международного обмена" ОСОБА_2 надійшла скарга від 12.02.2016, в якій скаржник просив скасувати реєстраційні дії № 10741050026040846, № 10741070027040846 про зміну учасника та керівника ТОВ "Центр міжнародного обміну", здійснені 03.02.2016 державним реєстратором Морозовим А.В., запобігти перереєстрації прав на нерухоме майно, які належать товариству, на підставі документів, поданих неуповноваженими особами (58-61, т. 1).

Скарга обґрунтована тим, що ТОВ "Центр международного обмена", який є учасником ТОВ "Центр міжнародного обміну", не здійснювало жодних дій щодо відступлення частки у статутному капіталі товариства та не приймало рішення щодо зміни керівника.

10.03.2016, за наслідками розгляду цієї скарги, комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації сформовано висновок, яким скаргу ОСОБА_2 задоволено та скасовано реєстраційні дії в ЄДРПОУ № 10741050026040846, № 10741070027040846 від 03.02.2016 щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну", проведені державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В. у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч. 2 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" (повідомлено про зміну відомостей про юридичну особу з пропущенням встановленого законом строку), ст. 241-1 КЗпП України (оскільки в один день - 19.01.2016 мало місце звільнення попереднього керівника та призначення нового (а.с. 46-49, т. 1).

24.03.2016, на підставі висновків комісії відповідач видав наказ № 851/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано реєстраційні дії в ЄДРПОУ № 10741050026040846, № 10741070027040846 від 03.02.2016 щодо ТОВ "Центр міжнародного обміну", проведені державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В. у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", ч. 2 ст. 7 Закону України "Про господарські товариства", ст. 241-1 КЗпП України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок, викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 916/3146/17).

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19).

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, рішенням загальних зборів ТОВ "Центр міжнародного обміну" від 19.01.2016 ОСОБА_1 було призначено директором з наданням йому відповідних повноважень та надано право першого підпису та визнано уповноважено особою для проведення реєстрації відповідних змін в установчих документах ТОВ "Центр міжнародного обміну".

Позивачем не надано до суду жодних документів, на підтвердження наявності у нього права на частку у ТОВ "Центр міжнародного обміну", відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не доведено, що він є учасником вказаного товариства, а надано лише копію виписки з ЄДРПОУ, в якій містяться відомості про те, що він є керівником товариства, внесення відомостей про що до ЄДРПОУ оскаржувалося ТОВ "Центр международного обмена" до Міністерства юстиції України .

З аналізу спірного наказу Міністерства юстиції України щодо скасування реєстраційних дій: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.02.2016 № 10741050026040846; внесення змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03.02.2016 № 10741070027040846, вчинених державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В. вбачається, що він стосується прав ОСОБА_1 як виконавчого органу ТОВ "Центр міжнародного обміну", а не його як фізичної особи, яка від імені виконавчого органу ТОВ "Центр міжнародного обміну" діяти не вправі.

Водночас, позов у справі був поданий ОСОБА_1 не як виконавчим органом ТОВ "Центр міжнародного обміну", який (виконавчий орган) вправі звернутися з відповідним позовом і доводити порушення цим наказом своїх прав, а звернувся з позовом від свого власного імені, як фізична особа, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на позов у матеріальному розумінні.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що корпоративні права позивача, який не є учасником вказаного товариства, не могли і не є порушеними оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України № 851/5 від 24.03.2016, оскільки відсутні корпоративні відносини між позивачем - фізичною особою та ТОВ "Центр міжнародного обміну".

За змістом положень ч. 3 ст. 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

У мотивувальній частині рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням ТОВ "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, на яке посилається апеляційний господарський суд в обґрунтування висновку про наявності у позивача корпоративних прав і необхідність їх захисту, зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, які виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Водночас, загальними зборами не приймалось рішення про усунення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ "Центр міжнародного обміну" згідно з ч. 3 ст. 99 ЦК України, а тому безпідставним є висновок апеляційного господарського суду про наявність у позивача корпоративних прав і можливості їх захисту шляхом визнання спірного наказу МЮУ незаконним і його скасування з огляду на вказаний висновок рішення Конституційного суду України, який не є релевантним до цих спірних правовідносин.

