Постанова

від 07.12.2021 по справі 760/20705/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 760/20705/2020

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/13817/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

при секретарі Довгополій А.В.

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою адвоката Савченко Вікторії Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Іркатек , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Солом`янського районного суду м. Києва Оксюти Т.Г.,

у цивільній справі №760/20705/2020 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Іркатек про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

в с т а н о в и л а:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ТОВ Іркатек про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги там, що з 13 листопада 2018 року він працював у ТОВ Іркатек на посаді газоелектрозварника. 19 березня 2020 року його було попереджено про звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку з ліквідацією підприємства). 01 квітня 2020 року, в останній робочий день трудову книжку йому не видали, посилаючись на її втрату. Директором ТОВ Іркатек було надано йому гарантійний лист, відповідно до якого товариство у зв`язку з втратою трудової книжки гарантувало видачу дублікату трудової книжки в термін до трьох місяців та поновлення записів у ній.

Проте, після спливу зазначеного строку трудова книжка видана йому не була. Тому звертаючись з позовом просив зобов`язати ТОВ Іркатек видати йому дублікат трудової книжки оформлений у відповідності до п. 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників без стягнення його вартості та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Також, стягнути з відповідача (з урахуванням збільшених позовних вимог) середню заробітну плату за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 33 7710,87 грн. та вихідну допомогу при звільненні на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України в сумі 24 736,60 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Іркатек видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки оформлений у відповідності до п. 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників без стягнення її вартості.

Стягнуто з ТОВ Іркатек на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року в сумі 33 7710,87 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Іркатек на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 724,48 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 250,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подано апеляційну скаргу за результатами розгляду якої скаржник просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставно не взяття до уваги того факту, що наказ про звільнення ОСОБА_1 не виносився, а позивач продовжує працювати в ТОВ Іркатек на час розгляду справи в суді.

Оскільки процес ліквідації є досить тривалим та складається з декількох етапів, працівники не припиняють виконання роботи в день прийняття рішення про ліквідацію підприємства, а продовжують виконувати роботу до моменту звільнення. 31 березня 2020 року було прийнято наказ про оголошення простою у зв`язку з введенням карантину для недопущення поширення COVID серед працівників, відповідно до якого з 01 квітня 2020 року було встановлено початок простою для працівників ТОВ Іркатек . Відповідно до наказу про оголошення простою працівники, зазначені у наказі, в тому числі і ОСОБА_1 , мають перебувати вдома, бути постійно на телефонному зв`язку.

16 листопада 2020 року на загальних зборах учасників ТОВ Іркатек було прийнято рішення відмінити Протокол загальних зборів учасників №2 від 11 вересня 2020 року про припинення діяльності ТОВ Іркатек шляхом його ліквідації та поновити (продовжити) діяльність ТОВ Іркатек , що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ Іркатек №3.

18 листопада 2020 року відомості про відміну рішення щодо припинення ТОВ Іркатек було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15 січня 2020 року позивачу було направлено повідомлення про припинення простою з 25 січня 2021 року та виклик на робоче місце. Повідомлення вручено ОСОБА_1 21 січня 2021 року. Після повторного направлення повідомлення 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 на своє робоче місце не з`явився про причини неявки не повідомив.

Наразі позивач продовжує обліковуватися в ТОВ Іркатек на посаді електрогазозварника, а тому його трудова книжка зберігається за місцем роботи, надана ОСОБА_1 до суду копія наказу про звільнення має невідоме походження, оскільки вказаний наказ ніколи товариством не видавався.

Зазначає, що суд порушив вимоги ч. 4 ст. 77 ЦПК України та послався на доказ, який не має жодного відношення до даної справи у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків по суті спору. Зокрема, надав правову оцінку наказу про звільнення ОСОБА_3 , який немає жодного відношення до даної справи та є неналежним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування.

Крім того, стан простою та процес ліквідації підприємства не виключають один одного.

Надані позивачем документи, на думку скаржника, на підтвердження судових витрат не відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України, оскільки адвокат Гостєва К.М. не надавала позивачу правничу допомогу, а юридичні послуги, то відповідно до ст.137 ЦПК України відшкодуванню підлягають саме витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, договір не містить будь-якої інформації щодо порядку формування суми гонорару.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Гостєва К.М. заперечувала проти доводів скарги, вважала їх необґрунтованими, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні позивач та його представник не визнали доводів апеляційної скарги, заперечували проти її задоволення.

Відповідач належним чином у встановленому законом порядку неодноразово повідомлявся про день і час розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи вимоги позивача в частині зобов`язання товариства видати позивачу дублікат трудової книжки оформлений у відповідності до п.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників без стягнення її вартості, суд першої інстанції виходив з положень ч.1 ст.48 КЗпП України, п.п.3,4 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року Про трудові книжки працівників , п. 4.1 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року з урахуванням того, що в останній робочий день позивача на підприємстві відповідача, останній зобов`язаний був видати йому трудову книжку. А у разі втрати оригіналу трудової книжки, повинен був видати її дублікат.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників .

Оскільки судом було встановлено факт порушення строків видачі трудової книжки позивачу, то суд вважав такими що підлягають до задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з квітня 2020 року по грудень 2020 року.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що виплата вихідної допомоги при звільненні за угодою сторін законодавством не передбачено, як і не передбачено умовами колективного договору.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, суд вказував на те, що позивач відстоював своє право протягом тривалого часу з причин, які не залежали від його волі. Факт звільнення позивача та невидача йому трудової книжки негативно вплинула на психоемоційний стан і порушили нормальні життєві зв`язки, що вимагало від позивача здійснення додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення його порушеного права.

Виходячи з положень ст.ст.137,141 ЦПК України, договору №158 про надання юридичних послуг від 17 вересня 2020 року, акту наданих послуг від 18 вересня 2020 року, довідки №18 від 18 вересня 2020 року про сплату гонорару в сумі 5200 грн., суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права та безпідставного не взяття до уваги інформації про те, що на час розгляду справи в суді наказ про звільнення позивача не виносився, а відтак він продовжує перебувати в трудових відносинах з товариством на посаді електрогазозварника, його трудова книжка зберігається в товаристві за місцем роботи відповідно до вимог п.3 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301 та не підлягає видачі на даний момент, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Так, судом при розгляді справи встановлено, що згідно наказу (розпорядження) 41-К від 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Іркатек на посаді газоелектрозварника.

19 березня 2020 року ОСОБА_1 було попереджено про звільнення з 22 травня 2020 року згідно за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства.

31березня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення з займаної посади.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказує, що після звільнення оригінал трудової книжки йому виданий не був у зв`язку з її втратою.

Вказане підтверджується гарантійним листом ТОВ Іркатек ісх.2 від 02 квітня 2020 року в якому директор ТОВ Іркатек гарантував ОСОБА_1 поновлення записів та видачу дубліката трудової книжки в термін до трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року Про трудові книжки працівників , трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 вказаної Постанови передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно п. 4.1 Інструкції №58 Про порядок ведення трудових книжок працівників , затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання ТОВ Іркатек видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки оформлений у відповідності до п. 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників без стягнення його вартості.

Так як твердження відповідача про те, що позивач продовжує працювати на даний час у ТОВ Іркатек спростовується як відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з ОСОБА_1 , а саме відсутності здійснення товариством нарахувань заробітної плати з квітня 2020 року. Підтвердження дати звільнення міститься також у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2020 року, де зазначено дату звільнення 31.03.20 -а.с.137.

Крім того, згідно довідки Пенсійного фонду щодо нарахування заробітної плати за звітні місяці вбачається, що з 01квітня 2020 року у графі кількість днів, що ввійшли до страхового стажу значиться 0 , що свідчить про те, що ТОВ Іркатек перестало подавати відомості про ОСОБА_1 , як застрахованої особи.

Посилання ТОВ Іркатек на те, що наказом №2-ОД від 31 березня 2020 року було встановлено початок простою ТОВ Іркатек з 01 квітня 2020 року до стабілізації ситуації в Україні та припинення обставин, що викликали простій, з урахуванням відповідних рішень органів державної влади щодо припинення карантинних заходів, який було доведено працівникам, також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки як вбачається з копії зазначеного вище наказу ОСОБА_1 з ним не був ознайомлений, його підпис відсутній.

Не спростовують висновків суду також доводи апеляційної скарги в частині того, що надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Гостєвою К.М. укладено договір про надання юридичних послуг № 158 від 17 вересня 2020 року (а.с. 12-13). Згідно акту, наданого до договору визначено усі послуги, надані позивачу, та їх вартість.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу(п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів вважає, що скаржником будь-яких доказів неспівмірності витрат зазначених у акті до суду надано не було.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст.367 , 368, 372, 374 , 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу адвоката Савченко Вікторії Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Іркатек залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: