Рішення

від 16.12.2021 по справі 917/656/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 р. Справа № 917/656/21

м. Полтава

за позовною заявою В.о. заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64 А, смт. Диканька, Полтавської області,38500

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039

2. Фермерського господарства "Агроекспо", вул.Червоноармійська (Івана Петровського),буд.5, кв.9, м.Зіньків, Полтавської області,38100

3. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про:

- визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області: № 3692-сг від 31.05.2016; № 3694-сг від 31.05.2016; № 3695-сг від 31.05.2016 про затвердження землевпорядної документації про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства;

- визнання недійсним договору оренди від 01.06.2016, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 20,7 га кадастровий номер 5321384000:00:023:0013, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- визнання недійсним договору оренди від 01.06.2016, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 24,3998 га кадастровий номер 5321384000:00:024:0002, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- визнання недійсним договору оренди від 01.06.2016, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 9 га кадастровий номер 5321384000:00:010:0016, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- зобов?язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки: площею 20,7 га к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9 га к.н. 5321384000:00:010:0016;

- скасування запису про державну реєстрацію та припинення права оренди ОСОБА_1 щодо земельних ділянок площею 20,7 га к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9 га к.н. 5321384000:00:010:0016.

Ухвалою від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 15.06.2021 на 10:30 год.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: у клопотаннях на площі 24,3998 га від 09.03.2016 р.; 20,7 га від 09.03.2016 р.; 9 га від 09.03.2016 р. ОСОБА_1 не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та відсутні докази про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі.

Крім того, у позовній заяві прокурор стверджує, що всупереч вимог статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" ОСОБА_1 передано у користування три окремі, розташовані на значній відстані земельні ділянки загальною 54,0998 га земель на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, щодо яких пред`являється даний позов, тоді як відповідно до частини 7 статті 7 Закону України "Про фермерські господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро-радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Використання земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства єдиним масивом зумовлено необхідністю раціонального використання земель, дотримання прав суміжних землекористувачів та уникнення випадків, коли всередині земельного масиву який складається з окремих земельних ділянок, може опинитися земельна ділянка іншого власника або користувача, на якій вирощується інша культура.

Крім іншого, прокурор вважає, що для створення фермерського господарства та забезпечення його діяльності необхідні такі складові як наявність наміру та можливості господарювати на отриманих землях. Враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у відповідних торгах.

Прокурор у позовній заяві стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, достовірно знаючи про те, що у ОСОБА_1 в оренді перебуває земельна ділянка, яка надана для ведення фермерського господарства площею 15,3000 га. (к.н. 5321385000:00:005:0300), що розташована за межами населеного пункту на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2014 р., прийняло ще 3 накази про надання відповідачу-3 на безоплатній основі (без проведення земельних торгів (аукціону) земельних ділянок загальною площею 54,0998 га, розташованих за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, щодо яких пред`являється даний позов.

Формальний підхід до вирішення заяв, прийняття рішення про надання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законодавством обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, що є підставою для скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок, їх передачу в оренду та визнання недійсними укладених договорів оренди.

Окрім цього, в позовній заяві прокурор зазначає, що вищезазначені договори оренди земельних ділянок укладені без проведення їх нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п. 5 договорів, і це також є підставою для визнання їх недійсними.

Отже, як стверджує прокурор, накази прийнято, а договори оренди землі укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство", а тому є незаконними, підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

26.05.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5734), в якому відповідач 1 заперечує проти позовних вимог, посилається на відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави з позовом про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів та повернення земельних ділянок.

Крім того, відповідач 1 вказує, що для передачі землі в оренду для фермерських господарств не передбачено конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов`язковою в інших випадках, посилаючись на те, що частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 620/371/17 від 11.09.2019.

Також відповідач 1 у позовній заяві стверджує, що на час виникнення спірних правовідносин Земельний кодекс України не передбачав обмежень у кількості земельних ділянок для передачі в оренду для ведення фермерського господарства. Законом України "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України не заборонено надавати в користування для ведення фермерського господарства за згодою фермера різні земельні ділянки, а також не обмежено кількість фермерських господарств, які можуть бути створені громадянином. Фермерське господарство може бути створено одним громадянином.

Прокурором, на думку відповідача 1, не вірно витлумачено норму статті 7 ЗУ "Про фермерське господарство", а саме стаття 7 містить поняття "єдиний масив", а не "єдиний земельний масив", як помилково вказує прокурор.

Щодо доводів прокурора про підстави визнання недійсним оспорюваних договорів оренди відповідач-1 вказує на те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленої частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірних договорах не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою їх недійсність.

Крім того, як зазначає відповідач 1, згідно із пунктами 288.4, 288.5, 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України (поточна редакція), розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорах оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тобто, ні приписи Закону України "Про оренду землі", ні положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

Відповідно до підпункту 271.1.2 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування для обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, є площа земельних ділянок.

