Постанова

від 01.02.2022 по справі 671/896/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 671/896/21

Провадження № 22-ц/4820/351/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Чебан О.М.,

учасники справи: представник ТОВ Агрофірма Онікс - Поронюк І.Б.,

позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року та ОСОБА_1 на додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року (суддя Павлова А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок самоуправства,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс (далі - ТОВ Агрофірма Онікс ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок самоуправства.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Онікс укладено договір оренди землі № 88, предметом якого є платне строкове користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 2,7265 га, розташованої на території Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, кадастровий номер 6820982300:03:015:0114, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Волочиському районі 18.06.2014 року, строком на п`ять років до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, позивач у порядку спадкування після його смерті успадкував вказану земельну ділянку. Після закінчення строку дії договору № 88, ним було направлено відповідачу вимогу про обробіток земельної ділянки власними силами та небажання продовжувати договір. У період з вересня по жовтень 2019 року ОСОБА_1 посіяв на своїй земельній ділянці озиму пшеницю. В кінці березня 2020 року відповідач засіяв поверх його озимої пшениці свою, без належних на те підстав. У зв`язку з такими діями відповідача, ОСОБА_1 01.04.2020 року звернувся до Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про самовільний посів його земельної ділянки, за результатами розгляду якої поліцією винесено постанову від 13.11.2020 року про закриття кримінального провадження, а матеріали направлено для вирішення питання про притягнення працівників відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП (самоправство). 28 грудня 2020 року адміністративною комісією виконавчого комітету Війтовецької селищної ради Хмельницької області, заступника директора ТОВ Агрофірма Онікс Козака А.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 186 КУпАП (самоправство) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн.

Позивач зазначив, що внаслідок указаних обставин поніс матеріальні витрати: на посів озимої пшениці - 50700 грн., упущену вигоду через неможливість зібрати врожай - 96105 грн. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях (нервовий стрес, зміна звичного ритму життя), яку він оцінив у 5000 грн.

Із урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 50700 грн., упущену вигоду у розмірі 96105 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Агрофірма Онікс на користь ОСОБА_1 упущену вигоду в розмірі 96105 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Агрофірма Онікс на користь держави судовий збір в сумі 1467 грн. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1518 грн. 10 коп.

Додатковим рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма Онікс 3183,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав обґрунтованими та належним чином доведеними вимоги позивача в частині стягнення на його користь упущеної вигоди в розмірі 96105 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн., проте позивачем не доведено факт понесення ним матеріальної шкоди в розмірі 50700 грн., а тому в цій частині відмовив у задоволенні позову.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом у зв`язку із частковим задоволенням позову, з урахуванням пропорційності, зроблено висновок про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу частково, пропорційно до задоволених позовних вимог.

В апеляційні скарзі ТОВ Агрофірма Онікс , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Волочиського районного суду від 14.09.2021 року в частині стягнення із ТОВ Агрофірма Онікс упущеної вигоди в розмірі 96105 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про перерозподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма Онікс судові витрати понесені апелянтом в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди, при тому що встановив, що позивачем належними доказами факт посіву ним пшениці у вересні-жовтні 2019 року не підтверджено, а отже твердження ОСОБА_1 що були підставою для звернення із позовної вимогою про стягнення упущеної вигоди є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Посилаючись на правові висновки Верховного суду, апелянт зазначив, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати вказані ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Крім того, у наданих позивачем доказах на підтвердження розміру упущеної вигоди не враховані витрати, про необхідність врахування яких зазначається у багатьох рішеннях Верховного Суду (зокрема у постанові ВС від 06.12.2019 року, справа №908/2486/18), а лише чистий прибуток, що ставить під сумнів заявлений позивачем розмір упущеної вигоди. Щодо відшкодування моральної шкоди, то на думку апелянта, оскільки ні вимога про стягнення матеріальної шкоди, ні про стягнення упущеної вимоги не підлягають до задоволення, тому відсутні підставі для стягнення з відповідача і моральної шкоди.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить додаткове рішення Волочиського районного суду від 09 листопада 2021 року скасувати, заяву ТОВ Агрофірма Онікс про ухвалення додаткового рішення - залишити без розгляду.

В обґрунтування скарги зазначав, що в порушення вимог ст.137, 141 ЦПК України відповідачем під час судового засідання жодного клопотання стосовно компенсації витрат на професійну правничу допомогу не заявлялось, а отже у суду були відсутні правові підстави для вирішення питання про розподіл здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма Онікс без задоволення, а рішення суду від 14.09.2021 року - без змін.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду заперечував.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ Агрофірма Онікс , просив її відхилити. Доводи своєї апеляційної скарги на додаткове рішення суду підтримав, просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ Аргофірма Онікс підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу на додаткове рішення суду слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди в розмірі 50700 грн. сторонами не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Судом встановлено, що 09 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Онікс було укладено договір оренди землі № 88 (далі - Договір), строком дії на 5 років, земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,7265 га, що знаходиться на території Завалійківської сільської ради Волочиського району Хмельницької області. Згідно п. 34 Договору, дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Даний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Волочиському районі 18.06.2014 року (а.с. 10-11).

Дія Договору № 88 припинилась 18.06.2019 року, що не заперечується сторонами по справі.

ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_2 , є власником вказаної вище земельної ділянки, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.10.2018 року, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53503444 від 01.10.2018 року, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 139745211 від 01.10.2018 (а.с. 12-14).

З копії заяви від 05.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 звертався до директора ТОВ Агрофірма Онікс з проханням не обробляти земельну ділянку з кадастровим номером 6820982300:03:015:0114, оскільки бажає обробляти її самостійно (а.с. 15).

Крім того, 13 вересня 2019 року позивач звертався до ТОВ Агрофірма Онікс із заявою не обробляти земельні ділянки з кадастровим номером: 6820982300:03:015:0255, площею 2,687 га, 6820982300:03:015:0254, площею 2,8977 га та 6820982300:03:015:0114, площею 2,7265 га, оскільки його не влаштовує нормативна ставка (а.с. 16).

15 травня 2020 року позивач звертався до відповідача з письмовою претензією щодо повернення майна з незаконного володіння, де вказував про заподіяння йому значної матеріальної шкоди (упущеної вигоди) через неможливість самостійно засіяти яру пшеницю на його земельній ділянці (а.с. 63-64).

З копії постанови про закриття кримінального провадження від 13.11.2020 слідує, що сектором дізнання Волочиського ВнП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12020240110000120 від 08.05.2020 за ознаками кримінального проступку, передбаченого, ст. 356 КК України, за зверненням ОСОБА_1 від 01.04.2020 про те, що ТОВ Агрофірма Онікс самоправно здійснила посів зернових культур на належній йому земельній ділянці.

Вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а виділені матеріали кримінального провадження направлено начальнику Волочиського ВнП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницькій області для вирішення питання про притягнення працівників ТОВ Агрофірма Онікс до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП (а.с. 17-18).

З копії постанови № 29 про накладення адміністративного стягнення, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Війтовецької селищної ради Хмельницької області від 28.12.2020 вбачається, що в липні 2020 року працівниками ТОВ Агрофірма Онікс було здійснено збір свого урожаю на ділянці, чим було вчинено самоуправство. Вказаною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. (а.с. 51).

Спір у справі стосується стягнення з ТОВ Агрофірма Онікс шкоди у вигляді упущеної вигоди, яку, як вважає позивач міг одержати за звичайних обставин від самостійного обробітку та збору озимої пшениці з земельної ділянки яку утримав в порядку спадкування. Моральної шкоди - спричиненої самоправним використанням спірної земельної ділянки відповідачем.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової ( матеріальної ) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою-третьою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( частини четверта статті 263 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду (Касаційний господарський суд), викладених у постановах: від 12 березня 2019 року у справі № 916/3211/16; від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

У постанові Вищого господарського суду України від 09 лютого 2017 року у справі № 923/2075/15 вказано про те, що покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача.

Про те, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18; від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, провадження № 12-153гс19.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду (Касаційний господарський суд) від 30 вересня 2019 року у справі № 921/377/14-г/7 та у постанові Вищого господарського суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12.

Позивач повинен довести також те, що він міг i повинен був отримати визначені доходи, i тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною i достатньою причиною, яка позбавила його можливості їх отримати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18) зроблено висновок, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди в розмірі 96 105 грн. базуються на розрахунку суми доходу, проведеної відповідно до довідки виданої ОСОБА_1 . Департаментом розвитку промисловості та агропромислового комплексу Хмельницької обласної державної адміністрації від 21.10.2020 року, про те, що середня урожайність озимої пшениці за 2020 рік по Волочиському району становить 47 ц/га. Станом на 01.10.2020 року середня вартість зерна становить: озима пшениця 3 класу - 7500 грн/тонна. ( а.с.19).

Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 в розрахунках взято лише середній показник по Волочиському району, крім того, не враховано в розрахунках витрати, а враховано лише чистий прибуток, що свідчить, що вказані розрахунки у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, абстрактними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди в сумі 96105 грн.

За таких обставин, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, розмір збитків (упущеної вигоди), необхідних для застосування до відповідача такої мірі відповідальності, як відшкодування упущеної вигоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди в розмірі 96105 грн. на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині, у зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди в розмірі 96105 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має права на відшкодування завданої його майнової та моральної шкоди.

За частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Неправомірність дій відповідача встановлена постановою № 29 про накладення адміністративного стягнення, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Війтовецької селищної ради Хмельницької області від 28.12.2020 року Відповідно до якої, в липні 2020 року працівниками ТОВ Агрофірма Онікс було здійснено збір свого урожаю на ділянці, чим було вчинено самоуправство. Вказаною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 85 грн. Права позивача, як власника спірної земельної ділянки було порушено, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є правильним.

Щодо додаткового рішення по даній справі.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст.15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач у відзиві на позов повідомив, що орієнтовний розрахунок понесених ним витрат у цій справі в суді першої інстанції складають витрати на правову допомогу адвоката відповідно до договору, розмір яких становить 12000 грн. з розрахунку оплати за 1 годину роботи 1000 грн. До закінчення судових дебатів представник зробив про це відповідну заяву.

17 вересня 2021 року, на підтвердження витрат на правничу допомогу представник відповідача адвокат Поронюк І.Б., направив на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано копію Договору про надання правової допомоги №31-г від 24.12.2020 року, копію Додаткової угоди до Договору від 16.06.2021 року, копії рахунків на оплату послуг №1, №2, від 09.07.2021 року та від 15.09.2021 року, копії Актів №1, №2 приймання-передачі послуг наданих за договором від 20.07.2021 року та від 15.09.2021 року відповідно, копії платіжних доручень №24 від 30.07.2021 року на суму 6500 грн. та №36 від 16.09.2021 року на суму 2500 грн. У заяві просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма Онікс 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивачем ОСОБА_1 подано не було.

За результатами апеляційного перегляду справи, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 1,32% (2000 грн.?100%)?151805 грн.), а тому з позивача на користь ТОВ Агрофірма Онікс підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8881,20 грн. (9000 грн. - 118,80 грн.).

Доводи апелянта ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення є необґрунтованими, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 вересня 2021 року в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 96105 грн. скасувати та ухвалити нове рішення.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди в розмірі 96105 грн. відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 листопада 2021 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Онікс витрати на правову допомогу в розмірі 8881,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк