Постанова

від 03.02.2022 по справі 607/678/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 607/678/20

провадження № 61-14991св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Рада адвокатів Тернопільської області, недержавна некомерційна професійна організація Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року в складі судді Грицай К. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2021 року в складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташків Б. І., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ради адвокатів Тернопільської області, недержавної некомерційної професійної організації Національна асоціація адвокатів України в особі Ради адвокатів України (далі - ННПО НААУ в особі Ради адвокатів України), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області (далі - КДКА Хмельницької області) та просила стягнути з ННПО НААУ в особі Ради адвокатів України, КДКА Хмельницької області 350 000 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного та 1 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди з Ради адвокатів Тернопільської області.

В обґрунтування позову зазначала, що з 1986 року здійснює адвокатську діяльність. За весь період діяльності жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності та не вчиняла дій, які порочать високе звання адвоката. Указом Президента України від 04 жовтня 1999 року їй присвоєно почесне звання Заслужений юрист України . За активну участь у становленні та розбудові незалежної адвокатури України неодноразово нагороджувалася відзнаками, почесними грамотами та іншими нагородами. З листопада 2014 року виконувала обов`язки Голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області.

11 січня 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Хмельницької області щодо неї порушено дисциплінарне провадження за несплату щорічного внеску на реалізацію адвокатського самоврядування у розмірі 365, 40 грн, а 18 січня 2016 року прийнято рішення № 9 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, яке є найбільш суворим видом дисциплінарної відповідальності, передбаченої Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Хмельницької області № 9 від 18 січня 2016 року.

Інформація про зупинення її адвокатської діяльності неправомірно, всупереч судовим рішенням, була внесена до Єдиного реєстру адвокатів України.

Неправомірним рішеннями та діями відповідачів були порушені її конституційні права та свободи та спричинено їй моральну шкоду.

КДКА Хмельницької області умисно та грубо порушила порядок і процедуру притягнення її як адвоката до дисциплінарної відповідальності, передбачену Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось з різницею в один тиждень між порушенням справи та її вирішенням по суті, без її належного повідомлення про час та місце розгляду справи, без отримання від неї письмових пояснень, з порушенням її права на захист. Її було незаконно позбавлено права на професію, що є складовою права на приватне життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та конституційне право на працю в аспекті доступу до професії.

Внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності вона зазнала тривалих страждань і принижень, тривогу, страх, стрес, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, в тому числі переживання за долі тих людей, за яких вона відповідала як голова КДКА Тернопільської області. Окрім того були порушені її усталені зв`язки та звички, погіршились відносини з оточуючими, вона була змушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав шляхом звернення до судів з позовами, підготовки процесуальних документів, необхідності відвідувати судові засідання. Судові процеси по відновленню її прав тривали майже 3 роки. Моральні страждання полягали також у розповсюдженні негативної інформації щодо її адвокатської діяльності, приниженні її честі, гідності та ділової репутації. Було порушено її впорядкований життєвий уклад.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КДКА Хмельницької області на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог. Прийняття КДКА Хмельницької області рішення № 9 від 18 січня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано судом, спричинило їй душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, призвело до порушення нормальних життєвих стосунків, тобто заподіяло їй моральну шкоду.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди з КДКА Хмельницької області.

Вимоги до Ради адвокатів тернопільської області та ННПО НААУ в особі Ради адвокатів України підлягають залишенню без задоволення у зв`язку з їх недоведеністю.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди з КДКА Хмельницької області змінено, збільшено її розмір до 50 000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням додатково встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення для визначення розміру моральної шкоди, які не були враховані судом першої інстанції, практики ЄСПЛ щодо моральної компенсації у випадку незаконних обмежень на доступ до професії, ОСОБА_1 внаслідок прийняття КДКА Хмельницької області незаконного рішення про зупинення її адвокатської діяльності зазнала моральної шкоди, розмір якої становить 50 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2021 року КДКА Хмельницької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КДКА Хмельницької області.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року в справі № 818/699/17, від 08 листопада 2018 року в справі № 818/673/17, від 08 серпня 2019 року в справі № 818/572/17, від 13 січня 2021 року в справі № 756/9153/18-ц, від 30 вересня 2020 року в справі № 815/2707/18.

Вказувала, що позов про відшкодування моральної шкоди, який ґрунтується на адміністративному позову про визнання рішення органу владних повноважень протиправним та його скасування, повинен розглядатись одночасно із вищевказаним позовом і не може бути предметом розгляду в цивільному провадженні.

Не можна вважати скасоване рішення КДКА Хмельницької області про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним, а дії КДКА винними, тому відповідно до статті 1167 ЦК України відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що КДКА Хмельницької області було порушено право позивача на доступ до професії, оскільки судом не досліджувалось питання, чи здійснює вона адвокатську діяльність.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Ради адвокатів Тернопільської області та ННПО НААУ в особі Ради адвокатів України в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

02 листопада 2021 року справа № 607/678/20 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 75 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення атестаційної палати Тернопільської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18 червня 1993 року № 1.

18 січня 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Хмельницької області прийнято рішення № 9 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 500/2560/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення № 9 Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 18 січня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на 1 рік.

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що позивача було позбавлено права знати про час і місце розгляду дисциплінарного провадження, бути присутньою при розгляді дисциплінарної справи, надати письмові та усні пояснення по суті справи, ознайомлюватись з документами тощо. При порушенні дисциплінарного провадження та при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не взято до уваги, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягав у несплаті адвокатом ОСОБА_1 щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.

Разом з тим, такий висновок КДКА Хмельницької області спростовано квитанцією № 94 від 05 січня 2016 року з якої слідує, що позивач сплатила на рахунки НААУ 365,40 грн в якості щорічного внеску адвоката на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за 2015 рік. Таким чином, на час порушення дисциплінарної справи та її розгляду по суті щорічний внесок позивачем був сплачено, що не з`ясовувалось та не враховано КДКА Хмельницької області при прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду №500/2560/18 від 27 грудня 2018 року, яке набрало законної сили, було встановлено протиправність рішення №9 КДКА Хмельницької області від 18 січня 2016 року, про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на 1 рік.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суди, належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши незаконність дій відповідача КДКА Хмельницької області щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення на її користь грошових коштів на відшкодування моральної шкоди з КДКА Хмельницької області.

З огляду на тривалість вимушених змін у житті позивача та моральних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок прийняття КДКА Хмельницької області незаконного рішення, апеляційний суд обґрунтовано стягнув на її користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вказаний позов не може бути предметом розгляду в цивільному провадженні та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Таким чином, питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов`язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року в справі № 9901/17/20.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вказаний висновок не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10 березня 2020 року в справі № 818/699/17, від 08 листопада 2018 року в справі № 818/673/17, від 08 серпня 2019 року в справі № 818/572/17, від 30 вересня 2020 року в справі № 815/2707/18.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі № 756/9153/18-ц не приймаються судом до уваги, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу КДКА Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2021 року в оскарженій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко