Ухвала

від 17.01.2022 по справі 540/5116/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 січня 2022 р. м. ХерсонСправа № 540/5116/21

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з контролю за використанням та охороню земель Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області, начальника відділу за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулі Миколи Івановича, державного інспектора - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Чаплинському, Новотроїцькому, Іванівському, Генічеському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Віремейчика Анатолія Миколайовича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Управління з контролю за використанням та охороню земель Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач-1, Управління з контролю за використанням та охороню земель), начальника відділу за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулі Миколи Івановича (далі - відповідач-2, начальник відділу), державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру в Херсоні Віремейчика Анатолія Миколайовича (далі - відповідач-3, державний інспектор), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного інспектора Віремейчика А.М. та начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Хохулі М.І. щодо застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007р. та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель при здійсненні ними розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 6525481300:02:001:0420 на суму 35 743,01 грн. та 6525481300:02:001:0421 на суму 21 518,27 грн., при застосуванні коефіцієнту 1.879;

- зобов`язати Управління з контролю за використанням та охороною земель здійснити розрахунки розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок з кадастровими номерами 6525481300:02:001:0420 та 6525481300:02:001:0421 у відповідності до Методики, затвердженої постановою КМУ №963 від 25.07.2007р. з урахуванням Порядку проведення індексації грошової оцінки земель із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007р. та наступні роки, який у 2019р. склав 1,0.

Ухвалою суду від 13.09.2021р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021р. наведену ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення в установленому порядку питання про відкриття провадження у справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.01.2022р. справу передано на розгляд судді Гомельчука С.В.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 26.05.2020р. відносно нього складені два протоколи за №№281-ДК/0079/П/07/01-20, 278-ДК/0080/П/07/01/-20 про порушення вимог п. б ст. 211 ЗК України, а саме: самовільне заняття земельних ділянок державної форми власності які не надані у власність або користування. Постановою від 26.05.2020р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. У постанові вказано на те, що порушенням заподіяно матеріальну шкоду на суми 35 743,02 грн. та 21 518,27 грн., які розраховано відповідно до Методики, затвердженої Постановою КМУ №963 від 25.07.2007р.

На думку позивача, державним інспектором невірно розраховано матеріальну шкоду у постанові від 26.05.2020р., при цьому сама постанова не є предметом оскарження у справі.

Тобто, фактично позивач оскаржує дії державного інспектора, які мали місце при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 26.05.2020р.

Проаналізувавши позовну заяву, в сукупності з доданими до неї копіями документів, суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам КАС України, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

З матеріалів справи слідує, що наведені вище приписи, протоколи про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено 26.05.2020р. в присутності позивача та отримані ним під підпис, що підтверджується відміткою про вручення відповідних документів.

Втім, позовну заяву з додатками представником позивача надіслано до суду засобами поштового зв`язку 04.09.2021р. (підтверджується витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення №7580001659938), тобто з пропущенням строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

У позовній заяві представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із відповідним позовом, посилається на те, що позивач отримав вказані документи лише в грудні 2020р., проте, такий довід не може вважатися обґрунтованим, адже не підтверджується наданими до суду доказами.

Натомість, наявний у матеріалах справи спірний розрахунок розміру майнової шкоди на суму 35 743,01 грн. (а. с. 22) був отриманий позивачем 26.05.2020р., що підтверджується його розпискою із власноручним підписом (а. с. 21 - зворотня сторона).

Між тим, інформація щодо отримання позивачем розрахунку майнової шкоди на суму 21 518,27 грн. у матеріалах справи відсутня, у зв`язку із чим суддя позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем строку, встановленого КАС України, на звернення до суду із даним позовом в частині оскарження розрахунку на суму 21 518,27 грн.

Суддя вважає необґрунтованими посилання представника позивача на оскарження постанови державного інспектора Віремейчика А.М. від 26.05.2020р. №281-ДК/0070/По/08/01/-20 до Чаплинського районного суду Херсонської області, як на підставу для поновлення пропущеного строку на звернення із позовною заявою до адміністративного суду , оскільки наведена обставина жодним чином не заважала позивачу у цей же період часу оскаржити дії державного інспектора, що є предметом спору у даній справі, до Херсонського окружного адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч. 6 ст. 161 КАС України).

Відтак, в силу наведених обставин, суддя приходить до висновку про те, що строк на судове оскарження розрахунку державного інспектора на суму 35 743,01 грн. є пропущеним, тому відносно цієї частини позову представник позивача має надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку із вказанням інших підстав, якими пояснюється відповідний пропуск, з наданням доказів на підтвердження своїх доводів.

Що стосується позову в частині оскарження розрахунку державного інспектора на суму 21 518,27 грн., то представник позивача має надати інформацію про дату ознайомлення з цим розрахунком, яка також має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Щодо сплати судового збору за подання позову.

Як вже зазначалося судом, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовною заявою 04.09.2021р.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачає встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року, в сумі 2270 грн.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного вище вбачається, що позовна заява містить вимоги немайнового характеру, за які позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 908 грн. Проте, позивачем не сплачено судовий збір у згаданому розмірі.

Натомість, у позовній заяві позивач просить відстрочити або розстрочити сплату судового збору, при цьому посилається на проходження лікування через погіршення стану здоров`я, що у свою чергу спричинило скрутне матеріальне становище позивача, проте доказів на підтвердження доводів, як щодо проходження лікування, так і щодо скрутного матеріального становища, матеріали справи не містять, що свідчить про необхідність подання до суду цих доказів.

Таким чином, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, тому керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя

ухвалив :

Залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи №540/5116/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя С.В. Гомельчук