Рішення

від 02.12.2021 по справі 205/8317/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02.12.2021 Єдиний унікальний номер 205/8317/18

Справа №205/8317/18

2/205/460/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу №205/8317/18 за позовом Обслуговуючого кооператива Житлово-будівельний кооператив №208 до ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів правління ЖБК №208-

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив № 208 (далі - ОК ЖБК № 208 , кооператив) 14.11.2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

Позов, з урахуванням уточнень від 10.12.2018 року, обґрунтовано тим, що призначення ОСОБА_1 на посаду голови правління ОК ЖБК № 208 є неправомірним та не відповідає вимогам статуту кооперативу. Так, відповідно до статуту правління обирається загальними зборами членів кооперативу в кількості не менше трьох осіб строком на два роки, правління обирає із свого складу голову.

08.12.2012 року відбулися загальні збори правління, на яких було обрано правління. На думку позивача, протокол від 08.12.2012 року не оформлений належним чином, так як на ньому відсутній підпис голови зборів ОСОБА_2 . Також позивач зазначає, що згідно статуту голова правління обирається не на зборах правління, а на загальних зборах членів кооперативу, тому ОСОБА_1 була неправомірно введена в правління та відповідно до протоколу від 19.01.2013 року обрана на посаду голови правління.

19.07.2018 року позивач отримав протокол від 19.01.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який відрізняється від копії протоколу, завіреного особисто ОСОБА_1 , а саме: в ньому ОСОБА_1 відсутня в складі правління та є в складі запрошених на правління, відрізняється дата звільнення ОСОБА_3 та затвердження ОСОБА_1 на посаду нового голови правління ЖБК № 208. Також позивач зазначає, що на двох протоколах від однієї дати та підписи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відрізняються, як і шрифт. Тому, на думку позивача, оскільки печатка була у колишньої голови правління ОСОБА_1 , то й зробити хибні протоколи могла тільки вона.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів правління ЖБК № 208, що оформлені протоколами б/н, а саме від 08.12.2012 року, від 19.01.2013 року, а також від 19.01.2013 року (виданий з реєстру).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

05.02.2019 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вона заперечувала проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовано тим, що ОК ЖБК № 208 не оспорює факт її роботи на посаді голови кооперативу з 01.03.2013 року по 04.03.2016 року, але оспорюють законність її обрання на вказану посаду. Однак, твердження, що ОСОБА_1 самостійно здійснила особисте оформлення трудових відносин є безпідставним. Окрім того, факт призначення її на посаду голови кооперативу на підставі протоколу зборів правління ОК ЖБК № 208 від 19.01.2013 року встановлений Дніпровським апеляційним судом під час розгляду справи № 205/2283/17 за позовом ОСОБА_1 до кооперативу про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні.

Також у відзиві зазначено, що на протязі 2013-2016 років у складі правління кооперативу були в тому числі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які були обрані до складу правління ОК ЖБК № 208 разом з ОСОБА_1 та безпосередньо склали оскаржуваний протокол від 19.01.2013 року, а також ОСОБА_6 , яка на теперішній час є головою правління кооперативу. Отже, про оскаржувані рішення від 08.12.2012 року та від 19.01.2013 року ОК ЖБК № 208 було відомо з дня їх прийняття, тому строк позовної давності для їх оскарження сплив.

25.04.2019 року від позивача надійшло заперечення на відзив на позов, в якому заперечував проти обставин, викладених у відзиві на позов. У запереченні позивач припускає, що якби протокол від 08.12.2012 року був складений та підписаний ОСОБА_7 та з відома та згоди членів правління ОК ЖБК № 208 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та інших осіб, то там були б їх підписи. Підпису ОСОБА_8 протокол не містить.Також у запереченні позивач стверджує, що загальні збори членів кооперативу, на яких ОСОБА_1 була обрана в правління кооперативу не відбувались. Також позивач зазначив, що правління кооперативу взагалі не знало про існування протоколів від 08.12.2012 року та 19.01.2013 року.

13.05.2019 року ОСОБА_1 надала заперечення на доводи ОК ЖБК № 208 , викладені у запереченнях на відзив на позов. У запереченнях відповідач зазначила, що у 2012-2013 роках діючим законодавством не встановлювалися вимоги до протоколів загальних зборів обслуговуючих кооперативів, зокрема, щодо обов`язковості підписів всіх осіб, які приймали участь у зборах, тому протокол від 08.12.2012 року підписала секретар зборів ОСОБА_7 , що відповідає Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242. ОСОБА_8 був присутній на зборах, однак, відмовився від підписання протоколу, оскільки не був обраний до складу правління ОК ЖБК № 208 .

14.06.2019 року від позивача надійшло заперечення, в якому зазначив, що спірний протокол від 08.12.2012 року не відповідає вищевказаній типовій інструкції з діловодства, та його не існує взагалі, оскільки колишньою головою правління ОСОБА_1 новообраному голові ОСОБА_4 вказаний протокол не передавався.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2019 року витребувано від у Обслуговуючого кооператива Житлово-будівельний кооператив №208 , належним чином завірені копії протоколів загальних зборів правління обслуговуючого кооперативу ЖБК №208 від 11.09.2013 року, 20.05.2014 року, 16.04.2014 року, 01.12.2014 року, 17.04.2015 року, 08.05.2015 року, 12.06.2015 року, 16.08.2015 року, 09.09.2015 року, 22.09.2015 року та протоколу загальних зборів членів ОК ЖБК №208 від 17.08.2013 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.12.2019 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримала та просила задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 проти задоволення позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що ОК ЖБК № 208 є юридичною особою, органом управління якої є загальні збори (а.с.32-34).

Відповідно до п. 16.4. статуту ОК ЖБК № 208 , затвердженого загальними зборами членів кооперативу Протокол №4 від 31.10.2006 року (далі - Статут), загальні збори членів кооперативу визнаються правомочними, якщо на них присутні не менше 2/3 загального числа членів кооперативу (уповноважених).

Пунктом 16.5. Статуту визначено, що правління кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборами членів кооперативу (зборам уповноважених). Правління обирається загальними зборами з числа членів кооперативу в кількості не менше трьох осіб строком на два роки. Правління обирає із свого складу голову та його заступника (заступників). Голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечення виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) і правління.

Згідно із п. 16.7. Статуту рішення правління приймаються простою більшістю голосів присутніх членів правління відкритим голосуванням (т. 1, а.с.11-31).

Позивач звернувся з даним позовом, в якому просив визнати недійними рішення, оформлені протоколами загальних зборів правління ЖБК № 208 від 08.12.2012 року та 19.01.2013 року.

Відповідно до наданої позивачем копії протоколу загальних зборів правління від 08.12.2012 року ЖБК № 208, на яких були присутні голова правління ОСОБА_3 . головний бухгалтер ОСОБА_10 та члени ЖБК № 208 в кількості 49 чоловік, було обрано членів правління, зокрема, ОСОБА_1 (т. 1, а.с.3).

Згідно з наданою позивачем копією протоколу зборів правління ЖБК № 208 від 19.01.2013 року, за присутності членів правління, обраних на загальних зборах правління від 08.12.2012 року, та голови правління ОСОБА_3 , у зв`язку з заявою ОСОБА_3 збори одностайно задовольнили її прохання звільнитися з 28.02.2013 року і затвердили на посаду нового голови правління ЖБК № 208 ОСОБА_1 (т. 1, а.с.4).

В іншій копії протоколу загальних зборів правління ЖБК № 208 від 19.01.2013 року, наданій до суду позивачем, зазначено, що у зв`язку з заявою ОСОБА_3 збори одностайно задовольнили її прохання звільнитися з 31.01.2013 року і затвердили на посаду нового голови правління ЖБК №208 ОСОБА_1 з 01.02.2013 року (т.1, а.с.5).

З тексту позову вбачається, що позивач вважає вищевказані протоколи недійсними, оскільки загальні збори членів кооперативу 08.12.2012 року, на якому було обрано правління кооперативу, не проводились, тому і протокол зборів правління ОК ЖБК № 208 від 19.01.2013 року не відповідає Статуту та є недійсним.

Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 18.01.2019 року по справі № 205/2283/17 за позовом ОСОБА_1 до ОК ЖБК № 208 про стягнення недоплачених сум при звільненні, компенсації за затримку розрахунку (т. 1, а.с.78-80), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19.10.2020 року (т. 2, а.с.41-52) та набрала законної сили, встановлено, що наказом від 01.03.2013 року № 1, винесеним на підставі протоколу загальних зборів ОК ЖБК № 208 від 19.01.2013 року ОСОБА_1 була призначена на посаду голови правління цього кооперативу.

Також в даному судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді голови правління ОК ЖБК № 208 з 01.03.2013 року по 05.03.2016 року.

Як встановлено у судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , 08.12.2012 року відбулися загальні збори членів кооперативу, на яких ОСОБА_1 було обрано у правління кооперативу.

Показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , допитаних в судовому засіданні, підтверджено, що на зборах правління ОК ЖБК № 208 19.01.2013 року ОСОБА_1 було обрано головою правління кооперативу.

Отже, факт того, що ОСОБА_1 була головою правління ОК ЖБК № 208 з 01.03.2013 року по 05.03.2016 року, був відомим членам кооперативу та підтверджується показаннями свідків, копіями протоколів загальних зборів членів правління ОК ЖБК № 208 від 17.08.2013 року (т. 1, а.с.141), 11.09.2013 року (т. 1, а.с.147), 16.04.2014 року (т. 1, а.с.140), 08.05.2015 року (т.1, а.с.150-151), 22.09.2015 року (т.1, а.с. 152), а також копією акту № 1/2015 ревізії фінансово-господарської діяльності ЖБК № 208 за період з 01.01.2013 року по 01.12.2014 року.

Окрім того, відповідно до протоколу № 2 зборів членів правління ОК ЖБК № 208 від 05.03.2016 року, на яких були присутні дев`ять членів правління, було ухвалено звільнити ОСОБА_1 з 04.03.2016 року (т.1, а.с.161).

З наявних в матеріалах справи доказів та показаннями свідків встановлено, що ОСОБА_1 фактично була головою правління ОК ЖБК № 208 з 01.03.2013 року по 05.03.2016 року, про що було відомо ОК ЖБК № 208 .

Для визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена такого кооперативу. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, суд не має підстав для задоволення позову.

Позивач у позові не зазначає які та яким чином оскаржувані рішення, оформлені протоколами загальних зборів правління ОК ЖБК № 208 порушують права та свободи позивача, а також як визнання зазначених рішень недійсними відновить такі права позивача.

Окрім того, в заявах позивача по справі зазначено, що протоколи загальних зборів правління ОК ЖБК № 208 , які позивач просить визнати недійсними, взагалі не існують, протоколи підроблювали. Однак, доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 79,80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову через недоведеність позовних вимог та відмовляє в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооператива Житлово-будівельний кооператив №208 до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів правління ЖБК №208, що оформлене Протоколом б/н від 08.12.2012 року, визнання недійсним рішення загальних зборів правління ЖБК №208 , що оформлене Протоколом б/н від 19.01.2013 року, визнання недійсним рішення загальних зборів правління ЖБК №208, що оформлене Протоколом б/н від 19.01.2013 року (виданий з реєстру)-відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г.Остапенко