Постанова

від 25.01.2022 по справі 910/11359/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. Справа№ 910/11359/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2022,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Урожай-Тео

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 (повний текст складено 15.11.2021)

у справі №910/11359/19 (суддя Удалова О.Г.)

за заявою Фермерського господарства Урожай-Тео

про зміну способу виконання рішення у справі №910/11359/19

за позовом Фермерського господарства Урожай-Тео

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державний реєстратор комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно бізнесу та громадських формувань Тернопільської області Царик Наталія Михайлівна

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державний реєстратор комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно бізнесу та громадських формувань Тернопільської області Дуб`юк Марина Ярославівна

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державний реєстратор комунального підприємства Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно бізнесу та громадських формувань Тернопільської області Ясінська Лілія Богданівна

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Теофіпілка (правонаступник - Приватне агропромислове підприємство Агропродсервіс )

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави заяви про зміну способу та порядку виконання рішення

27.08.2021 Фермерське господарство Урожай-Тео звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 25.08.2021 про зміну способу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019, в якій позивач просить змінити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію припинення права користування за ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс земельними ділянками, рішення про державну реєстрацію припинення права орендного користування яких поновлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019; набуття права користування за позивачем земельними ділянками, рішення про державну реєстрацію набуття права орендного користування яких поновлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019.

В обґрунтування вказаної заяви Фермерське господарство Урожай-Тео зазначило, що в порушення приписів чинного законодавства ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс здійснили повторну державну реєстрацію права орендного користування після того, як договори оренди були укладені із позивачем та здійснили їх державну реєстрацію. Як наслідок склалася ситуація, коли позивач не може користуватися земельними ділянками, які орендує на належних правових підставах, оскільки незважаючи на те, що судовим рішенням у даній справі №910/11359/19 поновлено рішення про державну реєстрацію права орендного користування за позивачем, ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс повторно здійснили реєстрацію права орендного користування за собою, що стало підставою для відмови наказом відповідача №2734/7 від 05.08.2011 у задоволенні скарги позивача від 10.05.2021.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства Урожай-Тео про зміну способу виконання рішення від 12.12.2019 у справі № 910/11359/19.

Ухвала суду мотивована тим, що у даному випадку позивач просить суд не про зміну способу виконання рішення, а про зміну способу захисту його прав та законних інтересів. Суд зазначив, що задоволення заяви позивача буде мати своїм наслідком вирішення по суті питань (чинність договорів оренди, наявність/відсутність підстав для проведення державної реєстрації прав третьої особи-4 тощо), які не досліджувалися під час розгляду справи №910/11359/19, натомість такий розгляд підмінить собою позовне провадження, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 25.11.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Фермерське господарство Урожай-Тео звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про зміну способу виконання рішення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим прийняв незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню на підставі пункту 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суттю рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у даній справі є поновлення права орендного користування земельними ділянками за позивачем, оскільки останній має чинні договори оренди, державна реєстрація яких була незаконно скасована рішенням відповідача, яке, в свою чергу, було визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у даній справі містить конкретні номери реєстраційних рішень, які відповідач зобов`язаний поновити, однак, як вбачається із листів відповідача №5519/38422-33-20/33.3 від 08.02.2021, №21178/14756-33-21/33.3 від 18.05.2021, №26288/22125-33-21/33.3 від 22.06.2021, виконання рішення суду від 12.12.2019 є неможливим, оскільки ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс після прийняття судового рішення зареєстрували повторно за собою право орендного користування, тобто рішення про повторну державну реєстрацію права оренди за ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс мають нові номери, відмінні від тих, що вказані в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.12.2019, тому відповідач не може їх скасувати і поновити рішення про державну реєстрацію, що вказані в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.12.2019.

Скаржник наголошує на тому, що висновки місцевого господарського суду, наведені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають дійсності, оскільки питання щодо чинності договорів оренди позивача встановлене у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2019 у справі №921/324/18, яке було використане Господарським судом міста Києва під час вирішення по суті справи № 910/11359/19.

Також позивач стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що зміна способу виконання рішення підмінить собою позовне провадження є результатом неправильного застосування норм матеріального права, а саме статей 16, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України. За доводами скаржника задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду не підмінить собою позовне провадження, оскільки договори оренди, укладені з позивачем, є дійсними/чинними в силу статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є нікчемними, а такий спосіб захисту як визнання чинним дійсного правочину законодавством не передбачено. Існування чинних договорів оренди із одним орендарем виключає можливість укладення договорів оренди на ті ж самі земельні ділянки з іншим орендарем, тому будь-які інші договори оренди земельних ділянок, які могли бути укладені з іншим орендарями, у т.ч. ПАП Агропродсервіс , після 04.04.2018 на земельні ділянки щодо яких скаржник має чинні договори оренди - не мають жодної юридичної сили та не породжують жодних юридичних наслідків.

На переконання скаржника, будь-які подальші позови ФГ Урожай-Тео про визнання своїх договорів оренди чинними та визнання недійсними договорів оренди ПАП Агропродсервіс не будуть ефективними та не призведуть до поновлення порушеного права позивача, оскільки обставини щодо дійсності правочинів вже є встановленими, державна реєстрація договорів оренди скаржника вже є поновленою в судовому порядку, однак не виконується відповідачем.

До апеляційної скарги додано також заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

06.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник ПАП Агропродсервіс подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. До відзиву на апеляційну скаргу додано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

У відзиві третя особа-4 наголосила на тому, що у період 2019-2021 років між власниками земельних ділянок та ПАП Агропродсервіс з дотриманням усіх норм законодавства було укладено договори оренди земельних ділянок, перелік яких наведено у відзиві (том 9, а.с. 186-187). Дані договори є чинними. Правомірність реєстрації права орендного користування підтверджується також наказом Міністерства юстиції України №2734/7 від 05.08.2021, яким відмовлено у задоволенні скарги ФГ Урожай-Тео про скасування рішень про державну реєстрацію права орендного користування, яке виникло на підставі вищезазначених договорів. Даний наказ є чинним, у судовому порядку не оскаржувався. Припинення права орендного користування ПАП Агропродсервіс , яке виникло на підставі зазначених договорів оренди, призведе до грубого порушення права власників земельних ділянок та прав ПАП Агропродсервіс (орендаря).

Відповідач та треті особи 1-3 відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства Урожай-Тео у справі №910/11359/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Апеляційну скаргу було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі №910/11359/19 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11359/19. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фермерського господарства Урожай-Тео на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

08.12.2021 матеріали справи №910/11359/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Урожай-Тео на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19, призначено до розгляду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства Урожай-Тео на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 на 11.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 задоволено викладене у відзиві на апеляційну скаргу клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Теофіпілка про участь у судовому засіданні 11.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні, призначеному на 11.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, брали участь представники Фермерського господарства Урожай-Тео та Товариства з обмеженою відповідальністю Теофіпілка . Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 11.01.2022 під час з`єднання з представниками позивача та третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, виникли технічні проблеми.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 у зв`язку із технічною неможливістю проведення відеоконференції розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства Урожай-Тео на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 відкладено на 25.01.2022.

17.01.2022 та 19.01.2022 від представників позивача та третьої особи-4 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заяви про участь у судовому засіданні 25.01.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 клопотання представників Фермерського господарства Урожай-Тео та Приватного агропромислового підприємства Агропродсервіс про участь у судовому засіданні 25.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 25.01.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

У судове засідання 25.01.2022 з`явилися представники позивача та третьої особи-4.

Інші представники учасників судового процесу (відповідача та третіх осіб 1-3) у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб 1-3 про дату, час і місце проведення судових засідань з розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу, а також поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду із відмітками адресат відсутній від треті осіб 1-3.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб 1-3 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб 1-3.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати, а заяву позивача про зміну способу виконання рішення суду задовольнити.

Представник третьої особи-4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У серпні 2019 року Фермерське господарство Урожай-Тео (далі, ФГ Урожай-Тео ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі, Міністерство) про зобов`язання вчинити дії, а саме:

1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06.07.2018 №2296/5;

2. відновити становище, яке існувало до прийняття Міністерством наказу Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.07.2018 №2296/5;

3. поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

3.1. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№40614554, 40617912, 40616450, 40615269, 40617214, 40616055, 40612606, 40614209, 40613280, 40618189, 40618553, 40616864, 40617646, 40618023, 40616655, 40615457, 40617422, 40616217, 40612808, 40613501, 40618325, 40618760, 40617003, 40617757; від 20.04.2018 №№ 40735095, 40741435, 40731617, 40743164, 40732385, 40740707, 40737210, 40739506, 40739506, 40733016, 40738016, 40733426, 40739862, 40738408, 40741858, 40740273, 40735377, 40738778, 40734130, 40739112, 40742199, 40741052, 40742491, 40742858, 40737210, 40737210, 40743511, 40734474, 40733752, 40734780, 40737629, 40736893, 40735230, 40741625, 40732115, 40743382, 40732691, 40740852, 40737448, 40739650, 40733205, 40738186, 40733565, 40740060, 40738591, 40742007, 40740443, 40735493, 40738931, 40734287, 40739313, 40742342, 40741251, 40742674, 40743006, 40737448, 40743621, 40734616, 40733892, 40734919, 40737761, 40737046; від 26.04.2016 №№ 40843622, 40841871, 40843790, 40842066;

3.2. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№ 40616196, 40611935, 40617485, 40619360, 40611114, 40616637, 40617110, 40615468, 40613516, 40617485, 40616637, 40617110, 40618307, 406178944, 40613025, 40612383, 40617997, 40618623, 40614079, 40616358, 40612103, 40617619, 40619473, 40611291, 40616837, 40617250, 40615672, 40613706, 40617619, 40616837, 40617250, 40618397, 40619077, 40613216, 40612558, 40618110, 40618755, 40614322, від 19.04.2018 №№ 40721010, 40716775, 40720068, 40721516, 40722112, 40718662, 40719635, 40718260, 40721961, 40721788, 40721349,40720750, 40722246, 40721129, 40716991, 40720193, 40721693, 40722170, 40719220, 40719761, 40718432, 40722029, 40721892, 40721403, 40720830, 40722282, від 20.04.2018 №№ 40738285, 40739281, 40736310, 40734132, 40734735, 40737758, 40733276, 40739753, 40738797, 40736568, 40734325, 40734993, 40737924, 40733452;

3.3. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№ 40610977, 40613693, 40618688, 40612263, 40617217, 40617570, 40616304, 40614152, 40617870, 40615972, 40611739, 40613050, 40615572, 40611119, 40613885, 40618813, 40612373, 40617338, 40617687, 40616481, 40614345, 40617950, 40616104, 40611959, 40613299, 40615740.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 04.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Теофіпілка , як орендарем, та фізичними особами власниками земельних ділянок, як орендодавцями, було розірвано договори оренди землі за ініціативою орендодавців через неналежну сплату Третьою особою орендної плати, що підтверджується копіями заяв свідків. У подальшому власники земельних ділянок уклали договори оренди із Фермерським господарством Урожай-Тео .

13.04.2018, 19.04.2018 та 20.04.2018 державними реєстраторами (треті особи 1, 2, 3) були прийняті рішення про реєстрацію угод про припинення договорів оренди земельних ділянок з третьою особою-4.

23.06.2018 третя особа-4 звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України, в якій просила скасувати рішення про реєстрацію угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених з третьою особою-4, та договорів оренди земельних ділянок, укладених з Позивачем.

05.07.2018 відбулося засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, на якому розглянуто скаргу третьої особи-4 та вирішено задовольнити її.

06.07.2018 за результатом розгляду скарги третьої особи-4 відповідачем прийнято наказ Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2296/5 від 06.07.2018.

Позивач зазначав, що внаслідок прийняття Міністерством наказу від 06.07.2018 №2296/5 порушено право позивача на земельні ділянки на території Геленківської, Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області. Позивач зазначав, що його було несвоєчасно повідомлено про розгляд Міністерством скарги ТОВ Теофіпілка про скасування рішення про реєстрацію угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок, надіслано лист з копією скарги без додатків, що є порушенням п.п. 10, 11 Порядку №1128 Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації , а також скаржником не дотримано форми скарги та порушено строк подання скарги. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №2296/5 від 06.07.2018, прийнятий відповідачем та відновити становище, яке існувало до прийняття відповідачем спірного наказу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 у даній справі, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06.07.2018 №2296/5; поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№ 40614554, 40617912, 40616450, 40615269, 40617214, 40616055, 40612606, 40614209, 40613280, 40618189, 40618553, 40616864, 40617646, 40618023, 40616655, 40615457, 40617422, 40616217, 40612808, 40613501, 40618325, 40618760, 40617003, 40617757; від 20.04.2018 №№ 40735095, 40741435, 40731617, 40743164, 40732385, 40740707, 40737210, 40739506, 40739506, 40733016, 40738016, 40733426, 40739862, 40738408, 40741858, 40740273, 40735377, 40738778, 40734130, 40739112, 40742199, 40741052, 40742491, 40742858, 40737210, 40737210, 40743511, 40734474, 40733752, 40734780, 40737629, 40736893, 40735230, 40741625, 40732115, 40743382, 40732691, 40740852, 40737448, 40739650, 40733205, 40738186, 40733565, 40740060, 40738591, 40742007, 40740443, 40735493, 40738931, 40734287, 40739313, 40742342, 40741251, 40742674, 40743006, 40737448, 40743621, 40734616, 40733892, 40734919, 40737761, 40737046; від 26.04.2016 №№ 40843622, 40841871, 40843790, 40842066; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№ 40616196, 40611935, 40617485, 40619360, 40611114, 40616637, 40617110, 40615468, 40613516, 40617485, 40616637, 40617110, 40618307, 406178944, 40613025, 40612383, 40617997, 40618623, 40614079, 40616358, 40612103, 40617619, 40619473, 40611291, 40616837, 40617250, 40615672, 40613706, 40617619, 40616837, 40617250, 40618397, 40619077, 40613216, 40612558, 40618110, 40618755, 40614322, від 19.04.2018 №№ 40721010, 40716775, 40720068, 40721516, 40722112, 40718662, 40719635, 40718260, 40721961, 40721788, 40721349,40720750, 40722246, 40721129, 40716991, 40720193, 40721693, 40722170, 40719220, 40719761, 40718432, 40722029, 40721892, 40721403, 40720830, 40722282, від 20.04.2018 №№ 40738285, 40739281, 40736310, 40734132, 40734735, 40737758, 40733276, 40739753, 40738797, 40736568, 40734325, 40734993, 40737924, 40733452; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №№ 40610977, 40613693, 40618688, 40612263, 40617217, 40617570, 40616304, 40614152, 40617870, 40615972, 40611739, 40613050, 40615572, 40611119, 40613885, 40618813, 40612373, 40617338, 40617687, 40616481, 40614345, 40617950, 40616104, 40611959, 40613299, 40615740; присуджено до стягнення з Міністерства на користь Господарства судовий збір у розмірі 3 842 грн; в іншій частині позову відмовлено.

27.11.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19 видано наказ про стягнення судового збору.

Звертаючись до суду із заявою від 25.08.2021 про зміну способу виконання рішення (том 8, а.с. 73-82), позивач зазначає, що після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/11359/19, яким скасовано наказ Міністерства від 06.07.2018 №2296/5 та поновлено в Державному реєстрі прав записів про право оренди на земельні ділянки за позивачем, ПАП Агропродсервіс здійснило незаконну повторну державну реєстрацію права орендного користування на земельні ділянки. Позивач наголошує, що під час реєстрації права орендного користування ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс знали про наявність судових рішень (справи №910/11359/19 та №921324/18), що набрали законної сили та якими встановлено, що право орендного користування належить позивачу (оскільки були учасниками відповідних судових процесів), однак не повідомили про це державних реєстраторів, які здійснили державну реєстрацію права орендного користування за ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс . Держані реєстратори зобов`язані були відмовити ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс у державній реєстрації права орендного користування, однак, незважаючи на це, відповідач відмовив позивачу у задоволенні його скарги до Міністерства від 10.05.2021 та не поновив у Державному реєстрі речових прав рішення про державну реєстрацію припинення права орендного користування за ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс та не поновив рішення про державну реєстрацію набуття права орендного користування за позивачем. Таким чином, рішення від 12.12.2019 у справі №910/11359/19 вже рік як набрало законної сили, однак залишається невиконаним Міністерством.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За змістом статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Законодавець у частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/1478/15, від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зазначені положення кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорюванням та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

Таким чином, рішення суду має виконуватися лише у такий спосіб захисту цивільних прав, який застосовано судом відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, а правовою підставою для зміни способу виконання судового рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення.

Колегією суддів встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з прийняттям Міністерством юстиції України наказу №2296/5 від 06.07.2018, яким було порушено право позивача на земельні ділянки на території Геленківської, Олесинської сільської ради Козівського району Тернопільської області. Позивач зазначав, що його не було своєчасно повідомлено про розгляд скарги, надіслано лист з копією скарги без додатків, що є порушенням п.п. 10, 11 Порядку № 1128 Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації , а також скаржником (ТОВ Теофіпілка ) не було дотримано форми скарги та порушено строк подання скарги.

Матеріально-правовою вимогою позивача, стосовно якої останній просив прийняти судове рішення, була вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень від 06.07.2018 №2296/5 та, як наслідок, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень про державну реєстрацію припинення договорів оренди земельних ділянок із ТОВ Теофіпілка та рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ Урожай-Тео .

Зазначені вимоги позивача місцевим господарським судом було задоволено.

Водночас, враховуючи заявлені позивачем вимоги, під час розгляду цієї справи в предмет доказування не входило питання щодо правомірності укладення у період 2019-2021 років ПАП Агропродсервіс договорів оренди земельних ділянок, рішення про державну реєстрацію права оренди за ПАП Агропродсервіс на підставі яких були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у даній справі. При цьому, із доданих позивачем до заяви про зміну способу виконання рішення документів вбачається, що іншим наказом Міністерства №2734/7 від 05.08.2021, який також не досліджувався судом під час розгляду даної справи по суті, було відмовлено у задоволенні скарги ФГ Урожай-Тео про скасування рішень про державну реєстрацію права орендного користування, яке виникло на підставі договорів земельних ділянок, укладених ПАП Агропродсервіс у період 2019-2021 років.

Як уже зазначалося вище, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті та під час розгляду відповідної заяви необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісного обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши зміст поданої позивачем заяви, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даному випадку позивач просить суд не про зміну способу виконання рішення, а про зміну способу захисту його прав та законних інтересів шляхом зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію припинення права користування за ТОВ Теофіпілка та ПАП Агропродсервіс земельними ділянками із вказанням їх кадастрових номерів.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться фактично до його незгоди зі здійсненням повторної державної реєстрації права оренди земельних ділянок за ПАП Агропродсервіс . Задоволення заяви позивача фактично буде мати своїм наслідком вирішення по суті питань, які не досліджувалися під час розгляду справи №910/11359/19, зокрема, щодо чинності договорів оренди, укладених ПАП Агропродсервіс у період 2019-2021 років, наявності/відсутності підстав для проведення державної реєстрації прав орендного користування за третьою особою-4 на підставі вказаних договорів оренди, законності наказу Міністерства №2734/7 від 05.08.2021, тощо. Тобто, задоволення такої заяви підмінить собою позовне провадження, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ФГ Урожай-Тео , оскаржувана ухвала, що переглядається апеляційним господарським судом, є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимогу детально відповідати на кожен довод. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фермерського господарства Урожай-Тео необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Урожай-Тео на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/11359/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/11359/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та у відповідності до статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко