Постанова

від 01.02.2022 по справі 917/934/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/934/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О. , суддя Чернота Л.Ф.

секретар судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Шинкаренко Н.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх.№3529П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 у справі №917/934/21 (суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення підписано 26.10.2021)

за позовом Фізичної особи підприємця Костюка Віталія Васильовича, м. Кременчук Полтавської області

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

про визнання недійсними пунктів договору та про визнання недійсним і припинення зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП Костюк В.В., звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з позовною заявою про:

- визнання недійсним пункту 5 договору оренди землі, укладеного 07.10.2017 між Кременчуцькою міською радою та ФОП Костюк В.В. щодо земельної ділянки для закінчення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - громадсько-готельного комплексу з кадастровим номером 5310436100:02:003:0470, загальною площею 3121 кв.м, по просп. Лесі Українки, 94 в м.Кременчуці в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки у розмірі 3.906.337,23 грн;

- визнання недійсним пункт 9 договору оренди землі, укладеного 07.10.2017 між Кременчуцькою міською радою та ФОП Костюк В.В. в частині визначення щорічного розміру орендної плати в розмірі 117.190,12 грн в рік;

- визнання недійсним та припинення зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі, укладеного 07.10.2017 між Кременчуцькою міською радою та ФОП Костюк В.В. за період з 22.12.2017 по 30.04.2020 в розмірі 211.151,22 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 у справі №917/934/21 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 6.810,00 грн.

Відповідач, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не враховано, що розмір нормативної грошової оцінки землі, що містить в п. 5 спірного договору, було взято відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №389/0/212-17 від 17.08.2017 наданого Міськрайонним управлінням в Кременчуцькому району;

- у відповідача не було можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель;

- позивач не надав доказів звернення до суду з позовною заявою з вимогою про внесення відповідних змін до спірного договору оренди землі щодо іншого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- доказів щодо затвердження Кременчуцькою міською радою іншого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки ніж того, що визначено в пункті 5 договору, матеріали справи не містять.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області і призначено її до розгляду на 22.12.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).

13.12.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14458), в якому ФОП Костюк В.В. просить рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 у справі №917/934/21 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає що в даному випадку предметом спору є визнання договору недійсним, а не внесення змін до договору і протягом дії договору розмір нормативної грошової оцінки не змінювався. В той же час, розмір який вказаний у договорі взагалі не був введений в дію і не існував на момент укладення договору, що є підставою для визнання його саме недійсним, оскільки такий розмір не відповідав законодавству.

14.12.2021 від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому заявник просив забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/934/21 в Крюківському районному суді Полтавської області (39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. 37/49), в задоволенні якого було відмовлено колегією суддів через зайнятість залу відеокоференцзв`язку у зазначеному суді о 10:00 годині 22.12.2021 для проведення іншого судового засідання, про що складено відповідну ухвалу апеляційного господарського суду від 16.12.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 задоволено клопотання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про відкладення розгляду справи на 27.01.2021.

З метою повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні оголошено перерву до 01.02.2022, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2022.

В судовому засіданні 01.02.2022 представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній наведені.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в судовому засіданні та не направив уповноваженого представника, попри належне повідомлення про день та час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено наступні обставини:

- 10.10.2012 між Кременчуцькою міською радою Полтавської області (орендодавець за договором, відповідач по справі) та ФОП Костюк Віталієм Васильовичем (орендар за договором, позивач по справі) укладено договір оренди землі , відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий №5310436100:02:003:0470) загальною площею 3121 кв.м, по просп. 50-річчя Жовтня, 94 в м.Кременчуці, для закінчення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - громадсько-готельного комплексу;

- 15.11.2012 договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис №531040004000507;

- об`єкт оренди передано за актом приймання-передачі земельної ділянки,

- 10.06.2015 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до відповідного договору (зареєстрованого 15 листопада 2012р. № 531040004000507) оренди землі, а саме: внесено зміни в п. 5 розділу «Об`єкт оренди» де сторони домовились, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 3121 кв.м. станом на 03.12.2014, становить 411.815,95 грн (131,95 грн за 1 кв.м) за 2014 рік коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки складає 1,249; внесено зміни в п.9 розділу «Орендна плата» де сторони домовились, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 15.430,74 грн. в рік.

- право оренди земельної ділянки площею 3121 кв.м згідно умов договору оренди землі, та додаткової угоди до договору оренди землі від 08.07.2015 діяло до 08.07.2017.

- 17.10.2017 між тими ж сторонами укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки для закінчення будівництва об`єкта незавершеного будівництва - громадсько-готельного комплексу з кадастровим номером 5310436100:02:003:0470, загальною площею 3121 кв.м, по просп. Лесі Українки, 94 в м. Кременчуці, умовами якого визначено:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 17.08.2017 року становить 3.906.337,23 грн, що є дійсною на дату укладення договору (п. 5 договору);

договір укладено терміном на 3 (три) роки з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Умови цього договору застосовуються також, до відносин, що виникли між сторонами з 08.07.2017 до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки (п. 8 договору);

орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 117.190,12 грн. в рік (п. 9 договору);

обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, встановлених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України форми, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив, що до поновленого договору оренди земельної ділянки, були включено умови договору за яким встановлено що орендна плата вноситься в розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки, що є дійсною на дату укладення договору та зазначено її конкретний розмір - 3.906.337,23 грн. Проте, вказаний розмір не відповідає дійсному розміру, що підтверджується нормативно-правовими актами, що є підставою для визнання таких положень в договорі недійсними. Враховуючи, що від розміру нормативної грошової оцінки розраховується орендна плата, то, відповідно, неправомірно було визначено в договорі та нараховано орендну плату.

Зазначене стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсними положень договору від 17.10.2017 в частині визначення нормативної грошової оцінки у розмірі 3.906.337,23 грн недійсним, та в частині визначення щорічного розміру орендної плати в розмірі 117.190,12 грн в рік і визнання недійсним та припинення зобов`язання у розмірі 211.151,22 грн.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечував, та зазначав, що нормативна грошова оцінка визначена відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку землі. У Кременчуцької міської ради відсутній обов`язок самостійно визначати розмір нормативної грошової оцінки в договорі, відносини між орендодавцем та орендарем з моменту підписання договору є договірними. Орендар не звертався до орендодавця з пропозицією внести зміни до договору, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що положення договору оренди в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати не відповідають положенням законодавства чинного на момент укладення такого договору оренди, а саме - рішенням Кременчуцької міської ради, якими було затверджено інший розмір нормативної грошової оцінки, аніж той, що вказаний у договорі, що є підставою для визнання таких положень договору недійсними.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, пов`язані із орендною землі, що, відповідного до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі , регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це визначено у статті 21 закону України Про оренду землі .

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України)

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст.629 ЦК України)

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави для визнання правочину недійсним унормовані статтею 215 Цивільного кодексу України, за приписами якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до господарського суду, позивач просить визнати недійсними пункти 5 та 9 договору оренди землі від 17.10.2017 в частині визначення розміру нормативної грошової оцінки та в частині визначення щорічного розміру орендної плати.

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель , для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок.

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Частиною 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель визначають, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В даному випадку, при укладенні спірного договорі від 17.10.2017, дані про розмір нормативної грошової оцінки землі, що містить в пункті 5, відповідають витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.08.2017 №389/0/212-17, наданого Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, м.Горішні Плавні Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Таким чином, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, є необґрунтованим.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в яких був би зазначений інший розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а ніж та, яка була використана в договорі оренди землі від 17.10.2017. Також матеріали справи не містять доказів щодо затвердження Кременчуцькою міською радою іншого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 5310436100:02:0036:0470, ніж того, що був визначений сторонами в пункті 5 спірного договору.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо самостійного визначення та розрахування розміру нормативної грошової оцінки на момент укладення договору оренди від 17.10.2017.

Щодо посилань як в позовній заяві так і в рішенні господарського суду, як на підставу визнання недійсними відповідних пунктів договору оренди: рішення Кременчуцької міської ради від 23.09.2018 «Про оренду плату за землю в м.Кременчуці» ; рішення Кременчуцької міської ради від 29.05.2012 «Про розгляд протесту прокурора м.Кременчука від 23.01.2012 №94-908вих.12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області» ; рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 «Про розгляд протесту прокурора м.Кременчука від 23.01.2012 №94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області» ; рішення Кременчуцької міської ради від 11.05.2017 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області; рішення Кременчуцької міської ради від 13.12.2018 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11.05.2017 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області, яким запроваджувався графік введення в дію нормативної грошової оцінки земель міста» , і які покладено в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір оренди земельної ділянки було укладено між сторонами у справі після прийняття вищезазначених рішень і договір не містить посилань на вказані рішення. Водночас, умовами договору оренди земельної ділянки чітко визначено розмір орендної плати, який підлягає стягненню з орендаря за користування земельною ділянкою.

Таким чином, зважаючи на договірні правовідносини між позивачем та відповідачем, в даному випадку пріоритетному застосуванню підлягають положення Земельного законодавства, Закону України Про оренду землі, Закону України Про оцінку землі , Податкового кодексу України, якими закріплено, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки здійснюється лише шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тож, прийняття міською радою вищезазначених рішень не призводить до їх автоматичного та обов`язкового застосування під час розрахунку орендної плати, без оформлення відповідного витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Аналізуючи норми наведеної статті колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку позивач не визначив та не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином спірний договір суперечить засадам ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

З огляду на вищенаведене, позивач жодним чином не довів, що відповідачем вчинено правочин із порушенням норм Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, інтересів держави і суспільства, його моральним засадам, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували незаконність дій відповідача.

Таким чином, судом першої інстанції не надана правова оцінка усім наявним у матеріалах справи доказам, наслідком чого стало не встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору. В той же час, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому вказана скарга підлягає задоволенню.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 у справі №917/934/21 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі пункту 2 частини четвертої, частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, скасуванням рішення суду першої інстанції і ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 10.215,00 грн підлягає стягненню з ФОП Костюк В.В. на користь відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подачу позову відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 3 ч. 1 ст. 277, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 у справі №917/934/21скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця Костюка Віталія Васильовича - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Костюка Віталія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 ) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, м.Кременчук Полтавської області, пл. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 24388300) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 10.215,00 гривень.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07.02.2022

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота