Рішення

від 25.01.2022 по справі 682/2645/21

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/2645/21

Провадження № 2/682/129/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Маршал І.М.,

секретаря Захарчук С.П.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу №4 Сонечко ( ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу № 4 Сонечко (ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. В обгрунтування позову вказувала, що відповідно до наказу № 54-к від 02.10.2007 року Дошкільного навчального закладу № 4 Сонечко її було прийнято на роботу вчителем логопедом. 04.11.2021 року за повідомленням № 20 роботодавця її було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, а наказом роботодавця № 70-к/тр від 05.11.2021 року позивачку з 08.11.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. Вважаючи наказ про відсторонення від роботи незаконним позивачка звернулася з позовом до суду за захистом свого порушеного трудового права та просить суд визнати незаконним і скасувати наказ роботодовця про відсторонення її від роботи, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просила їх задоволити.

Представник відповідача Т. Бунда на підтвердження доводів поданого нею до суду відзиву на позовну заяву в судовому засіданні щодо позову заперечила, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 54-к від 02.10.2007 року Дошкільного навчального закладу № 4 Сонечко позивачку було прийнято на роботу вчителем логопедом, що підтверджується записом у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 .

04.11.2021 року за повідомленням відповідача № 20 ОСОБА_1 попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, що засвідчується її підписом.

Наказом відповідача № 70-к/тр від 05.11.2021 року позивачку з 08.11.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. З наказом позивач ознайомлена 05.11.2021 року.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 05 листопада 2021 року) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів, положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення позивачки від виконання роботи у оскаржуваному наказі вказане повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 04.11.2021 № 20, оскаржуваний наказ винесений завідувачем закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 року № 2153, пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, що вбачається із самого наказу.

Статтею 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивачки на працю.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовна вимога про визнання незаконним та скасувати наказу Дошкільного навчального закладу № 4 "Сонечко" (ясла-садочок) загального типу м. Славути Хмельницької області "Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 " № 70-к/тр від 05 листопада 2021 року підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (відсторонення від роботи) до дня ухвалення судом рішення у справі судом встановлено наступне.

Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивачка за період вересня-жовтня 2021 року отримала доходи на суму 21 678,29 грн., що підтверджується довідкою про отримані доходи № 58 від 19.11.2021 року, виданою Управлінням освіти виконавчого комітету Славутської міської ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відпрацювала у вересні 2021 року 22 робочих дні, а у жовтні 2021 року 20 робочих днів, з моменту відсторонення з 08.11.2021 року до 25.01.2022 року ОСОБА_1 повинна була відпрацювати 54 робочих дні.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивачки за останні два місяці роботи перед відстороненням з врахуванням математичних правил заокруглення сум становить 516,15 грн. (з розрахунку 21 678,29 поділити на 42 дні (22 відпрацьованих дні за вересень 2021 року + 20 відпрацьованих днів за жовтень 2021 року).

Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті позивачу з врахуванням математичних правил заокруглення сум становить 27 872 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 10 копійок (з розрахунку 516,15 грн. помножити на 54 дні вимушеного прогулу, які позивачка повинна була відпрацювати, якби не була відстороненою від роботи).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року і до дня постановлення рішення судом, оскільки відповідач не позбавлений можливості виконати рішення суду в добровільному порядку до набрання ним законної сили.

За таких обставин позовну вимогу стягнути з Дошкільного навчального закладу № 4 "Сонечко" (ясла-садочок) загального типу міста Славути Хмельницької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (відсторонення від роботи) до дня ухвалення рішення по справі судом слід задоволити.

Отже, в цілому суд знаходить позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 147-149, 151, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №70-к/тр від 05.11.2021 року Дошкільного навчального закладу №4 Сонечко ( ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 .

Стягнути з Дошкільного навчального закладу №4 Сонечко ( ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області ( 30000, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька,85, ЄДРПОУ: 35435144) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня ухвалення даного рішення суду у розмірі 27 872,10 гривні.

Стягнути з Дошкільного навчального закладу №4 Сонечко ( ясла-садок) загального типу м. Славути Хмельницької області ( 30000, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Славута, вул. Козацька,85, ЄДРПОУ: 35435144) на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, в розмірі 1 816 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя Маршал І. М.