Постанова

від 26.01.2022 по справі 926/1904/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. Справа №926/1904/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Плотніцький Б.Д.

суддів Марко Р.І.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Бондар Н. С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Гарант» б/н від 03.04.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/1166/21 від 05.04.2021)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2021 (повний текст рішення складено 15.03.2021)

у справі №926/1904/19

за позовом Приватного підприємства «Гарант» , с. Глиниця Кіцманського району Чернівецької області;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза Відкритого акціонерного товариства «Облагропостачсервіс» , м. Чернівці;

про відшкодування матеріальної і моральної шкоди в сумі 1 052 700,00 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Кучерява Н.М., Продан Л.Д.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції :

Приватне підприємство «Гарант» , с. Глиниця Кіцманського району Чернівецької області, звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» , м. Чернівці, про відшкодування шкоди у сумі 1052700,00 грн, у тому числі 766500,00 грн матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу та 286200 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 у справі № 926/1904/19 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 766500,00 грн матеріальної шкоди у виді неодержаного прибутку, 80000,00 грн моральної шкоди та 15790,50 грн судового збору, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 у справі № 926/1904/19 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 80000,00 грн моральної шкоди; прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. У решті рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 766500,00 грн матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2020 касаційні скарги позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 926/1904/19 та відповідача на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 926/1904/19 задоволено частково. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 926/1904/19 скасовано, а дану справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2021 у справі №926/1904/19 у задоволенні позову Приватного підприємства «Гарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза Відкритого акціонерного товариства «Облагропостачсервіс» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди в сумі 1052700,00 грн відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено ані розміру матеріальної шкоди, ані розміру моральної шкоди належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами. В матеріалах справи відсутні докази отримання прибутку відповідачем від розміщення встановлених рішенням суду у справі № 926/1505/18 двох кіосків на земельній ділянці позивача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи :

Приватним підприємством «Гарант» подано апеляційну скаргу б/н від 03.04.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/1166/21 від 05.04.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2021 у справі №926/1904/19 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

При цьому апелянт зазначив, що суд не встановив всі обставини справи, внаслідок чого дійшов невірних висновків.

Як зазначає апелянт, відповідач упродовж тривалого часу неправомірно перешкоджає ПП «Гарант» використовувати належну йому автостоянку, розташовану на земельній ділянці площею 0,0436 га за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А (на території ринку «Верхній» ), унаслідок чого позивач за останні три роки до звернення з цим позовом до господарського суду не отримав дохід у сумі 766500,00 грн від збору коштів за автостоянку, а також зазнав моральної шкоди, розмір якої оцінив у сумі 286200,00 грн.

Зокрема, позивач наголошує, що відповідач з листопада 2005 року по липень 2019 року у порушення права власності позивача на земельну ділянку (частку) ринку «Верхній» площею 0,0436 га незаконно та протиправно використовує зазначену земельну ділянку як в частині автостоянки, так і в частині торгівельної площі, незаконно та протиправно отримує і привласнює дохід від її використання. Також позивач вказує, що протягом 14-ти років на території його земельної ділянки у частині торговельної площі знаходились два стаціонарно встановлені відповідачем торгівельних кіоски загальною площею 9 кв.м. Також позивач посилається на рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2018 у справі № 926/1505/18, яким встановлено факти тривалого та системного перешкоджання з боку відповідача у здійсненні права власності позивача на 3/100 частки будівель та споруд ринку «Верхній» та права власності на земельну ділянку ринку «Верхній» площею 0,0436 га за адресою: вул. Зелена, 6-А, м. Чернівці.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що із ним, як суміжним користувачем земельної ділянки по вул. Зеленій, 6-А, м. Чернівці, погоджувались межі земельної ділянки, виділеної у власність позивача, тобто, відповідач вважає, що він не був обізнаний із межами земельної ділянки позивача. Також відповідач зазначає, що щоденна оплата за перебування на автостоянці легкового автомобіля становить 5,00 грн за одне місце. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не надано реальних даних щодо кількості продавців та покупців за час, вказаний останнім, які відвідували ринок «Верхній» , а також скільки з них мали реальний намір скористатись саме послугами позивача, проте не змогли реалізувати такі наміри, у зв`язку з чим відповідач вважає наданий позивачем розрахунок збитків теоретичним. Відповідач також вказує на те, що позивачем не надано доказів заподіяння саме відповідачем моральної шкоди, а також не доведено її заявлений розмір.

24.05.2021 року позивачем подано клопотання про дослідження доказів і встановлення фактичних обставин справи. З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає, що всі матеріали справи досліджувались колегією суддів при винесенні постанови, однак, колегія суддів не може встановлювати фактичні обставини на вимогу сторони. Фактично, апелянт в даному клопотанні просить суд встановити в постанові певні (перелічені в клопотанні) фактичні обставини, які він вважає важливими для вирішення справи на його користь, що не відповідає принципу змагальності сторін. Відтак, колегією досліджено всі наявні в матеріалах докази та встановлено всі обставини справи, що відображено в постанові, однак колегія суддів, керуючись принципом змагальності сторін, відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання, оскільки таке носить маніпулятивний характер. Де-факто позивач просить встановити саме ті обставини, які будуть на його користь.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Представник апелянта в жодне судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. .

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.06.2017 у справі № 926/58/15 в позові ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» до Чернівецької міської ради за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ПП «Гарант» про визнання недійсними п.п. 101, 101.1 рішення 38 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 08.12.2005 № 881 «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» , відмовлено. Рішення суду залишене без змін постановою Верховного Суду від 23.05.2018. Даним судовим рішенням встановлено наступні обставини справи.

19.04.2001 ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсевіс» видано Державний акт серії І-ЧВ № 001571 на право постійного користування землею по вул. М. Тореза, 70 площею 1.5273 га в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської Ради народних депутатів від 29.01.2001 № 42/2.

Земельну ділянку надано у постійне користування для виробничих потреб.

Також, до розділу «Зміни в землекористуванні» даного акта внесено, зокрема, запис відповідно до рішення МВК від 21.03.2001 № 231/7 про надання ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» земельної ділянки по вул. Зеленій, 6-А для організації і обслуговування продовольчого ринку, а саме ділянки №№ 2, 3, 4, 5, 6 згідно з планом зовнішніх меж землекористування загальною площею 1.4544 га. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1850.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2002 у справі № 7-2692-411/16 за МПП «Гарант» визнано право власності на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв.м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м.), що знаходиться по вул. Зеленій, 6-А у м. Чернівцях.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.08.2002 у справі № 2/297 визнано факт належності МПП «Гарант» ідеальної частки в будинковолодінні за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6/А на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв.м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м.); зобов`язано Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвати за МПП «Гарант» право власності на приміщення - будівлю літери «Ж» площею 98,80 кв.м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м.), що складає 3/100 часток будинковолодіння.

Як вбачається з Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.12.2008 № 21117956 МПП «Гарант» належить 3/100 в будівлях і спорудах по вул. Зеленій, 6-А у місті Чернівці на підставі вищезазначеного рішення суду від 23.08.2002. Право власності зареєстровано 11.07.2003.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.11.2004 за заявою МПП «Гарант» про перегляд ухвали від 20.02.2004 за нововиявленими обставинами ухвалу від 20.02.2004 скасовано, позовні вимоги задоволено частково, пунктом 3 резолютивної частини ухвали визнано недійсним рішення № 231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21 березня 2001 року в частині виділення ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» земельної ділянки по вул. Зеленій, 6А, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку з правом власності на будівлю, в частині вимог про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що не має чинності, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У подальшому до зазначеної ухвали внесено виправлення ухвалами від 06.12.2004 та від 07.12.2004.

В остаточній редакції пункт 3 резолютивної частини ухвали від 24.11.2004 викладено наступним чином: « 3. Визнати недійсним п. 18.2 рішення № 231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21 березня 2001 року в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» частини земельної ділянки по вул. Зеленій, 6«А» у м. Чернівці, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку із правом власності на будівлю» .

Ухвалою від 03.06.2009 роз`яснено пункт 3 резолютивної частини ухвал Господарського суду Чернівецького області в редакції ухвал від 06.12.2004 та від 07.12.2004 таким чином: «Приймаючи рішення про визнання недійсним п. 18.2 рішення № 231/7 виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21 березня 2001 року в частині надання ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» частини земельної ділянки по вул. Зеленій, 6«А» у м. Чернівці, що повинна бути надана МПП «Гарант» у зв`язку із правом власності на будівлю, суд мав на увазі приміщення-будівлю під літерою «Ж» згідно плану копіровки за адресою м. Чернівці вул. Зелена, 6«А» площею 98,80 кв.м. (за зовнішнім розміром 116,40 кв.м), право власності на яку визнано за малим приватним підприємством «Гарант» .

03.11.2005 на земельну ділянку площею 0,0436 га, що розташована по вул. Зеленій, 6 А у м. Чернівцях, ПП «Гарант» видано Державний акт на право власності серії «ЯА» № 932669.

Рішенням суду у справі № 926/1505/18 за позовом Приватного підприємства «Гарант» до ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності від 21.12.2018, яке набрало законної сили, позов задоволено частково:

- заборонено ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» здійснювати збір коштів з водіїв будь-яких легкових та вантажних автомобілів за в`їзд і стоянку на приватній земельній ділянці (земельній частці) ПП «Гарант» за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» ;

- заборонено ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» чинити будь-які перешкоди проїзду легкових та вантажних автомобілів на приватну земельну ділянку (земельну частку) ПП «Гарант» за адресою: м Чернівці, вул. Зелена, № 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» через обидва в`їзди до вказаного об`єкту з вул. Зеленої, у перебуванні цих автомобілів на вказаній земельній ділянці, а також у виїзді з вказаної земельної ділянки;

- зобов`язано ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» звільнити приватну земельну ділянку (земельну частку) ПП «Гарант» за адресою: м Чернівці, вул. Зелена, 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» шляхом демонтажу двох торгівельних кіосків загальною площею 9 кв. м., які незаконно та протиправно на ній знаходяться з 2005 року;

- зобов`язано ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» демонтувати залізні шлагбауми, включно із замками-колодками, що блокують вільний заїзд автомобілів на територію приватної земельної ділянки (земельної частки) ПП «Гарант» за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, площею 0,0436 га. згідно схематичного плану земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 7310136600:31:003:0021, цільове призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» , на обох в`їздах з вказаного об`єкту з вул. Зеленої.

Даним судовим рішенням встановлено наступні обставини справи.

- Як вбачається із вищевикладених обставин матеріалів справи, відзиву на позов, план-схеми розташування об`єктів нерухомості, ставок послуг за один день торгівлі на ринку «Верхній» по вул. Зеленій, 6-А у м. Чернівці, затвердженого генеральним директором ТзОВ «Чернівецька нафтобаза» ВАТ «Облагропостачсервіс» , фіскальних чеків, поданих сторонами, на в`їздах та виїздах з ринку «Верхній» , на частині якого знаходиться земельна ділянка та частка будівель, споруд позивача, відповідачем встановлено загороджувальні металеві огорожі (шлагбауми) разом із замками-колодками, здійснюється збір коштів за в`їзд, перебування на стоянці та виїзд, що унеможливлює вільний в`їзд, виїзд та проїзд позивача на власну земельну ділянку. Отже, означені дії відповідача порушують право позивача на користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається із Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21 березня 2017 року, державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель у Чернівецькій області проведено перевірку з питань порушення прав Приватного підприємства «Гарант» щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Зелена, 6-А (ринок «Верхній» у м. Чернівці та встановлено, що на земельній ділянці, що знаходиться по вул. Зелена, 6-А (ринок «Верхній» у м. Чернівці, площею 0,0436 га., розміщено два об`єкти рухомого майна (торгівельні кіоски), площею 3 кв.м. та 6 кв.м., без згоди власника земельної ділянки.

При цьому, як встановлено судом вище, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 778/18 від 12 вересня 2001 року, саме відповідачу надано дозвіл відкрити продовольчий ринок «Верхній» на земельній ділянці, площею 1,4544 га., за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А.

В подальшому, на підставі вищевказаного рішення, Департаментом економіки Чернівецької міської ради надано дозвіл № 1996 від 09 вересня 2004 року на розміщення ринку «Верхній» на земельній ділянці, площею 1,4544 га., за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А.

Крім того, як вбачається із реєстру ринків та мікроринків м. Чернівців, наданого представником позивача, саме ТзОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» одноособово є суб`єктом господарювання на ринку «Верхній» на земельній ділянці площею 1,4544 га., за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт господарювання на ринку «Верхній» , у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України самовільно зайняв частину земельної ділянки позивача, за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, шляхом розташування на ній двох об`єктів рухомого майна (торгівельних кіосків), загальною площею 9 кв.м., без згоди власника земельної ділянки, а тому таке порушення підлягає усуненню відповідачем особисто або за його рахунок.

Із наведеного вбачається, що відповідачем протиправно встановлено на в`їздах та виїздах з ринку «Верхній» , на частині якого знаходиться земельна ділянка та частка будівель, споруд позивача, загороджувальні металеві огорожі (шлагбауми) разом із замками-колодками. Також відповідачем протиправно здійснюється збір коштів за в`їзд, перебування на стоянці та виїзд, що унеможливлює вільний в`їзд, виїзд та проїзд позивача на власну земельну ділянку. Крім того, відповідач, як суб`єкт господарювання на ринку «Верхній» , у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України самовільно зайняв частину земельної ділянки позивача, за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, шляхом розташування на ній двох об`єктів рухомого майна (торгівельних кіосків), загальною площею 9 кв.м., без згоди власника земельної ділянки - позивача.

Станом на 04.03.2021 рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2018, яке набрало законної сили 14.05.2019 по справі № 926/1505/18, відповідачем виконано, що підтверджується наявними в матеріалах справи постановами про закінчення виконавчих проваджень, наданими відповідачем фото, та представником позивача не заперечується.

Згідно Технічного паспорту від 21.06.2011, об`єкт нерухомого майна по вул. Зелена, 6-А, м. Чернівці, складається з позначених літерами будівель та споруд загальною площею 3530 кв. м., (під будівлями 4292 кв. м.), розташованих на земельній ділянці загальною площею 2,2684 га.

Згідно інформаційної довідки від 08.09.2016 № 67616990 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер: 386440373101, за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, - є об`єктом спільної часткової власності.

Позивач та відповідач є співвласниками будівель та споруд, розташованих за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як єдиний об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 386440373101.

Згідно Витягу від 13.03.2015 № 34886898 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в об`єкті нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер 386440373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, позивачу належить 3/100 частки, на праві приватної спільної часткової власності.

Згідно Витягу від 27.02.2015 № 34277954 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі Державного акту на право власності серії ЯА № 932669 від 03.11.2005 позивачу, на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 0,0436 га за адресою: м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, цільового призначення - «для організації та обслуговування продовольчого ринку» .

Згідно Витягу від 26.05.2015 № 38061384 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в об`єкті нерухомого майна: будівлі та споруди, реєстраційний номер 386440373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Зелена, 6-А, відповідачу належить 32/100 частки, на праві приватної спільної часткової власності.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 778/18 від 12.09.2001 дозволено відкрити відповідачеві на власній території площею 1,4544 га за адресою вул. Зелена, 6-А продовольчий ринок «Верхній» , про що видано відповідний дозвіл № 1996 від 09.09.2004.

Листом від 10.04.2006 за № 1701 Відділ Державтоінспекції Управління внутрішніх справ в Чернівецькій області погодив позивачеві розміщення автостоянки на власній земельній ділянці біля магазину по вул. Зеленій, 6-А в м. Чернівці (ринок «Верхній» ). На плані-схемі розміщення ринкової автостоянки на земельній ділянці позивача, яка погоджена ДАІ УВС Чернівецької області 10.04.2006, схематично зображено 10 місць, які розташовані зліва від магазину позивача. Справа від магазину позивача також є земельна ділянка, на якій, на думку представника позивача, може розміститись ще 4 місця для стоянки.

01.06.2015 відповідачем затверджено ставки послуг за один день торгівлі на ринку «Верхній» по вул. Зеленій, 6 А у м. Чернівці, де вказано, що за торгівлю з мікроавтобусів вантажопідйомністю до 1,5 тонн сплачується 50,00 грн.

Відповідач надав чек від 07.10.2019, де сума за послугу надану відповідачем, становить 50,00 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази здійснення торгівлі відповідачем на земельній ділянці позивача. Також, в ході розгляду справи та під час судових дебатів представник позивача зазначав, що не давав можливості та власними діями перешкоджав відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність на земельній ділянці позивача.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

З матеріалів справи вбачається, що протиправна поведінка відповідача встановлена рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/1505/18 від 21.12.2018. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками полягає в тому, що саме через протиправні дії відповідача позивач не отримав прибуток. Вина відповідача полягає в тому, що він усвідомлював протиправні наслідки своєї протиправної поведінки.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 766500,00 грн матеріальної шкоди у вигляді неотриманого доходу за торгівлю з мікроавтобусів вантажопідйомністю до 1,5 тон за період з 12.08.2016 по 11.08.2019.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства визначено у Правилах торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації. метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за № 288/6576 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 наказу ці Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.

Рішенням Чернівецької міської ради 9 сесії VІ скликання від 16.06.2011 № 209 затверджено Правила торгівлі на ринках міста Чернівці (далі - Правила м. Чернівці) відповідно до пункту 1.2 яких встановлено, що Ринок - об`єкт сфери торгівлі та надання послуг, функціональними обов`язками якого є організація торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, створення належних умов і надання необхідних послуг для здійснення процесу купівлі-продажу товарів (за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції), проведення заходів щодо забезпечення дотримання при цьому вимог чинного законодавства з питань торгівлі і захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 1.14 Правил м. Чернівці місця для продажу продукції (товарів) з транспортних засобів виділяються на спеціально облаштованих майданчиках, що не створює небезпеки для покупців (пішоходів). Продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюється в окремих зонах цих майданчиків згідно із затвердженою адміністрацією ринку схемою дислокації торговельних місць. У відведених місцях торгівлі пересування транспортних засобів дозволяється лише до початку торгівлі і після її завершення.

Ринок організовується виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на визначеній Чернівецькою міською радою та/або генеральним планом міста Чернівців території (на земельній ділянці, в приміщенні тощо) і здійснює свою діяльність після отримання суб`єктом господарювання відповідних дозвільно-погоджувальних документів від виконавчих органів міської ради, міської санітарно-епідеміологічної станції, управління ветеринарної медицини і Держпожежнагляду.

Забороняється:

- використання для продажу товарів стоянок і майданчиків паркування автотранспортних засобів ;

- торгівля на прилеглій до ринку території, що закріплена для прибирання і благоустрою, а також у непристосованих місцях безпосередньо на ринку (з землі, на входах, в`їздах, проходах між пунктами продажу, біля сміттєзбірників, громадської вбиральні тощо);

- надавати місця для розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг для організації виносної (виїзної) дрібнороздрібної торгівлі (за винятком проведення ярмарку, ярмарку-виставки та виставки-продажу, реалізації квасу, морозива, молока розливного) на територіях біля ринків і мікроринків в радіусі 500 метрів.

