Постанова

від 25.01.2022 по справі 522/7771/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3334/22

Номер справи місцевого суду: 522/7771/20

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів:Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс», товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Донцова Д.Ю.,повний текст рішення складений 18 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс», товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс» (далі ТОВ «Алваз Лоджистікс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» (далі ТОВ «Медлоджистікс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив:

- скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.2020 року про припинення трудового договору (контракту);

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс»;

- стягнути з ТОВ «Алваз Лоджистікс» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

- скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору (контракту);

- поновити ОСОБА_1 на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс»;

- стягнути з ТОВ «Медлоджистікс» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути солідарно з ТОВ «Алваз Лоджистікс» та ТОВ «Медлоджистікс» моральну шкоду у розмірі 95000 грн.;

- скасувати запис у трудовій книжці серія номер НОМЕР_2 щодо незаконного розірвання з ОСОБА_1 трудового договору.

В обґрунтування свого позову зазначив, що03.01.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алваз Лоджистікс» укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс». Згодом, ОСОБА_1 за сумісництвом був прийнятий експедитором до ТОВ «Медлоджистікс».

12.03.20 р. позивач підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді начальника групи регламенту 1 ремонтного зенітного ракетного дивізіону 38 зенітного ракетного полку Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .

22.04.20 р. позивач отримав поштове відправлення від ТОВ «Алваз Лоджистікс» з листом, наказом керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України та розрахунковим листком за березень 2020 року.

Також, 22.04.20 р. позивач отримав поштове відправлення від ТОВ «Медлоджистікс» з листом, наказом керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України та розрахунковим листком за березень 2020 року.

Позивач вважає наказ керівника ТОВ «Алваз Лоджистікс» про припинення трудового договору та наказ керівника ТОВ «Медлоджистікс» про припинення трудового договору незаконними та такими, що порушують права позивача.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Скасовано наказ керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.2020 року про припинення трудового договору.

Стягнуто з ТОВ «Алваз Лоджистікс» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 84427,20 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасовано наказ керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс».

Стягнуто з ТОВ «Медлоджистікс» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 12300,00 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасовано запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з посади експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс» на підставі наказу ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 21.03.2020 року.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Алваз Лоджистікс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не було надано доказів про те, що його призвали, мобілізували, тобто він буде виконувати державні або громадські обов`язки, на яку поширюються положення ст. 119 КЗпП України та звільнення позивача було проведено у зв`язку з прийняттям (вступом) на військову службу, як зазначено в п. 3 ст. 36 КЗпП України, а не за призивом.

Також, не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Медлоджистікс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що позивачем був пропущений місячний строк звернення до суду, також зазначає, що наказ про припинення трудового договору з ОСОБА_1 був виданий у відповідності до вимог закону.

У своєму відзиві на апеляційні скарги, ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційних скарг такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Маркарова І.Р., представника ТОВ «Медлоджистікс», а також ТОВ «Алваз Лоджистікс», ОСОБА_1 , представника військової частини НОМЕР_1 ,Жовтого С.А.,перевіривши доводиапеляційних скарг,дослідивши матеріалисправи,законність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційних скаргі заявленихвимог,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга ТОВ«Алваз Лоджистікс»підлягає задоволенню,апеляційна скаргаТОВ «Медлоджистікс»підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дост. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу № 5 від 03.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс» (а.с. 26 т.1).

З 01.06.2018 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду експедитора в ТОВ «Медлоджистікс» за сумісництвом.

03.02.2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс» наказом №2 від 03.02.2020 року (а.с. 236 т.1).

12.03.2020 року відповідно до наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №58 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки прийнято та призначено старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаду начальника групи регламенту 1 ремонтного зенітного ракетного дивізіону38 зенітного ракетного полку Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил Українивійськової частини НОМЕР_1 (а.с. 13, 11 т.1).

31.03.2020 року наказом керівника ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора у зв`язку із прийняттям на військову службу в порядку п. 3 ст. 36 КЗпП України (а.с. 15 т.1).

31.03.2020 року наказом керівника ТОВ «Медлоджистікс» №1 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора у зв`язку із прийняттям на військову службу в порядку п. 3 ст. 36 КЗпП України (а.с. 16т.1).

Звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України проведено наказами відповідачів від 31 березня 2021 року у зв`язку із призовом його на військову службу.

З підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, трудовий договір може бути припинений у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову), крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Зі змісту цієї правової норми вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни початку та завершення мобілізації, демобілізації та час дії особливого періоду.

За таких підстав, колегія суддів приходить висновку про те, що позовні вимоги в частині поновлення на роботі, заявлені ОСОБА_1 до ТОВ «Медлоджистікс» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно вимог ст. 235 ч. 3 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови КМ України від 08.02.95 року N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даній справі звільнення.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Постанови N 100).

Як вбачається з довідкиТОВ «Медлоджистікс»про середній заробіток експедитораТОВ «Медлоджистікс»від 23.09.2020 р. заробітна плата позивача за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують його звільненню (січень-лютий 2020 року) становила 1230,00 грн. (630,00 грн. + 600,00 грн.), тому середньоденна (годинна) заробітна плата для обчислення оплати часу вимушеного прогулу складає 30,00 грн. (1230,00 грн.: 41 робочих днів) (а.с. 87).

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у ТОВ «Медлоджистікс»працював 1 годину на день при п`ятиденному тижні.

Виходячи, що позивач був незаконно звільнений 31 березня 2020 року з посади експедитора ТОВ «Медлоджистікс», та його позовні вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню, також підлягає задоволенню позовні вимоги в частині виплати працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8340,00 грн. (30,00 грн. х 278 днів /з 31 березня 2020 року і по день постановлення рішення суду першої інстанції 14 травня 2021 р./) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок середнього заробітку, колегія суддів вважає такими що підлягає задоволенню, з урахуванням середньогодинної заробітної плати та кількості робочих днів у відповідності до Постанови КМ України від 08.02.95 року N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Медлоджистікс» щодо пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 , колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розкривши поняття права на справедливий судовий розгляд в контексті права на доступ до суду, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці зазначає, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Belesandothers v. theCzechRepublic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), п.49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у пункті 1 статті 6 представлено «право на суд», разом із «правом на доступ до суду», тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. theUnitedKingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), п.36).

«Право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), п.59; DeGeouffredelaPradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), п.28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], п.229).

Європейський Суд в своїх рішеннях підкреслює, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним та ілюзорним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), п.п.36,38).

В той же час, за певних обставин справи практичний та ефективний характер цього права може бути порушено через суворе трактування процесуального правила «надмірний формалізм».

Визначаючи критерії «надмірного формалізму», Європейський Суд з прав людини у справі «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), рішення від 5 квітня 2018 року, наголосив на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, попереджатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду.

При цьому у практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це, зазвичай, відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

Оцінювання скарги на надмірний формалізм у рішеннях національних судів зазвичай буде результатом розгляду справи в цілому, з урахуванням конкретних обставин такої справи. При проведенні оцінювання Суд часто наголошує на питаннях «юридичної визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятним застосуванням процесуальних формальностей.

Зокрема, Суд зазначає, що є порушення права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (п.п.96-98).

З матеріалів справи вбачається, що первинний позов було подано до суду 15 травня 2020 року, в якому ТОВ «Медлоджистікс» зазначено в якості відповідача, та позовні вимоги містять обґрунтування незгоди зі звільненням з посади експедитора ТОВ «Медлоджистікс». В подальшому ОСОБА_1 16.09.2020 року збільшив позовні вимоги, заявляючи також про скасування наказу, поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ТОВ «Медлоджистікс» (а.с. 71т.1).

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року, первинний позов ОСОБА_1 залишено без руху з підстав відсутності підпису, однак на виконання вимог суду ОСОБА_1 подав виправлений позов, який в подальшому було розглянуто судом (а.с. 96-97, 99-106т.1).

Отже, встановлені в національному законі обмеження не повинні обмежувати «право на суд» - право на судовий розгляд справи щодо «цивільних прав та обов`язків», разом з «правом на доступ до суду» - правом звертатися з цивільними скаргами, які надані особам, та складають єдине ціле у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права.

За наведених підстав, колегія суддів прийшла до висновку про те, що ОСОБА_1 заявляючи позовні вимоги до ТОВ «Медлоджистікс» не пропустив місячний термін на звернення до суду з позовом.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Медлоджистікс» про те, що умовами контракту не вбачається, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду за призивом, а тому на нього не поширюються вимоги ст. 119 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставними за наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

ОскількиУказом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» й саме з того часу в Україні діє особливий період, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Таким чином позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, а тому у ТОВ «Медлоджистікс» не було законних підстав для звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу. Отже, наявність чинного контракту, укладеного позивачем з МО України 12 березня 2020 року на проходження військової служби не на професійній основі строком на три роки, створює підстави для висновку про поширення на позивача гарантій, встановлених частиною третьою статті 119 КЗпП України щодо збереження попереднього місця роботи, посади і середнього заробітку на строк дії контракту та відсутність підстав для припинення трудового договору у зв`язку із вступом позивача на військову службу згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України.

