Постанова

від 31.01.2022 по справі 916/1808/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1808/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів : Головея В.М., Діброви Г.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю представників сторін:

від Одеської міської ради- - Садардінова І.В., довіреність № 421, дата видачі : 18.05.20;

від ТОВ "ЛАЙК ІНВЕСТ" - Гладенко О.М., Ордер ОД № 508437, дата видачі : 31.07.21;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021

по справі №916/1808/21

за позовом Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест

про стягнення 1 785 528,76 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Петров В.С., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

24.06.2021 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк Інвест (далі - ТОВ Лайк Інвест ) про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 30.03.2005 в загальній сумі 1785528,76 грн., в т.ч. 1559038,20 грн. основного боргу, 23635,97 грн. пені, 70781,66 грн. 3% річних, 132072,93 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада вказує, що до ТОВ Лайк Інвест з моменту виникнення у нього права власності на нежитлову будівлю автозаправної станції перейшли права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено, тому відповідач має належним чином виконувати умови договору оренди землі від 30.03.2005 в частині сплати орендної плати.

Як зазначає позивач, відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються п. в ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 24 Закону України Про оренду землі , з аналізу яких вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. З урахуванням вищезазначеного, як вказує позивач, фінансовим відділом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розраховано суму оренди ТОВ Лайк Інвест за період з 01.02.2018 по 31.01.2021.

Позивач вказує, що орендна плата за земельну ділянку площею 3442,0 кв.м розрахована фінансовим відділом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2020 за № 951 і відповідно до умов договору оренди землі від 30.03.2005 у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки об`єкта оренди та складає 539428,50 грн. на рік, а тому неотримана плата за земельну ділянку за період з 01.02.2018 р. по 31.01.2021 становить 1559038,20 грн. Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати орендної плати, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 70781,66 грн. та інфляційні втрати на суму 132072,93 грн., що заявлені до стягнення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 по даній справі позов Одеської міської ради до ТОВ Лайк Інвест про стягнення 1785528,76 грн. задоволено частково, стягнуто з ТОВ Лайк Інвест на користь Одеської міської ради заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 1424181 грн. 09 коп., інфляційні втрати в сумі 109532 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 59305 грн. 87 коп., пеню в розмірі 17118 грн. 47 коп., стягнуто з ТОВ Лайк Інвест на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 24152 грн. 07 коп., в задоволенні решти вимог Одеської міської ради до ТОВ Лайк Інвест відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідач з моменту набуття права власності на автозаправну станцію згідно з п. 4.3 Договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.

Так, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 951 від 20.05.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3442 кв.м за кадастровим номером 5110136900:17:002:0017, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, становить 8990475,02 грн. Таким чином, орендна плата з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки становить 539428,50 грн. на рік (2018, 2019, 2020, 2021 роки), та відповідно 44952,37 грн. на місяць.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності до частини заявлених позивачем вимог про стягнення основної заборгованості. З огляду на те, що пред`явлений позивачем позов вважається поданим до господарського суду 24.06.2021 відповідно до дати реєстрації його в канцелярії суду, суд дійшов висновку про сплив позовної давності за заявленими вимогами про стягнення основної заборгованості за період з 01.02.2018 по 30.04.2018, які мали бути заявлені з урахуванням трирічного строку позовної давності за лютий 2018 року - не пізніше 30 березня 2021 року, за березень 2018 року - не пізніше 30 квітня 2021 року та за квітень 2018 року - не пізніше 30.05.2021 року .

Суд зазначив, що строк позовної давності за заявленими вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 сплинув, відповідно вимоги позивача про стягнення грошових коштів за вказаний період не підлягають задоволенню. Як наслідок, судом частково задоволено вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Лайк Інвест звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 по даній справі скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 у справі №916/1808/21 прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Апелянт вказує, що згідно з умовами Договору оренди землі від 30.03.2005 року, розмір орендної плати не прив`язаний до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановлений у твердій сумі, без будь-якої прив`язки до відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та підлягає індексації.

ТОВ Лайк Інвест вказує, що розрахунок розміру орендної плати, здійснений позивачем виходячи із 6% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, є необґрунтованим, доказів зміни встановленого в договорі розміру орендної плати позивачем не надано, а суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не перевірив обставини, зазначені в позовній заяві, зокрема, щодо обґрунтованості здійснення позивачем розрахунку стягуваної суми, а також не здійснив оцінку доказів з врахуванням приписів ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України та їх відповідності положенням земельного законодавства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Апелянт також зазначає, що у ТОВ Петрол-Гарант на момент відчуження будівель АЗС (28.03.2017), не виникло право оренди земельною ділянкою під будівлями АЗС, що в свою чергу унеможливлює перехід до ТОВ Лайк Інвест обов`язків ТОВ Мавекс , як орендаря за Договором оренди землі від 30.03.2005.

Також заявник апеляційної скарги вказує, що в оскаржуваному рішенні судом застосовано позовну давність за заявленими вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.02.2018 по 30.04.2018 та самостійно зроблено перерахунок заборгованості з орендної плати саме за період з 01.05.2018 по 30.06.2021, яка підлягає стягненню з відповідача. На думку заявника, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, здійснивши перерахунок заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2018 по 30.06.2021 та безпідставно задовольнив позов частково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1808/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.12.2021 року о 10-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1808/21.

12.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1808/21.

24.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" на рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 по справі №916/1808/21.

07.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" надійшли письмові пояснення по справі №916/1808/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 повідомлено учасників справи про перенесення розгляду справи №916/1808/21, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії суддів Діброви Г.І. з 12.12.2021 по 14.12.2021 у відрядженні, призначено розгляд справи на: 20.12.2021 року о 12-30 год.

13.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК ІНВЕСТ" про відкладення розгляду справи №916/1808/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙК ІНВЕСТ" про відкладення розгляду справи №916/1808/21; відкладено розгляд справи на: 24.01.2022 року о 10-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, у зв`язку з відпусткою судді-учасника колегії суддів Головея В.М. з 24.01.2022 по 28.01.2022, продовжено термін розгляду апеляційної скарги на розумний строк, повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 31.01.2022 року о 11:30 год.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2005 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мавекс (орендар) укладено Договір оренди землі, згідно з п. 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради № 2245-ХХІV від 04.02.2004 року, надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею - 4672 кв.м, що знаходиться у місті Одесі, Київському районі, вулиця 25-ої Чапаєвської дивізії, 6, згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

В п. 2.1 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 7672 кв.м, а саме:

- земельна ділянка площею 3442 кв.м для експлуатації та обслуговування автозаправної станції (у тому числі угіддя: під капітальною забудовою 59 кв.м, під проїздами, проходами, площадками - 3071 кв.м, під зеленими насадженнями - 312 кв.м);

- земельна ділянка площею 1230 кв.м, для благоустрою прилеглої території (у тому числі угіддя: під вулицями - 1230 кв.м).

За умовами п. 2.2 Договору інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4672 кв.м становить 3191341,96 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору зазначена земельна ділянка загальною площею 4672 кв.м надається у володіння і користування орендаря, а саме:

- земельна ділянка площею 3442 кв.м, терміном на 50 років для експлуатації та обслуговування автозаправної станції;

- земельна ділянка, площею 1230 кв.м, терміном на 5 років для благоустрою прилеглої території.

Згідно з п. 3.2 Договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів по закінченню строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Положеннями п. 4.1 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі:

- за земельну ділянку, площею 3442 кв.м: 51,92 * 3442 = 178708,64 гривень на рік, де 51,92 - ставка орендної плати за 1 кв.м земельної ділянки на рік;

- за земельну ділянку, площею 1230 кв.м: 1,73 * 1231 - 2127,90 гривень на рік, де 1,73 - ставка орендної плати за 1 кв.м на рік.

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця на: Банк -УДК в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ, на рахунок одержувача - ВДК у м. Одесі, ЄДРПОУ 23862106, місцевий бюджет Київського району № 33219812500005, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Згідно з п. 4.4 Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть буди змінені за згодою обох сторін шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору.

Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочки. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

В п. 5.1 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Мавекс для експлуатації та обслуговування автозаправної станції і благоустрою прилеглої території.

Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони і іншого призначення (п. 5.2 договору).

Умовами п. 5.3 договору визначені умови збереження стану об`єкта оренди: забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будинків і споруд, що будуть від будовані, та охорони зелених насаджень.

За положеннями п.п. 6.1, 6.2 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється відповідно до її проекту відведення. Підставою для розробки проекту відведення є: розпорядження міського голови від ____ № _____ р. Інших умов передачі земельної ділянки в оренду немає.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що орендодавець має право, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням згідно з п. 5.1 цього договору, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів (п.п. 9.1.1); вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.п. 9.1.2).

