Рішення

від 25.01.2022 по справі 902/951/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2022 р. Cправа №902/951/21

Суддя Господарського суду Вінницької області О.Нешик, при секретарі судового засідання Н.Шаравській, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Ладижинської міської ради Вінницької області

до приватного підприємства "Екатерина.", м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 128 393,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

позивача: Малофєєвої О.В., діє на підставі довіреності.

відповідача: Шевченка В.В., діє на підставі ордеру.

ВСТАНОВИВ :

22.09.2021 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Ладижинської міської ради про стягнення з приватного підприємства "Екатерина." безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 128393,60 грн за період з 01.10.2020 по 06.08.2021. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на самовільне використання земельної ділянки, площею 0,3492 га без належних правових підстав.

Ухвалою суду від 27.09.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/951/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

24.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача зазначає, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Мотивуючи вказану процесуальну позицію останній зазначає, що на земельній ділянці за адресою: м.Ладижин, вул.Наконечного, буд.170 окрім майнового комплексу площею 518,5 кв.м знаходиться також інше нерухоме майно, яке не належить відповідачу. При цьому, за твердженням представника відповідача, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо площі фактично використовуваної ПП "Екатерина." земельної ділянки.

30.11.2021 судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.01.2022.

На визначену судом дату (25.01.2022) з`явилися представники обох сторін.

Під час судового засідання, 25.01.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти їх задоволення заперечив.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх фактичних обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

13.09.2021 тимчасовою робочою комісією з розгляду земельних питань, створеною за розпорядженням міського голови №120р від 08.09.2021, здійснено обстеження земельної ділянки, що розташована за адресою м.Ладижин, вул. Наконечного, 170, з метою здійснення самоврядного контролю за використанням земель комунальної власності.

За наслідками роботи комісія дійшла таких висновків:

"Змін щодо конфігурації, зокрема шляхом перенесення огорожі земельної ділянки, влаштування нових об`єктів нерухомості, порівняно з обстеженням даної земельної ділянки, яке здійснювалось тимчасовою земельною комісією відповідно до акту від 03.06.2020 року, комісією не встановлено.

Земельна ділянка, згідно технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена Ладижинською міською радою, має загальну площу 0,3825 га , по периметру земельна ділянка огороджена парканом довжиною 268,34 м.. Вільний доступ до неї відсутній. На земельній ділянці розташований майновий комплекс будівель та споруд. Рішення Ладижинської міської ради стосовно надання в користування чи у власність фізичній або юридичній особі обстежуваної земельної ділянки площею 0,3825 га біля зони відпочинку міський пляж не приймалося. Встановлений факт використання земельної ділянки комунальної власності без провоустановчих документів, що є порушенням чинного земельного законодавства України".

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №211066521 від 02.06.2020 та №273570995 від 07.09.2021 власником майнового комплексу будівель на споруд площею 518,5 кв.м, що розташований на спірній земельній ділянці комунальної власності по вул.Наконечного, 170 в м. Ладижин, в період з 29.01.2020 по 05.08.2021, було ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049).

06.08.2021 відповідач відчужив дане нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі від 04.08.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сансара" (код ЄДРПОУ 33714510).

Таким чином, позивач стверджуючи, що відповідач ПП "Екатерина." в період з 01.10.2020 по 06.08.2021 використовував спірну земельну ділянку комунальної власності, площею 0,3825 га, за адресою вул. Наконечного, 170 в м.Ладижин без належної правової підстави, без оформлення відповідних правоустановлюючих документів та безоплатно, чим завдало збитків місцевому бюджету на суму 128939,60 грн, звернувся з даним позовом до суду.

При цьому суд зауважує, що використання відповідачем вказаної земельної ділянки вже було предметом судового дослідження у господарській справі №902/1026/20 за позовом Ладижинської міської ради про стягнення з приватного підприємства "Екатерина." безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 101514,32 грн за період з 01.02.2020 по 01.10.2020.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2021, позов у справі №902/1026/20 задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Екатерина." на користь Ладижинської міської ради Вінницької області 101514,32 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2102,00 грн судового збору.

При розгляді вказаної справи Господарський суд Вінницької області встановив таке:

"Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.01.2020 приватне підприємство "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) набуло право власності на комплекс будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м, який розташований за адресою м.Ладижин, вул.Наконечного, 170, шляхом передачі зазначеного нерухомого майна до Статутного фонду приватного підприємства його засновником та керівником гр. ОСОБА_1 згідно акту приймання - передачі майна до Статутного капіталу б/н від 22.01.2020.

