Ухвала

від 02.02.2022 по справі 372/1997/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/322/2022

Справа № 372/1997/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області в складі судді Потабенко Л.В., ухвалене в м. Обухів 01 липня 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування землі,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що проведеною перевіркою прокуратурою Київської області виявлено порушення земельного законодавства при наданні Обухівською районною державною адміністрацією Київської області (далі - Обухівська РДА) земельних ділянок загальною площею 21,6751 га у власність одинадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради. Розпорядженням Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1686 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради, вилучено земельні ділянки загальною площею 21,6751 га з користування ТОВ Лотос , ТОВ Альфа-плюс , ТОВ Затишне , ТОВ Дана , ТОВ ОК-Інвест , ЗАТ ТІЗ-Топаз та передано єдиним масивом безоплатно у власність 11-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного розпорядження відповідачам видано державні акти на право власності на земельні ділянки. В подальшому частина земельних ділянок була відчужена новим власникам.

На час звернення до суду з цим позовом нові власники не зареєстрували своє право на землю у Державному земельному кадастрі на вказані земельні ділянки, не оформляли нових державних актів на право власності на земельні ділянки та не проводили реєстрацію в реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об`єктів нерухомого майна.

Відведення земельних ділянок проведено безпідставно, державні акти на право власності на земельні ділянки одинадцяти громадянам складено та видано Управлінням Держкомзему в Обухівському районі незаконно, оскільки роботи із землеустрою та геодезичні роботи не проводилися.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до статті 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Прийняття Обухівською РДА незаконного розпорядження про безоплатну передачу громадянам земельних ділянок у межах смт Козин, їх подальше відчуження за цивільно-правовими угодами свідчить про визнання права комунальної власності на землю в особі Козинської селищної ради, яка в силу ЗК України наділена повноваженнями щодо розпорядження частиною землі.

Земельні ділянки вибули з комунальної власності всупереч законодавству та волі територіальної громади в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред`явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння у комунальну власність.

Враховуючи викладене, просив визнати недійсним і скасувати розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; визнати недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року №1686 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність одинадцяти громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради; визнати недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами і площею, витребувати із незаконного володіння відповідачів на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки з вказаною площею та кадастровими номерами, які знаходяться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 фізичних осіб. Визнано недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1686 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Визнано недійсним державні акти на право власності на земельну ділянку та витребувано із незаконного володіння фізичних осіб - відповідачів на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

10 жовтня 2020 року особою, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, ухвала мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є стороною у справі, позовні вимоги до неї не пред`являлись.

Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії відкриття апеляційного провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що 10 липня 2020 року їй стало відомо про існування вказаного рішення. Земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:008:0040 було придбано її чоловіком ОСОБА_16 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 березня 2010 року. За умовами договору придбання земельної ділянки здійснювалось ОСОБА_16 у спільну сумісну власність подружжя. З метою укладення цього договору нею 27 березня 2010 року була надана нотаріально посвідчена згода на укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 140. Факт придбання земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_16 підтверджується умовами договору, де в п. 7.3 наявна пряма вказівка на те, що земельна ділянка придбавається в спільну сумісну власність подружжя відповідно до ст. 60 СК України. Таким чином, ОСОБА_1 є власником частки земельної ділянки, що була придбана ОСОБА_16 і будь-який судовий спір стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0040, прав на нього або договорів, укладених щодо земельної ділянки, безпосередньо стосується права та законних інтересів ОСОБА_1 . Незважаючи на це, вона не була залучена до участі в справі як відповідач або третя особа, повідомлення суду їй не надсилались, про дати слухання справи вона повідомлена не була, і таким чином позбавлена можливості подати заперечення, надавати пояснення суду, заявляти клопотання, наводити свої міркування щодо суті позовних вимог, брати участь в судових засіданнях.

Наводила зміст ст. 129 Конституції України, ст. 15, 321, 355, 368 ЦК України, ст. 60, 65 СК України, ст. 12, 13, 15, 48, 50, 51, 352, 374 ЦПК України.

До апеляційної скарги додано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31 березня 2010 року та копію свідоцтва про одруження.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не брала участі в справі під час розгляду справи судом першої інстанції, у неї не було можливості подати зазначені докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, надані заявником докази приймаються апеляційним судом.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про закриття апеляційного провадження, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 201/5161/19 (провадження № 61-11297св21), від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 529/690/18 (провадження № 61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі № 314/5611/1 (провадження № 61-3829св21).

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дійсно, з наданої ОСОБА_1 до апеляційної скарги копії договору купівлі-продажу земельної ділянки, копія якого наявна також в матеріалах справи на а. с. 55 т. 2, вбачається, що за цим договором продавець ОСОБА_9 продав, а покупець ОСОБА_16 , що перебуває в шлюбі з ОСОБА_1 від 23 серпня 1997 року, придбав земельну ділянку пл. 16751 кв.м., розташовану на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223155400:03:008:0040, і сплачує за неї грошову суму в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 7.3 договору, покупець ОСОБА_16 діє за згодою своєї дружини ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про одруження, наданого заявником до апеляційної скарги, вбачається, що шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_1 зареєстровано 23 серпня 1997 року (а. с. 139 т. 3).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній цивільній справі були правовідносини з приводу витребування на користь територіальної громади земельних ділянок, переданих у приватну власність відповідачам - фізичним особам, з порушенням вимог закону.

Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 фізичних осіб. Визнано недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1686 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 . Визнано недійсним державні акти на право власності на земельну ділянку та витребувано із незаконного володіння фізичних осіб - відповідачів на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельні ділянки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірні земельні ділянки незаконно передані у власність відповідачам за рахунок земель водного фонду на підставі розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 та від 21 грудня 2009 року № 1691.

Визнаючи незаконними та скасовуючи розпорядження Обухівської РДА в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати недійсними і отримані відповідачами на їх підставі державні акти, оскільки такі вимоги є похідними і направлені на відновлення порушених прав держави.

Також місцевий суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині витребування земельних ділянок, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність розпоряджень Обухівської РДА щодо їх надання відповідачам, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника підлягає судовому захисту.

На вказане заочне рішення особою, яка не брала участі в справі, відповідачем ОСОБА_16 було подано апеляційну скаргу.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_16 . Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року в частині задоволення позову про витребування із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області земельної ділянки площею 1,6571 га за кадастровим номером 3223155400:03:008:0040, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що власником належної ОСОБА_9 на праві власності земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2010 року став ОСОБА_16 , проте суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про витребування земельної ділянки розміром 1,6751 га, кадастровий номер № 3223155400:03:00860040, розташованої на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства) із незаконного володіння ОСОБА_7 фактично вирішив питання про права обов`язки власника земельної ділянки ОСОБА_16 , який не брав участі у справі.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні земельні ділянки передані у власність відповідачам за рахунок земель водного фонду на підставі розпорядження Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 та від 21 грудня 2009 року № 1691 з порушенням вимог діючого законодавства.

Вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є похідними від вимог про визнання незаконними розпоряджень Обухівської РДА і направлені на відновлення порушених прав держави.

Також правильним апеляційний суд вважав висновок місцевого суду про витребування спірних земельних ділянок, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність розпоряджень, на підставі яких видано державні акти, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника підлягає судовому захисту.

Постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_16 - ОСОБА_17 залишено без задоволення, заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року у незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 22 березня 2017 року залишено без змін.

Під час касаційного перегляду Верховний Суд виходив із правильності висновків апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду про витребування із незаконного володіння ОСОБА_7 земельної ділянки площею 1,6571 га за кадастровим номером 3223155400:03:008:0040 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки зазначена земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2010 року ОСОБА_9 була продана ОСОБА_16 , а суд, витребовуючи земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_7 , фактично вирішив питання про права і обов`язки власника земельної ділянки ОСОБА_16 .

Разом із тим, Верховним Судом відхилено доводи касаційної скарги ОСОБА_7 щодо необхідності скасування рішення місцевого суду та апеляційного суду в цілому та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року в незмінній після апеляційного перегляду частині питання про права і обов`язки власника земельної ділянки ОСОБА_16 вже не вирішувалося, оскільки в задоволенні вимог про витребування належної ОСОБА_16 земельної ділянки площею 1,6571 га за кадастровим номером 3223155400:03:008:0040 судами відмовлено.

При цьому апеляційний суд враховує, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції зводяться виключно до того, що оскільки вона є власником частки земельної ділянки, придбаної ОСОБА_16 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, будь-який судовий спір стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:008:0040, прав на неї або договорів, укладених щодо земельної ділянки, безпосередньо стосується прав та законних інтересів апелянта, яка є співвласником цієї земельної ділянки.

В іншій частині апеляційної скарги ОСОБА_1 хронологічно викладено обставини справи та результати її розгляду судами, а також наведено зміст норм матеріального та процесуального права.

Відтак, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, не надано доказів того, що в заочному рішенні Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року, яке вона оскаржує після перегляду і скасування позову в частині вимог до ОСОБА_16 , судом першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки, а отже право апеляційного оскарження, встановлене ч. 1 ст. 352 ЦПК України, на неї не розповсюджується.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого з самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 1506/1177/2012, від 02 грудня 2020 року у справі № 0541/4463/2012.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Виходячи із вищевикладеного, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року необхідно закрити.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку та витребування землі - закрити.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 03 лютого 2022 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.