Рішення

від 24.01.2022 по справі 908/3354/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/208/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022 Справа № 908/3354/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3354/21

за позовною заявою: приватного підприємства «КАСТОР ГРУП» , 69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9А

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО-ТЕХ» , 69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 18, кв. 50

про стягнення 12 682,05 грн.

СУТЬ СПОРУ:

19.11.21 до господарського суду Запорізької області від приватного підприємства «КАСТОР ГРУП» (надалі ПП «КАСТОР ГРУП» ) надійшла позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО-ТЕХ» (далі ТОВ «НАНО-ТЕХ» ) 12 682,05 грн. заборгованості за договором поставки від 28.07.21 № КГ-ВХ-528/21.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасного розрахунку за товар поставлений позивачем за договором від 28.07.21 № КГ-ВХ-528/21 згідно з видатковою накладною від 30.07.21 № КК4174 на суму 11 814,00 грн. З підстав прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за вказаною видатковою накладною, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку 11 814,00 грн. основного боргу, 544,74 грн. пені, 98,07 грн. 3 % річних та 225,24 грн. втрат від інфляції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3354/20 між суддями, 19.11.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.11.21 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3354/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується те, що позивачем копію ухвали про відкриття провадження у даній справі отримано 29.11.21.

Копія ухвали від 24.11.21 про відкриття провадження у цій справі, яка була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача - ТОВ «НАНО-ТЕХ» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 18, кв. 50), яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду цього спору у даній справі, повернута підприємством зв`язку на адресу суду із зазначенням наступної причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у т.ч. рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

А, сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, господарським судом вжито всіх належних заходів визначених чинним ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд господарським судом Запорізької області справи № 908/3354/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на дату винесення рішення від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.21 між приватним підприємством «КАСТОР ГРУП» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «НАНО-ТЕХ» (Покупець) укладено договір поставки № КГ-ВЗ-528/21 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується протягом дії цього Договору поставити та передати у власність Покупцеві колеса і ролики ТМ « KASTOR»для ручних візків, промислового, лабораторного та іншого обладнання, які не призначені для використання на дорожньо-транспортних засобах (далі товар) на підставі замовлення, в кількості та в строки згідно умов цього Договору та Замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити Товар (партію Товару) згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.2. договору закріплено, що найменування Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна за одиницю Товару та загальна кількість Товару, що входить у партію поставки визначаються видатковою накладною. … Прийняття Товару Покупцем по видатковим накладним підтверджує його згоду на покупку такого Товару в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у видаткових накладних.

Датою поставки товару є дата складання видаткової накладної про передачу Товару Постачальником Покупцю.

Відповідно до п. 6.1 договору, ціна, асортимент і кількість Товару, що підлягає поставці протягом дії Договору, узгоджується Сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару та вказується в видаткових накладних на товар.

За змістом п. 10.1. договору, даний договір вступає в дію з дати його укладення та скріплення печатками Сторін і діє протягом одного року з дати підписання. У разі відсутності до дати закінчення строк дії Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із Сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини,строк дії цього Договору вважається автоматично пролонгованим на той же строк та на тих самих умовах.

Матеріали цієї справи свідчать, що позивачем на підставі замовлення від 26.07.21 № КК4756 було передано ТОВ «НАНО-ТЕХ» , як покупцю товар на загальну суму 11 814,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.07.21 № КК4174 підписаною представниками позивача та відповідача, а також засвідчено печатками юридичних осіб, які є сторонами по даній справі.

Крім того, позивачем на виконання умов п. 7.5. договору за вказаною вище господарською операцією в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано відповідну податкову накладну від 30.07.21 № 593, яка в ЄРПН зареєстрована 04.08.21 за № 9219492808.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки від 28.07.21 № КГ-ВЗ-528/21 позивач 30.09.21 надіслав на адресу відповідача листом з описом вкладення претензію від 29.09.21 № 29/21 про погашення заборгованості за договором поставки від 28.07.21 № КГ-ВЗ-528/21, а саме просив погасити 11 814,00 грн. основного боргу за поставлений за видатковою накладною від 30.07.21 № КК4174 товар та 120,08грн. пені за порушення строків оплати.

Оскільки відповідач вказану претензію позивача не задовольнив, суму основного боргу та пеню не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 814,00 грн. основного боргу, 544,74 грн. пені, 98,07 грн. 3 % річних та 225,24 грн. втрат від інфляції.

Розглянувши, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки від 28.07.21 № КГ-ВЗ-528/21.

Як встановлено судом, договір підписано директором ПП «КАСТОР ГРУП» Кальницьким О.М. та директором ТОВ «НАНО-ТЕХ» Нестеренко Д.Я., а також засвідчено печатками юридичної особи, як позивача, так і відповідача.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору матеріали цієї справи не містять та суду учасниками справи не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором поставки від 28.07.21 № КГ-ВЗ-528/21 щодо передачі Покупцю товару за видатковою накладною від 30.07.21 № КК4174 на загальну суму 11 814,00 грн.

Згідно з п. 7.2. договору, Покупець повинен оплатити поставлений Товар протягом 7 календарних днів з дати поставки Товару Покупцю, вказаної в п.3.4 Договору.

Таким чином з огляду на наведені вище норми права та положення договору, відповідач мав здійснити оплату товару протягом 7 календарних днів з дати поставки Товару Покупцю, яка зазначена у видатковій накладній від 30.07.21 № КК4174, тобто у строк по 06.08.21 включно.

Проте, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, за вказаний вище товар у строк по 06.08.21 включно не розрахувався. У зв`язку із чим, за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем за договором поставки у сумі 11 814,00 грн.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 11 814,00 грн. підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на своєчасне отримання плати за товар у сумі 11 814,00 грн.

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 814,00 грн. основного боргу за договором поставки від 28.07.21 № КГ-ВЗ-528/21 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв`язку із чим задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 544,74 грн. пені, 98,07 грн. 3 % річних та 225,24 грн. втрат від інфляції.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. Зокрема, у зазначеному листі Верховний Суд України вказав наступне: Для определения индекса за любой период необходимо помесячные индексы, составляющие соответствующий период, перемножить между собой .

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем доведено поданими доказами, а відповідачем не спростовано, порушення відповідачем грошового зобов`язання по сплаті 11 814,00 грн. основного боргу, а також те, що відповідач вказане грошове зобов`язання мав виконати у строк по 06.08.21 включно, суд здійснивши перевірку розрахунків позивача (за допомогою ІПС «Законодавство» ) 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 98,07 грн. 3 % річних та 225,24 грн. втрат від інфляції.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 544,74 грн. (за період з 07.08.21 по 15.11.21)

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору сторонами передбачено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити борг та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми невиконаного своєчасного зобов`язання по оплаті за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (за вказаний позивачем період) суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 544,74 грн. пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 50, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НАНО-ТЕХ» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 18, кв. 50, код ЄДРПОУ 43152656) на користь приватного підприємства «КАСТОР ГРУП» (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9А, код ЄДРПОУ 38461711) - 11 814 (одинадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп. основної заборгованості, 544 (п`ятсот сорок чотири) грн. 74 коп. пені, 98 (дев`яносто вісім) грн. 07 коп. 3 % річних, 225 (двісті двадцять п`ять) грн. 24 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2022 .

Суддя В.Л. Корсун