Рішення

від 01.02.2022 по справі 918/1188/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1188/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г. , при секретарі судового засідання Фесюка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "МТС"

до відповідача: Приватного підприємства "Влад-2011"

про стягнення заборгованості в сумі 89 424 грн 39 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

Описова частина:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "МТС" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Приватного підприємства "Влад-2011" про стягнення 89 424 грн 39 коп.

24 грудня 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1188/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "МТС" до відповідача Приватного підприємства "Влад-2011" про стягнення 89 424 грн 39 коп. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 18 січня 2022 року.

14 січня 2022 року через відділ канцелярії позивачем подано клопотання в додатках до якого долучено до матеріалів справи докази, на підтвердження понесених судових витрат.

18 січня 2022 року через відділ канцелярії від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, а також продовжити строк для подачі відзиву на позовну заяву, у зв`язку із отриманням позовної заяви в більш пізній термін ніж ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року розгляд справи по суті відкладено на 01 лютого 2022 року.

31 січня 2022 року через відділ канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній визнав позов, однак заперечив проти позову в частині нарахування штрафних санкцій.

01 лютого 2022 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неподанням позивачем відповіді на відзив на позовну заяву.

У судове засідання 01 лютого 2022 року сторони не забезпечили явку уповноважених представників хоча про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В той же час, стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що положення ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції та подання доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на закінчення наданих ГПК України строків для розгляду спору, з метою дотримання прав сторін на своєчасне вирішення спору, суд вважає матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення у даній справі.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

При цьому суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Беручи до увагу ту обставину, що відповідач та позивач належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Мотивувальна частина:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "МТС" (надалі - ТОВ "МП "МТС", Позивач) та Приватним підприємством "ВЛАД-2011" (надалі - ПП "Влад-2011", Відповідач) укладено у письмовій формі такі договори:

1) договір №5 від 28 вересня 2021 року про виконання сільськогосподарських робіт кормозбиральною технікою фірми "КЛААС" та розрахунки за них (надалі - Договір №5);

2) договір №7 від 22 жовтня 2021 року про виконання сільськогосподарських робіт кормозбиральною технікою фірми "КЛААС" та розрахунки за них (надалі - Договір №7).

На підставі Договору №5 було підписано акт приймання виконаних сільськогосподарських робіт від 18 жовтня 2021 року до договору №5 від 28 вересня 2021 року відповідно до якого сума виконаних робіт становить 72000, 00 грн (сімдесят дві тисячі гривень 00 копійок).

На підставі Договору № 7 було підписано акт приймання виконаних сільськогосподарських робіт від 22 жовтня 2021 року до договору № 7 від 22 жовтня 2021 року відповідно до якого сума виконаних робі становить 8 400, 00 грн.

Щодо умов договору №5 суд зазначає наступне.

Згідно п.5.4 Розділу 5 Договору №5, за прострочення оплати виконаної роботи, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п.2.1 Договору № 5, остаточна вартість робіт визначається в акті приймання виконаних сільськогосподарських робіт.

Відповідно до п.3.2 Договору № 5, остаточний розрахунок здійснюється не пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.5.5 Розділу 5 Договору №5, у випадку порушення Замовником умов оплати за виконані роботи (надані послуги), у відповідності до ст.625 ЦК України, Замовник сплачує виконавцю суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 24% річних від суми невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення.

Згідно п.5.6 Розділу 5 Договору № 5, відповідно до ч.б ст.232 ГК України, Сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором здійснюється протягом трьох років.

Відповідно до п.7.9 Договору № 5, термін дії договору встановлюється з дати його підписання і діє до повного виконання зобов`язань Сторонами.

Відповідно до п.7.10 Договору № 5, Сторони досягли згоди з усіх суттєвих умов договору.

На підставі Договору № 5 було підписано акт приймання виконаних сільськогосподарських робіт від 18 жовтня 2021 року до договору №5 від 28 вересня 2021 року відповідно до якого сума виконаних робіт становить 72 000, 00 грн.

Щодо умов договору № 7 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1 Договору № 7, остаточна вартість робіт визначається в акті приймання виконаних сільськогосподарських робіт.

Відповідно до п.3.2 Договору № 7, оплата наданих послуг здійснюється не пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт. При несвоєчасному розрахунку за надані послуги діють умови договору, передбачені п.5.4.

Відповідно до п.5.4 Розділу 5 Договору № 7, при несвоєчасному розрахунку за роботи, виконані Виконавцем, Замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період виникнення та існування заборгованості від усієї суми, належної до оплати, за кожен прострочений день, рахуючи з установленого строку розрахунку, а також штраф в розмірі 30% від суми договору.

Відповідно до п.7.8 Договору №7, термін дії договору встановлюється з дати його

підписання і діє до повного виконання зобов`язань Сторонами.

Відповідно до п.7.9 Договору №7, Сторони досягли згоди з усіх суттєвих умов договору.

На підставі Договору №7 було підписано акт приймання виконаних сільськогосподарських робіт від 22 жовтня 2021 року до договору №7 від 22 жовтня 2021 року відповідно до якого сума виконаних робіт становить 8 400, 00 грн.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ст. ст. 846, 853, 854 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов`язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Отримання коштів за виконання зобов`язання з виконання робіт є належним об`єктом судового захисту права позивача у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України, примушення відповідача до сплати яких є належним способом судового захисту в разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України), і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено вище, позивач свої зобов`язання за договорами виконав повністю, що підтверджується підписаними обома сторонами актами виконаних робіт, буз будь яких зауважень, також зазначені обставини підтверджуються і відзивом на позовну заяву, в якому відповідач визнав позов в частині основної суми боргу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалося вище, остаточно сума розміру наданих послуг визначається у актах прийманя-передачі виконаних робіт, а строк оплати наступає через один день після підписання таких актів.

Отже, враховуючи умови договору та обставини справи які наводилися вище, вбачається що, позивач виконав роботи, обумовлені договорами, на загальну суму 80 400, 00 грн, що підтверджується складеними та підписаними між сторонами актами виконаних робіт на вказану суму. Доказів здійснення розрахунків за виконані роботи на час розгляду справи відповідач суду не надав.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи в розмірі 80 400, 00 грн., з яких 72 000, 00 грн заборгованість яка виникла на підставі договору №5 від 28.09.2021 року та 8 400, 00 грн заборгованість яка виникла на підставі договору №7 від 22.10.2021 року.

Крім того, через неналежне виконання умов договору, позивач нарахував для відповідача пеню на суму боргу 72 000, 00 грн за період з 19.10.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 2 205, 37 грн та на суму боргу 8 400, 00 грн за період з 23.10.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 241, 64 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4. Договорів сторони домовились, що за прострочення оплати виконаної роботи, Замовник сплачує Виконавцю розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 447, 01 грн пені є обґрунтованими та підтвердженими, а відтак підлягають задоволенню.

Також, через неналежне виконання умов договору позивач нарахував для відповідача 24 відсотки річних на суму боргу 72 000, 00 грн за період з 19.10.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 3 077, 26 грн та на суму боргу 8 400, 00 грн за період з 23.10.2021 року по 22.12.2021 року в сумі 336, 92 грн.

Позивач нарахував відповідача інфляційні втрати на суму боргу 72 000, 00 грн за період листопада 2021 року в сумі 576, 00 грн та на суму боргу 8 400, 00 грн за період листопада 2021 року в сумі 67, 20 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 5.5. договору у випадку порушення Замовником умов оплати за виконані роботи (надані послуги) у відповідності до вимог статті 625 ЦК України, замовник сплачує виконавцю суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 24% (двадцять чотири відсотки) річних від суми невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення.

З зазначеного вбачається, що позивач та відповідач у відповідності до умов договору збільшили передбачений статтею 625 ЦК України розмір відсотків річних з 3% до 24%.

Відтак, нарахування позивачем на суму заборгованості 24% річних, що складає 3 414, 18 грн та 643, 20 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та відповідають умовам Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначених сум підлягають задоволенню.

Також, приймаючи рішення, судом враховані твердження відповідача щодо відмови у штрафних санкціях у зв`язку із карантином на усій території країни та як наслідком тяжким матеріальним становищем ПП "Влад-2011".

Разом з тим, суд зазначає, штрафні санкції у вигляді пені передбачені умовами договору та нормами закону, відтак підстав для звільнення відповідача від від повільності у суду немає, крім того нарахований розмір штрафних санкцій не є завищеним або безпідставним у порівнянні із сумою боргу.

За вказаних обставин твердження відповідача щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими, а тому судом до уваги не приймаються.

Щодо нарахованих позивачем для відповідача 24% річних та інфляційних втрат, суд роз`яснює, зазначені нарахування не є штрафними санкціями, а полягають у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

Отже, зазначені нарахування є гарантованими законом виплатами та не можуть бути зменшенні за рішенням суду.

Підсумовуючи зазначене вище, суд вказує на наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного обґрунтованого заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, до стягнення з ПП "Влад-2011" на користь ТОВ "Мале підприємство "МТС" підлягають 80 400, 00 грн основної суми боргу, 2 447, 01 грн пені, 3 414, 18 грн 24% річних та 643, 20 грн інфляційних втрат.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2021 року між ТОВ "МП "МТС" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЛІНІЯ ПРАВА" (Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (Договір).

В рамках даного Договору Клієнт уповноважує, а Об`єднання за цими повноваженнями надає Клієнту правничу (правову) допомогу (пункт 1 договору).

Згідно пункту 1 розділу 2 договору Клієнт сплачує Об`єднанню. гонорар за правничу (правову) допомогу, в розмірі 12 500, 00 грн.

На виконання умов зазначеного Договору сторонами було складено на підписано акт здачі-приймання надання правничих послуг від 30.12.2021 року, відповідно до якого на замовлення Клієнта Виконавцем надано професійну правничу допомогу на суму 12 500, 00 грн.

У відповідності до квитанції до прибуткового/касового ордера №3 від 30.12.2021 року позивачем було сплачено для АО "Лінія Права" за правову допомогу у справі №918/1188/21 12 500, 00 грн.

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.165 ГПК України заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, відповідач має викладати у відзиві на позовну заяву, що подається до закінчення розгляду справи по суті.

Також, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.169 ГПК України).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, однак жодних заперечень щодо понесених судових витрат позивачем не зазначено. Також не заявлялось окремим документом відповідного клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, як це визначено ч.5 ст.126 ГПК України.

Разом з цим, з огляду на матеріали справи, норми чинного законодавства та подані позивачем докази на підтвердження розміру судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у порядку п.8 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є підтвердженими.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що позовні вимоги були задоволені, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката саме у розмірі 12 500,00 грн та сума сплаченого судового збору в розмірі 2 270, 00 грн які є співмірними із складністю відповідної роботи з обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, і підтверджені матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Влад-2011" (35833, Рівненська обл., Острозький р-н, село Кургани, вулиця Шевченка, будинок 2-А, код ЄДРПОУ: 37437253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "МТС" (35321, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Нова Любомирка, вулиця Промислова, будинок 3, код ЄДРПОУ: 31422241) 80 400, 00 грн (вісімдесят тисяч чотириста грн 00 коп.) основної суми боргу, 2 447, 01 грн (дві тисячі чотириста сорок сім грн 01 коп.) пені, 3 414, 18 грн (три тисячі чотириста чотирнадцять грн 18 коп.) 24% річних, 643, 20 грн (шістсот сорок три грн 20 коп.) інфляційних втрат, 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.) судового збору та 12 500, 00 (дванадцять тисяч п`ятсот грн 00 коп.) витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2022 року.

Суддя Вадим Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - Позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12а);

3 - Відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 1).