Постанова

від 09.10.2007 по справі 22-11/416-06-11397

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22-11/416-06-11397

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 жовтня 2007 р.                                                                                   № 22-11/416-06-11397  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж", м. Одеса (далі –ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж"),

на рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2007 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007

зі справи № 22-11/416-06-11397

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "АБІ Україна" (далі – ТОВ "АБІ Україна"), м. Київ, в особі приватної компанії "Космос", м. Одеса (далі –ПК "Космос")

до ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж"

про стягнення компенсації за порушення авторських прав у сумі 50 000 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПК "Космос" –Дребота М.М., Михайлової А.Д.,

ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" –Безверського Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

20.11.2006 ТОВ "АБІ Україна" в особі ПК "Космос" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" про стягнення компенсації за порушення авторського права у сумі 50 000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2007 (суддя Торчинська Л.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 (колегія суддів у складі: суддя             Лавренюк О.Т. –головуючий, судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.), позов задоволено: з ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" на користь ПК "Космос" стягнуто 50 000 грн. компенсації за порушення авторського права. Судові рішення мотивовано тим, що, оскільки відповідачем неправомірно використовувалася комп'ютерна програма ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition, позивач має право на стягнення компенсації за порушення його авторських прав відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі –Цивільний кодекс України) та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі –Закон).

ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і залишити позов без розгляду. Скаргу обґрунтовано тим, що ТОВ "АБІ Україна" не мало права на звернення до суду з відповідним позовом,  оскільки на момент вчинення правопорушення відповідачем позивачеві не було передано виключні майнові права на дозвіл чи заборону використання об'єкта авторського права –комп'ютерної програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition. Скаржником також зазначено, що встановлення спірних програм на комп'ютерах відповідача не може свідчити про факт їх використання у господарській діяльності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено:

- товариством з обмеженою відповідальністю "Абі Софтвер" (м. Москва Російської Федерації, далі –ТОВ "Абі Софтвер") та ТОВ "АБІ Україна" укладено ліцензійні угоди від 03.01.2005 № 03.01.Н5.05 та від 01.04.2006                   № 01.04.Н1.06, на підставі яких ТОВ "Абі Софтвер" передало ТОВ "АБІ Україна" виключне право на використання на території України програмного забезпечення, зазначеного в додатку № 1 до ліцензійних угод, зокрема, комп'ютерної програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition;

- згідно з додатковою угодою від 01.11.2006 № 3 до ліцензійної угоди  від 01.04.2006 № 01.04.Н1.06 пункт 1.4 зазначеної ліцензійної угоди викладено в іншій редакції, відповідно до якого ТОВ "Абі Софтвер" передало ТОВ "АБІ Україна" виключні права: на відтворення програмного забезпечення, на його розповсюдження шляхом першого продажу, відчуження в інший спосіб чи шляхом іншої передачі до першого продажу програмного забезпечення, на його рекламу, експорт та імпорт, а також на дозвіл чи заборону використовувати іншим особам програмне забезпечення, в тому числі комп'ютерну програму ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition, на території, зокрема, України;

- відповідно до довіреностей від 07.01.2006 № 07/01 та від 04.01.2007             № 4-01 ТОВ "АБІ Україна" надало ПК "Космос" право бути представником названого Товариства з питань порушення ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" авторських прав, зокрема, право бути представником у суді з усіма правами позивача та право одержання присудженого майна або грошей;

- 08.02.2006 головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Одеській області Данченком В.М. проведено перевірку дотримання ПП  "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" законодавства у сфері інтелектуальної власності, під час якої встановлено, що основним видом діяльності ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" є надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до курсового професійно-технічного навчання, яке здійснюється на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України від 14.02.2005 серії АБ № 121709;

- за результатами зазначеної перевірки складено акта від 08.02.2006                 № 03/06 про порушення вимог Закону, згідно з яким на 30 із 45 виявлених у ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" комп'ютерах встановлено неліцензійну програму ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition;

- ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" не подало суду доказів правомірності використання ним програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition.

Відповідно до статті 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Згідно зі статтею 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до статті 433 ЦК України та статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, комп'ютерні програми.

В абзаці шістнадцятому статті 1 Закону наведено визначення терміну "комп'ютерна програма", згідно з яким це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);  

Статтею 18 Закону передбачено, що комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Згідно з частинами першою-третьою статті 440 ЦК України, частиною першою, третьою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами.

В абзаці п'ятому статті 1 Закону визначено, що виключне право – це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Відповідно до статті 32 Закону:

автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону (частина перша);

за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються (частина третя).

Частиною восьмою статті 33 Закону передбачено, що усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані  суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

З огляду на те, що судовими інстанціями встановлено, що згідно з додатковою угодою від 01.11.2006 № 3 до ліцензійної угоди  від 01.04.2006       № 01.04.Н1.06 ТОВ "Абі Софтвер" передало ТОВ "АБІ Україна" виключні права, зокрема, на дозвіл чи заборону використовувати іншим особам програмне забезпечення, в тому числі комп'ютерну програму ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition, на території України,  а до господарського суду ТОВ "АБІ Україна" звернулося 20.11.2006, Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника щодо відсутності у названого Товариства права на звернення до суду з таким позовом.  

За приписами  статті 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.

Статтею 441 ЦК України передбачено способи використання твору, якими, зокрема, є відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, продаж, передання в найм (оренду) тощо, а також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім, зокрема, комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Право на вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм визначено у статті 24 Закону, згідно з частиною другою якої застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.

Стверджуючи, що фактом встановлення комп'ютерних програм на комп'ютери відповідача вже підтверджується факт використання ним таких програм у своїй господарській діяльності, господарські суди не надали оцінки посиланням ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" на те, що робочими навчальними планами курсового професійно-технічного навчання коледжу, що були надані суду як докази, не передбачено проведення професійної підготовки по роботі з системами оптичного розпізнавання текстів, до яких належить і комп'ютерна програма ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition, а також на те, що 08.02.2006 ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" та дочірнім підприємством "Інком-Одеса" укладено договір про співробітництво, відповідно до якого відповідачем придбано ліцензійне програмне забезпечення корпорації "COREL" на комп'ютерну програму COREL DROW v.11.

Пунктом "г" частини першої статі 52 Закону передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 Закону суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

В абзаці дев'ятому частини другої цієї ж статті 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених підпунктом "г" пункту 2 статті 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

З наведеного випливає, що стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості обчислення завданих правопорушенням збитків та отриманого порушником доходу.

Відтак під час визначення суми такої компенсації господарський суд має дослідити об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права, та в даному випадку з'ясувати: суму можливої винагороди за анало гічне використання спірного твору на умовах ліцензійного договору, яка встановлюва лася суб'єктом авторських прав за попередніми угодами або відповідає усталеній практи ці в даній сфері; обсяг порушення (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів) тощо.

Попередні ж судові інстанції, приймаючи рішення в частині визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі                     50 000 грн., підставою для стягнення саме такої суми компенсації зазначили розмір збитків, спричинених ТОВ "АБІ Україна" у вигляді можливої винагороди за аналогічне використання об'єкту на умовах ліцензійного договору, тобто упущеної вигоди в сумі 20 898 грн., проте задовольнили вимоги позивача повністю.

Крім того, як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "АБІ Україна" надало ПК "Космос" право бути представником названого Товариства з питань порушення ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" авторських прав, зокрема, право на одержання присудженого ТОВ "АБІ Україна" майна або грошей. Отже, суб'єктом звернення до суду з позовом про стягнення компенсації є ТОВ "АБІ Україна", а не ПК "Космос", на користь якої присуджено 50 000 грн. компенсації за порушення авторських прав названого Товариства.

Згідно з підпунктом 8 пункту 7 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 674 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 369, далі –Положення), державний інспектор відповідно до покладених на нього завдань проводить планові та позапланові перевірки суб'єктів господарювання у процесі використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних та виробництва дисків і матриць, а також використання експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення та у разі публічного і повторного виконання, сповіщення, демонстрації або використання іншим способом об'єктів авторського права і суміжних прав.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Положення з метою виконання покладених на нього завдань державний інспектор має право перевіряти у суб'єктів господарювання наявність дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження, прокату чи провадження іншої діяльності, пов'язаної з їх використанням.

Пунктом 24 Положення передбачено, що до акта перевірки додаються копії всіх документів та матеріалів перевірки, приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень, а у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення - копія протоколу.  

Статтею 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (зокрема, комп'ютерної програми), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Отже, у вирішенні даного спору судові інстанції повинні були з'ясувати, чи притягались до адміністративної відповідальності державним інспектором з питань інтелектуальної власності посадові особи ПП "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж", оскільки відповідні обставини мають значення для правильного вирішення спору зі справи, зокрема, для встановлення факту використання спірної комп'ютерної програми.

Таким чином, попередні судові інстанції, не з'ясувавши усіх обставин справи, припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2007 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 зі справи № 22-11/416-06-11397 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя                                                                                                В. Селіваненко

Суддя                                                                                                І. Бенедисюк                  

Суддя                                                                                                Б.Львов