Відсутність порушення спірним наказом прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому відсутні підстави надавати оцінку правомірності діям державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В. при вчиненні спірних реєстраційних дій і дотримання відповідачем Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, при розгляді скарги ОСОБА_2 .

Необхідно зазначити і про помилковість посилань суду апеляційної інстанції на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 16.10.2019 у справі № 460/762/16, від 22.08.2018 у справі № 910/13094/15, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 12.09.2019 у справі № 910/7662/17 щодо застосування п. 5 ч. 2 ст. 25, п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", адже у цих справах суд касаційної інстанції не викладав висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права і правовідносини у цих справах і справі, яка переглядається, не є подібними.

Рішення господарського суду першої інстанції, на відміну від постанови апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові Верховного Суду, а тому постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати із залишенням в силі рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020, яке є законним і обґрунтованим.

Також скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, чим фактичного обґрунтовує підставу касаційного оскарження, встановлену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо посилань скаржника на вказані постанови Верховного Суду, необхідно зазначити таке.

За п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).

У постанові від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, за позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, державний реєстратор Черкаської районної державної адміністрації Редько В. П., про скасування наказу Міністерства юстиції України № 2798/5 від 03.09.2019, яким скаргу ОСОБА_6 від 26.06.2019 задоволено та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.05.2019 № 47066094, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Черкаської районної державної адміністрації Редько В.П., зобов`язання вчинити дії, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2020 та постанову Черкаського апеляційного суду від 10.06.2020 та прийняв нове судове рішення, який у позові відмовив з наведених у постанові мотивів. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що визначений позивачем відповідач - Міністерство юстиції України не оспорює право позивача на користування спірною земельною ділянкою, а згідно з положеннями ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав та розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, подані особами, які не визнають або ж оспорюють набуття, зміну чи припинення заявником речового права. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем у справі № 707/477/20.

У справі, яка переглядається, предметом оскарження був наказ Міністерства юстиції України від 24.03.2016 № 851/5 "Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі" щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу інформації про засновників) від 03.02.2016 № 10741050026040846; державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) № 10741070027040846 від 03.02.2016, вчинених державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Морозовим А.В.

Фактичні обставини (в тому числі, Міністерством юстиції України були скасовані різні реєстраційні дії, які здійснювались з урахуванням різних законів), матеріально- правове регулювання у справі № 707/477/20 і справі, яка переглядається, не є подібними - правовідносини у справі № 707/477/20 підпадали під правове регулювання Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а у справі, яка переглядається - Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Водночас, необхідно зазначити, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

У п. 65 постанови від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду виклав висновок, що наказ Мін`юсту може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону, і відповідати за таким позовом має саме Мін`юст (належний відповідач), як орган влади, що прийняв відповідне рішення. Рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається, прийняте з урахуванням висновку, викладеного у постанові від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20, висновки в якій мають перевагу над висновками колегії суддів, викладені у справі № 707/477/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц було скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 й ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2016, а матеріали справи передано до Суворовського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Предмет спору і фактичні обставини у цій справі і справа, яка переглядається, не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 826/6717/16, порушеного за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо зазначення ТОВ "Центр міжнародного обміну" у письмових поясненнях про те, що до участі у справі не були залучені особа, яка набула частку у статутному капіталі ОСОБА_3 та особа, частку якої було відчужено - ТОВ "Центр международного обмена", необхідно зазначити, що оскаржити з цих підстав судове рішення може саме особа, яку не було залучено, зокрема ОСОБА_3 та ТОВ "Центр международного обмена", а не інші учасники справи.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду від 19.05.2021 необхідно скасувати з підстави касаційного оскарження, встановленої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а рішення суду першої інстанції від 26.10.2020, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, прийняте з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, залишити в силі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Центр міжнародного обміну", МЮУ необхідно стягнути по 8 408, 00 грн судового збору за подання касаційних скарг.

Керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

закрити касаційне провадження у справі № 826/6717/16, порушене за касаційною скаргою Міністерства юстиції України в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародного обміну", Міністерства юстиції України в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 травня 2021 року у справі № 826/6717/16 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр міжнародного обміну" (01030, вул. Пирогова, 2, офіс 110, м. Київ, код ЄДРПОУ 36217824), Міністерства юстиції України (01001, вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622) по 8 408, 00 грн судового збору за подання касаційних скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко