Ухвала

від 14.07.2021 по справі 826/6717/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 826/6717/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України,

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.)

від 19.05.2021,

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Центр міжнародного обміну ,

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

05.07.2021 Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №826/6717/16 до суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 час-тини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 час-тини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного за-стосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесу-ального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі в ча-стині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судом апеляційної ін-станції та обставини, які були відхилені ним, із зазначенням, що судом було порушено норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) пода-ється касаційна скарга на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №826/6717/16 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), а саме: не вказано чітко пункт частини другої статті 287 ГПК України, на підставі якого подається касаційна скарга та відсутнє обґрунтування цього пункту.

Також, касаційна скарга Міністерства юстиції України не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у ві-дповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено-го законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга по-дається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної зая-ви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для праце-здатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в по-зовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №826/6717/16 позов задоволено повністю. Скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене Наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2016 року № 851/5 Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу інформації про засновників) від 03.02.2016 року № 10741050026040846, що вчинена ОСОБА_3 , державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Скасовано рішення Міністерства юстиції України, оформлене Наказом Міністерства юстиції України від 24.03.2016 року № 851/5 Про задоволення скарги ОСОБА_2 у повному обсязі щодо скасування реєстраційної дії: державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи) від 03.02.2016 року № 10741070027040846, що вчинена ОСОБА_3 , державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, а саме дві немайнові вимо-ги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8408,00 грн = (2102,00 грн х 2) х 200 %).

Проте, Міністерством юстиції України за платіжним дорученням №3434 від 24.06.2021 сплачено лише 1 102,42, тобто на 7 305,58 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з неповною сплатою судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує доплату судового збору у сумі 7 305,58 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ча-стини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 у справі №826/6717/16 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко