Ухвала

від 07.02.2022 по справі 913/59/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 лютого 2022 року м.Харків Справа № 913/59/22

Провадження №34/913/59/22

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши матеріали позовної заяви у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД , м. Старобільськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця Бірюкова Олександра Володимировича , м. Старобільськ Луганської області,

про витребування майна та стягнення 36 720 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бірюкова Олександра Володимировича, в якій просить витребувати із незаконного володіння відповідача торгівельний модуль №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) площею 450,3 кв. м за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16, і належить на праві власності позивачу. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 36 720 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) площею 450,3 кв. м, яке розташоване за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16.

На підставі рішення Господарського суду Луганської області від 14.01.2021 у справі №913/528/20, яке набрало законної сили 24.03.2021, було розірвано Договір оренди від 01.09.2013, укладений між ТОВ фірма Вікторія ЛТД та ФОП Слєпченко І.М., щодо оренди в тому числі приміщення ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) площею 450,3 кв. м, яке розташоване за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16.

Як зазначає позивач, з 24.03.2021 його право власності щодо вказаного приміщення ринку не обмежно жодними іншими речовими правами інших суб`єктів господарювання і не має перебувати у користуванні інших фізичних та юридичних осіб поза його волею.

Натомість, позивачем було встановлено, що до частини приміщення ринку, а саме торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, в якому здійснює роздрібну торгівлю товарами відповідач, у позивача відсутній безперешкодний доступ.

В зв`язку з чим, позивач 01.04.2021 направив відповідачу як фактичному користувачу торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м пропозицію щодо укладення Договору оренди з відповідним проектом Договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №92703341844021 від 01.04.2021.

Однак, позивач зауважує, що відповідач жодним чином не відреагував на його пропозицію та Договір оренди торгівельного приміщення з позивачем не уклав. Також позивач стверджує, що відповідач самовільно обмежив доступ для власника до торгівельного модулю шляхом демонтажу запірного пристрою та встановлення своїх замків.

Позивач наголошує, що такі дії відповідача стали підставою для звернення директора товариства Слєпченко Р.В. до Старобільського РУН ГУНП в Луганській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення з незаконного зайняття 01.04.2021 торгівельних палаток, які належать позивачу, за яким у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №42011132580000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В свою чергу, позивач звертає увагу, що під час надання пояснень співробітникам поліції Бірюков О.В. не навів законних підстав для користування чужою власністю та не зміг надати будь-яких документів з цього приводу.

Як вважає позивач, в наслідок порушення відповідачем його права власності за період з 01.04.2021 по 01.01.2022 ним не одержано прибуток (втрачено вигоду) з надання в оренду торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м.

При цьому, позивач вказує, що отримував дохід від надання в оренду торгівельних площ у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) іншим орендарям виходячи з вартості оренди 1 кв. м навісу для торгівлі з прибудованими палатками в розмірі 150 грн. 00 коп. на місяць.

За таких обставин позивач вважає, що на даний час наявна можливість витребування із незаконного володіння відповідача торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, а також стягнення з останнього суми завданої позивачу майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 36 720 грн. 00 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Крім того, позивач надав розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, відповідно до якого: 1) судовий збір складає 2 481 грн. 00 коп., 2) витрати на професійну правничу допомогу - 20 000 грн. 00 коп.

При цьому, позивач вказав, що має намір подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 справу №913/59/22 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Суд зауважує, що за приписами ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну.

У поданій позовній заяві позивач зазначає ціну позову в розмірі 36 720 грн. 00 коп., включаючи до неї лише суму майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що крім вимоги про стягнення майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 36 720 грн. 00 коп. позивач просив також витребувати із незаконного володіння відповідача торгівельний модуль №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16.

Натомість, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Такий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

За таких обставин, ціна позову в даній справі має включати суму грошових коштів, яка стягується та вартість торгівельного модулю, який позивач просить витребувати із незаконного володіння відповідача.

Таким чином, позивач не коректно визначив ціну позову в даній справі, оскільки не включив до неї суму вартості торгівельного модулю.

При цьому, саме від ціни позову залежить і сума судового збору, яку має сплатити позивач при поданні позовної заяви до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіркою позовних матеріалів встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 720 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та про витребування із незаконного володіння відповідача торгівельного модулю.

