Рішення

від 25.01.2022 по справі 914/2058/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 Справа № 914/2058/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Транс-Авто", м.Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", м.Дубляни, Львівська область

до відповідача-2: Головного управління ДПС у Львівській області, м.Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Західне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області, м. Львів

про: звільнення майна з-під арешту

Суддя У.І. Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників:

Від позивача: А.М.Басик - представник

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Н.В.Ворошилова - представник

Від третьої особи: Н.О.Роман - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021, справу №914/2058/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 12.07.2021 позов залишено без руху.

02.08.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У період з 28.07.2021 до 01.09.2021 суддя У.І.Ділай перебувала у відпустці.

Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.09.2021.

Ухвалою від 28.09.2021 та від 12.10.2021підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 02.11.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 25.11.2021.

Ухвалою від 03.11.2021 замінено відповідача-2 ГУ ДПС у Львівській області в особі Жовківської державної податкової інспекції (код ЄДРПОУ 43143039) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090).

Ухвалою від 25.11.2021 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021.

Ухвалами від 09.12.2021, від 28.12.2021 та від 11.01.2021 розгляд справи відкладено.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2022 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи

Відповідач-1 в судове засідання 25.01.2022 повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи..

Представники відповідача-2 та третьої особи в судовому засіданні 25.01.2022 надали усні пояснення.

Про розгляд справи відповідач-1 належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач-1 протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача-1 про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач-1 не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

13.03.2012 між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш укладено кредитний договір №МKLNU3.5460.019, відповідно до якого банк надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти кредит в сумі 5810000,00 грн терміном користування до 12.03.2018 з процентною ставкою за користування кредитом 19% річних. 05 квітня 2012 року, 31 жовтня 2012 року та 30 листопада 2012 року між ними укладено додаткові угоди № 1, №2 та №3 до кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань 13.03.2012 між ПАТ Всеукраїнський банк розвитку та ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш укладено договір іпотеки № ZXR039523.5460.020., посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О.Р. за реєстровим № 179.

12.04.2012 та 07.12.2012 було укладено додаткові угоди до вказаного Договору іпотеки, предметом якого виступили:

-побутові приміщення, загальною площею 303,9 м.кв., позначені за планом земельної ділянки під літерою А-1, що знаходяться за адресою Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16.

-виробничий корпус, загальною площею 3647,1 м.кв., позначений за планом земельної ділянки під літерою А-1 що знаходяться за адресою Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16.

29 листопада 2017 року між Публічним акціонерним банком Всеукраїнський банк розвитку та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія укладено Договір № 79 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого до ТзОВ Галицька фінансова компанія перейшло право вимоги до ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів зазначених у Додатку № 1 до даного Договору.

30 листопада 2017 року між ТзОВ Галицька фінансова компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-Авто укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/17, згідно із яким до ТзОВ ЛВ-Транс-Авто перейшло право вимоги до ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів зазначених у Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з п. 30 Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійсненим у позасудовому порядку зокрема шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця.

Новий кредитор/іпотекодержатель - ТзОВ ЛВ-Транс-Авто у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань, скористався своїм правом іпотекодержателя та 14.02.2020 задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом реєстрації на нього права власності та став власником майна, а саме: виробничого корпусу, загальною площею 3647,1 м.кв., позначений за планом земельної ділянки під літерою А-1 що знаходяться за адресою Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16.

За твердженням позивача як з`ясувалось згодом, на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ (правонаступником якого є Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) перебуває виконавче провадження про стягнення з ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш заборгованості за кредитним договором. Управлінням накладено арешти на спірне нерухоме майно, що тепер перебуває у власності ТзОВ ЛВ-Транс- авто .

Окрім цього, ДПІ у Жовківському районі накладено арешт на нерухоме майно.

Листами від 11.02.2021 позивач звертався до відповідача-2 та третьої особи з клопотанням про зняття арешту, однак жодної відповіді так і не отримав.

Відповідно до позову позивач просить:

1.Зняти арешт накладений на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16) та належить на праві власності ТОВ ЛВ-Транс-Авто постановою про арешт майна серія та номер ВП N° 49822887, виданий 15.01.2016 .

2.Зняти арешт накладений на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16) та належить на праві власності ТОВ ЛВ-Транс-Авто постановою про арешт майна серія та номер ВП 42368794, виданий 05.03.2014 .

3.Зняти арешт накладений на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16) та належить на праві власності ТОВ ЛВ-Транс-Авто рішенням про арешт майна б/н виданий 14.10.2014.

Відповідач-2 заперечив проти позову, зазначивши таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року по справі №813/7011/14, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТзОВ ВП Укрзахідавтоспецмонташ .

Постанова була направлена до виконання у всі реєстраційні служби, які уповноважені проводити реєстрацію майна.

Відповідно до п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у передбачених випадках.

Як зазначив відповідач-2 станом на 01.11.2021 відсутні правові підстави припинення адміністративного арешту майна контролюючим органом.

Третя особа повідомила, що арешт накладений на виробничий корпус, загальною площею 3647,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю, постановою про арешт майна ВП № 49822887 від 15.01.2016 (Запис про обтяження № 21914574), на підставі постанови про арешт майна ВП № 49822887 від 15.01.2016, припинено 28.10.2021. Відтак, третя особа просить закрити провадження у справі в частині зняття арешту накладеного на виробничий корпус, загальною площею 3647,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20- Ю, постановою про арешт майна ВП № 49822887 від 15.01.2016.

Щодо зняття арешту накладеного на виробничий корпус, загальною площею 3647,1 м.кв., що знаходиться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю, постановою про арешт майна ВП № 42368794 від 05.03.2014 третя особа повідомила, що відповідно до інформації отриманої з Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження ВП № 42368794 з примусового виконання виконавчого листа №464/7776/13-ц, виданого 28.11.2013 Сихівським районним судом м. Львова, про солідарне стягнення з ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Всеукраїнський банк розвитку 6 494 352,59 грн. заборгованості за кредитним договором № МКІЛЧШ.5460.019 від 13.03.2012р.

05.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 42368794, якою накладено арешт на все майно ТзОВ Виробниче підприємство У крзахід автоспецм аш .

18.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту восьмого частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови).

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту восьмого частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови), арешт, накладений на майно боржника, не знімався.

Також третя особа зазначила, що статтею 60 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови) визначався чіткий перелік підстав зняття арешту з майна боржника. Таким чином третя особа просить відмовити в задоволенні позову в цій частині.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В частині зняття арешту накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП № 49822887 від 15.01.2016, на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул.Львівська, буд. 16), реєстраційний номер 1329226646236, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-авто провадження підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стосовно зняття арешту накладеного рішенням про арешт майна б/н від 14.10.2014 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, зокрема, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.11.2014 державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, а саме накладення податкової застави на підставі постанови №813/7011/14 від 20.10.2014 Львівського окружного адміністративного суду щодо повного арешту майна.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 зазначив, що відсутні підстави звільнення майна з адміністративного арешту, передбаченого ст. 94 ПК України.

Оцінюючи вказані доводи, суд відхиляє покликання про відсутність передбачених ст. 94 ПК України підстав звільнення майна з арешту, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1 ст. 41 Конституції України).

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Господарський суд зазначає, що право розпорядження власністю відповідно до ст. 1 Першого Протоколу є традиційним і фундаментальним аспектом права власності.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №922/476/20).

29 листопада 2017 року між Публічним акціонерним банком Всеукраїнський банк розвитку та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія укладено Договір № 79 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого до ТзОВ Галицька фінансова компанія перейшло право вимоги до ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів зазначених у Додатку № 1 до даного Договору.

30 листопада 2017 року між ТзОВ Галицька фінансова компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-Авто укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/17, згідно із яким до ТзОВ ЛВ-Транс-Авто перейшло право вимоги до ТзОВ Виробниче підприємство Укрзахідавтоспецмаш як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів зазначених у Додатку № 1 до даного Договору.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсними вищевказаних договорів чи визнання неукладеними в певній частині. Також відсутні докази про розірвання названих договорів.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України вбачається, що добросовісність набувача презюмується, набувач майна є добросовісним поки не буде доведено протилежне.

Таким чином, право власності на спірне нерухоме майно позивач набув за результатами відступлення права вимоги від первинного кредитора. Відтак, суд вважає, що право позивача на розпорядження на набуте ним майно є порушеним внаслідок державної реєстрації 13.11.2014 обтяження у вигляді арешту майна.

Відповідно до п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку з наданням відповідному контролюючого органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об`єктів права власності цієї третьої особи.

11.02.2021 позивач звертався до відповідача-2 та третьої особи з клопотанням про зняття арешту, яке останніми залишено без відповіді та задоволення.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Положеннями ч. 1-2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи те, що державна реєстрація обтяження майна повного арешту майна, яка була проведена за заявою відповідача-2, порушує право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-Авто на належне нерухоме майно, зокрема, позбавляє його власника права вільно розпоряджатися таким майном, а також те, що державна реєстрація обтяжень здійснювалася щодо майна податкового боржника, який станом на день розгляду справи не є власником спірного майна, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Щодо зняття арешту накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП 42368794 від 05.03.2014 суд зазначає таке.

За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною десятою статті 56 Закону України Про виконавче провадження виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Законом України Про виконавче провадження передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).

Разом з тим Закон України "Про виконавче провадження" установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи із вищенаведеного та зважаючи на обставини справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про зняття арешту накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП 42368794 від 05.03.2014 підлягає до задоволення.

Судовий збір покладається на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Зняти арешт накладений постановою про арешт майна серія та номер ВП 42368794 від 05.03.2014 на виробничий корпус, загальною площею 3647,1 кв.м, що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16), реєстраційний номер 1329226646236, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-Авто .

3.Зняти арешт накладений рішенням про арешт майна б/н від 14.10.2014 на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, буд. 16), реєстраційний номер 1329226646236, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-авто .

4.В частині зняття арешту накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП № 49822887 від 15.01.2016, на виробничий корпус, загальною площею 3 647,1 м.кв., що знаходяться за адресою: Пустомитівський район, с. Муроване, вулиця Вокзальна, буд. 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський район, м. Дубляни, вул.Львівська, буд. 16) та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ЛВ-Транс-авто - провадження закрити.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (80381, Львівська область, м.Дубляни, вул. Львівська, 16, ідентифікаційний код 33169349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Транс-Авто" (79070, м.Львів, вул.Г.Хокевича, 46/52, ідентифікаційний код 38627407) 6810,00грн судового збору.

6.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 04.02.2022.

Суддя Ділай У.І.