Під час розгляду справи, колегією суддів встановлено, що у позивача відсутні правові підстави для здійснення Підприємством торгівлі з мікроавтобусів вантажопідйомністю до 1,5 тон у період з 12.08.2016 по 11.08.2019.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку за торгівлю з мікроавтобусів вантажопідйомністю до 1,5 тонн з розрахунку 50 грн. за 14 місць за період з 12.08.2016 по 11.08.2019 є необґрунтованими, оскільки права на організацію торгівлі з мікроавтобусів вантажопідйомністю до 1,5 тонн у позивача за вказаний період не було.

Натомість у позивача наявний дозвіл Відділу Державтоінспекції Управління внутрішніх справ в Чернівецькій області на розміщення транспортної стоянки на 10 місць, торгівля на яких відповідно до Правил м. Чернівці заборонена .

Також, з 17.04.1992 в Україні діють Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**» , затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44 (далі - ДБН 360), у пункті 7.51 яких визначено, що на територіях громадських центрів треба передбачати автостоянки, які обслуговують об`єкті масового відвідування. Розрахункова кількість машино-місць на автостоянках біля окремих громадських будинків і споруд масового відвідування слід приймати за таблицею 7.6.

В свою чергу, діяльність та правила зберігання автомобілів на автостоянках регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» відповідно до пункту 4 яких передбачено, що режим роботи автостоянок установлюється за узгодженням з місцевими органами державної виконавчої влади.

У матеріалах справи відсутнє погодження з місцевими органами державної виконавчої влади режиму роботи можливої автостоянки на земельній ділянці позивача.

У частинах першій, другій, третій статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач має довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Під поняттям «моральна шкода» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 914/1633/17 (постанова від 19.12.2018) та у справі № 914/263/19 (постанова від 26.02.2020).

На підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач послався на рішення ЄСПЛ у справі « East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, за змістом якого ЄСПЛ присудив справедливу сатисфакцію у сумі 5000000 Євро, які включали у себе 10000 Євро суму заявлену підприємством - заявником у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

У вказаному рішенні ЄСПЛ вказано:

« ...252. Що стосується матеріального відшкодування моральної шкоди. Суд може присудити її комерційним підприємствам, виносячи рішення на засадах справедливості, оскільки її точний підрахунок є неможливим. Зазнана такими компаніями моральна шкода може включати аспекти, які більшою або меншою мірою є «об`єктивними» або «суб`єктивними» . Аспекти, які можна враховувати, включають репутацію підприємства, невизначеність при прийнятті рішень, проблеми в керуванні підприємством (для якого не існує точного методу підрахунку наслідків) та, насамкінець, хоча й меншою мірою, тривогу та незручності, завдані керівництву (див. рішення у справі « Comingersoll S. А.» проти Португалії» (Comingersoll S. А. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 35, ECHR 2000- IV).

253. Якщо один або більше з аспектів шкоди не можуть бути точно визначені, Суд може вирішити здійснити загальну оцінку на засадах справедливості (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення щодо справедливої сатисфакції від 25 липня 2013 року у справі «Агрокомплекс проти України» (Agrokompleks v. Ukraine), заява № 23465/03, ПП. 80 і 93).»

У матеріалах справи, відсутні докази які б вказували яких саме негативних наслідків зазнала юридична особа позивача, не вказав чіткі докази настання такої шкоди для юридичної особи. Також, не обґрунтував завдання шкоди діловій репутації юридичної особи. Натомість ототожнив особисту тривогу, незручності та переживання з юридичною особою позивача.

Також, не обґрунтував розмір моральної шкоди спричиненої позивачу, а тільки навів приклад суми моральної шкоди, яка була стягнена за рішенням ЄСПЛ.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивачем не доведено ані розміру матеріальної шкоди, ані розміру моральної шкоди належними і допустимими в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гарант» б/н від 03.04.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/1166/21 від 05.04.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.03.2021 у справі № 926/1904/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2022

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Якімець Г.Г.