Отже, як зазначає відповідач 1, Податковим кодексом України встановлено можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724 "Деякі питання оренди земель" у додатку 1 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена.

Тому, на думку відповідача 1, визначення сторонами в оспорюваних договорах оренди землі розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара відповідного типу угідь області, відповідає нормам підпункту 271.1.2 статті 271, пункту 277.1. статті 277, статті 288 Податкового кодексу України.

Додатково відповідач 1 зазначає що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання щодо припинення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5321384000:00:023:0013, 5321384000:00:024:0002, 5321384000:00:010:0016.

За результатами розгляду вищезазначених клопотань Головним управлінням було видано накази про припинення спірних договорів оренди земельних ділянок.

Таким чином, станом на відкриття провадження по даній справі, договори оренди земельних ділянок, які просить визнати недійсними прокурор припинені, земельні ділянки з к.н. 5321384000:00:023:0013; к.н. 5321384000:00:024:0002; к.н. 5321384000:00:010:0016 перенесені до архівного шару.

Крім того, відповідач 1 у своїх запереченнях просить суд застосувати строки позовної давності щодо позову прокурора.

Від Диканської окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 6035 від 02.06.21). Відносно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор як позивач зазначає про наявність повноважень на звернення із зазначеними у позові вимогами.

Щодо законності наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та проведення торгів прокурор зазначає, що з вказаним твердженнями відповідача 1 неможливо погодитися, оскільки відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім Земельним Кодексом України також Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України. У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним. Отже, спеціальний Закон визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються (деталізуються) від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України щодо змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність .

При цьому, як зазначає прокурор, ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадасту у ; Полтавській області не обґрунтовано, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначено про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Також, при прийнятті рішення про надання в оренду вказаних у позові земельних ділянок для ведення фермерського господарства ГУ Держгеокадастром у Полтавській області не враховано, що в ОСОБА_1 в оренді вже перебуває земельна ділянка, надана для ведення фермерського господарства з к.н. 5321385000:00:005:0300 з 29.10.2014, яка розташована на території Зіньківського району Полтавської області.

Також у відповіді на відзив зазначено, що прокурором ставляться позовні вимоги саме про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договорів оренди, а не про розірвання (припинення) договорів оренди.

Прокурор також зазначає, що попри те, що представником ОСОБА_1 подано клопотання про припинення договорів оренди, ГУ Держгеокадастром видано накази про припинення спірних договорів оренди земельних ділянках, але будь-якого підтвердження того, що земельні ділянки повернуто, скасовано запис про державну реєстрацію та відповідачем 3 не використовуються спірні земельні ділянки, не надано.

Щодо доводів відповідача 1 про перебіг строку позовної давності, прокуратурою зазначено про те, що відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку Диканській окружній про стало відомо в ході зібрання матеріалів в рамках кримінального провадження, зареєстрованому в ЄРДР 05.06.2019 №42019171260000065 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Ухвалою суду від 15.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 27.07.2021 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 27.07.2021 закрито підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 07.10.2021 на 10:00 год.

У зв`язку з неявкою відповідачів, ухвалою суду від 07.07.2021 відкладено розгляд справи на 11.11.2021 на 13:00 год.

Ухвалою суду від 11.11.2021 за клопотанням представника відповідача 1 відкладено розгляд справи на 16.12.2021 на 13:00 год.

16.12.2021 від Диканської окружної прокуратури Полтавської області до матеріалів справи надійшла заява (вхід. № 14021), в якій заступник керівника просить п.6 позовної заяви викласти у іншій редакції, а саме "Скасувати державну реєстрацію щодо земельних ділянок: площею 20,7 га, к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9,0 га, к.н. 5321384000:00:010:0016", посилаючись на те, що відповідно до судової практики на даний час, вищезазначена вимога є належним способом захисту порушеного права.

Крім того, 16.12.2021 від прокурора, що забезпечує участь у справі, надійшло клопотання (вхід. № 14074) про долучення до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірних земельних ділянок. В клопотанні представник прокуратури уточнив п. 6 прохальної частини позовних вимог та виклав її в такій редакції: "Скасувати державну реєстрацію та припинити право орнеди ОСОБА_1 щодо земельних ділянок: площею 20,7 га, к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9,0 га, к.н. 5321384000:00:010:0016".

16.12.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання (вхід. № 14073) про долучення до матеріалів справи копій додаткових угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 5321384000:00:023:0013; 5321384000:00:024:0002; 5321384000:00:010:0016.

В судовому засіданні 16.12.2021 ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців ОСОБА_1 створено та зареєстровано фермерське господарство "Агроекспо" 24.02.2014, код 38863229 ( ОСОБА_1 є засновником та керівником) (а.с.22-23).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 22.04.2021, в користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 15,3000 га (к.н. 5321385000:00:005:0300), що розташована за межами населеного пункту на території Проценківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області. Дата державної реєстрації вказаного договору згідно відомостей реєстру є 29.10.2014 (а.с.31-32).

В подальшому на підставі клопотань ОСОБА_1 та доданих до них документів, наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності в довгострокову оренду терміном на сім років для ведення фермерського господарства земельні ділянки загальною площею 54,0998 га, розташовані за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, а саме:

- Наказ від 31.05.2016 № 3695-СГ щодо земельної ділянки площею 24,3998 га, к.н. 5321384000:00:024:0002;

- Наказ від 31.05.2016 № 3694-СГ щодо земельної ділянки площею 20,7 га, к.н. 5321384000:00:023:0013;

- Наказ від 31.05.2016 № 3692-СГ щодо земельної ділянки площею 9,0 га, к.н. 5321384000:00:010:0016 (а.с.37-40,44-47,51-54).

На підставі вищевказаних наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 54,0998 га, а саме:

- договір оренди від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 24,3998 га, к.н. 5321384000:00:024:0002, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7років (а.с. 34-36);

- договір оренди від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 20,7 га, к.н. 5321384000:00:023:0013, що розташована за межами населених пунктів на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років (а.с. 41-43);

- договір оренди від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 9,0 га, к.н. 5321384000:00:010:0016, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7років (а.с. 48-50).

Вказані договори оренди землі 08.06.2016 р. пройшли державну реєстрацію із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 25-30).

На підставі заяв ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 за довіреністю, щодо припинення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5321384000:00:023:0013, 5321384000:00:024:0002, 5321384000:00:010:0016 (а.с.75,77,79) ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було видано накази № 1094-СГ від 05.02.2021, № 911-СГ від 03.02.2021, № 910-СГ від 03.02.2021 про розірвання за згодою сторін договорів оренди земельних ділянок к.н. 5321384000:00:023:0013; к.н. 5321384000:00:024:0002; к.н. 5321384000:00:010:0016 та віднесення їх до земель запасу та про доручення юридичному управлінню ГУ Держгеокадастру у Полтавській області підготувати додаткову угоду про розірвання договору оренди (а.с. 74, 76,78).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати непередбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного Кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Матеріалами справи підтверджено, що між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства від 14.10.2014 р. щодо земельної ділянки площею 15,3000 га., к.н. 5321385000:00:005:0300 строком на 21 рік. Згідно відомостей з реєстру договір оренди зареєстрований 29.10.2014 р. (а.с. 31-32).

24.02.2014 р. ОСОБА_1 24.02.2014 р. створено та зареєстровано фермерське господарство "Агроекспо", яке користується вищезазначеною земельною ділянкою та виконує обов`язки орендаря.

З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності має можливість використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участі у торгах, а фермерське господарство після державної реєстрації має право отримати додаткову земельну ділянку (ділянки), але як юридична особа (за процедурою земельних торгів), а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Оскільки на момент прийняття ГУ Держгеокадастром спірних наказів, ОСОБА_1 є засновником ФГ "Агроекспо", яке вже набуло статусу юридичної особи та отримав земельну ділянку для створення зазначеного господарства для ведення фермерського господарства, то надання громадянину ОСОБА_1 окремо поза процедурою земельних торгів у подальшому вище зазначених спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані в інших місцях, суперечить зазначеним правовим нормам.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, у порядку, визначеному законом, на конкурентних засадах. Саме така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц та від 15 січня 2020 року у справі №698/119/18.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції на момент укладення договорів) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Аналіз приписів вказаного вище законодавства у сукупності свідчить про те, що громадяни, які виявили бажання отримати земельні ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства, у поданій заяві до відповідного органу зобов`язані обґрунтувати право на отримання землі відповідно до кожної підстави.

Саме наявність цього обґрунтування забезпечує раціональне та ефективне використання земель для розвитку фермерського господарства, запобігає виведенню земель сільськогосподарського призначення із державної власності та її отриманню на пільгових умовах.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерські господарства, питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Крім того, Закон України "Про фермерське господарство" передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

У поданих до ГУ Держгеокадастру заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не обґрунтовано підстав для отримання спірних земельних ділянок в оренду.

Також, у вказаних заявах та доданих до них документах не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання землі.

Отже, відсутність у заяві обов`язкової інформації щодо обґрунтування значних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства та відсутність реальної можливості її обробітку, кількості членів фермерського господарства і наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зв`язку із викладеним, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин може використати право на отримання земельної ділянки державної власності один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотаннях ОСОБА_1 за наявності раніше переданих останньому земель для ведення фермерського господарства та реєстрації фермерського господарства Агроекспо та відсутності належного обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Прийняття рішення про передачу в оренду громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок, створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

На необхідність дотримання процедури, визначеної ч.ч. 1,7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання земельної ділянки з метою створення та ведення фермерського господарства вказує Верховний Суд України в постанові від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15 та від 18.05.2016 у справі №6-248 цс16 та Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 911/436/17.

Прокурором ставляться вимоги, зокрема, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області: № 3692-сг від 31.05.2016; № 3694-сг від 31.05.2016; № 3695-сг від 31.05.2016 про затвердження землевпорядної документації про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про визнання недійсними та скасування вищевказаних наказів, оскільки останні винесені з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону Україні "Про фермерське господарство".

Згідно статті 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (стаття 14 Закону України "Про оренду землі"). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Отже, дані обставини є підставою для визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 01.06.2016, які укладені між відповідачем-1 та відповідачем-3 щодо земельних ділянок: площею 20,7 га, к.н 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н 5321384000:00:024:0002; площею 9,0 га, кадастровий номер 5321384000:00:010:0016, що розташовані за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

В матеріалах справи відсутній будь-який акт приймання-передачі (повернення) земельних ділянок площею 20,7 га, к.н 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н 5321384000:00:024:0002; площею 9,0 га, кадастровий номер 5321384000:00:010:0016, що розташовані за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Так, вимога прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути в розпорядження власнику земельні ділянки: площею 20,7 га, к.н 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н 5321384000:00:024:0002; площею 9,0 га, кадастровий номер 5321384000:00:010:0016, що розташовані за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакціі станом на момент подачі позову) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.26 Закону внесеними за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи вищевикладене, як похідні, задоволенню підлягають і позовні вимоги про скасування державної реєстрації та припинення права оренди ОСОБА_1 щодо земельних ділянок площею 20,7 га к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9 га к.н. 5321384000:00:010:0016.

Стосовно клопотання відповідача-1 щодо застосування до даного позову строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Про вищевказані порушення вимог земельного законодавства та необхідність їх захисту в судовому порядку прокуратурі стало відомо в ході зібрання матеріалів в рамках кримінального провадження зареєстрованому в ЄРДР 05.06.2019 №42019171260000065 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України (а.с. 20).

Статтею 53 ГПК України передбачено право прокурора звертатися до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положення рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи факт, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області на час виникнення спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 ст. 122 ЗК України був розпорядником спірних земель, а одна й та сама особа (орган) не може бути одночасно позивачем і відповідачем за цим же позовом, оскільки це суперечить нормам цивільного законодавства, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно статті 122 Земельного кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, тобто відповідач - 1).

Водночас, не може бути у вказаній справі позивачем і Держгеокадастр України, оскільки звернення Держгеокадастру як центрального органу виконавчої влади з позовом у цій справі до відповідача є неможливим, адже ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є територіальним органом Держгеокадастру та їй підпорядковане. А тому розгляд справи за участю підпорядкованих органів як її сторін може вплинути на змагальність судового процесу та призвести до зловживання сторонами їх правами чи до невиконання обов`язків.

Із вказаного вбачається, що єдиним органом, який зможе захистити порушені інтереси держави в даних правовідносинах є прокурор, а тому останній набуває статусу позивача.

Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог статті 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов`язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред`явлення та підтримання у суді відповідного позову.

Враховуючи викладене, вказаний позов заявлений в межах визначеного законом строку позовної давності та при наявності підстав для представництва інтересів держави.

Інші аргументи сторін були досліджені судом та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру (Держземагенства) у Полтавській області про затвердження землевпорядної документації та надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства, а саме: від 31.05.2016 № 3692-сг; від 31.05.2016 № 3694-сг; від 31.05.2016 № 3695- сг.

3. Визнати недійсними 3 договори оренди земельних ділянок загальною площею 54,0998 га, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме:

- від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 20,7 га к.н. 5321384000:00:023:0013, що розташована за межами населених пунктів на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 24,3998 га к.н. 5321384000:00:024:0002, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

- від 01.06.2016 щодо земельної ділянки площею 9 га к.н. 5321384000:00:010:0016, що розташована за межами населеного пункту на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області строком на 7 років;

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_1 ) повернути власнику земельні ділянки: площею 20,7 га к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9 га к.н. 5321384000:00:010:0016.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Скасування державну реєстрацію та припинити право оренди ОСОБА_1 щодо земельних ділянок площею 20,7 га, к.н. 5321384000:00:023:0013; площею 24,3998 га, к.н. 5321384000:00:024:0002; площею 9 га, к.н. 5321384000:00:010:0016.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930 на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160; банк ДКСУ м. Київ; код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) - 13 620,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, реєстраційний рахунок № UA 118201720343130001000006160; банк ДКСУ м. Київ; код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) - 13 620,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.