30.12.1999 іншому приватному підприємству "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) був виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №003288 (кадастровий номер земельної ділянки 0510600000:07:001:0261) для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га, на якій і був збудований вищезазначений майновий комплекс будівель та споруд.

Згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, 29.05.2012, на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2012, право власності на даний майновий комплекс будівель та споруд було зареєстроване за гр. ОСОБА_2

25.03.2013 приватне підприємство "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) припинено як юридичну особу, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11671170020000589 від 25.03.2013 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

При цьому 18.02.2020 рішенням 34 сесії 7 скликання Ладижинської міської ради №1181 вирішено:

"1.8. В зв`язку з набуттям іншою особою права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, яка була надана ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) в постійне користування, загальною площею 0,3492 га, згідно державного акту на право постійного користування землею 1-ВН №003288, виданого 30.12.1999 року (підстава набуття права власності на майновий комплекс будівель та споруд - рішення Липовецького районного суду від 26.04.1012 року), та у в зв`язку з тим, що новий власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою під вищезазначеним нерухомим майном, відповідно до вимог п."е" ст.141 Земельного кодексу України припинити право користування земельною ділянкою ПП"Екатерина" 20090761) та зарахувати її до земель запасу Ладижинської міської ради."

За наслідками роботи тимчасових комісій, створених за розпорядженнями Ладижинського міського голови №234-р від 23.12.2019 та №74р від 02.06.2020, встановлено, що земельна ділянка по вул.Наконечного, 170 в м.Ладижині, загальною площею 0,3825 га, яка межує з Південної сторони з земельною ділянкою профілакторію АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0302), з Західної та Північної сторін з землями промисловості АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0304), з Південно-Східної сторони через дорогу з земельною ділянкою приватної власності (кадастровий номер 0510600000:07:001:0252) та землями комунальної власності, на яких розташована зона відпочинку "міський пляж", використовувалась самовільно, без належних правових підстав, без відповідних правоустановчих документів гр. ОСОБА_1 , а з 29.01.2020 самовільно використовується відповідачем. Вказані обставини задокументовано актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, складеними посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, №1455-ДК/1456/АП/09/01/-19 від 24.12.2019 року відносно гр. ОСОБА_1 , яка на даний час є засновником та керівником ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) та №1231-ДК/838/АП/09/01/-20 від 11.08.2020 відносно відповідача.

На підставі акту перевірки №1231-ДК/838/АП/09/01/-20 від 11.08.2020 керівнику приватного підприємства "Екатерина." гр. ОСОБА_1 виданий припис №1231-ДК/0534/Пр/03/01/-20 від 25.08.2020 на усунення порушення земельного законодавства в термін 30 днів.

Поряд з тим, відповідач зазначені вище вимоги не виконав, жодних дій відносно укладення договору оренди останнім не вчинив... .

... спірна земельна ділянка, в розумінні ст.79-1 Земельного Кодексу України та п.2 "Перехідних та прикінцевих положень" Закону України "Про Державний земельний кадастр", вважається сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин з 30.12.1999 відповідно до Державного акту серії І-ВН №003288.

Одночасно слід зазначити, що припинення права постійного користування ПП"Екатерина" (код ЄДРПОУ 20080761) не є підставою для припинення існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав, а тому доводи відповідача, про те, що земельна ділянка не була сформована як об`єкт цивільних прав є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як зазначалось раніше, відповідач є власником об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за Приватним підприємством "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) у визначений позивачем період, а саме з 01.02.2020 по 01.10.2020, зокрема укладення відповідного договору оренди з Ладижинською міською радою та державної реєстрації такого права, отже відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави... .

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та кожного окремо, суд доходить висновку про те, що ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) з 01.02.2020 по 01.10.2020 використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126ЗК України.

Таким чином, ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) з 01.02.2020 по 01.10.2020 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати".

Згідно ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене вище, суд вважає встановленим факт, що ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) з 01.02.2020 по 01.10.2020 використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Поряд з тим, як зазначалось вище, відповідач, в період з 01.10.2020 по 05.08.2021 продовжував використовувати спірну земельну ділянку комунальної власності, площею 0,3825 га без належної правової підстави, без оформлення відповідних правоустановчих документів та безоплатно.

Оскільки, рішенням Господарського суді Вінницької області від 23.03.2021 встановлено, що земельна ділянка площею 0,3492 га по вул. Наконечного, 170 , на якій розташоване нерухоме майно, що належало відповідачу в період з 29.01.2020 по 05.08.2021, є сформованою як об`єкт цивільних правовідносин в розумінні ст.79-1 Земельного кодексу та п.2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про Державний земельний кадастр з 30.12.1999 року відповідно до Державного акту на право постійного користування серії І-ВН №003288 позивач, під час здійснення розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач мав сплатити, вірно виходив саме з площі сформованої земельної ділянки 0,3492 га.

При цьому щодо заперечень відповідача відносно розміру площі земельної ділянки, яку останній фактично використовував суд зазначає, що дана обставина встановлена в рішенні Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 у справі № 902/1026/20 та не спростована під час розгляду справи №902/951/21. Зокрема судом встановлено таке.

"З метою встановлення меж земельної ділянки, що фактично самовільно використовувалась гр. ОСОБА_1 загальною площею 03825 га, а також з метою визначення меж земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні у ліквідованого в 2013 році ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ВН №003288, виданого 30.12.1999, загальною площею 0.3492 га, кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 зокрема, на момент здійснення будівництва відповідного комплексу будівель та споруд, Ладижинською міською радою замовлено у ФОП Смолія А.Г. та виготовлено дві технічні документації.

До складу зазначених технічних документацій входить збірний кадастровий план, з якого слідує, що земельна ділянка №2 загальною площею 0,3492 га, яка відповідає площі та конфігурації земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288, знаходиться в межах земельної ділянки №1 загальною площею 0,3825 га, яка фактично самовільно використовувалась гр. ОСОБА_1 , а на даний час самовільно використовується відповідачем (ПП "Екатерина." без належних правових підстав".

Зазначене також підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13.09.2021.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі по тексту також - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Як встановлено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 23.03.2021 у справі № 902/1026/20 та у цій справі відповідач був власником об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою за Приватним підприємством "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) у визначений позивачем період, а саме з 01.10.2020 по 05.08.2021, зокрема укладення відповідного договору оренди з Ладижинською міською радою та державної реєстрації такого права, отже відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18).

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі №902/1026/20 та у справі №902/951/21, суд вважає обґрунтованим висновком, що ПП "Екатерина." з 01.10.2020 по 05.08.2021 використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

З огляду на викладене, ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) з 01.10.2020 по 05.08.2021 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

При цьому суд враховує, що незважаючи на зазначення позивачем періоду нарахування грошових коштів (з 01.10.2020 по 06.08.2021), останнім фактично здійснено розрахунок за період з 01.10.2020 по 05.08.2021, що є правильним. Оскільки цей період не охоплюється періодом стягнення у справі № 902/1026/20 (з 01.02.2020 по 30.09.2020). Водночас останній день нарахування - 05.08.2021 передує дню відчуження відповідачем об`єкта нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, яка є предметом судового дослідження у цій справі.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як слідує з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2020 (а.с.48) нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер: 0510600000:07:001:0261) становить 2175306,48 грн.

При цьому відповідно до рішення 28 сесії Ладижинської міської ради 7 скликання "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07.06.2019 установлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин згідно з додатком та введено в дію з 01.01.2020. Зокрема визначено розмір орендної плати для земель з цільовим призначенням - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - 7% нормативної грошової оцінки.

Враховуючи викладені обставини, суд констатує, що позивачем вірно визначено місячний розмір орендної плати, який становить 12689,29 грн.

Таким чином, судом встановлено, що за визначений позивачем у позовній заяві період (з 01.10.2020 по 05.08.2021) розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 128939,60 грн виходячи з розміру орендної плати за землю.

З викладеного слідує, що розмір безпідставно збережених коштів ПП "Екатерина" за період з 01.10.2020 по 05.08.2021 становить 128939,60 грн.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Екатерина." (вул.Наконечного, 170, м.Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 43464049) на користь Ладижинської міської ради Вінницької області (вул.П.Кравчика, 4, м.Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 04325621) 128939,60 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2270,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати на наступні електронні адреси: позивача ( mail@ladrada.gov.ua ), представника позивача ( lillley.ov@gmail.com ) та відповідача ( ekaterina2120@ukr.net ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Повне рішення складено 04 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи