Ухвала

від 07.02.2022 по справі 473/408/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/408/22

УХВАЛА

"07" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Ротар М.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №473/408/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики

встановив

03 лютого 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 24.10.2019 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 191 500 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму позики за першою вимогою позикодавця протягом 30 днів з дня пред`явлення вимоги. Відповідач свої зобов`язання не виконав належним чином, тому на підставі цього позивач просив стягнути з відповідача суму боргу 246 485, 87 грн..

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07.02.2022 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

Від представника позивача ОСОБА_1 разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ) та зареєстроване за ним, та заборонити його відчуження.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначила, що відповідач має намір розпорядитись своїм майном, що унеможливить виконання рішення суду.

Вжиття таких заходів дасть можливість виконати рішення суду, в разі задоволення позовних вимог. Крім того, такі види забезпечення сприятимуть більш швидкому розгляду справи та не допущення затягування її розгляду відповідачем.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, а також забороною вчиняти певні дії, в тому числі іншим особам. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі на стадії апеляційного розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду. При цьому надання доказів того, що ще не сталося, та з метою унеможливлення чого суд й застосовує заходи забезпечення, є неможливим.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Як убачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення боргу за договором позики.

Враховуючи, що предметом спору є стягнення боргу за договором позики, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,6097 га, кадастровий номер 4822055200:01:000:0234, розташовану на території Вознесенського району Миколаївської області, земельну ділянку, площею 4,0287 га, кадастровий номер 4822055200:03:000:0197, розташовану на території Вознесенського району Миколаївської області, земельну ділянку, площею 0,0054 га, кадастровий номер 4822055200:03:000:0196, розташовану на території Вознесенського району Миколаївської області, земельну ділянку, площею 0,1994 га, кадастровий номер 4822055200:04:000:0027, розташовану на території Вознесенського району Миколаївської області що належать ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ) та зареєстроване за ним, та заборонити його відчуження є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав як власника так і користувача земельних ділянок, а обмежується лише можливість розпорядитися ними. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, суд вважає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, завданням якого є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258, 261 ЦПК України

постановив

заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 473/415/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову та заборонити відчуження земельної ділянки, площею 0,6097 га, кадастровий номер 4822055200:01:000:0234, розташованої на території Вознесенського району Миколаївської області,

земельної ділянки, площею 4,0287 га, кадастровий номер 4822055200:03:000:0197, розташованої на території Вознесенського району Миколаївської області,

земельної ділянки, площею 0,0054 га, кадастровий номер 4822055200:03:000:0196, розташованої на території Вознесенського району Миколаївської області,

земельної ділянки, площею 0,1994 га, кадастровий номер 4822055200:04:000:0027, розташованої на території Вознесенського району Миколаївської області що належать ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 ) до розгляду справи по суті.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Примірник ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи для відому, а також для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня проголошення.

Суддя: М.М. Ротар