Рішення

від 13.05.2021 по справі 522/7771/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7771/20

Провадження № 2/522/2759/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 15.05.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлоджистікс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03.01.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алваз Лоджистікс» укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс». Також, ОСОБА_1 за сумісництвом було прийнято експедитора ТОВ «Медлоджистікс». 12.03.20 р. позивач підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді начальника групи регламенту 1 ремонтного зенітного ракетного дивізіону 38 зенітного ракетного полку Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 . 22.04.20 р. позивач отримав поштове відправлення від ТОВ «Алваз Лоджистікс» з листом, наказом керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України та розрахунковим листком за березень 2020 року. 22.04.20 р. позивач отримав поштове відправлення від ТОВ «Медлоджистікс» з листом, наказом керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України та розрахунковим листком за березень 2020 року. Позивач вважає наказ керівника ТОВ «Алваз Лоджистікс» про припинення трудового договору та наказ керівника ТОВ «Медлоджистікс» про припинення трудового договору незаконними та такими, що порушують права позивача. Позивач просить суд скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.2020 року про припинення трудового договору, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс», стягнути з ТОВ «Алваз Лоджистікс» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору, поновити ОСОБА_1 на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс», стягнути з ТОВ «Медлоджистікс» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, стягнути солідарно з ТОВ «Алваз Лоджистікс» та ТОВ «Медлоджистікс» моральну шкоду у розмірі 95000 грн., скасувати запис у трудовій книжці серія номер НОМЕР_2 щодо незаконного розірвання з ОСОБА_1 трудового договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання 24.06.2020 року сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

08.09.2020 року від ТОВ «Алваз Лоджистікс» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 19.03.20 р. ОСОБА_1 надав директору підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» витяг із наказу Командувача військ оперативного командування «Південь» №58 від 12.03.20 р., з якого вбачається що ОСОБА_1 прийнято на військову службу у Збройних Силах України за контрактом осіб офіцерського складу та призначено, як старшого лейтенанта запасу на відповідну посаду. При цьому ОСОБА_1 ніяких заяв щодо зміни місця роботи, припинення трудового договору тощо не надавав. Документів стосовно призиву на військову службу, зокрема, мобілізаційного розпорядження чи витягу з резервного списку військових до ТОВ «Алваз Лоджистікс» не надавались. Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що позивач буде виконувати державні або громадські обов`язки, на які поширюються положення ст. 119 КЗпП України. Відповідач вважає, що припинення трудового договору з ОСОБА_1 є законним та відповідає нормам трудового права. Відповідач зазначає, що гарантії п. 3 ст. 119 КЗпП України не поширюються на позивача з огляду на те, що він самостійно прийняв рішення про проходження військової служби за контрактом, а не був призваний чи мобілізований в особливий період. Заявлену моральну шкоду відповідач вважає необґрунтованою та недоведеною.

У підготовче судове засідання 16.09.2020 року з`явились позивач, представник відповідачів та представник третьої особи.

16.09.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 02.12.2020 року з`явились позивач, представник відповідачів та представник третьої особи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

07.12.2020 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

10.12.2020 року сторони у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2020 року цивільну справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 10.02.2021 року з`явились позивач, представник відповідачів та представник третьої особи.

24.03.2021 року справа не розглядалась у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному.

У судове засідання 28.04.2021 року з`явились позивач, представник відповідачів та представник третьої особи.

У судове засідання 14.05.2021 року з`явились позивач, представник відповідачів та представник третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс» наказом №5 від 03.01.2017 р.

03.02.2020 року ОСОБА_1 переведено на посаду експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс» наказом №2 від 03.02.2020 року.

12.03.2020 року відповідно до наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №58 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на три роки прийнято та призначено старшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаду начальника групи регламенту 1 ремонтного зенітного ракетного дивізіону 38 зенітного ракетного полку Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » сухопутних військ Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 .

31.03.2020 року наказом керівника ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора у зв`язку із прийняттям на військову службу в порядку п. 3 ст. 36 КЗпП України.

31.03.2020 року наказом керівника ТОВ «Медлоджистікс» №1 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора у зв`язку із прийняттям на військову службу в порядку п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 36 проведено наказами відповідачів від 31 березня 2021 року у зв`язку із призовом його на військову службу.

Згідно пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України (у редакції, чинній на час призову та звільнення позивача з роботи) підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Статтею 119 КЗпП України (у редакції, чинній на час призову та звільнення позивача з роботи) визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд в листі від 13 липня 2018 року N 60-1543/0/2-18 роз`яснив, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Отже, Верховний Суд дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

За змістом частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, яка діяла на час призову та звільнення позивача з роботи), за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Наведені зміни до статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду" від 15 січня 2015 року N 116-19, що набрав чинності 08 лютого 2015 року.

Положення пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України та частини третьої статті 119 КЗпП України приведено у відповідність із частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Законом України N 433-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову, що набрав чинності 11 червня 2015 року.

Вказаним законом пункт 3 частини першої статті 36 КЗпП України викладено у новій редакції, за якою підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; у частині третій статті 119 КЗпП України слова "призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" замінено словами "призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період", а слова "до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року" - словами "до дня фактичної демобілізації".

Таким чином, за працівником, призваним на строкову військову службу після 08 лютого 2015 року (дня набрання чинності Законом України від 15 січня 2015 року N 116-19), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи доводи позивача, та відповідачів та як вбачається з матеріалів справи, суд приходить до висновку, що звільнення позивача відбулось незаконно, в порушення вимог трудового законодавства, а тому наказ керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.2020 року про припинення трудового договору та наказ керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору підлягають скасуванню. Позивача неможливо поновити на посаді начальника відділу експедиторів ТОВ «Алваз Лоджистікс» з огляду на те, що позивача було звільнено з посади експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс», з огляду на що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позовна вимога про поновлення позивача на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс» підлягає задоволенню. Також підлягає задоволенню позовна вимога про скасування запису в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з посади експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс» на підставі наказу ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 21.03.2020 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачів середнього заробітку за час проходження військової служби, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно вимог ст. 235 ч. 3 КЗпП При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Постанови КМ України від 08.02.95 року N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даній справі звільнення.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Постанови N 100).

Як вбачається з даних довідки ТОВ «АлвазЛоджистікс» про середній заробіток експедитора ТОВ «АлвазЛоджистікс» від 02.09.2020 р. заробітна плата позивача за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують його звільненню (січень-лютий 2020 року) становила 8442,70 грн. (4233,95 грн. + 4208,75 грн.), тому середньоденна (годинна) заробітна плата для обчислення оплати часу вимушеного прогулу складає 205,92 грн. (8442,70 грн.: 41 робочих днів).

Враховуючи той факт, що позивач був незаконно звільнений 31 березня 2020 року, тому підлягає виплаті працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 84427,2 грн. (205,92 грн. х 410 днів /з 31 березня 2020 року і по день постановлення рішення суду 14 травня 2021 р./) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Як вбачається з даних довідки ТОВ «Медлоджистікс» про середній заробіток експедитора ТОВ «Медлоджистікс» від 23.09.2020 р. заробітна плата позивача за останні 2 повні календарні місяці роботи, що передують його звільненню (січень-лютий 2020 року) становила 1230,00 грн. (630,00 грн. + 600,00 грн.), тому середньоденна (годинна) заробітна плата для обчислення оплати часу вимушеного прогулу складає 30,00 грн. (1230,00 грн.: 41 робочих днів).

Враховуючи той факт, що позивач був незаконно звільнений 31 березня 2020 року, тому підлягає виплаті працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12300,00 грн. (30,00 грн. х 410 днів /з 31 березня 2020 року і по день постановлення рішення суду 14 травня 2021 р./) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в розмірі 95000,00 гривень.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року N 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року N 4, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі (за правовідносинами, що виникли після 08.06.93 року) він оцінює пов`язані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Згідно абз. 1 п. 9 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року N 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач обґрунтовує моральну шкоду тим, що знаходиться в пригніченому стані, втратив віру в себе, відносини в середині сім`ї позивача погіршилися, проте не зазначає, якими доказами підтверджується розмір шкоди. Також позивачем не надано доказів причино-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідачів та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі згідно вимог ст. 430 ЦПК України повинно бути допущено до негайного виконання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь держави 5885,60 грн. судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 119, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 11-13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алваз Лоджистікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лоджистікс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Військова частина НОМЕР_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 31.03.2020 року про припинення трудового договору.

Стягнути з ТОВ «Алваз Лоджистікс» (ЄДРПОУ - 40907631) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 84427,2 грн. (вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять сім гривень двадцять копійок) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасувати наказ керівника підприємства ТОВ «Медлоджистікс» №1 від 31.03.20 р. про припинення трудового договору.

Поновити ОСОБА_1 на посаді експедитора ТОВ «Медлоджистікс».

Стягнути з ТОВ «Медлоджистікс» (ЄДРПОУ - 40493229) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 12300,00 грн. (дванадцять тисяч триста гривень) з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Скасувати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення з посади експедитора ТОВ «Алваз Лоджистікс» на підставі наказу ТОВ «Алваз Лоджистікс» №3 від 21.03.2020 року.

Стягнути з ТОВ «Алваз Лоджистікс» (ЄДРПОУ - 40907631) на користь держави судовий збір у сумі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят одна копійка).

Стягнути з ТОВ «Медлоджистікс» (ЄДРПОУ - 40493229) на користь держави судовий збір у сумі 4204,0 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18.05.2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов