Постанова

від 03.10.2007 по справі 20-2/231

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/231

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

03 жовтня 2007 р.                                                                                   № 20-2/231  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Михайлюка М.В.,

Рибака В.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 червня 2007 року у справі № 20-2/231 Господарського суду міста Севастополя за позовом Приватного підприємства "Фірма "Бонус", м. Севастополь, до Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7", м. Севастополь, за участю третьої особи на стороні відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, м. Севастополь, про спонукання до виконання пункту 2.6 договору оренди нерухомого майна № 94 від 30.05.2006 р., та за зустрічним позовом  Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7", м. Севастополь, до Приватного підприємства "Фірма "Бонус", м. Севастополь, за участю третьої особи на стороні позивача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, м. Севастополь, про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій у сумі 60 749,52грн.,

за участю представників сторін:

позивача –не з'явилися;

відповідача –не з'явилися;

третьої особи –не з'явилися;

встановив:

У вересні 2006 року позивач –Приватне підприємство "Фірма "Бонус" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7", за участю третьої особи на стороні відповідача –Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, про спонукання до виконання пункту 2.6 договору оренди нерухомого майна № 94 від 30 травня 2006 року.

Вказував, що на підставі рішення міської комісії з питань оренди комунального майна і наказом Голови Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 62 від 9 березня 2006 року між ним (орендарем) та Комунальним закладом "Севастопольська міська лікарня № 7" (орендодавцем) укладено договір оренди № 94 від 30 травня 2006 року  (за старою редакцією № 5 від 1 квітня 2001 року), відповідно до умов якого йому –позивачу передано в оренду нерухоме майно вбудованого приміщення другого поверху окремої будівлі Міської лікарні № 7, площею 617,40 кв.м., розташованої під № 11, по вул. Єрошенко, в м. Севастополі.

Посилаючись на ту обставину, що в ході ремонтно-будівельних робіт в приміщенні другого поверху окремої будівлі Міської лікарні № 7, ним, з дозволу орендодавця, проведено невід'ємні поліпшення орендованого приміщення, в наслідок чого різниця між первинною вартістю приміщення і вартістю приміщення станом на 31.03.2006 року становить 530 471 грн., позивач, з урахуванням пункту 3 договору № 94 від 30 травня 2006 року, просив зарахувати в рахунок орендної плати вартість невід'ємних поліпшень в сумі 255 012 грн.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання, передбачені п. 2.6 договору оренди № 94 від 30 травня 2006 року та зарахувати вартість невід'ємних поліпшень в сумі 255 012 грн. в рахунок орендної плати.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що поліпшення орендованого майна були здійснені в період дії договору оренди цього ж нерухомого майна № 5 від  1 квітня 2001 року, а тому їх вартість не може бути зарахована в рахунок орендної плати по договору № 94 від 30.05.2006 року, та пред'явив зустрічний позов до Приватного підприємства "Фірма "Бонус" про стягнення боргу по орендній платі, пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 27 березня 2007 року (суддя: Шевчук Н.Г.) первісний позов задоволено частково.

Зобов'язано відповідача виконати договірні зобов'язання, передбачені пунктом 2.6 договору № 94 оренди нерухомого майна від 30.05.2006 р., про зарахування на підставі п. 3 договору в рахунок орендної плати вартості поліпшень орендованого майна, здійснених Приватним підприємством „Фірма „Бонус” в сумі 198 867 грн., з урахуванням індексу інфляції. У задоволені решти позовних вимог сторін відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 червня 2007 року у справі № 20-2/231 (колегія суддів в складі: Гоголя Ю.М. –головуючий, Горошко Н.П., Плута В.М.) рішення господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані невиконанням відповідачем за первісним позовом умов п. 2.6 Договору № 94 про зарахування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна, в рахунок орендної плати.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, судові рішення мотивовані посиланнями на пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України та ненаданням доказів виконання сторонами умов пункту 2.6 Договору № 94 від 30 травня 2006 року, що є перешкодою для вирішення спору та підставою для залишення позову без розгляду.

У касаційній скарзі Комунальний заклад "Севастопольська міська лікарня № 7", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у даній справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30 травня 2006 року між КЗ "Севастопольська міська лікарня № 7" (орендодавцем) та ПП „Фірма „Бонус” (орендар) укладено договір № 94 оренди нерухомого майна –вбудованого приміщення другого поверху окремо розташованої будівлі Міської лікарні № 7, площею 617,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Єрошенко, 11.

За умовою пункту 8.3 Договору № 94 від 30 травня 2006 року сторони встановили, що цей договір є новою редакцією договору № 5 оренди нерухомого майна, укладеного між ними 1 квітня 2001 року, строк дії якого закінчився 1 лютого 2006 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, підтверджується актами приймання-передачі від 1 квітня 2001 року та від 30 травня 2006 року.

Відповідно до умов пункту 2.6 Договору № 94 від 30 травня 2006 року невід'ємні покращення об'єкту оренди здійснюються за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних затрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування об'єктом оренди.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що в квітні місяці 2001 року КЗ „Севастопольська міська лікарня № 7” та Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації надали згоду ПП „Фірма „Бонус” на виконання ремонтно-будівельних робіт в орендованому приміщенні, що підтверджується відповідними написами на листі ПП „Фірма „Бонус” № 53 від 03.04.2001 року та кошторисом витрат на проведення ремонту.

Згідно висновку експерта Приватного підприємства "Даинна-Крим-Консалтинг" від 1 лютого 2007 року про ідентифікацію покращень орендованого майна, що здійснені орендарем за рахунок власних коштів,  обсяги невід'ємних поліпшень вбудованих нежитлових приміщень другого поверху окремо розташованої під № 11 будівлі лікарні № 7 по вул. Єрошенко в м. Севастополі відповідають по обсягу затвердженим кошторисам і актам виконаних робіт, і їх вартість станом на 01.02.2007 р., з урахуванням фізичного зносу, становить 198 867 грн.

На підставі даного висновку експерта від 1 лютого 2007 року та враховуючи ту обставину, що пунктом 2.6 Договору № 94  від 30 травня 2006 року сторони передбачили право орендаря на зарахування вартості погоджених з орендодавцем невід'ємних поліпшень орендованого майна в рахунок плати за користування об'єктом оренди, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог за первісним позовом та відповідність цих вимог положенням статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Крім того судами вірно зазначено, що відсутність доказів виконання сторонами умов пункту 2.6 Договору № 94 від 30.05.2006 року є перешкодою для вирішення цього спору, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення зустрічного позову без розгляду.

При цьому господарські суди виходили з того, що відповідно до пункту 1 статті 188 та пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно  до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дані висновки грунтуються на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи і правильній юридичній оцінці наявних у ній доказів, а тому прийнятті судові рішення є законними та обгрунтованими.

Твердження касаційної скарги про те, що за умовами договору в редакції від 1 квітня 2001 року позивач не мав право на відшкодування витрат на невід'ємні поліпшення орендованого майна, а нова редакція Договору не створювала для сторін договору інші права і обов'язки, – не заслуговують на увагу, не грунтуються на матеріалах справи і не відповідають встановленим судами обставинам за якими сторони в пункті 2.6 Договору нової редакції № 94 від 30 травня 2006 року передбачили право орендаря на відшкодування вартості необхідних затрат на здійснення погоджених невіддільних покращень орендованого майна або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування об'єктом оренди.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу "Севастопольська міська лікарня № 7" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 червня 2007 року у справі № 20-2/231 залишити без змін.

Судді:                                                                             М.В. Михайлюк

                                                                                       В.В. Рибак

                                                                                              Н.Г. Дунаєвська