Постанова

від 22.08.2022 по справі 761/3015/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/3015/22 головуючий у суді І інстанції: Фролова І.В.

провадження №22-ц/824/6678/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Енерджи ЛТД» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року про відмову у задоволенні заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Енерджи ЛТД» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову у справі за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Енерджи ЛТД» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу.

Одночасно з позовом надійшла заява Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову.

Заяву обґрунтовано тим, що генеральним директором роботодавцем - ТОВ «Енерго Збут Транс» - ОСОБА_1. 30.11.2021 року видано наказ № 22, яким передбачено ввести в дію з 01.12.2021 року організаційну структуру та штатну чисельність ТОВ «Енерго Збут Транс», чим, серед іншого, передбачено зміну організаційної структури та скорочення штатної чисельності ТОВ «Енерго Збут Транс» з 60 до 50 працівників.

В подальшому, 01 грудня 2021 року ряду працівників підприємства роботодавцем вручено Повідомлення про наступне вивільнення на підставі Наказу ТОВ «Енерго Збут Транс» від 30 листопада 2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельності та штатного розпису», чим було повідомлено про скорочення посад.

На думку представника позивача видачею оскаржуваного наказу роботодавцем порушено п. п. 2. 4, 2. 5, 3. 1 Колективного договору, що вимагає негайного припинення порушень з боку роботодавця та його посадових осіб.

Таким чином, оскільки очевидно протиправний наказ продовжує діяти, а працівники підприємця отримали попередження про звільнення - дія оскаржуваного наказу спричинить звільнення працівників, у випадку настання чого ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів стане неможливим.

З урахуванням викладеного, просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», а також заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису».

Ухвалою Шевченківський районний суд міста Києва від 01 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову у справі за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» подала апеляційну скаргу посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції змінити та виклавши її в наступній редакції:

- Виключити з мотивувальної частини текст: «Однак, представник заявника у заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс"від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», що фактично є тотожним із заявленими позовними вимогами;

- Резолютивну частину ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2022 року викласти в наступній редакції:

«В задоволенні заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову у справі за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» в частині зупинення дії наказу від 30.11.2021 року № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису» - відмовити.

В частині заборони товариству з обмеженої відповідальності «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису» заяву задовольнити, заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису».

Вказує, що єдиною підставою для відмови в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову стало те, що вжиття заходів забезпечення позову суперечитиме ч. 10 ст. 150 ЦПК України, оскільки не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Посилається на те, що при вирішенні поданої заяви, суд зобов`язаний з`ясувати, чи видано роботодавцем оскаржувальний наказ внаслідок повідомлення підлеглим або їх близькими особами про можлививі факти корупційних або пов`язаних з корупцію правопорушень, інших поршень Закону України «Про запобігання корупції», що не було зроблено.

Звертає увагу суду на те, що прохання заборони ТОВ «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису» не є тотожним до позовних вимог, а тому відмова в його задоволенні з підстави ч. 10 ст. 150 ЦПК України є очевидно помилковим.

Адвокат Слободяник І.П., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс»подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволені апеляційної скарги відмовити повністю.

Інші учасники справи, відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подали.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову,суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що представник заявника у заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», що фактично є тотожним із заявленими позовними вимогами, а тому заява не підлягає до задоволення.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПКУкраїни не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року міститься роз`яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Встановлено, що у січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» про скасування наказу.

Одночасно з позовом надійшла заява Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», а також заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року №22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису».

Ухвалою Шевченківський районний суд міста Києва від 01 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств ТОВ «Збут Енерджи ЛТД» і ТОВ «Енерго Збут Транс» про забезпечення позову.

Так, предметом спору по даній справі є скасування наказів про відсторонення від роботи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник є співмірними із заявленими позовними вимогами, що відповідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається. Крім того, види забезпечення позову, які просить застосувати позивач, фактично є втручанням у діяльність відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні поданої заяви, суд зобов`язаний з`ясувати, чи видано роботодавцем оскаржувальний наказ внаслідок повідомлення підлеглим або їх близькими особами про можлививі факти корупційних або пов`язаних з корупцію правопорушень, інших поршень Закону України «Про запобігання корупції», що не було зроблено, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки позовні вимоги заявлено про визнання противправним та скасування наказу від 30.11.2021 року № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», і зазначене у доводах буде вирішуватись судом першої інстанції по суті.

Доводи апеляційної скарги про те, що прохання заборони ТОВ «Енерго Збут Транс» припиняти (розривати) трудові відносини на підставі та з використанням наказу від 30.11.2021 року № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису» не є тотожним до позовних вимог, а тому відмова в його задоволенні з підстави ч. 10 ст. 150 ЦПК України є очевидно помилковим, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки обраний захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог про визнання противправним та скасування наказу від 30.11.2021 року № 22 «Про внесення змін до організаційної структури, штатної чисельної та штатного розпису», що суперечить нормам чинного цивільного процесуального законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, і застосував положень ст. 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства Первинної профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Енерджи ЛТД» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «25» серпня 2022 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіЄ.М. Суханова О.І. Сліпченко