Рішення

від 13.01.2022 по справі 183/4981/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4981/21

№ 2/183/1295/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

в с т а н о в и в:

У липні місяці 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з останньої заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 серпня 2018 року по 01 вересня 2021 року, наданих їй як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 16 737,62 грн., а також стягнути з неї судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16 квітня 2013 року установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ було створене вказане ОСББ Молодіжний Новомосковськ , а також обрано ОСОБА_2 . Головою Правління ОСББ Молодіжний Новомосковськ , обрано членів Правління. Вказане підтверджується протоколом № 1 від 16 квітня 2013 року. Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 200 від 24 квітня 2013 року було вирішено зареєструвати ОСББ Молодіжний Новомосковськ . Протоколом № 10 загальних зборів ОСББ Молодіжний Новомосковськ від 05 липня 2018 року (дата закриття протоколу - 20 липня 2018 року) були внесені зміни до кошторису та затверджено тариф за квадратний метр власності (орендованого майно) 5,14 грн.

Протоколом № 11 загальних зборів ОСББ Молодіжний Новомосковськ від 05 липня 2019 року (дата закриття протоколу - 20 липня 2019 року) були внесені зміни до кошторису та затверджено встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території для співвласників з 1 квадратний метр: 1-й поверх квартири та нежитлові приміщення - 4,84 грн., з 2-го по 10-й поверхи - 5,14 грн., з 01 липня 2019 року. Жодне з вказаних рішень, протоколів жодним зі співвласників в судах України відповідно до законодавства не оскаржувалось.

ОСОБА_1 , яка, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2017 року, є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Площа вказаного приміщення 89,2 квадратних метрів. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою за допомогою кабінету електронних сервісів, починаючи з серпня 2018 року та по теперішній час, обов`язкові платежі за утримання будинку та прибудинкової території не здійснювала, в результаті чого, станом на 01 вересня 2021 року за нею числиться заборгованість у розмірі 16 737,62 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 62 копійки).

Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася, вважається такою, що повідомлена належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Тому, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи за наявними у справі доказами.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 квітня 2013 року установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ було створене вказане ОСББ Молодіжний Новомосковськ , а також обрано ОСОБА_2 . Головою Правління ОСББ Молодіжний Новомосковськ , обрано членів Правління, що підтверджується протоколом № 1 від 16 квітня 2013 року (а.с.44).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 200 від 24 квітня 2013 року було вирішено зареєструвати ОСББ Молодіжний Новомосковськ (а.с.45).

07 травня 2013 року ОСББ Молодіжний Новомосковськ було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 травня 2013 року (а.с.46-47).

Відповідно до наказу № 1 від 01 червня 2013 року ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків Голови Правління ОСББ Молодіжний Новомосковськ (а.с.48).

Рішенням загальних зборів ОСББ Молодіжний Новомосковськ від 13 грудня 2016 року (протокол № 8) було затверджено нову редакцію статуту ОСББ Молодіжний Новомосковськ (а.с. 49-60).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Статуту, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Статуту, завданням та предметом діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Статуту, до виключної компетенції загальних зборів належать визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Відповідно до п. 11 розділу ІІІ Статуту, рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до п. 3 розділу ІV Статуту, сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів є обов`язковою для всіх співвласників.

Відповідно до п. 2 розділу VI Статуту, у разі несплати співвласником (орендарем) обов`язкового внеску і платежу на утримання будинку та прибудинкової території об`єднання, платежу на ремонт, реконструкцію, реставрацію, поточного та капітального ремонтів, утримання неподільного майна та відповідної частки загального майна у відповідний розрахунковий період, вказаний у рахунку, по закінченню 60 календарних днів від останнього дня відповідного розрахункового періоду, вказаного в рахунку, об`єднання звертається до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Протоколом № 10 загальних зборів ОСББ Молодіжний Новомосковськ від 05 липня 2018 року (дата закриття протоколу - 20 липня 2018 року) були внесені зміни до кошторису та затверджено тариф за квадратний метр власності (орендованого майно) 5,14 грн. (а.с. 61-64).

Протоколом № 11 загальних зборів ОСББ Молодіжний Новомосковськ від 05 липня 2019 року (дата закриття протоколу - 20 липня 2019 року) були внесені зміни до кошторису та затверджено встановлено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території для співвласників з 1 квадратний метр: 1-й поверх квартири та нежитлові приміщення - 4,84 грн., з 2-го по 10-й поверхи - 5,14 грн., з 01 липня 2019 року (а.с. 65-68).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 листопада 2017 року, є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Площа вказаного приміщення 89,2 квадратних метрів. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою за допомогою кабінету електронних сервісів від 14 квітня 2021 року за № 252668382 (а.с.69-71).

Судом встановлено, що відповідач не здійснює своєчасно плату за житлово-комунальні послуги, в результаті чого у неї виникла заборгованість за період з 01 серпня 2018 року до 01 вересня 2021 року в сумі 16 737,62 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.72).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", є наступні: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

Таким чином, Закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3 цього закону).

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004 року Про житлово-комунальні послуги відповідно до яких власник або споживач, зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Так, пунктом 1 частини першої статті 20 Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального Закону України Про житлово-комунальні послуги зміни до ЦК України (відповідно до вимог ст. 4 ЦК України) Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на правову позицію ВС України, викладену у постанові від 10.10.2012 року по справі №6-110цс12, свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов`язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Так, ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачають обов`язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12, 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові ВС України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові від 25 листопада 2014 року у справі № 916/3566/13 ВС України дійшов висновку, що правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не є наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що позивач належним чином надає житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач отримує ці послуги, що породжує у цих сторін відповідні права та обов`язки. В свою чергу, обов`язки сторонами повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), а з огляду на приписи ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

У відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком проведеного позивачем, з яким погоджується суд, заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2018 року до 01 вересня 2021 року складає 16 737,32 грн. (а.с.72).

З урахуванням того, що відповідач споживає житлово-комунальні послуги, пов`язані з утриманням житлового приміщення, докази сплати заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 270,00 грн., суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволені позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272-274, 276, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ (ідентифікаційний код юридичної особи 38640873) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ (ідентифікаційний код юридичної особи 38640873) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, наданих їй як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 серпня 2018 року по 01 вересня 2021 року у розмірі 16 737,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Молодіжний Новомосковськ (ідентифікаційний код юридичної особи 38640873) судові витрати у справі у сумі 2 270,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.