Постанова

від 24.06.2010 по справі 45/441

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2010 р.                                                                                    

№ 45/441  

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Швеця В.О.,

суддів

Кривди Д.С., Олійника В.Ф.

розглянувши  матеріали касаційного подання

Заступника прокурора міста Києва

на рішення

Господарського суду міста Києва від 08.02.10

у справі

№45/441

за позовом

ТОВ "БМС Консалтінг"

до

Державної митної служби України

про

стягнення  1599340,47 грн

в судовому засіданні взяли участь представники від:

            позивача: Власко С.О. –дов. від 25.09.09;

            відповідача: Москаленко С.О. –дов. від 18.12.09;

            прокуратури: Попенко О.С. –прокурор відділу ГПУ, посв. №203.

ВСТАНОВИВ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" у жовтні 2009 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Державної митної служби України 1382760 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №107/1 від 29.09.08 та 216580,47 грн пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов’язань за названим договором щодо сплати вартості програмного забезпечення з правом користування. При цьому, товариство посилалося на приписи статей 526, 530, 631, 903 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 230 Господарського кодексу України.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.10, ухваленим суддею Балац С.В., позовні вимоги задоволено в частині стягнення з відповідача 1382760 грн заборгованості. Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем умов договору зі сплати вартості програмного забезпечення. Водночас в рішенні зазначено, що факт надходження коштів з держбюджету не впливає на момент виникнення у відповідача обов'язку сплатити за договором. У стягненні 216580,47 грн пені відмовлено через недоведеність вини відповідача у порушенні строків оплати. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 263, 509, 525, 530, 549 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення у справі скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на порушення судом приписів статей 263, 530 Цивільного кодексу України, статті 24 Митного кодексу України, статей 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України. Прокурор наголошує на тому, що строк виконання відповідачем зобов'язань за договором №107/1 від 29.09.08 не настав у зв'язку з відсутністю надходження відповідних бюджетних  коштів на його рахунок.

Від позивача і відповідача відзивів на касаційне подання судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено і підтверджено матеріалами справи, що 29.09.08 між Державною митною службою України –покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСМ Консалтінг" –постачальником укладено договір купівлі-продажу №107/1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцеві програмне забезпечення з правом користування, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити за ціною 2885160 грн. Умови розрахунків за договором визначені у його 7 розділі. Відповідно до пункту 7.1 договору на підставі підписаного сторонами акта прийняття-передання програмного забезпечення, акта встановлення та налагодження програмного забезпечення, акта надання інформаційно-консультативних послуг із функціонування програмного забезпечення та виставленого позивачем рахунку на оплату, покупець проводить оплату програмного забезпечення упродовж 5 банківських днів з дня надходження коштів з Державного бюджету України. У разі порушення строку оплати з вини покупця, покупець сплачує пеню, яка нараховується із суми, належної до сплати в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла упродовж строку затримки платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 договору). Судом також установлено, що 26.11.08 програмне забезпечення в повному обсязі згідно умов договору передано відповідачеві, і це підтверджено актом прийняття –передання програмного забезпечення та накладною №8734 від 26.11.08. Позивачем 08.12.08 також були надані інформаційно-консультативні послуги із функціонування програмного забезпечення, а 10.12.08 виконано встановлення та налагодження програмного забезпечення, що підтверджується актом надання інформаційно-консультативних послуг із функціонування програмного забезпечення та актом  встановлення та налагодження програмного забезпечення. Відповідно до підписаного між сторонами у справі акта звірки станом на 01.07.09 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1752760 грн. Окрім того, згідно виписок з банку відповідач після 01.07.09 сплатив позивачеві 23.10.09 - 260117,43 грн та 30.11.09 - 109882,57 грн. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Консалтінг" до Державної митної служби України про стягнення з неї 1382760 грн заборгованості за договором купівлі-продажу №107/1 від 29.09.08 щодо сплати вартості програмного забезпечення з правом користування та 216580,47 грн пені. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачена вартість поставленого програмного забезпечення за договором від 29.09.08, і з огляду на це дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення. Такий висновок суду визнається правомірним. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона –продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Тобто вказаний договір є відплатним. Господарським судом установлено, що позивачем зобов‘язання за договором виконані, проте, відповідачем розрахунки за отримане програмне забезпечення з правом користування не проведені. При цьому, місцевий суд визнав, що факт надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача не є тією обставиною, яка відповідно до умов договору породжує для відповідача обов'язок здійснити розрахунок за отриманий та прийнятий товар (послуги) або звільняє Державну митну службу України від визначеного договором купівлі-продажу зобов'язання розрахуватися за отримане програмне забезпечення. Отже, факт надходження коштів з державного бюджету не впливає на момент виникнення у відповідача обов'язку сплатити за договором. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості. Водночас, відмовляючи у стягненні пені за невчасну сплату вартості поставленого програмного забезпечення, господарський суд, виходив з того, що її стягнення за умовами  договору можливе лише за наявності вини відповідача. Враховуючи те, що позивачем не доведено вину відповідача у порушенні строків оплати за спірним договором та місцевим господарським судом установлено, що відповідач неодноразово звертався до Міністерства фінансів України з листами від 22.01.09 11/2-17/497, від 20.03.09 №11/6-10.17/2503 про необхідність вирішення питання щодо виділення відповідачеві коштів з Державного бюджету України, які залишені без задоволення, висновок господарського суду про відмову у стягненні пені визнається вірним. Доводи касаційного подання викладеного не спростовують.

Відтак, відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду і  задоволення касаційного подання.

Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.10 у справі №45/441 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і не підлягає перегляду у касаційному порядку.

Головуючий  суддя                                                                      В. Швець

       Судді                                                                                       Д.Кривда

                                                                                            В.Олійник