За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ «Медлоджистікс», та ухвалення нового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 8340 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу, одночасно відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі на посаді начальнику відділу експедиторів, та стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу з ТОВ «Алваз Лоджистікс» суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Алваз Лоджистікс» на посаді начальнику відділу експедиторів, та 03.02.2020 року за його згодою був переведений у тому ж товаристві з обмеженою відповідальністю на посаду експедитора.

31.03.2020 року наказом керівника ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора у зв`язку із прийняттям на військову службу в порядку п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_1 просив поновити його саме на посаді начальнику відділу експедиторів.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду у травні 2020 року, в якому просив скасувати наказ про звільнення та поновити його на посаді начальника відділу експедиторів у ТОВ «Алваз Лоджистікс» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 1-6т.1).

У відзиві наданим ТОВ «Алваз Лоджистікс», представником зазначено, що ОСОБА_1 03.02.2020 року було переведено на посаду експедитора у тому ж товаристві, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.42-54т.1).

Однак, ОСОБА_1 звертаючись досуду ззаявою прозбільшення позовнихвимог наполягавсаме напоновленні йогона посадіначальнику відділуекспедиторів,знаючи,що вінзаймав зовсіміншу посаду(а.с.74 т.1).

Задовольняючи позов про скасування наказу про звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поновити ОСОБА_1 не можливо з тих підстав, що поновлення може бути проведено на тій посаді, яку займав працівник до звільнення.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку, з тих підстав, що суд вирішивши відмовити у поновленні на посаді, одночасно вирішує питання про скасування наказу та стягнення середнього заробітку, виходячи з середньої заробітної плати саме на посаді експедитора, не звернувши увагу, що ОСОБА_1 просив скасувати наказ про звільнення та поновити його на зовсім іншої посаді.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що скасування наказу та поновлення на роботі є пов`язаними вимогами, а тому суд скасовуючи наказ про звільнення одночасно відмовляючи в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягуючи середній заробіток, не звернув уваги на предмет і підстави поданого позову, неповно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленнямобставин,які маютьзначення длясправи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Алваз Лоджистікс» підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга ТОВ «Медлоджистікс» підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, щоТОВ «Алваз Лоджистікс» звертаючись з апеляційною скаргу сплатив 2523 грн. (а.с. 171).

Враховуючи те, що апеляційна скаргаТОВ «Алваз Лоджистікс» підлягає задоволенню, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір сплачений ТОВ «Алваз Лоджистікс» за розгляд апеляційної скарги компенсується у розмірі 2523 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи у суді першої інстанції підлягало стягненню з ТОВ «Медлоджистікс» судовий збір у розмірі 2546,40 грн. (848,80+848,80 за розгляд 2 немайнових вимог та 848,80 за майнову вимогу).

За подання апеляційної скарги ТОВ «Медлоджистікс» повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3819,60 грн.

З урахуванням пропорційності задоволенні позовних вимог, колегія суддів приходить висновку про те, що за подання апеляційної скарги в частині стягнення середнього заробітку (майнова вимога) підлягала сплаті 884,88 грн. (848,80+50%= 1273,20 грн., та зменшенню на 30,5%).

З урахуванням встановленого, ТОВ «Медлоджистікс» повинно було сплатити за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції 5977,68 грн.

Однак, ТОВ «Медлоджистікс» за подання апеляційної скарги сплатив 6306 грн., з урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір у розмірі 328 грн. 32 коп. компенсується ТОВ «Медлоджистікс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 368,374,376,381-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс» задовольнити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2021 року скасувати.

Прийняти постанову.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс» - залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» - задовольнити частково.

Скасувати наказ керівника підприємства товариства зобмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» №1 від 31 березня 2020 року про припинення трудового договору.

Поновити ОСОБА_1 на посадіекспедитора товаристваз обмеженоювідповідальністю «Медлоджистікс».

Судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс» (ЄДРПОУ 40907631) за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в розмірі 2 523 гривні.

Судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, компенсувати товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс» (ЄДРПОУ 40493229) за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в розмірі 328 гривень 32 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складений 07 лютого 2022 року.

Головуючий

Судді