Рішення

від 07.02.2023 по справі 473/408/22

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/408/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"07" лютого 2023 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі Лукіянчиній Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

встановив

03 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно договору позики, укладеного в письмовій формі 24 жовтня 2019 року в м. Вознесенську, він передав відповідачу 191500 гривень, що на час укладення договору було еквівалентно 7600 дол. США. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути всю суму позики за першою вимогою позикодавця протягом 30 днів з дня пред`явлення вимоги. Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору, чим порушив вимоги ст..526, 530 ЦК України, позивач просив стягнути борг в сумі 218880 грн., що на даний час еквівалентно 7600 дол. США, а також 30 процентів річних відповідно до п.3.7 договору в розмірі 5936,75 грн., пеню у розмірі 21669,12 грн. та судові витрати.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 07 лютого 2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року за заявою представника позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 не з`явилися, на адресу суду надіслали заяву, в якій просили розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв на адресу суду не надіслав.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що в м. Вознесенську Миколаївської області 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики. Відповідно до п.1 сума позики становила 191 500 гривень, що еквівалентно 7600 дол. США.

В підтвердження наявності зобов`язання, окрім письмового договору, відповідачем додатково було підписано розписку від 24.10.2019 року про отримання грошових коштів в сумі 191500 грн.

Сторони домовилися, що у випадку девальвації протягом строку дії даного договору національної грошової валюти України, відповідач зобов`язався повернути суму грошей у гривнях еквівалентно 7600 дол. США по середньоринковому курсу, що складається на день платежу.

Відповідач зобов`язався повернути суму позики за першою вимогою позикодавця протягом 30 днів з дня пред`явлення вимоги.

23 листопада 2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення коштів за договором позики від 24 жовтня 2019 року, в якій зазначалося про необхідність повернення грошових коштів протягом 30 днів з дня пред`явлення такої вимоги. Але відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, та за першою вимогою позивача від 23 листопада 2021 року протягом 30 днів, тобто до 23.12.2021р. (включно) борг позивачу не повернув, чим порушив вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України.

Пунктом 3.6 Договору позики від 24 жовтня 2019 року було передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, він сплачує пеню у розмірі 0.3% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 3.7 Договору позики від 24 жовтня 2019 року було передбачено, що у разі прострочення виконання позичальником своїх грошових зобов`язань, він відповідно до ст..625 ЦК України №435-1V від 16.01.2003 р. сплачує на користь позикодавця прострочену суму боргу та 30 % річних від простроченої суми.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем сума позики 191500 гривень була передана відповідачу, що підтверджується розпискою, яка була підписана відповідачем 24.10.2019 року. Проте відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, оскільки не здійснив повернення грошових коштів, що були обумовлені договором.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст. 1047 цього ж Кодексу був укладений в письмові формі, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. В даному випадку сторони обумовили строк повернення боргу, за першою вимогою протягом 30 днів з дня пред`явлення вимоги, яка була пред`явлена 23 листопада 2021 року, отже строк повернення грошових коштів настав 23 грудня 2021 року.

Отже, суд приходить до висновку, що договір позики був вчинений відповідно до умов чинного законодавства та між сторонами виникли відносини позики. Дані обставини підтвердилися в судовому засіданні письмовим договором та розпискою.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу по договору позики в сумі 218 880 грн. (що еквівалентно 7600 дол. США за офіційним курсом гривні до долара США), обґрунтовані та на підставі ст. 526 ЦК України підлягають задоволенню.

За приписами ст.ст.549,611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 30% річних відповідно до п.3.7. Договору: за період прострочення (щодо суми 218880 грн., за період 24.12.2021р. - 25.01.2022р.(218880 грн. * 30% / 365днів * 33дні) = 5936,75 грн.

Підлягають також задоволенню і позовні вимоги про стягнення 0,3% пені на час прострочення платежу суми боргу за кожен день просрочки. При цьому суд бере до уваги розрахунок, який наданий позивачем за період з 24.12.2021 р. по 25.01.2022 р. (218880 х 0,3% х 33 дні) = 21669,12 грн.

Згідно вимог ст. 133 ч.1 ЦПК України - судові витрати складаються із судового збору та інших витрат пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору в розмірі 2464 грн. 85 коп.. та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн.

Крім того позивачем понесені витрати по оплаті професійної правничої допомоги, які відповідно до квитанції від 31.01.2022 року становлять 2200 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, ЦПК України, суд

ухвалив

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 218880 грн. 40 коп., 30% річних в сумі 5936 грн.75 коп., пеню в сумі 21669 грн. 12 коп., судовий збір 2961 грн. 05 коп., витрати по оплаті професійної правничої допомоги - 2200 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований проживаючим АДРЕСА_2 .

Суддя: М.М. Ротар