Ухвала

від 01.02.2022 по справі 761/3015/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3015/22

Провадження № 2-з/761/337/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс про забезпечення позову у справі за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс , Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс , Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс про скасування наказу.

Одночасно з цим на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс про забезпечення позову.

У своїй заяві представник заяника просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (ідентифікаційний код юридичної особи: 42588390) від 30.11.2021 року №22 Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису , а також заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (ідентифікаційний код юридичної особи: 42588390) припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису .

Свою заяву представник заявника обґрунтовує тим, що генеральним директором роботодавцем - ТОВ Енерго Збут Транс - Статником О.Ю. 30.11.2021 року було видано наказ № 22, яким передбачено ввести в дію з 01.12.2021 року організаційну структуру та штатну чисельність ТОВ Енерго Збут Транс , чим, серед іншого, передбачено зміну організаційної структури та скорочення штатної чисельності ТОВ Енерго Збут Транс з 60 до 50 працівників.

В подальшому, 01 грудня 2021 року ряду працівників підприємства роботодавцем вручено Повідомлення про наступне вивільнення на підставі Наказу ТОВ Енерго Збут Транс від 30 листопада 2021 року №22 Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису , чим було повідомлено про скорочення посад.

Тож, з огляду на викладене, як стверджує представник заявника, видачею оскаржуваного наказу роботодавцем порушено п. п. 2. 4, 2. 5, 3. 1 Колективного договору, що вимагає негайного припинення порушень з боку роботодавця та його посадових осіб.

Таким чином, оскільки очевидно протиправний наказ продовжує діяти, а працівники підприємця отримали попередження про звільнення - дія оскаржуваного наказу спричинить звільнення працівників, у випадку настання чого ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів стане неможливим.

Так, відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.

З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Так, предметом спору по даній справі є скасування наказів про відсторонення від роботи.

У відповідності до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9).

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Однак, представник заявника у заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (ідентифікаційний код юридичної особи: 42588390) від 30.11.2021 року №22 Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису , а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс (ідентифікаційний код юридичної особи: 42588390) припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису , що фактично є тотожним із заявленими позовними вимогами.

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки в заяві про забезпечення позову заявлено вимоги, які є фактично тотожними заявленим вимогам в позовній заяві, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-354, суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс про забезпечення позову у справі за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ Збут Енерджи ЛТД і ТОВ Енерго Збут Транс до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс , Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Збут Транс про скасування наказу - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: