Постанова

від 18.06.2021 по справі 607/678/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/678/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/359/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 305010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б.,

секретар - Іванюта О.М.

з участю Тиханської Т.В., представника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області - адвоката Свірневської Н.В., представника Ради адвокатів Тернопільської області - адвоката Будз Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року, повний текст якого складено 31 грудня 2020 року, ухвалене суддею Грицай К.М. у цивільній справі №607/678/20 за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Тернопільської області, недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути в її користь моральну шкоду у розмірі:

-350 000 грн. - з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області (далі - КДКА Хмельницької області);

-350 000 грн. - з недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України (далі - ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України);

1 грн. - з Ради адвокатів Тернопільської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 1986 року здійснює адвокатську діяльність. За весь період діяльності жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності та не вчиняла дій, які порочать високе звання адвоката. Указом Президента України від 04.10.1999 року їй присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України» . За активну участь у становленні та розбудові незалежної адвокатури України неодноразово нагороджувалася відзнаками, почесними грамотами та іншими нагородами. З листопада 2014 року виконувала обов»язки Голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області.

11 січня 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Хмельницької області стосовно неї порушено дисциплінарне провадження за несплату щорічного внеску на реалізацію адвокатського самоврядування, що становило на той час 365 грн. 40 коп., а 18 січня 2016 року прийнято рішення №9 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, яке є найбільш суворим видом дисциплінарної відповідальності, передбаченої ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення КДКА Хмельницької області №9 від 18 січня 2016 року.

Інформація про зупинення її адвокатської діяльності неправомірно, всупереч судовим рішенням, була внесена до Єдиного реєстру адвокатів України.

Неправомірним рішеннями та діями відповідачів були порушені конституційні права та свободи позивачки та спричинено їй моральну шкоду.

КДКА Хмельницької області умисно та грубо порушила порядок і процедуру притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, визначену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» . Притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось з різницею в один тиждень між порушенням справи та її вирішенням по суті, без належного повідомлення позивачки про час та місце розгляду справи, без отримання від неї письмових пояснень, з порушенням її права на захист. Позивачку незаконно позбавлено права на професію, що є складовою права на приватне життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та конституційне право на працю в аспекті доступу до професії.

Враховуючи, що відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України і позивачці достовірно не відомо, адміністратор якого рівня вніс інформацію про зупинення її адвокатської діяльності до ЄРАУ, тому позовні вимоги пред»явлено як до Ради адвокатів Тернопільської області, так і до Ради адвокатів України. Однак позиція Ради адвокатів Тернопільської області, висловлена у листі від 25.03.2016 року, в якому рада адвокатів регіону повідомляла ОСОБА_2 про неможливість внесення такого запису, врахована позивачкою при визначенні розміру моральної шкоди.

Позивачка вказує, що внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності вона зазнала надзвичайних тривалих страждань і принижень, тривогу, страх, стрес, відчуття несправедливості та інші негативні переживання, в тому числі переживання за долі тих людей, за яких вона відповідала як голова КДКА Тернопільської області.

Були порушені її усталені зв»язки та звички, погіршились відносини з оточуючими, вона була змушена докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав шляхом звернення до судів з позовами, підготовки процесуальних документів, необхідності відвідувати судові засідання. Судові процеси по відновленню її прав тривали майже 3 роки. Моральні страждання полягали також у розповсюдженні негативної інформації щодо її адвокатської діяльності, приниженні її честі, гідності та ділової репутації. Було порушено її впорядкований життєвий уклад.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Кваліфікаційно-дисциплінарної палати Хмельницької області тв користь Тиханської Т.В. 10 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим доказам, рішення є необгрунтованим і не відповідає вимогам ст. 213 та п.4 ст. 265 ЦПК України, суд не надав оцінки усім аргументам, які наводились позивачкою.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з КДКА Хмельницької області, суд не надав оцінку наданому позивачем розрахунку заподіяної моральної шкоди, виконаному відповідно до методики ОСОБА_3 .

Висновок суду про відшкодування лише 10 000 грн. проти 350 000 грн., заявлених у позові, являється лише оціночним судженням, яке не знайшло належного обгрунтування у рішенні суду, такий висновок суду не базується на обставинах справи та аргументах, наведених у позовній заяві.

Виходячи з обсягу, глибини і тривалості завданих душевних страждань, приниження авторитету адвокатури та довіри до її спроможності до належного урядування, явного грубого порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ОСОБА_1 вважає, що заявлений розмір відшкодування моральної шкоди 350 000 грн. з КДКА Хмельницької області відповідає критеріям добросовісності, розумності і справедливості.

Що ж стосується моральної шкоди, спричиненої незаконними діями інших відповідачів, суд не врахував, що неправомірним внесенням відомостей щодо її адвокатської діяльності в ЄРАУ, всупереч судовим рішенням, Рада адвокатів України та Рада адвокатів Тернопільської області навічно поставили на неї клеймо порушника, чим умисно принизили її честь, гідність та ділову репутацію, чим спричинили їй моральну шкоду.

Суд прийшов до хибного переконання, що на день внесення відомостей у ЄРАУ рішення КДКА Хмельницької області було чинне. Суд не встановив дату внесення таких відомостей у ЄРАУ.

Крім цього, в апеляційній скарзі зазначено доводи, аналогічні доводам позовної заяви.

В апеляційній скарзі КДКА Хмельницької області просить скасувати рішення суду І інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки воно є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції проявив упередженість при розгляді справи і відповідно, при ухваленні рішення. Упередженість полягає у тому, що позивач навмисно формально поставила відповідачем Раду адвокатів Тернопільської області та просила стягнути з неї 1 грн. моральної шкоди з тією метою, щоб мати можливість розглядати справу суді, де вона зможе домовитись. За значимістю вимоги до інших відповідачів є значно більшими - у 350 тисяч разів, а тому підсудність справи мала бути визначена за Хмельницьким міськрайонним судом або ж за Шевченківським районним судом м.Києва.

Крім цього, суд неправильно застосував норми ст. 1173 ЦК України, ототожнив КДКА Хмельницької області з органом державної влади, невірно врахував правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 10.04.2019 р.(справа №464/3789/17), 27.11.2019 р. (справа №750/6330/17), так як КДК Хмельницької області не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування.

Суд не врахував, що КДКА є квазісудовим органом в системі Національної асоціації адвокатів України, про що неодноразово наголошувалось у Постановах Верховного Суду, тому оскаржуване рішення робить прецедент для подальшого стягнення моральної шкоди по всіх судових справах, рішення по яких скасовано.

Рішення КДКА Хмельницької області було прийняте колегіальним органом, наділеним дискреційними повноваженнями, в межах компетенції та повноважень, при наявності кворуму.

У рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду не зазначено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку. У ньому лише зазначається, що адвокат не була вчасно повідомлена про призначення дисциплінарної справи до розгляду, а КДКА не врахувала, що внесок за 2015 р. сплачений у 2016 році.

Суд першої інстанції не вказав у рішенні, в чому ж полягають винні дії членів дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області,

Суд зіслався на загальні норми - ст.ст. 23 та 1167 ЦК України, які передбачають винні дії або можливість стягнення моральної шкоди, прямо передбаченої законом. Проте, суд не послався на закон, яким би прямо передбачалось право особи на стягнення моральної шкоди із суб»єкта владних повноважень, в даному конкретному випадку з КДКА Хмельницької області.

У відзиві на апеляційну скаргу КДКА Хмельницької області позивач ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог до КДКА Хмельницької області, не спростовано факт заподіяння позивачці моральної шкоди.

Рада адвокатів України подала відзив на апеляційні скарги ОСОБА_1 та КДКА Хмельницької області , у якому повністю погоджується з апеляційною скаргою КДКА Хмельницької області та заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вказує, що ані ЦК України, ані ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає можливість відшкодування моральної шкоди в разі прийняття неправомірного рішення, дій чи бездіяльності органів адвокатського самоврядування, зокрема КДКА регіону. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову щодо КДКА Хмельницької області, суд неправильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, невірно застосував ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Позивач, в свою чергу, не надала доказів на підтвердження завданої їй моральної шкоди, причинного зв»язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , оскарження рішення у дисциплінарній справі не зупиняє його дії.

На думку ОСОБА_2 , наявність певних процесуальних недоліків у діяльності дисциплінарних органів адвокатського самоврядування, рішення яких ухвалюється колегіально, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Заслухавши пояснення :

позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Турчин-Кукаріної І.В., які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечили проти доводів апеляційної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області;

представника відповідача - недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України - адвоката Романенка Я.М., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , погодився з доводами апеляційної скарги КДКА Хмельницької області та підтримав пояснення, надані у відзиві на апеляційні скарги;

представника відповідача - Ради адвокатів Тернопільської області - адвоката Будз Т.В., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України , Ради адвокатів Тернопільської області та просить залишити його в цій частині без змін;

представника відповідача - КДКА Хмельницької області - адвоката Свірневської Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області та заперечила проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 ,

ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їхніх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області слід залишити без задоволення з таких підстав.

Обставини справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 75 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення атестаційної палати Тернопільської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 18 червня 1993 року № 1.

18 січня 2016 року дисциплінарною палатою КДКА Хмельницької області прийнято рішення № 9 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік.

Зазначене рішення ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку, звернувшись у Тернопільський міськрайонний суд з цивільним позовом до КДКА Хмельницької області та Ради адвокатів Тернопільської області.

Справа розглядалась у порядку цивільного судочинства судами усіх інстанцій (цивільна справа №607/3128/16-ц).

У порядку забезпечення позову судом першої інстанції було постановлено ухвалу від 28 березня 2016 року, якою заборонено Раді адвокатів Тернопільської області вносити будь-які зміни до Єдиного реєстру адвокатів України стосовно адвоката Тиханської Т.В., а також ухвалу від 15 квітня 2016 року, якою зупинено дію рішення Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 18.01.2016 року про накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, до набрання судовим рішенням законної сили.

21 квітня 2016 року на підставі розпорядження Голови НААУ, РАУ ОСОБА_4 №37 адміністратор бази даних ЄРАУ Другого рівня (яким є Рада адвокатів України) вніс до ЄРАУ відомості про зупинення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_1 на підставі рішення ДП КДКА Хмельницької області від 18.01.2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на 1 рік.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій у цивільній справі№607/3128/16-ц скасовано, а провадження у справі - закрито, оскільки судами попередніх інстанцій порушено правила юрисдикційності вирішення вказаного спору. Позивачу роз»яснено, що позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідач - КДКА Хмельницької області наділений владними управлінськими функціями відносно позивачки, тому спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_1 в порядку адміністратиного судочинства звернулась в суд з позовом до КДКА Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 18.01.2016 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року у справі № 500/2560/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення № 9 Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 18 січня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю терміном на 1 рік.

В адміністративній справі позивач не заявляла вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому відповідно до вимог ст. 21 КАС України такі вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із змісту ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до КДКА Хмельницької області, суд першої інстанції, врахувавши зазначені положення закону, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено наявність усіх необхідних елементів для настання цивільно-правової відповідальності КДКА Хмельницької області: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Так, судом обгрунтовано зазначено, що прийняття КДКА Хмельницької області рішення №9 від 18 січня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано судом, спричинили останній душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвих стосунків, тобто заподіяли їй моральну шкоду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 було позбавлено права знати про час і місце розгляду дисциплінарної справи, надати усні та письмові пояснення по суті справи, ознайомлюватися з документами і т.д.

Всупереч п.2 ст. 38 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , відповідно до якого член дисциплінарної палати КДКА за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань, повідомлення про витребування таких пояснень ОСОБА_1 отримала 19 січня 2016 року, тобто після накладення на неї дисциплінарного стягнення.

Оскільки прийняття відповідачем рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності при відсутності доказів належного її повідомлення про час та місце розгляду дисциплінарної справи, без отримання від неї письмових пояснень по суті порушення, залежало від волі осіб, які входять до складу колегіального органу, що приймав таке рішення, яке з цих підстав у подальшому визнане незаконним, тому вина КДКА Хмельницької області доведена.

Форма вини значення не має.

Крім цього, суд апеляційної інстанції також враховує, що прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі частиною другою ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року (справа №761/ 24143/19).

Оскільки КДКА Хмельницької області не довела належними доказами відсутність її вини у завданні моральної шкоди позивачці, тому спричинення такої шкоди позивачці внаслідок прийняття незаконного рішення презюмується.

У зв»язку з наведеним колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те, що судом першої інстанції не зазначено, в чому ж полягають винні дії членів дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області, та доводи ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України, викладені у відзиві на апеляційні скарги, про те, що ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди внаслідок прийняття КДКА Хмельницької області рішення про притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності, причинний зв»язок між діями членів дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області та настанням тих негативних наслідків, на які вона посилається.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром визначеної судом моральної шкоди.

Суд першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не врахував усіх зазначених позивачкою обставин, що мають суттєве значення, визначений судом розмір не є співрозмірним завданій моральній шкоді.

Зокрема, суд не врахував, що внаслідок незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності було порушене право позивачки на доступ до професії, яке є складовою права на повагу до приватного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Адвокатська діяльність є основною сферою професійної діяльності позивачки.

Обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані Європейським судом з прав людини такими, що впливають на «приватне життя» (пункт 165 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ).

Крім цього, притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік, яке є одним з найсуворіших заходів дисциплінарної відповідальності адвоката, говорить про те, що під впливом опинилась і професійна репутація позивачки (що відповідає практиці ЄСПЛ, пункт 166 рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ).

З врахуванням додатково встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення для визначення розміру моральної шкоди, на які вказувала позивачка та які не враховані судом першої інстанції, практики ЄСПЛ щодо моральної компенсації у випадку незаконних обмежень на доступ до професії, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 внаслідок прийняття КДКА Хмельницької області незаконного рішення про зупинення її адвокатської діяльності зазнала моральної шкоди, розмір якої складає 50 000 грн., а тому рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області слід змінити, збільшивши розмір моральної шкоди до 50 000 грн.

Доводи КДКА Хмельницької області про те, що фактично ОСОБА_1 не була позбавлена права на доступ до професії, адвокатську діяльність вона фактично не припиняла, суд апеляційної інстанції врахував при визначенні розміру моральної шкоди, та зазначає, що такі доводи не можуть свідчити про відсутність моральних страждань. Адвокатська діяльність є основною професійною функцією позивачки. Для збереження права на доступ до професії позивачка змушена була тривалий час докладати додаткових зусиль та звертатися за захистом порушеного права до суду.

Підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі, визначеному позивачкою, а саме 350 000 грн., колегія суддів не вбачає.

При цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не надано оцінку представленому позивачкою розрахунку заподіяної моральної шкоди, виконаному відповідно до методики ОСОБА_3 , колегія суддів оцінює критично. Дана методика не може бути прийнята до уваги, оскільки 29.01.2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М. Ерделевського про визначення розміру моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

Щодо доводів апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те, що судом невірно застосовано ст. 1173 ЦК України, правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 10.04.2019 р.(справа №464/3789/17), 27.11.2019 р. (справа №750/6330/17), так як КДК Хмельницької області не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування; суд ототожнив КДКА Хмельницької області з органом державної влади, а також щодо доводів ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України у відзиві на апеляційні скарги про те, що суд першої інстанції частково послався на ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Посилання суду першої інстанції на ст. 1173 ЦК України не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд не стягував моральну шкоду відповідно до положень цієї статті.

При вирішенні спору суд вірно керувався нормами ст. 1167 ЦК України, з»ясував наявність усіх необхідних елементів для настання цивільно-правової відповідальності КДКА Хмельницької області: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Із змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд не ототожнював КДКА Хмельницької області з органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а навпаки, зазначив, що на відміну від органів державної влади, відповідальність яких за шкоду, заподіяну неправомірними рішеннями, відповідно до ст. 1173 ЦК України настає незалежно від вини цих органів, у даній справі необхідно визначити наявність вини КДКА Хмельницької області, що судом і було зроблено.

Врахування судом загальних підходів до відшкодування моральної шкоди, завданої суб»єктом владних повноважень, які були сформульовані Верховним Судом у п.п.49, 52, 56 постанови від 10.04.2019 р.(справа №464/3789/17), а також у постанові від 27.11.2019 р. (справа №750/6330/17), не суперечить вимогам ч. 4 ст. 263 ЦПУ України.

КДКА Хмельницької області хоча не є органом державної влади, проте у правовідносинах із позивачкою було наділено владними управлінськими функціями, тому судом першої інстанції вірно враховано загальні підходи до відшкодуваннея моральної шкоди, завданої суб»єктом владних повноважень, у тій мірі, що не суперечить суті правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та КДКА Хмельницької області.

Доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те, що суд не врахував, що КДКА регіону є квазісудовим органом в системі Національної асоціації адвокатів України, про що неодноразово наголошувалось у Постановах Верховного Суду, зокрема, у справі №816/2353/17 (постанова від 21.12.2020 року), у справі №826/33443/18 (постанова від 08.10.2020 року), оскаржуване рішення робить прецедент для подальшого стягнення моральної шкоди по всіх судових справах, рішення по яких скасовано, колегія суддів оцінює критично, так як із змісту постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №826/33443/18 року вбачається, що термін «квазісудовий орган в системі Національної асоціації адвокатів» вжито виключно в аспекті того, що КДКА Вінницької області є належним органом (належним судом у розумінні ч.1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року), уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо адвоката, робоче місце якого знаходиться у м.Києві.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2020 року у справі №816/2353/17 термін «квазісудовий орган» вжито лише у п.29, в якому викладені доводи апеляційної скарги. Будь-яких висновків з приводу статусу КДКА регіону як «квазісудового органу» Верховний Суд у зазначеній постанові не висловлював.

Зміст вказаних постанов Верховного Суду, на які зсилається КДКА Хмельницької області, не дає підстав для висновку про те, що КДКА регіону не несе цивільної відповідальності за прийняття незаконних рішень та/або не може бути відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття незаконного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те , що рішення КДКА Хмельницької області було прийняте колегіальним органом, наділеним дискреційними повноваженнями, в межах компетенції та повноважень, при наявності кворуму; у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду не зазначено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, а лише зазначається, що адвокат не була вчасно повідомлена про призначення дисциплінарної справи до розгляду, а КДКА не врахувала, що внесок за 2015 р. сплачений у 2016 році, колегія суддів зазначає, що такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Незаконність рішення КДКА Хмельницької області встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до п.4 ст. 82 ЦПК України обставини щодо незаконності рішення не підлягають доказуванню у даній справі.

Наявність дискреційних повноважень не звільняє колегіальний орган, який наділений владними управлінськими функціями, від цивільної відповідальності за прийняття незаконних рішень.

Доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те, що суд не зазначив закон, яким би прямо передбачалось право особи на стягнення моральної шкоди із суб»єкта владних повноважень, в даному конкретному випадку з КДКА, колегія суддів оцінює критично, так як виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб»єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року (справа №216/3521/16-ц, п.92 постанови).

Враховуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду, колегія суддів також критично оцінює доводи, викладені ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України у відзиві на апеляційні скарги про те, що ані ЦК України, ані Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає відшкодування моральної шкоди в разі прийняття неправомірного рішення, дій чи бездіяльності органів адвокатського самоврядування, зокрема, КДКА регіону.

Щодо доводів ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України, викладених у відзиві на апеляційній скарги про те, що наявність певних процесуальних недоліків у діяльності дисциплінарних органів адвокатського самоврядування, рішення яких ухвалюються колегіально, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення моральної або матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає, що оскільки процесуальні недоліки у діяльності КДКА регіону у правовідносинах з ОСОБА_1 призвели до прийняття неправомірного рішення, що встановлено іншим судовим рішенням та не підлягає доказуванню чи спростуванню у даній справі, тому саме такі процесуальні порушення, допущені КДКА Хмельницької області, призвели до порушення прав позивачки, неправомірного її обмеження на доступ до професії, та спричинення їй моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню згідно положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги КДКА Хмельницької області про те, що суд першої інстанції проявив упередженість при розгляді справи і відповідно, при ухваленні рішення, яка полягає у тому, що позивач навмисно формально поставила відповідачем Раду адвокатів Тернопільської області та просила стягнути з неї 1 грн. моральної шкоди з тією метою, щоб мати можливість розглядати справу суді, де вона зможе домовитись; за значимістю вимоги до інших відповідачів є значно більшими - у 350 тисяч разів, а тому підсудність справи мала бути визначена за Хмельницьким міськрайонним судом або ж за Шевченківським районним судом м.Києва, суд апеляційної інстанції оцінює критично, враховуючи наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 353 ЦПК України ухвали про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

КДКА Хмельницької області не оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу про відкриття провадження у даній справі з підстав порушення, на її думку, правил підсудності.

Крім цього, відповідно до п.15 ст. 28 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред»являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено врахування позивачем при пред»явленні позову чи судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі значимості вимог до різних відповідачів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції проявив упередженість, прийнявши до розгляду справу за позовом до кількох відповідачів, вимога до одного з яких складає 1 грн.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Ради адвокатів Тернопільської області, недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України , суд апеляційної інстанції вважає, що рішення в цій частині слід залишити без змін.

Як вказувала позивачка у позовній заяві, моральна шкода зазначеними відповідачами завдана їй внаслідок неправомірного внесення до ЄРАУ відомостей про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не доведено незаконність дій ННПО «НААУ» в особі Ради адвоктаів України та Ради адвокатів Тернопільської області щодо внесення інформації в ЄРАУ про зупинення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.1, 6 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Порядок ведення ЄРАУ затверджується Радою адвокатів України.

Згідно п.2.1 ст. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №26 від 17.12.2012 року, відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За рішенням Ради адвокатів України та/або розпорядження Голови НААУ, РАУ, Рада адвокатів України як адміністратор Другого рівня внесення відомостей до ЄРАУ, виконує функції та обов»язки адміністратора Першого рівня по веденню ЄРАУ.

Згідно п.п.5 ч.2, ч.5 ст. 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , до ЄРАУ вноситься інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Відомості, що підлягають внесенню до ЄРАУ, включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону відповідної інформації, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 42 цього ж Закону, оскарження рішення у дисциплінарній справі не зупиняє його дії.

Відомості у профайл адвоката Тиханської Т.В. в Єдиному реєстрі адвокатів України про зупинення її права на зайняття адвокатською діяльністю строком на 1 рік були внесені Радою адвокатів України як Адміністратором бази даних ЄРАУ Другого рівня відповідно до розпорядження №37 від 21 квітня 2016 року Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України Ізовітової Л.П.

Рада адвокатів Тернопільської області не вносила відомостей в ЄРАУ щодо зупинення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_1 .

З врахуванням встановлених обставин та зазначених норм чинного законодавства, що регулюють строк та порядок внесення інформації до ЄРАУ та визначають коло осіб, які вправі вносити таку інформацію, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про незаконність дій відповідачів щодо внесення відомостей щодо зупинення адвокатської діяльності ОСОБА_1 , та відповідно, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з цих відповідачів.

Крім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що спір щодо протиправності дій недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, Ради адвокатів Тернопільської області з розміщення у ЄРАУ у відкритому доступі публічної інформації щодо адвоката є публічно - правовим спором та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, про що зазначає сама ж позивачка у позовній заяві, однак з таким позовом в порядку адміністративного судочинства вона не зверталась.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Оскільки позивачкою не доведено незаконність дій відповідачів щодо внесення інформації в ЄРАУ, тому суд вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відомості про зупинення її адвокатської діяльності були внесені в ЄРАУ всупереч судовим рішенням (ухвалам про забезпечення позову в межах цивільної справи №607/3128/16-ц), колегія суддів оцінює критично, враховуючи наступне.

ННПО «НААУ» в особі Ради адвокатів України не приймала участі у розгляді цивільної справи №607/3128/16-ц, до неї не пред»являлись позовні вимоги, суд не ухвалював жодних рішень про заборону Раді адвокатів України вносити відомості у ЄРАУ щодо адвоката Тиханської Т.В.

Відповідно до ч.2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним органам для вжиття відповідних заходів.

Доказів про те, ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року була надіслана Раді адвокатів України, або будь-яких інших доказів про те, що що станом на 21.04.2016 року - на момент внесення відомостей у ЄРАУ щодо адвоката Тиханської Т.В. Рада адвокатів України була повідомлена про постановлення Тернопільським міськрайонним судом ухвали від 15.04.2016 року про зупинення дії рішення №9 КДКА Хмельницької області про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що такі відомості були внесені Радою адвокатів України всупереч судовим рішенням.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2020 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області змінити, збільшивши її розмір до 50 000 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.

Головуюча

Судді