В п. 9.4 Договору передбачені обов`язки орендаря, а саме останній зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог, встановлених Законом України Про оренду землі , виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п.п. 9.4.1); використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, зазначеного в п. 5.1 Договору, забезпечити належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки, будинків і споруд, розташованих на ній (п.п. 9.4.2); повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частини) орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі (п.п. 9.4.5).

Згідно з п. 12.1 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 13.1 договору).

Відповідно до п. 14.1 Договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 14.3 Договору визначено, що його невід`ємними частинами є:

- план земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі;

- акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Вказаний договір оренди землі від 30.03.2005 зареєстрований в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 10 листопада 2005 року за № 040550500365.

Відповідно до плану земельної ділянки, яка передається в оренду від 30.03.2005 та акта визначення меж земельної ділянки в натурі від 18.10.2004, які є невід`ємною частиною вказаного договору оренди, у користування орендарю передано земельні ділянки загальною площею 0,4672 га з кадастровими номерами: 5110136900:17:002:0017 (ділянка № 1, площею 0,3442 га) та 5110136900:17:002:0018 (ділянка № 2, площею 0,1230 га).

В подальшому, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 18363316 від 27.02.2014, власником нежитлових будівель АЗС, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6, загальною площею 48,2 кв.м, стало Товариство з обмеженою відповідальністю Петрол-Гарант (код ЄДРПОУ 36541339).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 18364851 від 27.02.2014 вбачається, що Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєстровано право власності за ТОВ Петрол-Гарант на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі АЗС за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6, що в цілому складається з будівлі літ. А , основною площею 9,0 кв.м, навісу літ. Б , загальною площею 48,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкту - 302612951101); підставою виникнення права власності вказано свідоцтво про право власності № 18363316 від 27.02.2014, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Таким чином, починаючи з 27.02.2014 власником нерухомого майна - нежитлових будівель автозаправної станції, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 3442,00 кв.м, кадастровий номер: 5110136900:17:002:0017, яка є об`єктом договору оренди землі від 30.03.2005, було Товариство з обмеженою відповідальністю Петрол-Гарант .

В подальшому, 23 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Петрол-Гарант (учасник) на підставі протоколу загальних зборів учасника № 10/2/1 від 10.02.2017 та Товариством з обмеженою відповідальністю Лайк Інвест (товариство) на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства № 5 від 15.03.2017 та Статуту товариства складено та підписано акт прийому-передачі, за яким учасник передав в якості внеску в статутний капітал товариства, а Товариство прийняло належне учаснику на праві власності нерухоме та інше майно загальною вартістю 220022,58 грн. з ПДВ, а саме: нежитлову будівлю АЗС за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Інглезі, будинок 6 (колишня вул. 25-ї Чапаєвської Дивізії), у т.ч.: будівлі літ. А , навісу літ. Б , загальною площею - 48,2 кв.м, а також, не обмежуючись викладеним, все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно, необхідне для функціонування зазначеного об`єкту нерухомості, та інше майно. Також у вказаному акті його сторони дійшли згоди про те, що майно, що передається за даним актом прийому-передачі, за його повним переліком та описом оформлюється сторонами за окремим документом (описом майна до цього акту) та підписується уповноваженими представниками сторін без обов`язку нотаріального посвідчення їх підписів.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 265122648 від 09.07.2021, державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації 28.03.2017 зареєстровано право власності за ТОВ Лайк Інвест (код ЄДРПОУ 40631763) на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля АЗС за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6, загальною площею 48,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту - 302612951101); підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 23.03.2017, протокол загальних зборів № 10/2/1 від 10.02.2017, технічний паспорт від 17.01.2011, свідоцтво про право власності серія та № САК 200341 від 27.02.2014.

Відтак, починаючи з 28.03.2017 власником нерухомого майна - нежитлової будівлі автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі (колишня 25-а Чапаєвська дивізія), буд. 6, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 3442,00 кв.м, кадастровий номер: 5110136900:17:002:0017, яка є об`єктом Договору оренди землі від 30.03.2005, є Товариство з обмеженою відповідальністю Лайк Інвест (код ЄДРПОУ 40631763).

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено на адресу відповідача - ТОВ Лайк Інвест претензію від 08.07.2019 за вих. № 01-13/2979, в якій Департамент вимагав у найкоротший термін сплатити заборгованість за Договором оренди землі від 30.03.2005 в розмірі 950933,72 грн.

18.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Лайк Інвест за вих. № 100/07 надана відповідь на вказану вище претензію Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 08.07.2019, в якій відповідач зазначив про безпідставність вимог департаменту з огляду на відсутність господарських зобов`язань між Одеською міською радою та ТОВ Лайк Інвест .

Несплата відповідачем з лютого 2018 року орендної плати за Договором оренди землі від 30.03.2005 стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній як станом на 27.02.2014 (виникнення права власності на об`єкт нерухомості у ТОВ Петрол-Гарант ), так і станом на 28.03.2017 (виникнення права власності на об`єкт нерухомості у ТОВ Лайк Інвест ), передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України в редакції, що була чинною як станом на 27.02.2014 (виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомості у ТОВ Петрол-Гарант ), так і станом на 28.03.2017 (виникнення права власності на об`єкт нерухомості у ТОВ Лайк Інвест ), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення права власності на об`єкт нерухомості як у ТОВ Петрол-Гарант , так і у ТОВ Лайк Інвест ), передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки , на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За таких обставин, судом першої інстанції цілком обґрунтовано зроблено висновок, що на момент набуття права власності ТОВ Петрол-Гарант та ТОВ Лайк Інвест на автозаправну станцію, а саме: станом на 27.02.2014 та 28.03.2017, до нового власника нерухомості автоматично перейшло право оренди земельної ділянки під цим майном.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі № 913/153/18, від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено у законі (див. постанову Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, сплата орендної плати за земельну ділянку ТОВ Лайк Інвест не здійснювалась, а тому стягнення такої плати з нарахованими на неї штрафними санкціями у судовому порядку є цілком обґрунтованим та правомірним , а доводи апелянта щодо відсутності у нього зобов`язань по сплаті орендної плати за Договором оренди землі від 30.03.2005 у зв`язку з тим, що у ТОВ Петрол-Гарант не виникло право оренди за вказаним договором, судом апеляційної інстанції відхиляються, як такі, що спростовуються вищевикладеним.

При цьому судова колегія враховує, що станом на 2005 рік частина 2 статті 125 Земельного кодексу України передбачала, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягав обов`язковій державній реєстрації, з моменту якої набував чинності. Суд апеляційної інстанції відмічає, що до 2013 року саме державна реєстрація правочину (а не "права") виконувала функцію фіксації державою волевиявлення сторін договору оренди для подальшого офіційного визнання права оренди землі та гарантування його реалізації орендарем з метою забезпечення стабільності цивільного обороту речових прав на земельні ділянки. У даній справі встановлено, що договір оренди між Одеською міською радою та ТОВ Мавекс було укладено 30.03.2005. Вказаний договір оренди землі від 30.03.2005 посвідчено 30.03.2005 приватним нотаріусом ОМНО Запольською О.В. та зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2005 за № 040550500365. Тобто, Договір оренди землі від 30.03.2005 було належним чином зареєстровано відповідно до законодавства, яке діяло в той час і в силу такого законодавства право оренди ТОВ Мавекс на спірну земельну ділянку виникло, а тому могло переходити й до третіх осіб (зокрема, до ТОВ Петрол-Гарант та ТОВ Лайк Інвест ) в порядку, який передбачений статтею 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням правових позицій щодо застосування вказаних положень ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі , з 28.03.2017, тобто з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомості у відповідача - ТОВ Лайк Інвест , у останнього автоматично виникло право оренди земельної ділянки згідно Договору оренди землі від 30.03.2005 та, як наслідок, обов`язок щодо сплати орендної плати.

За вимогами ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості в силу приписів ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Так, умовами спірного договору оренди землі від 30.03.2005 року, зокрема п. 4.1, 4.2, 4.3 визначено, що орендна плата сплачується орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі: зокрема, за земельну ділянку площею 3442 кв.м.: 51,92*3442 = 178708 грн. 64 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м. Одесі , затвердженого рішенням Одеської ради від 29.02.2000 року та рішень Одеської міської ради №1709-ХХІІІ від 31.10.2000 року, №1061-ХХІУ від 26.03.2003 року і № 1310-ХХІУ від 11.07.2003 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель . Орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на відповідний рахунок. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року №783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

При цьому, вказаним вище договором також визначено, що умови договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку (п. 4.4 договору).

Таким чином, така істотна умова, як розмір орендної плати на момент укладення договору оренди була погоджена між сторонами, що не заперечується сторонами по справі, вказаний договір не було розірвано, припинено його дію або визнано недійсним.

Колегія суддів встановила, що позивачем при зверненні з позовом про стягнення нарахованої заборгованості з орендної плати, у позовній заяві та розрахунку нарахована заборгованість викладена у фактичній формулі: нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3442 кв. м становить 8990475 грн. 02 коп.; орендна плата за 2018 рік розрахована позивачем у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 539428 грн. 50 коп.; орендна плата за 2019 рік складає 539428 грн. 50 коп.; за 2020 рік - 539 428 грн. 50 коп.; за 2021 рік - 539 428 грн. 50 коп.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за несплачену орендну плату за період з 01.02.2018 року по 28.02.2021 року у розмірі 1691111 грн. 13 коп.

У постановах від 21.12.2021 у справі № 904/2820/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду також зазначив, що "нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати".

Проте, як встановлено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, позивачем, на підтвердження своєї правової позиції, викладеної у позовній заяві щодо розрахунку розміру орендної плати, виходячи із 6% від нормативної грошової оцінки ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу, а саме відповідного рішення міської ради, як і не надано жодної додаткової угоди до спірного договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати, доказів ініціювання такої угоди, внесення змін до договору оренди в судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі, може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов`язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 року по справі №916/1848/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено повністю: внесено зміни до Договору оренди землі від 30.03.2005, зареєстрованого в Одеській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2005 за №040550500365, яким Одеською міською радою передано товариству з обмеженою відповідальністю "Мавекс" терміном на 50 років у строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 3442 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 6, для експлуатації обслуговування автозаправної станції; викладено пункт 2.3 даного договору у наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3442 кв.м становить 7076166,86 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.10.2013 №428/К, складеного Управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеської області"; викладено пункт 4.1 договору у наступній редакції: "Орендна плата за земельну ділянку загальною площею 3442 кв.м розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 353 808,34 грн. на рік".

Таким чином, вказаним судовим рішенням внесено зміни до спірного договору оренди землі щодо обчислення розміру орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.

Більш того, оскільки сторони в Договорі на час його укладення передбачили пунктом 4.2, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до рішень органу місцевого самоврядування, дія рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року, яким внесено зміни до п. 13 додатку до рішення від 26.03.2003 року щодо обчислення розміру орендної плати, на яке посилається позивач та яким закріплено застосування 6% від нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати, припинена рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 року Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі , яким затверджено фіксовані відсотки при визначенні орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VІ та встановлено перелік фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі, за яким автозаправні станції сплачують орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель з відповідним цільовим призначенням.

Таким чином, відповідач, як власник нерухомості, розташованої на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності, мав сплачувати за спірний період 5% орендної плати від нормативної грошової оцінки землі у зв`язку із прийняттям відповідного рішення міської ради у 2011 році та, відповідно, судового рішення про внесення змін до спірного договору оренди, яке набрало законної сили.

Проте, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення вказаного вище враховано не було, у зв`язку із чим застосування ним 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для обчислення розміру орендної плати є помилковим.

Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 20.05.2020 року №951 встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 8990475 грн. 02 коп.

Отже, здійснивши власний розрахунок, колегія суддів зазначає, що розмір орендної плати відповідача за 2018, 2019, 2020, 2021 роки мав складати 449 523 грн. 75 коп. на рік, тобто 37 460 грн. 31 коп. - щомісячно. При цьому, апеляційним судом встановлено, що упродовж 2018 - 2021 років коефіцієнт індексації дорівнював 1, відтак розмір орендної плати за спірний період не змінювався.

Таким чином, за період заборгованості, визначений позивачем, розмір орендної плати, який належало б сплатити відповідачу, становить 1348571 грн. 22 коп.

Отже, з огляду на зазначені вище обставини, судова колегія зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого 2018 року по січень 2021 року включно за договором оренди у розмірі 1348571 грн. 22 коп.

Між тим, враховуючи заяву відповідача про сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленими вимогами щодо стягнення за спірний період орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що строк позовної давності за вимогам за період з 01.02.2018 року по 30.04.2018 року сплинув, а тому позовні вимоги Одеської міської ради, м. Одеса в цій частині задоволенню не підлягають, а підлягають лише вимоги, щодо стягнення орендної плати за період з 01.05.2018 року по 31.01.2021 року.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та з огляду на заяву відповідача про сплив позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення основної заборгованості за період з 01.02.2018 по 30.04.2018.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Так, днем подання позову вважається дата поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця.

Здійснивши власний перерахунок заборгованості щодо сплати орендної плати відповідачем за спірний період, з урахуванням визначеної вище судом апеляційної інстанції суми заборгованості та з урахуванням строку позовної давності для звернення позивача з відповідним позовом, колегія суддів зазначає, що відповідачу належить сплатити позивачу таку заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.01.2021 у розмірі 1236190, 29 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, з урахуванням індексації - 1, складає 1236190 грн. 29 коп.

Судовою колегією розглянуто та відхилено доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції здійснивши перерахунок орендної плати за період з 01.05.2018 по 30.06.2021, вийшов тим самим за межі позовних вимог, з огляду на наступне. Так, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок позивача і суду першої інстанції та встановлено, що в даному випадку в тексті рішення мала місце технічна описка в частині зазначення кінцевої дати розрахункового періоду, якою фактично є 31.01.2021.

Стосовно позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса про стягнення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з норм ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1. ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій за Господарським кодексом України, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, неня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було вірно визначено в оскаржуваному рішенні про те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за Договором від 30.03.2005 року щодо здійснення своєчасної оплати орендної плати, а також те, що у п. 4.6 договору передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату орендної плати, відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції та позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем господарських зобов`язань, колегія суддів зазначає про їх помилковість (у зв`язку з невірним визначенням розміру місячної орендної плати), та здійснивши власний розрахунок в межах строку позовної давності, зазначає про те, що розмір пені за квітень 2020 року за період з 24.06.2020 року по 28.11.2020 року складає 1940, 57 грн .

Також, відповідно з урахуванням неправильного визначення суми орендної плати за місяць, яку відповідачу належало сплатити позивачу за користування земельною ділянкою комунальної власності, за період травня-грудня 2020 року розрахунки пені, здійснені позивачем, також підлягають математичному коригуванню.

Колегія суддів, здійснивши власний перерахунок пені за вказаний вище період, встановила, що розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з травня по грудень 2020 року становить 12257,08 грн. , а сукупний розмір пені, який належить стягнути з відповідача за вказаний період становить 14197 грн. 65 коп.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, 3% річних та інфляція мають компенсаційний, а не штрафний характер.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, а також висновок суду першої інстанції в цій частині, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про їх математичну невірність, у зв`язку із невірним визначенням розміру щомісячної орендної плати, з огляду на що судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що за прострочення грошового зобов`язання за період з 01.07.2018 по 28.02.2021 з відповідача належить стягнути 3% річних у розмірі 49270.48 грн.

За розрахунком суду апеляційної інстанції інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання за період 01.07.2018 по 28.02.2021 становлять 558105,60 грн., разом з цим позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 132072,93 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в межах заявлених вимог у розмірі 132072,93 грн.

З урахуванням зазначеного вище, колегія судів Південно-західного апеляційного господарського суду вказує, що доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №916/1808/21, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

За приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк - Інвест слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №916/1808/21 змінити, виклавши його резолютивну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі розподіляються між сторонами пропорційно відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк - Інвест на рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №916/1808/21 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.10.2021 року у справі №916/1808/21 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Одеської міської ради, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк - Інвест про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лайк - Інвест на користь Одеської міської ради, м. Одеса заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1559038 грн. 20 коп., пені у розмірі 23635 грн. 97 коп., інфляційних втрат у розмірі 132072 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 70 781 грн. 66 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Інвест» (54020, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 29, корпус Б; код ЄДРПОУ 40631763) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд 1; код ЄДРПОУ 26597691; на рахунок - ГУК в Одеській області/м. Одеса, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Одеська міська ТТ, номер рахунку UA468999980334129812000015744, КБК - 18010600 «орендна плата з юридичних осіб» ) заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 1236190 грн. 29 коп., інфляційні втрати в розмірі 132072 грн. 93 коп., 3% річних в розмірі 49270 грн. 48 коп., пеню в розмірі 14197 грн. 65 коп., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 21475 грн. 97 коп.

В решті позовних вимог відмовити."

Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Інвест» (54020, м.Миколаїв, вул. Погранична, буд. 29, корпус Б; код ЄДРПОУ 40631763) судовий збір за подання до апеляційного суду апеляційної скарги у розмірі 7960 грн. 97 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 31.01.2022 року.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді В.М. Головей

Г.І. Діброва