Статтею 181 ЦК України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, позовна вимога про витребування торгівельного модулю у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір за неї сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

За таких обставин, за подання до господарського суду позовної заяви із заявленими позовними вимогами позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, до якої включено 36 720 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та вартість вищевказаного торгівельного модулю, але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано платіжне доручення №595 від 26.01.2022 про сплату судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп., тобто як 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022, а отже без врахування вартості торгівельного модулю.

Відтак, позивачем до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, що є порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

В зв`язку з чим, позивачу слід доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про витребування із незаконного володіння відповідача торгівельного модулю.

При цьому, наразі суд не має можливості точно визначити суму такого судового збору, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підтвердження вартості торгівельного модулю, який позивач просить витребувати у відповідача, на момент звернення до суду з позовною заявою.

В свою чергу, вартість майна визначається відповідно до положень Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні.

Статтею 3 даного Закону унормовано, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Проте, позивач при поданні позовної заяви не надав суду звіт про оцінку майна - торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16.

В свою чергу, звіт про оцінку майна є важливими при розгляді питання про прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки вартість майна прямо впливає на визначення ціни позову та, відповідно, суму судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на вказане, позивач в цілому має сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, до якої включено як 36 720 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), так і вартість вищевказаного торгівельного модулю, але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пункт 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначає, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет і підстави заявленого позову, суд приходить до висновку, що позивачем не викладені обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення даного спору, а саме щодо вартості торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16.

Положеннями ч. 2 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що йому на праві приватної власності належить приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) площею 450,3 кв. м, яке розташоване за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16, до якого входить торгівельний модуль №2 площею 27,2 кв. м.

На думку позивача, право власності на вказане майно підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №26366764 від 10.06.2010.

Натомість з наданої позивачем копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26366764 від 10.06.2010 вбачається, що він був дійсний протягом трьох місяців, тобто наразі не підтверджує право позивача на майно.

Також позивач вказував, що з 24.03.2021 його право власності щодо вказаного приміщення ринку не обмежно жодними іншими речовими правами інших суб`єктів господарювання. Натомість, позивачем було встановлено, що до частини приміщення ринку, а саме торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, в якому здійснює роздрібну торгівлю товарами відповідач, у позивача відсутній безперешкодний доступ. Оскільки відповідач як фактичний користувач торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. самовільно обмежив доступ для власника до торгівельного модулю шляхом демонтажу запірного пристрою та встановлення своїх замків.

До того ж, позивач звертав увагу, що під час надання пояснень співробітникам поліції Бірюков О.В. не навів законних підстав для користування чужою власністю. При цьому, позивач стверджував, що за період з 01.04.2021 по 01.01.2022 ним не одержано прибуток (втрачено вигоду) з надання в оренду торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м., саме в зв`язку із здійснення в ньому торгівлі відповідачем.

Окрім того, позивач зазначав, що отримував дохід від надання в оренду торгівельних площ у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) іншим орендарям виходячи з вартості оренди 1 кв. м навісу для торгівлі з прибудованими палатками в розмірі 150 грн. 00 коп. на місяць.

Частинами 1, 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Проте, позивач на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, не додав до позовної заяви доказів, які б підтверджували право власності позивача на приміщення ринку, зокрема, Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на момент звернення з позовом та Свідоцтва про право власності Серії ССА 549938 від 23.12.2004, яке було підставою для виникнення права власності на цей об`єкт.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження обставин щодо того, що з 24.03.2021 його право власності щодо вказаного приміщення ринку не обмежно жодними іншими речовими правами інших суб`єктів господарювання (таким доказом, наприклад, може бути Витяг з державного реєстру обтяжень нерухомого майна); відсутності безперешкодного доступу до торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м у позивача через самовільне обмеження відповідачем доступу до торгівельного модулю шляхом демонтажу запірного пристрою та встановлення своїх замків та здійснення фактичного користування в період з 01.04.2021 по 01.01.2022 торгівельним модулем №2 площею 27,2 кв. м. шляхом роздрібної торгівлі товарами саме відповідачем (ні пояснення Бірюкова О.В. співробітникам поліції, ні з Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань таких обставин не містять); не наведення законних підстав для користування чужою власністю під час надання пояснень співробітникам поліції Бірюковим О.В. (у поясненнях Бірюков О.В. вказав, що в 2021 році уклав Договір оренди кіоску з ОСОБА_2 та сплачує орендну плату); визначення орендної плати за користування торгівельною площею у приміщенні ринку виходячи з вартості оренди 1 кв. м навісу для торгівлі з прибудованими палатками в розмірі 150 грн. 00 коп. на місяць (в матеріалах позовної заяви відсутнє відповідне рішення уповноваженого органу про затвердження розміру ставок орендної плати).

Таким чином, в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не надані докази на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Проте, позивачем в порушення вимог процесуального закону не наведено в позовній заяві ідентифікаційний номер відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця).

Крім того, п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В позовній заяві позивач наводить розрахунок сум, що стягується, вказуючи, що кількість місяців у періоді становить 9, при цьому зазначає період розрахунку з 01.04.2021 по 01.01.2022. В той же час, суд зауважує, що період в 9 місяців, який починається 01.04.2021, має закінчуватися 31.12.2021, що має бути враховано позивачем.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, встановлено, що надання послуг поштового зв`язку підтверджується розрахунковим документом встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

В пункті 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів іншим учасникам справи є оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, із зазначенням адреси і найменування адресата та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви, а також розрахунковий документ поштової установи (квитанція, фіскальний чек).

Разом з тим, судом встановлено, що позивач на підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу надав лише оригінал опису вкладення, який сам по собі не є належним доказом відправлення позовної заяви з додатками іншій стороні, що не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вказані недоліки, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД без руху з наданням заявникові 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення наведених недоліків.

Позивачу у вказаний строк слід надати до суду заяву про усунення недоліків, в якій: 1) зазначити ціну позову з урахуванням як 36 720 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), так і вартості торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16; 2) викласти обставини щодо вартості вказаного торгівельного модулю; 3) вказати ідентифікаційний номер відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця) ; 4) навести розрахунок сум, що стягується, з урахуванням того, що період в 9 місяців, який починається 01.04.2021, закінчується 31.12.2021.

Разом із заявою про усунення недоліків позивачу слід надати суду належні докази на підтвердження обставин: 1) щодо вартості торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16 (звіт про оцінку майна станом на момент звернення позивача до суду); 2) відносно права власності позивача на приміщення ринку, яке включає торгівельний модуль №2 (Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на момент звернення з позовом, Свідоцтво про право власності Серії ССА 549938 від 23.12.2004 тощо); 3) стосовно відсутності обмежень з 24.03.2021 права власності позивача щодо приміщення іншими речовими правами інших суб`єктів господарювання (Витяг з державного реєстру обтяжень нерухомого майна); 4) щодо відсутності безперешкодного доступу до торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м у позивача через самовільне обмеження відповідачем доступу до торгівельного модулю шляхом демонтажу запірного пристрою та встановлення відповідачем своїх замків; 5) відносно здійснення фактичного користування в період з 01.04.2021 по 31.12.2021 торгівельним модулем №2 площею 27,2 кв. м. шляхом роздрібної торгівлі товарами саме відповідачем; 6) стосовно не наведення законних підстав для користування чужою власністю під час надання пояснень співробітникам поліції Бірюковим О.В.; 7) щодо визначення орендної плати за користування торгівельною площею у приміщенні ринку виходячи з вартості оренди 1 кв. м навісу для торгівлі з прибудованими палатками в розмірі 150 грн. 00 коп. на місяць (таким доказом може бути відповідне рішення уповноваженого органу про затвердження розміру ставок орендної плати); 8) оригінали розрахункових документів поштової установи (квитанція, фіскальний чек, накладна тощо), якими підтверджується відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Крім того, позивач має надати докази сплати судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, до якої включено як 36 720 грн. 00 коп. майнової шкоди у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), так і вартість торгівельного модулю №2 площею 27,2 кв. м, що розташований у приміщенні ринку (навісу для торгівлі з прибудованими торгівельними палатками) за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Ватутіна, б. 16, але не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 80, 162-164, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків з доказами направлення іншій стороні.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма Вікторія ЛТД , що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч. 3 ст. 174 ГПК України); якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 07.02.2022 та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Іванов