Ухвала

від 25.01.2022 по справі 369/9360/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9360/21

Провадження №2/369/1609/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/9360/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Ратай , Громадська організація Садівниче товариство Енергія , про визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру , -

ВСТАНОВИЛА:

24 січня 2022 року позивачем подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про забезпечення позову у цивільній справі №369/9360/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Ратай , Громадська організація Садівниче товариство Енергія , про визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру .

Вимоги заяви мотивовано тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №369/9360/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Ратай , Громадська організація Садівниче товариство Енергія , про визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру .

Заявник вказує, що підставою даного позову стали обставини, пов`язані з накладенням меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:7000, яка з 2020 року належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 , на земельну ділянку належну з 1998 року на праві приватній власності ОСОБА_1 .

Предметом поданого ОСОБА_1 до суду позову є відповідні рішення уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, на підставі яких ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку, яка частково накладається на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 , прийняття яких призвело до суттєвих порушень майнових прав та законних інтересів позивача.

Згідно висновку судового експерта ТОВ Експертно-дослідна служба України Свістунова І.С. №781/10/2021 від 28 жовтня 2021 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:010:7000, яка на підставі рішення №49 від 10 вересня 2020 року 55-ї сесії 7-го скликання Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області перебуває у приватній власності відповідачки ОСОБА_2 , та земельна ділянка, яка перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №098158 від 15 квітня 1998 року, частково накладаються в площині та утворюють пляму накладання, площею 0,04214 га (421,4 кв.м.), що є прямим підтвердженням обставин на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Заявник у поданій заяві також вказує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту належну на праві приватної власності відповідачці земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:7000 та заборона їй вчиняти певні дії із зазначеною земельною ділянкою лише тимчасово обмежать права ОСОБА_2 щодо розпорядження цим майном, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем права володіння та користування (в частині, що немає накладень меж земельних ділянок) зазначеним майном, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить можливість для позивача відновлення стану, який існував до порушення його прав.

Тому, на підставі вище наведеного ОСОБА_1 просив суд заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт та заборонити вчиняти будь-які дії, пов`язані із забудовою капітальними будівлями та спорудами, влаштуванням під`їздних шляхів, розміщення тимчасових споруд та конструкцій, огородженям, підведеням інженерних комунікацій, засадження зеленими насадженнями щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:010:7000, призначенням - для колективного садівництва, площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України , забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016).

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як вбачається з поданої заяви, підставою для звернення до суду з заявою про забезпечення позову є визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру .

Наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову у даній справі. Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, адже в позовній заяві заявлено лише вимоги немайнового характеру.

З приводу цього суд звертає увагу, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

З матеріалів вбачається, що предметом позову є вимоги немайнового характеру визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру .

З приводу цього суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що предмет позовних вимог немає ніякого зв`язку зі заявленими заходами забезпечення позову, тобто предмет позову (визнання недійсними договору позики, іпотечного договору, договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) ) і заявлені заходи забезпечення позову (накладення арешту на земельні ділянки та заборона вчиняти дії щодо вказаних земельних ділянок) не є пов`язані, а тому невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів прокурора, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №909/835/18 зазначено, що …повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. .

Отже, предметом спору в даній справі є позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастру. У разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Єропейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

За таких обставин, дослідивши матеріали позову та заяви про вжиття забезпечувальних заходів, ураховуючи обставини, характер правовідносин, немайновий характер предмету та підстав позову, співмірність заходам забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та відсутність фактів, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154 , 157 , 353 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №369/9360/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Обслуговуючий кооператив Садове товариство Ратай , Громадська організація Садівниче товариство Енергія , про визнання недійсним та скасування рішень про передачу земельної ділянки у приватну власність, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, внесення відомостей до Державного земельного кадастр - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І.О. Фінагеєва