Рішення

від 31.01.2022 по справі 920/81/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.01.2022м. СумиСправа № 920/81/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/81/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.119, код ЄДРПОУ 05398533),

до відповідача: Комишанської сільської ради (42721, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 04389868),

про стягнення 161 592,38 грн,

За участю представників:

Від позивача: Блінова С.О.

Від відповідача: Мальченко Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 29.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/81/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам надано строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 17.02.2020 у справі № 920/81/21 клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін № 28/к від 12.02.2021 (вх.№862к) задоволено.

Відповідно до ухвали суду від 24.03.2021 провадження у справі № 920/81/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/258/21.

Ухвалою суду від 02.12.2021 провадження у справі № 920/81/21 поновлено за клопотанням позивача; призначено розгляд справи по суті на 22.12.2021.

22.12.2021 розгляд справи за клопотанням представника відповідача було відкладено на 24.01.2022.

В судовому засіданні 24.01.2022 було оголошено перерву до 31.01.2022.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 161 592,38 грн заборгованості за договором № 324-Р про транспортування питної води від 27.05.2019, з яких: 124 020,00 грн - основного боргу, 24532,49 грн - пені, 6437,82 грн - 3% річних, 6602,07 грн - інфляційних втрат, а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору № 324-Р про транспортування питної води.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№1217/21 від 09.02.2021), в якому позовні вимоги не визнає та вказує, про відсутність у позивача повноважень щодо надання послуг з централізованого водопостачання на території Сумської області. Також посилається на укладення між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 1 до договору про транспортування питної води від 27.05.2019, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір № 234-Р від 27.05.2019 з 20 червня 2019 року, а тому сторони не є пов`язаними будь-якими правами та обов`язками за вказаним договором.

Позивачем подана відповідь на відзив № 33/вв від 22.02.2021 з додатковим обґрунтуванням своєї позиції у справі, спростовує доводи відповідача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

13.01.2022 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №166/з від 11.01.2022 (вх№251), відповідно до вимог якої позивач збільшує позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат і просить суд стягнути з відповідача 124 020,00 грн основного боргу, 24 532,49 грн пені, 3% річних та інфляційні втрати просить стягнути у сумі, що розрахована на день винесення рішення у справі. Відповідно до поданого разом з заявою станом на 11.01.2022 розрахунку 3% річних становлять 10433,20 грн, інфляційні втрати - 20 112,84 грн.

Представник відповідача Мальченко Д.В. подав заяву від 31.01.2022 (вх.№343) про розгляд справи № 920/81/21 за правилами загального позовного провадження, колегіально, у складі трьох суддів.

Також представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про витребування оригіналів документів та вказав про оскарження рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 920/258/21, якими відмовлено Комишанській сільській раді Охтирського району Сумської області у визнанні недійсним договору № 324-Р про транспортування питаної води від 27.05.2019.

Представник позивача заперечила проти заявлених представником відповідача клопотань, дії представника відповідача вважає направленими на затягування розгляду даної справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів. Суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні 31.01.2022 прийнято протокольну ухвалу, якою відмовлено представнику відповідача в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, колегіально, у складі трьох суддів.

Згідно з положеннями статті 12 ГПК України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з імперативним приписом ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Як передбачено ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

Позивачем заявлено позов про стягнення 161 592,38 грн.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що даний спір в розумінні ст. 12 ГПК України є малозначним спором, у зв`язку з чим провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями статті 250 ГПК України унормовано процедуру вирішення судом питання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження. Зокрема норми статті передбачають можливість розгляду справ, які можуть бути визнані судом малозначними (справ незначної складності та інших справ для яких пріорітетним є швидке вирішення), у порядку спрощеного провадження за клопотанням позивача (ч. 2 ст 250 ГПК України). Для даної категорії спорів передбачена можливість подання відповідачем заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 250 ГПК України).

Водночас такого процесуального механізму не встановлено для справ, які визначено малозначними за імперативними приписами процесуального кодексу (п.1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України), на противагу тим справам, які визнаються малозначними судом (п.2 ч. 5 ст. 12 ГПК України, ч. 2 ст. 247 ГПК України).

Натомість процесуальними правилами унормовано, що механізм переходу до розгляду справи зі спрощеного до загального провадження не застосовується, якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (ч. 7 ст. 250 ГПК України).

Отже, суд зазначає, що подана відповідачем заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не обґрунтована та суперечить правилам процесуального кодексу, а відтак є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Оскільки суд встановив здійснювати розгляд справи № 920/81/21 у порядку спрощеного позовного провадження, тому в клопотанні відповідача про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів суд також відмовляє.

Слід зазначити, що доводи представника відповідача про оскарження рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 920/258/21 до Верховного суду не знайшли свого підтвердження, інформація про прийняття до розгляду справи № 920/258/21 Верховним судом станом на 31.01.2022 відсутня. Рішення суду у справі № 920/258/21 набрало законної сили.

Щодо клопотання представника відповідача про витребування оригіналу акту за квітень 2019 року.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначений статтею 119 ГПК України. Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву 09.02.2021. Відповідачем не було письмово повідомлено суд та не зазначено: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Особа, яка подає клопотання про витребування доказів, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї, клопотання про поновлення або продовження процесуального строку відповідачем не подано. Відповідачем, як у відзиві, так і в будь-якій іншій заяві взагалі не зазначалося та не повідомлялося про неможливість подання будь-яких доказів.

За таких обставин, усне клопотання представника відповідача про витребування оригіналу акту за квітень 2019 року суд залишає без задоволення.

Щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог, вказує про збільшення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, при цьому сума, на яку збільшуються вимоги в заяві не зазначено. Позивач надав розрахунок, з якого вбачається нарахування 3% річних у розмірі 10433,20 грн та інфляційних втрат у сумі 20112,84 грн станом на 11.01.2022. Отже, позивачем фактично подано заяву про збільшення позовних вимог.

Суд зауважує, що у разі збільшення розміру позовних вимог недоплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. Звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог в іншому році, ніж у якому було подано позовну заяву, та заявляючи до стягнення нові суми за нові періоди, з урахуванням предмета та нової ціни позову, заявник має сплачувати судовий збір за ставкою та у розмірі, встановлених станом на рік звернення із заявою про збільшення позовних вимог, за вирахуванням суми попередньо сплаченого судового збору.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.6 Закону України Про судовий збір у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Аналогічні приписи встановлено і у частині третій статті 163 ГПК України, згідно з якою в разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Отже, за подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, підлягає доплаті сума судового збору.

Водночас, як унормовано частиною першою, підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за звернення із заявою про збільшення позовних вимог суду не надано. Заява про уточнення (збільшення) позовних вимог подана із порушенням строків, визначених п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України (перше судове засідання у справі відбулося 04.03.2021).

За таких обставин, суд не приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Як свідчать матеріали справи, 27.05.2019 року між Комишанською сільською радою (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (виконавець) укладено договір №324-Р про транспортування питної води (надалі - договір), відповідно до розділу 1 якого, виконавець бере на себе зобов`язання по транспортуванню питної води споживачам, а замовник зобов`язується сплачувати за транспортування питної води за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору замовник видобуває, а виконавець транспортує питну воду з артсвердловини, що є власністю Комишанської сільської ради.

За умовами п. 3.2. договору замовник зобов`язується, зокрема, проводити водопостачання на основі дозволу на спецводокористування та спеціального дозволу на користування надрами (прісні підземні води) (п.п. 3.2.6.); проводити водопостачання споживачів на основі ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення (п.п. 3.2.7.).

Згідно з п. 4.2. договору виконавець зобов`язаний: забезпечувати транспортування питної води замовнику в обсягах згідно з договором (п.п. 4.2.1.); повідомляти замовника письмово про зміну тарифів за транспортування (п.п. 4.2.2.).

Облік питної води проводиться за допомогою лічильника замовника, шляхом щомісячного складання акта представниками замовника та виконавця (п.5.1 договору).

Відповідно до п.6.4. договору оплата за транспортування питної води проводиться замовником на підставі розрахунків, які надаються виконавцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок до 15 числа місяця наступного за тим, за який вноситься плата.

Договір набирає чинності з 01.01.2019 року і діє до 31.12.2019 року в частині надання послуг з транспортування питної води, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення замовником (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 20.06.2019 року до договору виконавець і замовник дійшли згоди розірвати договір від 27.05.2019 року № 324-Р про транспортування питної води з 20 червня 2019 року. З моменту набрання чинності даної додаткової угоди до договору про транспортування питної води № 324-Р від 27.05.2019 року сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, які витікають із цього договору.

Предметом укладеного між сторонами договору № 324-Р від 27.05.2019 є транспортування відповідачем питної води споживачам із артсвердловини, що належить позивачу, тобто надання послуг лише транспортування.

За своєю правовою природою договір № 324-Р від 27.05.2019 є договором про надання послуг.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 903 ЦК України, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Станом на день розгляду справи укладений між сторонами договір № 324-Р про транспортування питної води від 27.05.2019 розірваний сторонами на підставі додаткової угоди № 1 від 20.06.2019 до договору про транспортування питної води від 27.05.2019 № 324-Р.

Припинення дії договору не звільняє замовника від обов`язку повної сплати послуг за транспортування питної води (п.10.2. договору).

Відповідно до частини 4 статті 631 Цивільного Кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно зі статтею 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що Комишанська сільська рада звернулась до суду із позовною заявою до ПАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про визнання недійсним договору №324-Р від 27.05.2019 про транспортування питної води. Рішенням Господарського суду м.Києва від 27.07.2021 у справі № 920/258/21, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, в задоволенні позову було відмовлено.

Судами було встановлено, що на день укладення спірного договору ліцензуванню підлягала діяльність із централізованого водопостачання, що передбачає єдиний технологічний процес, як виробництва, так і транспортування/постачання питної води. Відповідачем - ПАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» у межах спірного договору надавалися виключно технологічні послуги транспортування, а не послуги централізованого водопостачання, у зв`язку з чим ліцензія на проведення такої діяльності станом на 27.05.2019 не вимагалася. Крім того, між сторонами вже укладався договір про транспортування питної води № 82-р від 05.02.2018, що свідчить про неодноразовість господарських правовідносин по транспортуванню питної води між сторонами та обізнаність позивача про особу виконавця за договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує про непідписання ним актів транспортування питної води.

Дослідивши усі наявні в матеріалах справи у сукупності докази, можна стверджувати, що непідписання з боку відповідача актів транспортування питної води не спростовує факту надання послуг за договором про транспортування питної води № 324-Р від 27.05.2019.

Відповідачем не заперечується факт надання послуг по транспортуванню питної води позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як встановлено судом, ПАТ Укрнафта в особі НГВУ Охтирканафтогаз відповідно до умов договору № 324-Р від 27.05.2019 надав Замовнику послуги по транспортуванню питної води у період з 01.01.2019 року по 20.06.2019 року, в об`ємі 19500 метрів кубічних на загальну суму 146250,00 грн., що підтверджується актами транспортування питної води:

за січень 2019 року в кількості 3430 м.куб.,

за лютий 2019 року в кількості 3020 м.куб.,

за березень 2019 року в кількості 3350 м.куб.,

за квітень 2019 року в кількості 3270 м.куб.,

за травень 2019 року в кількості 3190 м.куб.,

за червень 2019 року в кількості 3240 м.куб.

25.11.2019 Комишанська сільська рада здійснила часткову оплату за послуги з транспортування питної води за січень-червень 2019 року в розмірі 22 230,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 25.11.2019 року.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за договором у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги з транспортування питної води у розмірі 124 020,00 грн.

20.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/01/11 /06/01/01-02/01/240 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 124 020,00 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи, заборгованість відповідача за договором № 324-Р від 27.05.2019 за надані позивачем послуги становить 124 020,00 грн і підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Замовник несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за транспортування питної води - пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення (п.7.2.1 договору).

Згідно з розрахунком пеня за несвоєчасну оплату наданих послуг з транспортування питної води станом на 15.12.2020 становить 24532,49 грн.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання за договором.

Судом перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем та встановлено, що він здійснений арифметично правильно, з урахуванням вимог ч. 6. ст. 232 ГК України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24532,49 грн пені за прострочення виконання зобов`язання є правомірною і підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу правомірно нараховано 3% річних в сумі 6437,82 грн та 6602,07 грн інфляційних втрат.

При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Отже, заборгованість відповідача в розмірі 161592,38 грн, а саме: 124 020,00 грн - основного боргу, 24532,49 грн - пені, 6437,82 грн - 3% річних, 6602,07 грн - інфляційних втрат підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 161592,38 грн є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2423,89 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні усного клопотання представника відповідача про витребування оригіналів доказів - відмовити.

2. Стягнути з Комишанської сільської ради (42721, Сумська область, Охтирський район, с. Комиші, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 04389868) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Київська, буд.119, код ЄДРПОУ 05398533) 124 020,00 грн (сто двадцять чотири тисячі двадцять гривень 00 копійок) - основного боргу, 24 532,49 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять дві гривні 49 копійок) - пені, 6 437,82 грн (шість тисяч чотириста тридцять сім гривень 82 копійки) - 3% річних, 6 602,07 грн (шість тисяч шістсот дві гривні 07 копійок) - інфляційних втрат, 2 423 грн 89 коп (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.02.2022.

Суддя О.Ю. Соп`яненко