Постанова

від 05.06.2007 по справі 22-11/416-06-11397

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22-11/416-06-11397

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р. Справа № 22-11/416-06-11397

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Михайлова А.Д., дов. б/н від 04.01.2007 р.

від позивача: Дребот, М.М., паспорт серії КК № 762185 від 14.11.2001 р.

від відповідача: Безверський Р.В., дов. б/н від 06.03.2007 р.

від відповідача: Солом'яний А.П., паспорт серії КЕ № 970182 від 09.03.98р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж” (далі по тексту – ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж”)

на рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2007 р.

по справі № 22-11/41606-11397

за позовом ТОВ „АБІ Україна” в особі приватного підприємства „Космос”

до ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж”

про стягнення компенсації за порушення авторський прав в розмірі 50 000 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду за захистом авторських прав ТОВ „АБІ Україна”, порушених діями відповідача, виявленими під час проведення перевірки від 08.02.2006 р. та з вимогою виплатити компенсацію за порушення авторського права у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2007 р. по справі № 22-11/416-06-11397 (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 50 000,00 грн. з посиланням на порушення відповідачем вимог Закону України „Про авторське право та суміжні права”.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, винести нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, обговоривши доводі апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ТОВ „АБІ Україна” належать виключні майнові авторські права на території України на комп'ютерну програму ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition.

На підставі ліцензійної угоди № 03.01.Н5.05 від 03.01.2005 р. та ліцензійної угоди № 01.04.Н1.06 від 1.04.2006 р., укладених між ТОВ „Абі Софтвер” та ТОВ „АБІ Україна”, ТОВ „АБІ Софтвер” передало ТОВ „АБІ Україна” виключне право на використання на території України програмного забезпечення, зазначеного в додатку № 1 до вказаних ліцензійних угод (зокрема, на комп'ютерну програму ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition).

Додатковою угодою № 3 до ліцензійної угоди № 01.04.Н1.06 від 01.11.2006 р. ТОВ „АБІ Софтвер” передало ТОВ „АБІ Україна” виключне право на використання програмного забезпечення, а також виключне право дозволяти та забороняти використання програмного забезпечення іншим особам на території України.

Згідно довіреності № 07/01 від 07.01.2006 р. та довіреності № 4-01 від 04.01.2007 р. ТОВ „АБІ Україна” надало ПК „Космос” доручення бути представником ТОВ „АБІ Україна” з питань порушення з боку ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж” виключних майнових авторських прав товариства на програмне забезпечення, зокрема, надало право бути представником в суді з усіма правами позивача та право одержання присудженого майна або грошей.

8 лютого 2006 року Головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Одеській області В.М. Данченко було проведено раптову перевірку дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності Приватним підприємством „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж”.

Під час проведення перевірки, державним інспектором було встановлено, що основним видом діяльності ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж” є надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до курсового професійно-технічного навчання. Навчання здійснюється на підставі ліцензії міністерства освіти та науки України серії АБ № 121709 від 14.02.2005 р.

Інспектором було перевірено три приміщення, де здійснювалось навчання, у яких виявлено 45 персональних комп'ютерів. При перевірці програмного забезпечення, встановленого на комп'ютерах, було виявлено 30 примірників неліцензійної комп'ютерної програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition.

За результатами перевірки було складено акт № 03/06 від 8.02.2006 р. про порушення вимог Закону України „Про авторське право та суміжні права”. Акт був підписаний, зокрема, директором ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України „Про авторське право та суміжні права” використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідач не надав суду авторського чи ліцензійного договору на використання комп'ютерної програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition або будь-яких інших доказів правомірного володіння цим об'єктом авторського права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що встановлення відповідачем комп'ютерних програм ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition на свої комп'ютери без отримання дозволу є порушенням прав ТОВ „АБІ Україна”, як суб'єкта авторського права.

Стаття 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права” передбачає, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути стягнена замість відшкодування збитків та стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

При визначенні розміру компенсації, суд прийшов до висновку про необхідність  врахування розміру збитків, спричинених ТОВ „АБІ Україна” у вигляді можливої винагороди за аналогічне використання об'єкту на умовах ліцензійного договору, тобто упущеної вигоди Відповідно до наказу директора ТОВ „АБІ Україна” № 23/12-3 від 23 грудня 2005 року ціна на екземпляри була встановлена на 2006 рік в розмірі 696,60 грн. Таким чином, використанням 30 екземплярів неліцензійного програмного забезпечення ТОВ „АБІ Україна” було спричинено збитки в розмірі 20 898,00 грн.

Визначаючи розмір компенсації, суд виходив також з кількості екземплярів неліцензійного програмного забезпечення, встановленого на комп'ютерах ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж”, з того, що неліцензійна продукція використовувалась у навчальних цілях та з метою отримання прибутку. Про те, що неліцензійні комп'ютерні програми використовувались у навчальних цілях, свідчить кількість виявлених екземплярів та той факт, що вони були встановлені на комп'ютерах в навчальних класах, що зафіксовано в акті перевірки від 08.02.2006 р.

Таким чином, враховуючи обсяг порушення та наміри відповідача, суд дійшов до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно виплати компенсації за порушення авторських прав в розмірі 50 000,00 гривень відповідають діючому законодавству та характеру вчиненого порушення.

Посилання відповідача на те, що у позивача на момент вчинення правопорушення було відсутнє право дозволяти чи забороняти використання комп'ютерної програми ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition іншим особам спростовується ч. 3 ст. 32 Закону України „Про авторське право та суміжні права” відповідно до якої за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, які ці права передаються і надає цій особі право дозволяти або забороняти використання твору іншим особам.

Отже нормою закону передбачено, що передання виключного права на використання твору автоматично надає особі невиключне право дозволяти або забороняти  використання твору іншим особам. Невиключне право забороняти протиправне використання, яке передається в такому випадку є своєрідною невід'ємною законодавчо встановленою гарантією та способом захисту отриманого права на використання.

На момент вчинення правопорушення  виключного права дозволяти або забороняти використання  комп'ютерної програми у позивача не існувало, але в нього існувало таке невиключне право дозволяти або забороняти використання комп'ютерної програми у відповідності до вказаної норми закону.

Крім того, право забороняти використання твору не має існувати на момент вчинення правопорушення, воно має належати особі на момент звернення до суду за захистом своїх прав в результаті протиправного використання об'єкту авторського права.

Посилання відповідача на той факт, що відповідно до свідоцтва серії Р    № 00503 від 13.12.2005 р. про внесення суб'єкта підприємницької діяльності до реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення ТОВ „АБІ Україна" є лише розповсюджувачем програмного забезпечення, яке виробляється ТОВ „АБІ Софтвер", не є обгрунтованим. Свідоцтво про внесення до реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення може підтвердити тільки право виробляти або розповсюджувати і не більше. Говорити про відсутність права забороняти або дозволяти використання на підставі того, що згідно вказаного свідоцтва ТОВ „АБІ України” є лише розповсюджувачем неможливо.

Твердження відповідача про те, що перевірка програмного забезпечення ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" була проведена 8 лютого 2006 року Державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Одеській області з метою виявлення неліцензійних продуктів корпорації „СОRЕL" та на підставі заяви стосовно перевірки законності використання програмного забезпечення тільки корпорації„СОREL” не має значення для вирішення справи, так як незважаючи на підстави проведення перевірки Державний інспектор з питань інтелектуальної власності відповідно до Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року має право перевіряти всі об'єкти авторського права, які знаходяться на підприємстві. Крім того, за результатами проведеної перевірки було складено акт від 8 лютого 2006 року підписаний представниками ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж". Вказаний акт та законність проведення перевірки відповідачем не оскаржувалося.

Посилання відповідача на те, що ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" фактично не використовувало в своїй діяльності комп'ютерну програму, так як сам факт наявності програми на комп'ютерах не є підтвердженням використання, не відповідає діючому законодавству.

Відповідно до статті 441 ЦК України використанням твору, зокрема, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі. Стаття 1 Закону України „Про авторське право та суміжні права" закріплює, що відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Тобто просто запис комп'ютерної програми на комп'ютер для тимчасового або постійного зберігання у придатній для зчитування формі є використанням твору, що фактично і здійснювалось ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" і фактично ними визнається.

Крім того, наведений відповідачем пункт 7 Оглядового листа ВГСУ від 22 січня 2007 року „Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" не може бути застосований в даному випадку, бо у пункті 7 зазначеного Оглядового листа ВГСУ йдеться про використання комп'ютерної програми встановленої на комп'ютері-сервері з інших комп'ютерів, підключених до даного сервера. В описаному випадку була встановлена одна програма на комп'ютері-сервері, а використання її з інших комп'ютерів фактично не є використанням в розумінні ст  441 України, бо є фактично використанням все тієї ж однієї програми, що й зазначено в Оглядовому листі ВГСУ. В даному ж випадку комп'ютери ПП „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж" не були об'єднані сервером, і на кожному з них стояла окрема комп'ютерна програма ABBY FINE READER 7.0 Professional Edition, що підтверджено актом перевірки.

Посилання в апеляційній скарзі на той факт, що судом було допущено порушення стосовно витребування у позивача обґрунтованого розрахунку компенсації за порушення авторського права, яке є необхідним судова колегія не приймає до уваги оскільки такий спосіб захисту авторського права як стягнення компенсації згідно статті 52 Закону України „Про авторське право та суміжні права" застосовується в випадках, коли конкретну суму збитків та доходу отриманого порушником авторського права визначити неможливо. Саме тому надання суду точного розрахунку ціни позову було неможливим і позивачем було надано обґрунтування ціни позову відповідно до Закону України „Про авторське право та суміжні права” та Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/117 від 10.04.2004 р.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись cm.cm. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.03.2007 р. по справі № 22-11/416-06-11397 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства „Одеський корпоративний комп'ютерний коледж” – без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                             Я.Ф Савицький

   Суддя                                                                                             Т.Я Гладишева